.
11Б 19.05.2022 - 26.05.2022
Тема: Механічна обробка виробів з деревини Захист пректів
Відповісти на тестові завдання. Надіслати відповіді на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Запитання 1На якому зображенні показано конструкційні матеріали, які виготовлено з відходів деревини?
Запитання 2
Виберіть інструмент для чорнового стругання деревини.
Запитання 3На якому рисунку зображений шерхебель?
Запитання 4
Що називається струганням?
Запитання 5
Що означає число 120 у маркуванні верстата з обробки деревини СТД-120М?
Запитання 6
Токарний верстат СТД -120 належить до групи машин:
Запитання 7Для токарних робіт деревину обирають без сучків, тріщин, гнилі та інших вад?
Запитання 8На токарних верстатах з обробки деревини виготовляють деталі та вироби, які мають...
Запитання 9Починаючи роботу на токарному верстаті, слід
Запитання 10
Чи належать токарні різці до складових верстату?
11Б 17.05.2022
Тема: Технологія обробки виробів з деревини
Відповісти на тестові завдання. Надіслати відповіді на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
1. Як називається внутрішній шар кори?
а) смола;
б) луб;*
в) ефір.
2. Як називають здатність чинити опір руйнуванню від механічних зусиль?
а) міцність;*
б) твердість;
в) зносостійкість.
3. Як називається безладне розміщення волокон деревини?
а) завилькуватість;*
б) тріщини;
в) сучки.
4. Як називається ступінь насичення деревини водою?
а) в’язкість;
б) твердість;
в) вологість.*
5. Здатність деревини проводити електричний струм.
а) вологість;
б) електропровідність;*
в) твердість.
6. Як називається розрив деревини вздовж волокон?
а) тріщини;*
б) завилькуватість;
в) сучки.
7. Як називається необрізна частина зовнішньої поверхні колоди?
а) обапіл;*
б) торець;
в) ребро.
8. Лінія перетину двох суміжних граней.
а) ребро;*
б) обапіл;
в) грань.
9. Тонкий листовий деревний матеріал, який виготовляють із кряжів або брусів струганням чи лущенням колоди?
а) шпон;*
б) ДВП;
в) ДСП.
10. Який інструмент застосовують для розмічання, перевірки прямих кутів?
а) столярний кутник;*
б) столярна лінійка;
в) рейсмус.
11. Пиломатеріал товщиною до 100 мм і шириною, не більшою подвійної товщини.
а) брус;
б) дошка;
в) брусок.*
12. Пиломатеріал товщиною до 100 мм і шириною, більшою подвійної товщини.
а) брус;
б) дошка;*
в) брусок.
13. Інструмент, який призначений для утворення шорсткості, що значно збільшує поверхню склеювання при облицьовуванні?
а) шпунтубель;
б) цинубель;*
в) кальовка.
14. На чому виконують правку залізка рубанка?
а) на дрібнозернистому бруску;*
б) на електроточилі;
в) на точилі.
15. Як називається інструмент для обробки фальців і четвертей під час профільного стругання?
а) фальцгобель;*
б) цинубель;
в) кальовка.
16. Як називається у пиломатеріалів поздовжня широка сторона сортименту?
а) ребро;
б) пласть;*
в) кромка.
17. Щоб деревина не гнила, її обробляють токсичними для грибів речовинами -…
а) антисептиками;*
б) фарбами;
в) лаками.
18. Як називається бічна грань шипа?
а) торець;
б) щічка;*
в) вушко.
11Б 05.05.2022 10.05.2022
Тема: Технологія свердління
Ознайомитися з темою Відповісти на тестові завдання. Надіслати відповіді на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
1. Який технологічний процес називають різанням?
2. Який спільний принцип закладено в основу роботи різальних інструментів?
3. Які різальні інструменти застосовують у деревообробці під час виготовлення виробів?
Одним з різновидів різання є свердління деревини, металу та інших конструкційних матеріалів. Виконують його за допомогою різних за конструкцією свердел (мал. 71).
Проте спільним для них є те, що всі вони мають три основні частини: різальну, робочу і кріпильну (мал. 72). На кріпильній частині зазначається діаметр свердла та марка сталі, з якої його виготовлено.
Мал. 73. Конструкція робочої частини свердла: а - різальні кромки; б - гвинтові канавки; в - спіральні стрічки
Мал. 74. Утворення стружки при свердлінні: 1 - свердло; 2 - стружка; 3 - заготовка
Різальна частина спірального свердла має дві різальні кромки у формі клина (мал. 73, а).
Заглиблюючись у деревину, різальні кромки зрізують певний її шар. Між ними вздовж робочої поверхні розміщені гвинтові канавки (мал. 73, б), за допомогою яких зрізані частинки деревини відводяться на поверхню заготовки у вигляді стружки (мал. 74).
Робоча частина свердла має дві спіральні стрічки, призначені для спрямування свердла по отвору та зменшення тертя його об стінки.
Його кріпильна частина - хвостовик слугує для закріплення свердла в певному пристрої або механізмі.
Для обертання свердла застосовують механічні та електрифіковані інструменти. Найзручнішими з ручних інструментів є коловорот і дриль (мал. 75).
Обертаючи ручку коловорота чи дриля, свердлу надають обертального руху, а натискуючи на упор - поступального. За рахунок цих двох рухів зрізані частини матеріалу у вигляді стружки виходять на поверхню заготовки.
