9АБ 20.05.2022-27.05.2022 Тема: Проектування виробу.Захист проекту Відповісти на тестьові завдання надіслати відповіді на: pdo130313@gmail.com
Запитання 1 Назвіть основні етапи проектування:
На якому етапі творчого проектування проводиться коригування виконаного виробу, випробування проекту,оформлення текстової частини, розробка презентації проекту?
Виготовлення виробу здійснюється на...етапі:
Створення ескізного малюнку відбівається на етапі.....?
Банк ідеї майбутнього виробу формується на етапі:
На якому етапі відбівається захист проекту?
Інструменти та матеріали для виготовленя виробу добираються на етапі:
Що таке проект у трудовому навчанні?
У чому полягає суть методу фантазування?
Як називається копія майбутнього виробу, виконана в масштабі з точним дотриманням чітких пропорцій і розмірів?
Як називається спрощення відтворення виробу, виконане у збільшеному або зменшеному вигляді?
З якою метою проводять маркетингові дослідження?
9АБ 13.05.2022 Тема: Технологічний процес виготовлення деталей виробу.Складання Налагодження Відповісти на тестьові завдання надіслати відповіді на: pdo130313@gmail.com
Перед свердлінням центри отворів наколюють шилом, щоб
На якій з основних частин свердла робиться його маркування
Скільки різальних кромок має різальна частина спірального свердла
Скільки спіральних стрічок має робоча частина свердла
В якій частині ручного дреля встановлюється свердло
Для свердління фанери свердло потрібного діаметру затискають у
При свердлінні отворів на незначну глибину використовують
Під яким кутом потрібно тримати ручний дриль під час свердління вертикальних отворів
Для чого потрібен обмежувач
При свердлінні наскрізних отворів під заготовку підкладають прокладку для того , щоб
9АБ 06.05.2022 Тема: Технологічний процес виготовлення деталей виробу. Ознайомитися з темою Відповісти на тестьові завдання надіслати відповіді на: pdo130313@gmail.com
1. Який технологічний процес називають різанням?
2. Який спільний принцип закладено в основу роботи різальних інструментів?
3. Які різальні інструменти застосовують у деревообробці під час виготовлення виробів?
Одним з різновидів різання є свердління деревини, металу та інших конструкційних матеріалів. Виконують його за допомогою різних за конструкцією свердел (мал. 71).
Проте спільним для них є те, що всі вони мають три основні частини: різальну, робочу і кріпильну (мал. 72). На кріпильній частині зазначається діаметр свердла та марка сталі, з якої його виготовлено.
 |  |
Мал. 73. Конструкція робочої частини свердла: а - різальні кромки; б - гвинтові канавки; в - спіральні стрічки | Мал. 74. Утворення стружки при свердлінні: 1 - свердло; 2 - стружка; 3 - заготовка |
Різальна частина спірального свердла має дві різальні кромки у формі клина (мал. 73, а).
Заглиблюючись у деревину, різальні кромки зрізують певний її шар. Між ними вздовж робочої поверхні розміщені гвинтові канавки (мал. 73, б), за допомогою яких зрізані частинки деревини відводяться на поверхню заготовки у вигляді стружки (мал. 74).
Робоча частина свердла має дві спіральні стрічки, призначені для спрямування свердла по отвору та зменшення тертя його об стінки.
Його кріпильна частина - хвостовик слугує для закріплення свердла в певному пристрої або механізмі.
Для обертання свердла застосовують механічні та електрифіковані інструменти. Найзручнішими з ручних інструментів є коловорот і дриль (мал. 75).
Обертаючи ручку коловорота чи дриля, свердлу надають обертального руху, а натискуючи на упор - поступального. За рахунок цих двох рухів зрізані частини матеріалу у вигляді стружки виходять на поверхню заготовки.
 |
Мал. 75. Ручні свердлильні інструменти: а - коловорот; б - ручний дриль. 1 - упорна ручка; 2 - ручка для обертання; 3 - патрон; 4 - ручка допоміжна |
 |  |
Мал. 76. Свердло, закріплене в патроні | Мал. 77. Розмічання центру отвору |
Свердло підбирають залежно від діаметра отвору, зазначеного на кресленні. Вибравши свердло, його вставляють і щільно затискають у патроні інструмента (мал. 76).