Мал. 75. Ручні свердлильні інструменти: а - коловорот; б - ручний дриль. 1 - упорна ручка; 2 - ручка для обертання; 3 - патрон; 4 - ручка допоміжна
Мал. 76. Свердло, закріплене в патроні
Мал. 77. Розмічання центру отвору
Свердло підбирають залежно від діаметра отвору, зазначеного на кресленні. Вибравши свердло, його вставляють і щільно затискають у патроні інструмента (мал. 76).
Для свердління заготовку закріплюють у затискачах верстака або інших затискних пристроях. Перш ніж починати свердління, на заготовці розмічають центр майбутнього отвору. За допомогою лінійки і кутника намічають під прямим кутом дві лінії, що перетинаються. Точка перетину є центром майбутнього отвору. Щоб свердло на початку свердління не спорснуло з розміченого центра, центр наколюють шилом (мал. 77).
Центр свердла ставлять у наколотий шилом отвір і обертанням ручки коловорота або дриля приводять у рух патрон зі свердлом. Під час свердління необхідно стежити за тим, щоб свердло було розміщено під прямим кутом до площини заготовки (мал. 78-79).
На початку свердління отворів коловоротом або дрилем свердло обертають повільно. При наскрізному свердлінні свердло виходить з протилежного боку заготовки і може відколювати верхні шари деревини, що псує заготовку. Щоб уникнути цього, під заготовку слід підкладати дерев’яну підкладку, а свердло обертати з меншим натиском на упор. При свердлінні великої кількості глухих отворів на задану глибину використовують обмежувачі. Їх кріплять на потрібній відстані від вершини різальної частини свердла (мал. 80).
Для полегшення виконання свердлильних робіт і підвищення продуктивності праці промислові підприємства випускають велику кількість різних видів ручних електричних дрилів (мал. 81). Про особливості роботи ними ти дізнаєшся в подальшому на уроках трудового навчання.
Свердління отворів виконують у такій послідовності:
1. Розмітити на заготовці центри отворів згідно з кресленням.
2. Наколоти шилом центри отворів.
3. Підібрати необхідний діаметр свердла.
4. Закріпити свердло в патроні.
5. Закріпити заготовку на верстаку разом з підкладкою.
6. Просвердлити отвори.
7. Зачистити поверхню шліфувальною шкуркою.
8. Перевірити якість виконання робіт.
Під час свердління необхідно дотримуватися таких правил безпечної праці:
1. Працювати дозволяється тільки справним інструментом.
2. Свердло слід встановлювати правильно, без перекосів, та міцно затискати в патроні.
3. Заготовку слід надійно закріпити на верстаку.
4. Рухи при свердлінні повинні бути плавними.
5. Не можна під час свердління притримувати свердло руками.
6. Не можна перевіряти якість свердління отвору пальцями.
7. Заборонено здмухувати стружки з отвору.
8. Не можна тримати коловорот або дриль свердлом до себе.
свердло, свердління, спіральна канавка, коловорот, дриль, обмежувач.
Гвинт - стержень, що має на своїй поверхні виступи і впадини у вигляді спіралі.
Глухий отвір - отвір, що має обмежену глибину.
Механізм - пристрій, що перетворює або передає рух. Наскрізний отвір - отвір, що проходить через усю заготовку з кінця в кінець з виходом назовні.
Обмежувач - пристрій, за допомогою якого регулюється глибина отвору.
Свердло - різальний інструмент для виконання отворів у деревині, металі та інших матеріалах.
Спіраль - металева смуга чи дріт, закручені по кривій лінії.
1. Які бувають свердла за призначенням?
2. Якими способами одержують отвори в деревині?
3. Як правильно свердлити отвори дрилем, коловоротом?
4. Як виконати наскрізний і глухий отвори?
5. Яка причина сколювання нижнього шару деревини при наскрізному пилянні? Як запобігти цьому явищу?
6. Яких правил безпеки праці слід дотримуватися під час свердління отворів?
Тестові завдання
1. Перед свердлінням центри отворів наколюють шилом, щоб А було краще видно
Б не спорснуло свердло на початку свердління В полегшити свердління
2. Для свердління фанери свердло потрібного діаметра затискають у
А лещатах Б патроні
В столярних затискачах Г плоскогубцях
3. При свердлінні отворів на зазначену глибину використовують
А шило Б обмежувач В патрон
4. При свердлінні наскрізних отворів під заготовку підкладають прокладку для того, щоб
А трохи підняти заготовку над верстаком Б заготовка не рухалась
В не відколювались шари деревини на місці виходу свердла
Г підвищити продуктивність праці
11Б 03.05.2022
Тема: Види з’єднань.
Відповісти на тестові завдання. Надіслати відповіді на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Яких з'єднань деталей не буває:
Запитання 2Вкажіть рознімне з'єднання:
Запитання 3Вкажіть нерознімне з'єднання:
Запитання 4Які недоліки нерознімних з'єднань:
Запитання 5Яка деталь зайва у болтовому з'єднанні:
Запитання 6При зварюванні двох деталей використовують:
Запитання 7Який рисунок зварного з'єднання є кутовим?
Запитання 8На якому рисунку показане рухоме з'єднгання?
Запитання 9До якого виду з'єднань належать заклепкові з'єднання?
Запитання 10Які з'єднання утворюються шляхом розплавлення шару металу?
Запитання 11
Під якою літерою на малюнку показано нерухоме з'єднання деталей?
11Б 26.04.2022 28.04.2022
Тема: Види з’єднань. Клейові з’єднання.
Ознайомитися з темою Відповісти на тестові завдання. Надіслати відповіді на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Технологія з’єднання деталей на клею
1. Які способи з’єднання деталей у конструкцію тобі відомі? За допомогою яких інструментів та конструктивних елементів вони виконуються?
2. Які спільні та відмінні ознаки таких з’єднань?