Для свердління заготовку закріплюють у затискачах верстака або інших затискних пристроях. Перш ніж починати свердління, на заготовці розмічають центр майбутнього отвору. За допомогою лінійки і кутника намічають під прямим кутом дві лінії, що перетинаються. Точка перетину є центром майбутнього отвору. Щоб свердло на початку свердління не спорснуло з розміченого центра, центр наколюють шилом (мал. 77).
Центр свердла ставлять у наколотий шилом отвір і обертанням ручки коловорота або дриля приводять у рух патрон зі свердлом. Під час свердління необхідно стежити за тим, щоб свердло було розміщено під прямим кутом до площини заготовки (мал. 78-79).
На початку свердління отворів коловоротом або дрилем свердло обертають повільно. При наскрізному свердлінні свердло виходить з протилежного боку заготовки і може відколювати верхні шари деревини, що псує заготовку. Щоб уникнути цього, під заготовку слід підкладати дерев’яну підкладку, а свердло обертати з меншим натиском на упор. При свердлінні великої кількості глухих отворів на задану глибину використовують обмежувачі. Їх кріплять на потрібній відстані від вершини різальної частини свердла (мал. 80).
Для полегшення виконання свердлильних робіт і підвищення продуктивності праці промислові підприємства випускають велику кількість різних видів ручних електричних дрилів (мал. 81). Про особливості роботи ними ти дізнаєшся в подальшому на уроках трудового навчання.
Свердління отворів виконують у такій послідовності:
1. Розмітити на заготовці центри отворів згідно з кресленням.
2. Наколоти шилом центри отворів.
3. Підібрати необхідний діаметр свердла.
4. Закріпити свердло в патроні.
5. Закріпити заготовку на верстаку разом з підкладкою.
6. Просвердлити отвори.
7. Зачистити поверхню шліфувальною шкуркою.
8. Перевірити якість виконання робіт.
Під час свердління необхідно дотримуватися таких правил безпечної праці:
1. Працювати дозволяється тільки справним інструментом.
2. Свердло слід встановлювати правильно, без перекосів, та міцно затискати в патроні.
3. Заготовку слід надійно закріпити на верстаку.
4. Рухи при свердлінні повинні бути плавними.
5. Не можна під час свердління притримувати свердло руками.
6. Не можна перевіряти якість свердління отвору пальцями.
7. Заборонено здмухувати стружки з отвору.
8. Не можна тримати коловорот або дриль свердлом до себе.
свердло, свердління, спіральна канавка, коловорот, дриль, обмежувач.
Гвинт - стержень, що має на своїй поверхні виступи і впадини у вигляді спіралі.
Глухий отвір - отвір, що має обмежену глибину.
Механізм - пристрій, що перетворює або передає рух. Наскрізний отвір - отвір, що проходить через усю заготовку з кінця в кінець з виходом назовні.
Обмежувач - пристрій, за допомогою якого регулюється глибина отвору.
Свердло - різальний інструмент для виконання отворів у деревині, металі та інших матеріалах.
Спіраль - металева смуга чи дріт, закручені по кривій лінії.
1. Які бувають свердла за призначенням?
2. Якими способами одержують отвори в деревині?
3. Як правильно свердлити отвори дрилем, коловоротом?
4. Як виконати наскрізний і глухий отвори?
5. Яка причина сколювання нижнього шару деревини при наскрізному пилянні? Як запобігти цьому явищу?
6. Яких правил безпеки праці слід дотримуватися під час свердління отворів?
Тестові завдання
1. Перед свердлінням центри отворів наколюють шилом, щоб А було краще видно
Б не спорснуло свердло на початку свердління В полегшити свердління
2. Для свердління фанери свердло потрібного діаметра затискають у
А лещатах Б патроні
В столярних затискачах Г плоскогубцях
3. При свердлінні отворів на зазначену глибину використовують
А шило Б обмежувач В патрон
4. При свердлінні наскрізних отворів під заготовку підкладають прокладку для того, щоб
А трохи підняти заготовку над верстаком Б заготовка не рухалась
В не відколювались шари деревини на місці виходу свердла
Г підвищити продуктивність праці
9АБ 29.04.2022 Тема: Стругання деревини. Інструменти для стругання деревини Відповісти на тестові завдання та надіслати : pdo130313@gmail.com
Запитання 1
Виберіть інструмент для чорнового стругання деревини.