Щоб скласти будь-який виріб з деталей у конструкцію, їх потрібно певним чином з’єднати між собою. Застосовують різні способи з’єднань. Багато з них тобі відомі.
Поширений спосіб з'єднання деталей у столярній справі - склеювання. Клейові з’єднання підвищують міцність і довговічність з’єднуваних елементів, дають змогу з’єднувати як тонкі заготовки, так і щити великих розмірів.
Промисловість випускає різні види клеїв, готових до використання. У шкільних майстернях ти будеш користуватися клеєм ПВА (мал. 103). Він має цілий ряд переваг над іншими: утворює міцне з’єднання, не токсичний, при загустінні розчиняється водою, повільно висихає, стійкий до вологи, протидіє загниванню місць склеювання, після висихання стає прозорим.
Склеювання клеєм ПВА виконується в такій послідовності:
- вибір пристроїв для ущільнення місць склеювання;
- підготовка деревини до склеювання;
- нанесення клею на поверхні, що підлягають склеюванню;
- ущільнення місць склеювання струбцинами чи іншими затискними пристроями;
- витримка деталей до висихання клею (24 год).
Щоб клейове з’єднання було якісним, поверхні заготовок у місцях склеювання мають щільно прилягати одна до одної, бути сухими та очищеними
від бруду і пилу. Клей наносять на поверхні деталей, що підлягають склеюванню, рівномірним шаром за допомогою пензлів (мал. 104). Їхню ширину підбирають з урахуванням площ поверхонь, що підлягають склеюванню.
Нанесений на поверхні, що склеюються, клей просочує волокна деревини, а після з’єднання деталей висихає і ніби «зшиває» волокна тонкими ниточками. Якщо товщина клейового шва мала, якість склеювання, а відповідно і міцність з’єднання деталей погіршується. За великої товщини клейового шва міцність також знижується, оскільки змащені клеєм волокна не дотикаються одне до одного.
Для ущільнення місць склеювання використовують спеціальні пристрої - струбцини (мал. 105).
Деталі, що склеюються, розміщують між упорами струбцини і ущільнюють за допомогою гвинтів (мал. 106). При цьому клей проникає в деревину і після висихання утримує деталі. Залишки клею, що виступили на поверхню з’єднуваних деталей під час їх стискання, потрібно видалити вологим тампоном або ганчіркою, не чекаючи висихання клею.
Необхідно пам’ятати, що великі зусилля, прикладені під час склеювання, призводять до надмірного видалення клею з проміжків між поверхнями, тому з’єднання буде низької якості.
При правильному режимі склеювання вироби, склеєні з окремих частин, мають більшу міцність, ніж заготовки із суцільної деревини. Наприклад, дерев’яні лижі, хокейні ключки склеюють з окремих частин деревини для збільшення їх пружності та міцності.
Високоякісні клейові з’єднання можна виконувати за умови правильної організації робочого місця та дотримання відомих тобі правил безпечної праці, особистої гігієни та таких вимог:
1. Склеювання виконувати на верстаку або столі відповідної висоти з рівною поверхнею.
2. На робочому місці повинні знаходитись:
- деталі, що підлягають склеюванню;
- клей у достатній кількості та потрібні для роботи пензлі;
- відповідні струбцини та затискні пристрої;
- інструменти для контролю;
- тампони для видалення надлишків клею.
3. Оберігати очі та інші частини тіла від потрапляння на них клею.
4. Усі роботи виконувати в приміщенні, що добре провітрюється.
5. Після завершення роботи помити руки, а пензлі вимити в теплій воді, висушити та разом з іншими інструментами розмістити у відведених для них місцях.
6. Привести себе та робоче місце до порядку.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4 З’єднання деталей на клею
Обладнання і матеріали: вироби, виготовлені на попередніх уроках, клей ПВА, пензлі, тампон, струбцини, посудина з водою.
Послідовність виконання роботи
1. Підготуй вироби, що складаються з кількох конструкційних елементів, виготовлені на попередніх уроках.
2. За необхідності підбери затискні пристрої для ущільнення місць з’єднань деталей на клею.
3. Нанеси клей на місця з’єднань деталей і конструкцій.
4. Склади виріб.
5. Ущільни місця з’єднань затискними пристроями.
6. Витри залишки клею тампоном.
7. Розмісти виріб у відведеному для нього місці для повного висихання.
8. Оздоблення виробу виконай після вивчення наступних тем.
клейове з’єднання, клей, струбцина.
Довговічний - такий, що довго існує, не руйнується. З’єднання - скріплення, сполучення, складання.
Клей - липка речовина, яку використовують для з’єднання деталей у конструкцію.
Міцний - такий, що важко піддається руйнуванню.
1. Які способи з’єднання деревини тобі відомі?
2. У чому полягає технологія склеювання?
3. Від чого залежить міцність склеювання?
4. Які пристосування застосовують для ущільнення місць склеювання?
5. Як організувати робоче місце під час склеювання?
6. Яких правил безпечної праці слід дотримуватися під час склеювання?
Тестові завдання
1. Для ущільнення деталей під час склеювання застосовують
А молоток В лобзик
Б стамеску Г струбцину
2. Для склеювання деталей з деревини використовують клей
А «Секунда»
Б шпалерний В ПВА
Г клейовий олівець
3. При загущенні клей ПВА розводять
А розчинником В водою
Б ацетоном Г бензином
4. Дерев’яні лижі та хокейні ключки склеюють з окремих частин деревини для
А надання їм привабливості і поліпшення зовнішнього вигляду
Б збільшення їх пружності та міцності В економії матеріалів
5. Якими інструментами наносять клей на поверхню деталей?А Спеціальною лопаткою БЛожкою ВПензлем Г Тампоном
11Б 19.04.2022 21.04.2022
Тема: Види з’єднань. Шипові з’єднання. Розмічання шипового з’єднання.
Відповісти на тестові завдання. Надіслати відповіді на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Технологія свердлінняТехнологія свердління
Види з’єднань.
Долото - це ...
Стамеска - це ...
Що необхідно врахувати під час виготовлення шипових з’ єднань?
З’ єднання, виконане на шип, має товщину деталі 16 мм. Яка ширина заплечика такого з’ єднання?
Як правильно нанести розмітку під час довбання наскрізного гнізда шипового з’єднання у товстих заготовках?
Яку ширину повинно мати долото під час виготовлення гнізда шипового з’ єднання?
Яке основне призначення буртика долота?
Який інструмент застосовують при розмічанні висоти шипа?
Яка технологічна операція є останньою під час виготовлення шипового з’єднання на одинарний відкритий шип?
Якою повинна бути ширина кожного заплечика порівняно з шириною заготовки?
Під яким кутом виконують запилювання місця з"єднання шипа з провушиною.
Глухий отвір - це ...
11Б 05.04.2022-07.04.2022
Тема: Види з’єднань. Шипові з’єднання. Розмічання шипового з’єднання.
Ознайомитися з темою. Виконати мал. 102 в зошиті та надіслати на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Види з’єднань. Шипові з’єднання. Розмічання шипового з’єднання
1. Згадай, як підвищити міцність і надійність з’єднань деталей з деревини.
2. Які технологічні операції передують з’єднанню деталей склеюванням?
3. Які вимоги висувають до деталей з фанери для склеювання?
Під час виготовлення столярних виробів застосовують різноманітні з’єднання, які забезпечують міцність конструкції, довговічність використання виробу та естетичність.
Найбільшого поширення набули різного виду шипові з’єднання (мал. 100). Вибір з’єднання залежить від конструкції, умов експлуатації виробу, розмірів деталей, породи деревини.
З’єднання поділяють на групи: кутові, серединні, зі вставними шипами, ящикові, «ластівчин хвіст» (мал. 101).
Рамки з брусків невеликих розмірів та з невеликою міцністю мають одинарні кутові шипові з’єднання. Більш міцним вважається подвійне кутове шипове з’єднання, але його доцільніше застосовувати в широких деталях.
Серединне з’єднання використовують під час з’єднання деталей у конструкцію з проміжними деталями, що знаходяться посеред однієї з деталей.
Більш простим у виконанні вважається кутове або серединне з’єднання на вставних шипах. Вставні шипи можуть бути різними за формою.
Ящики меблеві або інші подібні вироби з широких дощок з’єднують шиповими з’єднаннями з великою кількістю дрібних шипів.
З’єднання типу ластівчин хвіст використовують у виробах з підвищеними вимогами до міцності конструкцій, однак таке з’єднання важке у виконанні.
Шипове кутове з’єднання складається із шипа і провушини, кутове серединне - із шипа і гнізда (мал. 102). Товщина шипа повинна дорівнювати 0,4 товщини бруска £п. При одинарному шипі:
Ширина заплечика £2:
Виготовлення елементів шипового з’єднання розпочинають із розмічання заготовки (мал. 103). Слід пам’ятати, що від точності розмічання залежить якість з’єднання. Для розмічання потрібні такі інструменти: лінійка, кутник, рейсмус і олівець.
Розміри шипа та гнізда (провушини) мають бути однаковими. Коли шип входить у гніздо або провушину, його поверхні повинні щільно, без зазорів прилягати до бічних поверхонь гнізда або провушини.
Спершу за допомогою лінійки відмірюють відстань, що дорівнює ширині бруска, наносять риски. Під кутник обводять з усіх боків брусок.
Шипи, провушини і гнізда розмічають одним налаштуванням рейсмуса. Розраховують товщину шипа та ширину заплечиків. Налаштовують рейсмус на два розміри: один з них дорівнює ширині заплечика, другий -сумі товщини шипа та ширини заплечика. Відносно однієї базової крайки проводять риски на обох заготовках. Олівцем позначають елементи шипового з’єднання, які слід видалити.
Випилювання шипів та запилювання провушин виконують дрібнозубою пилкою. При випилюванні шипа пропил має пройти із зовнішнього боку розмітки (мал. 104, а), а при запилюванні провушини - із внутрішнього (мал. 104, б). Заплечики шипа відпилюють з нахилом пилки всередину на 1...2° (мал. 104, в). Нахил забезпечує щільніше прилягання заплечика до деталі.
Послідовність видовбування провушини та положення долота при цьому зображено на малюнку 105. Для ущільнення місць з’єднання шипа і провушини виконують їх припасування пилкою (мал. 106).
ПРАКТИЧНА РОБОТА №12 Конструювання свічника
Обладнання, інструменти та матеріали: заготовки з деревини, пилка по дереву, ножівка по металу, лінійка, кутник, наждачний папір, олівець, ручний дриль, свердлильний верстат, свердла, шило.
Послідовність виконання роботи
1. Розглянь конструкцію запропонованих варіантів свічника (мал. 107).
2. Запропонуй габаритні розміри виробу та окремих його елементів.
3. Виконай ескіз виробу в робочому зошиті, простав необхідні розміри.
4. Добери необхідні матеріали.
5. Виконай розрахунки елементів шипового з’єднання.
6. Зміни форму окремих деталей (округли кути тощо).
Конструкція № 1 Конструкція № 2
Гніздо - закрита чотирибічна заглибина в з’єднуваній деталі, у яку вставляється шип.