Якою буквою позначений шерхебель?
Для кріплення залізка в рубанку застосовують:
Якою буквою позначений стружколом?
Виберіть правильний спосіб стругання деревини.
На яку відстань над підошвою рубанка повинне виступати лезо залізка?
22.04.2022
Тема: Стругання деревини. Інструменти для стругання деревини Ознайомитися з темою Відповісти на запитання та надіслати : pdo130313@gmail.com
Стругання - один з технологічних процесів обробки конструкційних матеріалів. У його основу покладено принцип дії клина (мал. 74). Під дією прикладеної до інструмента сили різець заглиблюється в матеріал, перерізає волокна, відокремлюючи при цьому від заготовки частинки у вигляді стружки. Необхідну для різання силу прийнято називати силою різання.
За напрямком різання поділяють на: різання вздовж волокон у площині повздовжнього розрізу стовбура (мал. 75, а); різання поперек волокон перпендикулярно до їхнього напрямку (в торець) (мал. 75, б); різання поперек волокон у площині повздовжнього розрізу стовбура (мал. 75, в). Проте, крім основних трьох випадків, може використовуватися й різання під різними кутами до волокон.
Струганням деревини називають процес різання, за якого площина різання збігається з оброблюваною поверхнею.
Струганням надають деталям правильної форми і розмірів, які зазначені на кресленні. Крім того, поверхня стає рівною, чистою і гладенькою. У результаті цієї технологічної операції можна отримати плоскі й криволінійні поверхні.
Стругають деревину ручним і механізованим способами за допомогою різальних інструментів, які мають загальну назву рубанок (мал. 76).
Для ручного стругання деревини застосовують рубанки, які приводяться в дію мускульною силою людини. Залежно від призначення вони мають різну конструкцію та виготовлені з різних конструкційних матеріалів, проте загальний принцип їхньої роботи та загальна будова однакові.
Мал. 76. Способи стругання деревини: а - ручним рубанком; б - електромеханічним побутовим переносним рубанком; в - електромеханічним побутовим стаціонарним рубанком; г —електромеханічним промисловим стаціонарним рубанком
Мал. 77. Рубанок подвійний: а - загальний вигляд; б - будова рубанка: 1 - підошва;
2 - ріг; 3 - лоток; 4 - заплечики; 5 - клинок для кріплення залізка; 6 - ніж; 7 - упор;
8- пробка; 9- притискна планка; 10- притискний гвинт; 11 - регулювальний гвинт
Рубанок (мал. 77) являє собою дерев’яну або металеву колодку, у яку вставлене залізко з гострим лезом 6, закріплене клином або притискною планкою 5. Для зручності в роботі деякі рубанки в передній частині мають дерев’яний ріжок 2, а в задній - упор 7. Нижня частина колодки називається підошвою 1. Вона має бути плоскою для стругання плоских поверхонь або мати зворотний профіль оброблюваної поверхні при криволінійних і профільних поверхнях. Для встановлення ножа і виходу стружки в колодці продовбане гніздо (лоток) 3, що звужується до виходу з підошви до ширини
5...9 мм (проліт) 12. Передня частина прольоту під час стругання створює підбір волокон, унаслідок чого з поверхні заготовки зрізується тонкий шар деревини. Що вужчий проліт, то чистішою виходить поверхня стругання.
На бічних стінках лотка є заплечики 4, які слугують опорою при затисканні залізка клином. На тильній частині рубанка вмонтовано пробку 8 для вибивання залізка. У рубанка металевої конструкції залізко кріпиться за допомогою притискної планки 9, притискного гвинта 10 та регулюється регулювальним гвинтом 11.
Усі ручні рубанки поділяють на дві групи. До першої групи належать рубанки для стругання плоских поверхонь: шерхебель, одинарний і подвійний рубанок, торцевий рубанок, фуганок, напівфуганок, шліфтик, цинубель (мал. 78).
Мал. 78. Інструменти для стругання плоских поверхонь: а - шерхебель металевий, б - напівфуганок металевий, в - рубанок з одинарним ножем; г - фуганок; д - подвійний рубанок, е - шліфтик, є - торцевий рубанок; ж- цинубель; з - рубанок циклювальний
Шерхебель (мал. 78, а) застосовується для грубого стругання заготовок уздовж волокон або під деяким кутом, особливо коли треба зняти товстий шар деревини. Різальна кромка ножа має овальну форму і виступає з підошви на 2...З мм (мал. 79, а). Це дає можливість знімати товсту стружку без значних зусиль і без виривання деревини з боків різця ножа. Однак на виструганій поверхні залишаються жолобкуваті нерівності, які знімають іншими рубанками.
Одинарний рубанок (мал. 78, в) служить для вирівнювання поверхні після стругання шерхебелем або після розпилювання деревного матеріалу. Різальна кромка його ножа пряма і тільки по кутах трохи заокруглена (мал. 79, б) для того, щоб запобігти задиркам при струганні деревини. Після стругання одинарним рубанком поверхня стає рівною, але недостатньо гладенькою.
Подвійний рубанок (мал. 78, д) використовується для зачищення поверхонь і стругання торців. Він надає заготовці особливо чистої та гладенької поверхні завдяки тому, що його ніж складається з двох частин: основний ніж такий самий, як і в одинарного рубанка, але має проріз для кріплення другого ножа, який називається стружколомом (мал. 79, в). Стружколом ставлять на передню грань основного ножа так, щоб їхні кромки були паралельні, а відстань від кромки стружколома до леза різця становила 0,5... 1 мм. Що ближче лезо стружколома до леза різця, то тонша стружка, а отже, й рівніша поверхня. Проте подвійним рубанком можна вирівнювати тільки короткі деталі. Більш удосконаленими є рубанки з пересувними бобишка-ми, у яких можна регулювати ширину отвору лотка, та рубанки з металевою колодкою, ніж у яких кріпиться за допомогою гвинта (мал. 78, а).
Фуганок (мал. 78, г) дає таку саму гладеньку поверхню, як і подвійний рубанок, оскільки його ножі також подвійні. Такий інструмент застосовують для стругання площин і вирівнювання довгих кромок.
Напівфуганок (мал. 78, б) за будовою такий самий, як і фуганок, тільки менший за розміром. Його застосовують для стругання і вирівнювання значно коротших деталей.
Шліфтик (мал. 78, е) - це вкорочений подвійний рубанок, який має таку саму будову, як і рубанок. Проте, завдяки збільшеному куту різання (55...60°) і зменшеному прольоту, шліфтик знімає тонку стружку і залишає гладеньку поверхню. Його застосовують для зачищення задирів, завилькуватих місць і торців, які не вдалося вирівняти рубанком або фуганком.
Цинубель (мал. 78, ж) - це інструмент, який має таку саму будову, як і рубанок з одинарним ножем, проте має скорочену дерев’яну або металеву колодку. Його особливістю є те, що ніж інструмента має дрібні зубці на передній грані, які при струганні залишають на поверхні заготовки маленькі борозенки, збільшуючи при цьому її шорсткість (мал. 79, г).
Рубанок циклювальний (мал. 78, з) використовують для остаточного доведення і зачистки дерев’яних деталей.
До другої групи належать рубанки для стругання профільних (фігурних) поверхонь (мал. 80).
Про особливості роботи цими інструментами ти дізнаєшся в старших класах.
Для полегшення роботи столяра та тесляра промисловість випускає різноманітні ручні електромеханічні рубанки (мал. 81).
Робочою частиною цього інструмента є ніж, який закріплено на валу, що обертається. У результаті руху ручного інструмента вздовж оброблюваної поверхні (мал. 82) з неї зрізується певний шар матеріалу.
Електрорубанок з округлою підошвою - спеціалізований і досить рідкісний вид електричного рубанка. Призначений інструмент для обробки заокруглених поверхонь, тому що підошва рубанка випукла.
Про особливості роботи цими інструментами ти дізнаєшся в наступних класах.
Цикля - стругальний інструмент у вигляді стальної пластини 120... 150 мм завдовжки, до 60 мм завширшки і до 1 мм завтовшки (мал. 83).
Різальною частиною циклі є гостре лезо на проточеній кромці, яке наводять стальним гладеньким стержнем. Під час роботи циклю ставлять так, щоб лезо було розміщене перпендикулярно до оброблюваної поверхні, тоді вона знімає тоненьку (ажурну) стружку (мал. 84).