Запилювання - початок пиляння.
Заплечики - бічні частини бруска, що прилягають до шипа. Провушина - відкрита заглибина на кінці бруска.
Шип - виступ на деталі, що вставляється у відповідний отвір (гніздо, паз) іншої деталі для їх скріплення.
Щічки — бічні грані шипа або провушини.
1.
11Б 15.02.2022
. Тема:Інструменти для обробки деревини.
Ознайомитися з темою. Скласти 6 запитань та надіслати на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Деревина представляє собою один з найбільш універсальних матеріалів, сфера використання якого надзвичайно широка. Дерево вважалося пріоритетним матеріалом не тільки для будівництва будинків, але і для виготовлення різноманітної домашнього назначення, різного декору та інших виробів. Через століття з'явилася величезна різноманітність інших матеріалів, які активно набирали популярність, але деревина все так само залишається затребуваною. В даний час цей матеріал найбільш активно застосовується під час проведення столярно-монтажних робіт і в процесі виготовлення предметів меблів.
У роботі з деревиною використовуються певні види інструментів, які є незамінними помічниками при виготовленні виробів з дерева. Їх існує кілька різновидів, кожна з яких виконує ряд особливих функцій. Такі інструменти можуть бути придатними для використання лише в масштабах великого виробництва, так і для домашнього використання.
Які бувають інструменти для оброблення дерева
Обробка деревини проводиться різними способами, при яких застосовується як сучасний електроінструмент у всьому його різноманітті, так і ручний інструмент по дереву, який також здатний виконувати безліч функцій. Процес деревообробки передбачає виконання різних робіт, і кожна з них вимагає застосування певного виду допоміжного інструменту.
Крім того, класифікація всіх пристосувань, які використовуються для роботи по дереву, проводяться в залежності від наступних параметрів:
- професійні – їх застосування можливо в масштабах великого виробництва і для виконання робіт у великих обсягах;
- аматорські – ті, які застосовуються для побутових потреб в домашніх умовах;
- інструменти, які відносяться до проміжної категорії – напівпрофесійні, використовувані будинку, але більш досвідченими майстрами.
Перші із представлених інструменти найбільш дорогі, а два останніх види ідеально підійдуть для тих, хто хоче обробити деревину будинку.
Ручні інструменти
Ручний інструмент для обробки дерева передбачає задіяння фізичної сили майстра, а також наявність певних навичок. Різноманітність даного типу інструментів досить велика, і можна підібрати саме той прилад, який необхідно в конкретній ситуації.
Велика частина інструментів в даному сегменті були придумані ще в ті часи, коли людство не знало про існування електрики. Тим не менш, через століття люди продовжують ними активно користуватися.
Серед ручних інструментів можна виділити ті, які найбільш активно використовуються майстрами для деревообробки:
- сокира – інструмент, по праву заслуговує звання самого популярного, без якого не обійтися в приватних будинках. Крім того, він відрізняється величезним спектром виконуваних робіт, будучи незамінним помічником будь-якого тесляра;
- ножівка, застосовувана для розпилу деревини вручну і розрізняються між собою варіанти декількома формами зубів;
- долото – пристосування для того, щоб зробити отвори різного діаметру;
- стамеска – допомагає зачищати поверхню після роботи долотом;
- ручний рубанок – необхідне пристосування для стругання дерева, також існує кілька видів;
- обценьки – спосіб швидкого позбавлення від цвяхів, що стирчать з дерева.
І це далеко не всі інструменти для ручної роботи з дерева, що існують зараз на ринку. Завдяки широкому асортименту найменувань кожен майстер зможе підібрати саме ті пристосування, які йому необхідно.
Електричні інструменти для оброблення дерева
Для спрощення роботи та застосування мінімальних зусиль людини існує величезний вибір різноманітних електроінструментів, створених для роботи по дереву і функціонують за рахунок наявності електричного двигуна. У свою чергу, даний вид агрегатів поділяється на два підвиди:
- ручні, які для зручності і мобільності можуть бути оснащені акумуляторами;
- стаціонарні, мінімізують втручання людини – наприклад, токарний верстат.
Вони можуть використовуватися абсолютно на всіх етапах роботи з дерева і виконують свої функції швидко і ефективно. Саме тому домашні майстри намагаються обзавестися подібними пристроями, вибираючи їх для спрощення роботи та поліпшення якості одержуваного виробу.
Як і ручних електричних інструментів існує величезна безліч. Далі розглянемо ті види інструментів по дереву, які використовуються найчастіше.
Електролобзик
Електричний лобзик використовується в процесі різьблення по дереву і створення дрібних декоративних елементів. Такий різець вимагає від майстра граничної точності, так як при найменшому колиханні руки може бути порушений весь багатогодинний час праці над об'єктом.
В даному випадку електричний прилад дозволить домогтися максимальної точності і спростить роботу майстра.
Циркулярна пила
Даний вид електроінструменту незамінний в тому випадку, якщо в домашніх умовах постійно проводиться розпил деревини. Таким чином ви зможете значно прискорити цей процес і зробити набагато більше в стислі терміни.
Звичайно, циркулярна пила не підійде для тих, хто планує зробити фігурні різи. Циркулярна пила найкраще підійде для роботи не тільки з деревиною, але і з листами фанери і навіть пластиком.
Електрорубанок
З допомогою електрорубанка майстер зможе зробити будь-яку дерев'яну поверхню ідеально рівною, і при цьому не докладати значних зусиль. Цей процес значно спрощується з електричним інструментом, на відміну від ручного.