Циклею зачищають деталі виробу твердих листяних порід після їх стругання подвійним рубанком або шліфтиком. Дрібні циклювальні роботи в домашніх умовах виконують ручними електромеханічними циклями.
Циклювання великих площ з високою якістю виконують електричними циклювальними машинами (мал. 85, 86). Про принцип їх роботи ти дізнаєшся в наступних класах.
.
1. Для чого стругають деревину?
2. Якими інструментами стругають деревину?
3. З яких основних частин складається рубанок?
4. Чим рубанок відрізняється від шерхебеля?
9АБ 22.04.2022
Тема: Процес обробки деревини долотами та стамесками Відповісти на тестові завдання та надіслати відповіді на: pdo130313@gmail.com
Як називається металевий стержень прямокутної форми, в нижній (робочій) частині якого є різець, а у верхній — заплечики і конусоподібний хвостовик, на який насаджують дерев'яну ручку, виготовлену з деревини твердолистяних порід (граба, бука та ін.) та кільце?
Кут загострення доліт
Кут загострення стамесок
Конструктивні елементи долота
Конструктивні елементи стамески
Які інструменти застосовують для видовбування криволінійних отворів та обробки криволінійних поверхонь?
Прийоми роботи стамесками:
Прийоми роботи долотом:
Яким ручним інструментом користуються при ручному свердлінні?
Якими інструментами виконується довбання?
Що забороняється робити при роботі стамескою?
Що таке довбання?
9АБ 15.04.2022
Тема: Процес обробки деревини долотами та стамескамиОзнайомитися з темою Скласти 5 запитань та надіслати : pdo130313@gmail.com
1. Інструмент для довбання
Довбання деревини виконують долотами, а різання - стамесками.
Долото - це ручний інструмент для видовбування отворів, гнізд, пазів та ін. Основною частиною долота є стержень, на кінці якого знаходиться лезо. Стержень долота виготовляють із карбонової інструментальної сталі, а ручку - з деревини твердих листяних порід (клена, бука, граба, берези). Кут загострення долота – 25-35º. Долотом видовбують отвори за допомогою киянки. Щоб рукоятка від ударів не розкололася на ній є кільце.
Стамеска - ручний інструмент для видовбування неглибоких гнізд, отворів, зрізування матеріалу невеликої товщини. Кут загострення стамески – 18-25º. Стамескою ріжуть тільки руками.
Стамески бувають плоскі (тонкі й товсті) і напівкруглі. У напівкруглих стамесках фаска розміщена з випуклого боку.
У процесі роботи лезо інструмента затуплюється. Такий інструмент не ріже, а рве деревину. Загострювання стамески і долота - робота дуже відповідальна, потребує великої старанності та певних навичок.
Стамеску і долото загострюють на точильних брусках. Точильні бруски - це зернисті камені різних розмірів і кольорів. Бруски можуть бути грубозернистими і дрібнозернистими.
Для зручності користування брусками і для того, щоб вони не розкололися, їх управляють у дерев'яну колодку.
Отже, для загострювання стамески або долота потрібні: бруски - один грубозернистий, другий дрібнозернистий для правки, посудина з водою для промивання, ганчірка для протирання інструмента, що загострюється, кутник для перевірки, шаблон для визначення кута загострювання.
Лезо стамески і долота утворюється фаскою і передньою гранню різця.
2. Технологія довбання долотом
Якість виготовлення виробів залежить як від дотримання технології виконання, так і від дотримання правил безпечної праці та ергономічних вимог. Під час різання деревини стамесками і долотами тулуб необхідно тримати прямо, злегка нахиливши голову вперед. Долото тримають лівою рукою, а киянку - правою.
При наскрізному довбанні отвори розмічають з двох боків заготовки. Отвори виготовляють зустрічним довбанням.
Для цього різальну кромку долота ставлять на відстані 0,5-1 мм від лінії розмітки перпендикулярно до напряму волокон, фаскою до гнізда. Спочатку сильним ударом киянки по ручці долота заглиблюють його в деревину, перерізаючи волокна. Потім долото виймають, установлюють недалеко від першого прорізу з нахилом до середини гнізда і вдаряють по ручці киянкою. Зрізану деревину вибирають долотом до перерізаних волокон. Те ж саме роблять із протилежного боку гнізда.