Скориставшись електрорубанком, досягти ідеальних показників поверхні дерева ви зможете легко і швидко.
Шліфмашинки – стрічкові, вібраційні, ексцентрикові
Шліфувальні інструменти бувають різних типів і використовуються для створення гладкого дерева. При наявності лише ручних пристосувань така робота є монотонною і забирає чимало сил.
Шліфмашинки, в залежності від сфери застосування і цілей їх використання, поділяють на кілька видів:
- стрічкові – підійдуть при грубої зачистки і можуть зняти товстий шар покриття з поверхні дерева;
- вібраційні – активно використовуються в побуті домашніми майстрами;
- ексцентрикові – застосовуються при обробці стін і здатні впоратися з горбистою поверхнею.
Поради та рекомендації щодо вибору інструменту для дерева
Щоб не розгубитися серед величезного асортименту представлених найменувань інструментів для деревообробки, варто дотримуватися деяких правил.
По-перше, потрібно відразу визначити етапи робіт, які необхідні для створення дерев'яного виробу. Розпланувавши всі процеси, що ви будете точно знати, яких саме засобів не вистачає для їх якісного виконання.
11Б 10.02.2022.
Тема: Види пиломатеріалів.
Відповісти на тестові завданнята надіслати відповіді на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Лісопильная рама - це
Що таке брус?
бруски ЦЕ -
дошки це-
пластини це
Горбиль це
Встановити відповідність
Лущильний верстат служить для
Дерево-волокнисті плити (ДВП)
Недоліком всіх деревних матеріалів є
08.02.2022. Тема:Виготовлення розкладного стільця
Виконати креслення стільця в робочому зошиті та надіслати на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Креслення розкладного стільця.
Ще одне креслення, конструкція ідентична, різниця тільки в розмірах.
А ось так виглядає сам розкладний стілець.
Стілець в складеному стані.
Матеріали і інструменти для виготовлення розкладного стільця.
Для виготовлення стільця бажано використовувати деревину твердих порід дерева, такий стілець прослужить довго, але в той же час тверда деревина більш важка, оптимально зробити стілець з сосни, вона більш податлива в обробці і стілець буде набагато легше.
Отже, щоб зробити розкладний стілець нам знадобляться матеріали:
- Бруски 400 х 40 х 20 мм. - 4 шт. (Ніжки).
- Бруски 320 х 40 х 20 - 4 шт. (Перекладини під сидіння).
- Бруски 320 х 40 х 20 - 2 шт. (Накладки для ніжок).
- Виготовляємо зД В П (Сидіння).
- Болти 6 х 40 мм - 6 шт.
- Саморізи - 35 мм.
Також знадобиться стандартний набір інструментів для роботи з деревиною:
- Ножівка.
- Рубанок.
- Стамеска.
- Дриль, свердло з зенкером.
- Хрестоподібна викрутка.
- Наждачний папір.
- Косинець, рулетка, олівець.
Як зробити складаний стілець своїми руками.
Приступаємо до виготовлення стільця. Підготуємо бруски згідно з наданими розмірами, все бруски потрібно обробити наждачним папером, прибираємо задирки, згладжуємо гострі кути.
З'єднуємо кожну пару ніжок стільця по осі болтами, при складанні капелюшки болтів і гайки потрібно утапливать урівень, для цього отвори додатково зенкуем.
З'єднуємо ніжки верхніми торцями з перекладинами сидіння болтами і гайками, дві ніжки з одного боку кріпляться до зовнішніх поперечин і дві ніжки з іншого боку до внутрішніх поперечин.
До поперечин кріпимо зовнішні бруски сидіння.
Для стійкості стільця до ніжок в нижній частині кріпимо саморізами поперечки.
Тепер нам потрібно на сидінні правильно закріпити середні бруски, один брусок кріпиться до зовнішніх поперечин, інший до внутрішніх поперечин, використовуємо саморізи. У розкладеному стані стільця внутрішні бруски сидіння служать упором і підтримують конструкцію.
Стілець повинен легко розкладатися і складатися, щоб стілець було зручно нести в руці, можна зробити зручну ручку.
11Б 01.02.2022. 03.02.2022
Тема: Способи з’єднання деталей.
Відповісти на тестові завданнята надіслати відповіді на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Запитання 1Один з найпоширеніших видів з’єднання однорідних і різнорідних деталей між собою
Запитання 2Столярний клей застосовують ....
Запитання 3Склеєні деталі обов’язково потрібно
Запитання 4Склеюючи деталі непрямокутного склеювання, їх можна ....
Запитання 5
Який технологічний процес показано на малюнку?
Запитання 6Основна функція термопістолету?
Запитання 7Існує два види рідких клеїв:
Запитання 8
Який технологічний процес показано на малюнку?
Запитання 9Яким клеєм можна склеїти герметичні матеріали?
Один з найпоширеніших видів з’єднання однорідних і різнорідних деталей між собою
Столярний клей застосовують ....
Склеєні деталі обов’язково потрібно
Склеюючи деталі непрямокутного склеювання, їх можна ....
Який технологічний процес показано на малюнку?
Основна функція термопістолету?
Існує два види рідких клеїв:
Який технологічний процес показано на малюнку?
Яким клеєм можна склеїти герметичні матеріали?
11Б 27.01.2022.Тема: Способи з’єднання деталей. Клейові з’єднання
Ознайомитися з темою. Відповісти на запитання та надіслати відповіді на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
1. Пригадайте й назвіть способи з’єднання матеріалів.?- 2. Які види з’єднань ви використовували, виготовляючи вироби з деревинних матеріалів?