Глухі отвори довбають з одного боку.
Для цього деталь закріплюють струбциною на кришці верстака.
Таке кріплення упереджує ковзання заготовки та її розколювання. Залежно від товщини оброблюваних деталей застосовують струбцини різної конструкції.
3. Різання стамесками
Підстругування і зачищення деталей уздовж і впоперек волокон виконують стамесками. Для цього заготовку закріплюють затискними пристроями верстака або струбциною. Стамеску розміщують під кутом 20...30° до площини оброблюваної деталі. При цьому її тримають правою рукою за ручку, а лівою охоплюють передню грань стамески. Правою рукою натискують на ручку, а лівою регулюють напрям та товщину стружки.
Для механізованого довбання отворів у шкільних майстернях застосовують електродовбальник.
Різання деревини при цьому здійснюється ланцюгом, який містить набір з'єднаних між собою різців. Ланцюг приводиться в рух електродвигуном і натягується напрямною планкою. Переміщують планку за допомогою важеля. При довбанні двигун разом із планкою опускають, і рухомий ланцюг урізується в деревину.
Правила безпечної роботи долотами та стамесками.
1. Перевірити надійність кріплення ручок ударних інструментів (киянки, молотка) та долота і стамески.
2. Долото повинно мати прямолінійно загострене лезо, а його ручка має бути оснащена металевим кільцем, яке запобігає розколюванню ударної частини.
3. Для уникнення поранення забороняється довбати долотом або різати стамескою «на себе», «на вису», з упором деталі в груди, на колінах, у напрямі до руки, яка підтримує деталь.
4. Щоб не поранитися, не можна перевіряти якість загострення леза долота або стамески пальцями. Для цього необхідно взяти аркуш паперу і провести по ньому лезом. Якщо лезо правильно загострене, воно не рве папір.
5. Щоб не пошкодити кришки верстака під час довбання наскрізних отворів, потрібно використовувати підкладну дошку.
6. Забороняється здувати відходи, оскільки можна запорошити очі й отримати травму.
7. Під час обробки заготовка повинна бути міцно затиснута в лещатах верстака або за допомогою струбцин.
8. Після завершення робіт інструмент очистити від бруду і здати на зберігання у відведених місцях у футлярах або лотках лезом «від себе». 9А-Б 08.04.2022 Тема: Зєднання деталей виробу.
Відповісти на тестові завданн Надіслати відповіді на поштову скриньк: pdo130313@gmail.com
ЗАПИТАННЯ №1 на послідовність
9А-Б 01.04.2022 Тема: Зєднання деталей виробу.
Ознайомитися з темою. Скласти 6 запитань по темі Надіслати на поштову скриньк: pdo130313@gmail.com
Одним із найпоширеніших видів з'єднання деталей із різних матеріалів є склеювання.
Склеювати можна не тільки папір, картон, деревину, а й метали, пластмаси, композити та багато інших матеріалів.
Основні переваги склеювання - герметичність з'єднання, гладкість зовнішніх частин склеюваних поверхонь, естетичність виробу. Однак клейові з'єднання не завжди виходять міцними, тому цей спосіб з'єднання обирають не для всіх виробів.
Від чого ж залежить міцність клейового з'єднання?
Міцність склеювання в основному залежить від дотримання технологічного процесу склеювання, щільності прилягання поверхонь і виду клею, що використовується.
Технологічний процес склеювання деталей складається з таких операцій:
- підготування поверхонь деталей до склеювання;
- нанесення клею;
- складання склеюваних деталей;
- склеювання за певної температури й тиску з подальшим вистоюванням;
- очищення шва від залишків клею та контроль якості склеювання.
Щоб підготувати поверхні деталей до склеювання, необхідно їх припасувати, очистити від пилу, бруду, жиру для надання їм потрібної шорсткості. Якість клейового шва залежить від способів нанесення клею. Клей можна наносити точково, фрагментарно під час склеювання малих деталей та за допомогою пензлів, спеціальних шпателів - на більших площах. До пресування (стискання деталей) потрібно провести відкрите вистоювання. Вистоювання деталі після нанесення клею, що містить у собі розчинник є обов'язковим. Під час вистоювання клей набуває потрібної в'язкості, зменшується усадка клейового шва, знижується ймовірність виникнення внутрішніх повітряних раковин, що призводять до неякісного склеювання.