Склеювання — один з найпоширеніших видів з’єднання однорідних і різнорідних деталей між собою. Склеюють не тільки деревинні матеріали, але й деревину та матеріали на її основі, метали і пластмаси між собою.
Основні переваги склеювання - висока міцність, герметичність з’єднання, гладкість зовнішніх частин склеюваних поверхонь, естетичність виробу. Міцність склеювання в основному залежить від дотримання технології та щільності прилягання поверхонь і не поступається багатьом іншим видам з’єднань.
Технологічний процес клейового з’єднання деталей, незалежно від видів конструкційного матеріалу та клею, можна розділити на декілька етапів: підготовка поверхонь до склеювання; нанесення клею; складання склеюваних деталей; склеювання за певної температури й тиску з наступним вистоюванням; очищення шва від патьоків клею та контроль якості склеювання.
Підготовка поверхонь до склеювання полягає в їх взаємному припасуванні, очищенні від пилу, бруду, жиру та наданні їм потрібної шорсткості. Якість клейового шва залежить від прийомів нанесення клею. Клей можна наносити точково, фрагментально під час склеювання малих деталей та за допомогою пензлів, спеціальних шпателів - на більших площах. Вистоювання деталі після нанесення клею, що містить у собі розчинник, є обов’язковим. До пресування (стискання деталей) потрібно дати відкрите вистоювання, під час якого відбувається видалення з клею вологи та летких речовин. При цьому клей набуває потрібної в’язкості, зменшується усадка клейового шва, знижуються внутрішні напруження та ймовірність виникнення внутрішніх повітряних раковин, що може призвести до неякісного склеювання.
Складання і склеювання деталей між собою здійснюють за допомогою спеціальних пристроїв та устаткування. У складальному пристрої деталі з нанесеним клеєм встановлюють у взаємно правильне положення і фіксують затискними пристроями.
Важливо перевірити і випробувати клейове з’єднання. Основний дефект, який часто виникає під час склеювання, - це непроклеювання (наявність ділянок, у яких не відбулося з’єднання склеюванням). Тому потрібно ретельно дотримуватися технології нанесення клею на склеювані поверхні.
Для склеювання деталей виробів з деревинних конструкційних матеріалів використовують столярний клей.
Столярний клей застосовують винятково в гарячому вигляді (за температури 60...70 °С). Його готують у спеціальних водяних клеянках. Це дві сполучені посудини: одна - більшого розміру, заповнена водою, друга - меншого, у неї за 10...12 год до варіння засипають гранульований або здрібнений плитковий клей і заливають кип’яченою водою так, щоб вона повністю покрила сухий клей. Набряклий клей варять 15...20 хв, після чого наносять на підготовлену поверхню. Склеєні деталі обов’язково потрібно поставити під прес або закріпити в струбцини (мал. 53, а).
Проте не завжди можна скористатися струбцинами. Так, склеюючи деталі непрямокутного склеювання, їх можна стягнути стрічковим затискним пристосуванням, яке забезпечить однаковий тиск на всі кутові з’єднання (мал. 53, б).
Мал. 53. Фіксація склеюваних деталей: а - струбцинами; б - стрічковим затискним пристосуванням; в - ізоляційною стрічкою
Склеюючи дрібні деталі, наприклад складники шестигранної шкатулки, під визначеним кутом, можна використовувати малярний скотч або ізоляційну стрічку. Для цього на довгій смужці ізоляційної стрічки стикують кінчики скосів, а потім акуратно згортають коробочку, щоб скоси щільно зімкнулися (мал. 53, в).
Широкого застосування як у домашніх умовах, так і в промисловості набули термопластичні клеї та інструменти, призначені для їх використання, - термопістолети (мал. 54, а). Основна їх функція - плавлення клею та подавання його до склеюваних поверхонь.
Мал. 54. Патрони термоклею (а); термопістолет (б)
Термоклей виготовляють у вигляді циліндричних патронів різних кольорів. Патрони білого та світлих кольорів є універсальними, тобто підходять для склеювання деталей з будь-яких матеріалів. Якщо патрони мають темніше забарвлення, це означає, що вони призначені для склеювання тільки певного виду матеріалу. Тому перед їх використанням слід ознайомитися з інструкцією.
Щоб термопістолет запрацював, у нього потрібно вставити спеціальні клейові патрони (мал. 54, б). Заряджений пристрій включають в електромережу, після чого патрони починають нагріватися та плавитися. Під час натискання на важіль подачі потік гарячого клею видавлюється із сопла клейового пістолета і наноситься на поверхню деталей, що склеюються (мал. 55).
Мал. 55. Будова термопістолета
За допомогою термоклею скріпити можна практично будь-який матеріал: деревину, гуму, скло, пластик, метали, тканину, пінопласт, кераміку тощо. Під час склеювання він так міцно пристає до поверхні оброблюваного матеріалу, що в подальшому відірвати деталі одну від одної майже неможливо. Швидше вони надірвуться або відламаються поруч із місцем склеювання.
Крім того, термоклей здатний дуже швидко висихати, адже безпосередньо процес полімеризації цієї речовини залежно від застосовуваних поверхонь, а також температури повітря може перебігати буквально за лічені секунди. Тому його краще використовувати для склеювання деталей з невеликою площею склеюваних поверхонь або для крапкового склеювання. Якщо потрібно склеїти дрібні деталі, цей вид клею є ідеальним вибором.
Термоклей має тривалий термін експлуатації. Ні час, ні вплив різних несприятливих чинників, таких як мороз, сонячні промені, велика кількість вологи, не можуть негативно вплинути на його властивості.
Іноді для склеювання дерев’яних деталей використовують і синтетичні універсальні клеї типу ПВА, «Суперцемент», БФ, що широко застосовуються в побуті для склеювання виробів з інших матеріалів. Однак синтетичні клеї, випаровуючись, виділяють шкідливі для здоров’я людини речовини. Тому їх застосування потребує спеціальних умов: доброї вентиляції приміщень, наявності теплої води для миття рук після роботи.
Для склеювання пластиків найчастіше застосовують універсальні клеї, серед яких «Момент», різні секундні клеї, епоксидний клей тощо. Однак існує безліч спеціальних клеїв, призначених для склеювання одного або декількох типів пластику. Пакування таких клеїв містять спеціальну абревіатуру, що позначає назву пластику, для склеювання якого вони призначені (мал. 56): РЕ - поліетилен; РР - поліпропілен; PC - полікарбонат; PS - полістирол; РММА - поліметилметакрилат (органічне скло); PUR - поліуретан; PVC - полівінілхлорид. Кожен тип клею має свої особливості та сферу застосування. Щоб дізнатися, який вид пластику в нас у руках, потрібно звернути увагу на знак вторинної обробки - це трикутник зі стрілками. Якщо на знакові стоять літери PS або цифра 6, то це полістирол. Такий вид матеріалу приклеюють «Суперклеєм», епоксидним клеєм або пластиковим цементом.
Мал. 56. Пакування клеїв
Рідкі клеї - найбільш прості за складом і застосуванням, а тому й поширені. Існує два види рідких клеїв: клеї на водній основі та клеї з розчинником. До них належить клей ПВА, а також клеї на основі каучуку й різноманітних смол.
Клеї на водній основі кардинально відрізняються від клеїв з розчинником за складом і застосуванням, однак принцип дії в них однаковий. Після нанесення на поверхні рідкого клею вода або розчинник, що містяться в ньому, поступово випаровуються, клей твердне і відбувається склеювання. Рідкі клеї підходять для склеювання пористих матеріалів, через які може відбуватися випаровування води або розчинника. Рідкі клеї не дуже швидко висихають, тому положення деталей, що склеюються, одна щодо одної можна злегка відкоригувати вже після їх з’єднання.
Герметичні матеріали такими клеями склеїти дуже важко, або й неможливо, адже клей навіть через тривалий час залишається рідким. Тому для їх склеювання використовують контактні клеї.
До контактних належать такі відомі клеї, як «Момент», БФ-2, БФ-4, гумовий клей і багато інших (мал. 57, а). Досить часто контактні клеї містять токсичні матеріали, тому працювати з ними потрібно чітко за інструкцією - у добре провітрюваному приміщенні, уникаючи вдихання парів і контакту клею зі шкірою.
Мал. 57. Види клеїв: а - контактні; б - реакційні
Клей цього типу потрібно рівним і тонким шаром нанести на обидві поверхні й дати йому підсохнути впродовж 10...15 хв. Потім деталі, що склеюються, треба сильно притиснути одну до одної, причому тут вирішальне значення має саме зусилля, яке прикладається до деталей, а не час їх стиснення. Для склеювання пористих матеріалів рекомендується наносити клей кілька разів - деякий час він буде вбиратися і тільки після просочення матеріалу утворює шар, достатній для склеювання.
Реакційні клеї - це найбільш надійні клеї, вони дають дуже міцне з’єднання (найчастіше воно виходить навіть міцніше, ніж матеріали, що склеюються, тому склеєна річ може зламатися в іншому місці, а шов залишиться цілим). Особливість цих клеїв полягає в тому, що вони тверднуть і виробляють склеювання тільки за дії певних чинників: вступаючи в реакцію з атмосферним киснем під дією ультрафіолетового випромінювання, взаємодіючи з водою тощо. Саме тому вони отримали назву «реакційні» - у результаті впливу зазначених чинників запускаються фізичні, хімічні або каталітичні реакції, що приводять до твердіння клею. До цього типу належать усім відомі «секундні» клеї, зокрема так званий «Суперклей» та ін. (мал. 57, б).
Не можна обійтися без склеювання й під час виготовлення найрізноманітніших деталей з оргскла. Оргскло - матеріал прозорий, тому і клей слід використовувати також прозорий, адже погодьтеся, що зовсім не естетично буде виглядати виріб, на якому видно шар клею.
Для склеювання оргскла переважно використовують клей, який готують на основі дихлоретану. У ньому розчиняють стружку оргскла, яка із часом набухає, після чого такий клей витримують протягом 2...3 діб. Деталі з оргскла легко та міцно склеюються, причому так, що навіть шви склейки виходять прозорими, майже непомітними.
Зверніть увагу! Клей на основі дихлоретану готують заздалегідь у спеціальному приміщенні, де є хороша вентиляція і відсутні продукти харчування.
Мал. 58. Склеювання деталей з оргскла
Зважаючи на високу токсичність клею на основі дихлоретану, для склеювання оргскла можна використовувати також спеціальні та універсальні клеї: універсальний клей миттєвого схоплювання на основі ціакрину «RAPID»; двокомпонентний полімеризаційний клей на основі метилметакрилату «AGOVIT» та ін.
Перед тим як склеювати поверхні, їх потрібно знежирити. Потім нанести на деталі клейку речовину і, поки вони не підсохли, швидко їх з’єднати. Додатково потрібно нанести клей на місце з’єднання (мал. 58). Такий шов виходить дуже міцним - навіть коли скло пошкодиться, він залишиться цілим.
Зверніть увагу!
- Склеювати деталі потрібно тільки на підкладній дошці.
- Під час роботи слід уникати потрапляння клею на шкіру рук.
Комментариев нет:
Отправить комментарий