Складання і склеювання деталей між собою здійснюють на верстаку або столі за допомогою спеціальних пристроїв.
Деталі з нанесеним клеєм встановлюють у правильне положення і фіксують затискними пристроями. Залишки клею, що потрапили на поверхні деталей акуратно витирають.
Після висихання клею і вистоювання клейового з'єднання треба перевірити і випробувати його міцність.
Основний дефект, який може виникнути під час склеювання, — непроклеювання (наявність ділянок, у яких не відбулося з'єднання склеюванням). Тому необхідно ретельно дотримуватися технології нанесення клею на склеювані поверхні.
Дуже важливо правильно підібрати клей, адже кожен клей має своє призначення.
Мал. 34. Клеї для склеювання різних матеріалів
Для склеювання деталей виробів із деревинних конструкційних матеріалів використовують столярний клей.
Мал. 35. Клеї столярні
Коли клеїти треба багато виробів із деревинних матеріалів і тюбика клею буде дуже мало, клей готують із гранульованого чи інших видів столярних клеїв. За 10—12 годин до початку варіння у спеціальний посуд засипають гранульований чи здрібнений плитковий столярний клей і заливають кип'яченою водою так, щоб вона повністю прикрила сухий клей. Набряклий клей варять 15—20 хвилин, після чого гарячим наносять на підготовлену поверхню. Склеєні деталі ставлять під прес або закріплюють за допомогою струбцин.
Деталі з різних матеріалів: деревини, пластмаси, скла, тканини, кераміки тощо можна склеїти за допомогою термоклеїв.
Термоклей виготовляють у вигляді циліндричних патронів різних кольорів. Патрони білого та світлих кольорів є універсальними. Вони підходять для склеювання деталей із будь-яких матеріалів.
Клейові патрони темних кольорів призначено тільки для певних, указаних у інструкції, матеріалів. Тому, добираючи клейові патрони, слід звернути увагу на їх призначення.
Мал. 36. Термопістолет і клейові патрони
Щоб склеїти деталі за допомогою термоклею, підібраний за призначенням клейовий патрон треба вставити у термопістолет (мал. 36).
Термопістолет призначений для плавлення термоклею та подавання його до склеюваних поверхонь Заряджений термопістолет включають в електромережу, щоб термоклей у патронах почав плавитися. З натисканням на важіль подання клею потік гарячого клею вичавлюється із сопла термопістолета і його треба спрямувати на поверхню деталей, що склеюються.
Мал. 37. Застосування термопістолета
Термоклей дуже швидко висихає. Тому його краще використовувати для склеювання деталей з невеликою площею.
Термоклей має тривалий термін експлуатації. Ні час, ні вплив різних несприятливих чинників, таких як мороз, сонячні промені, велика кількість вологи не впливають на його властивості.
Для склеювання деталей із деревинних матеріалів також використовують синтетичні універсальні клеї типу «Суперцемент», БФ. Однак синтетичні клеї, випаровуючись, виділяють шкідливі для здоров'я людей речовини. Тому застосовують синтетичні клеї тільки за наявності доброї вентиляції приміщень і теплої води для миття рук після роботи.
Для склеювання пластиків найчастіше застосовують універсальні клеї, серед яких — «Момент», епоксидний клей, секундні клеї. Є також багато спеціальних клеїв, призначених для склеювання одного або декількох типів пластику. Пакування таких клеїв містять спеціальну абревіатуру, що позначає назву пластику, для склеювання якого вони призначені: РЕ - поліетилен; РР - поліпропілен; РС - полікарбонат; PS - полістирол; РММА - поліметилметакрилат (органічне скло); РИР - поліуретан; РVC - полівінілхлорид. Наприклад, якщо на знакові стоять літери РS або цифра 6, то це — полістирол. Такий вид матеріалу приклеюють «Суперклеєм», епоксидним клеєм або пластиковим цементом.
Найпростіші за складом і зручні для застосування рідкі клеї. Це — клеї ПВА, а також клеї на основі каучуку й різноманітних смол. Поширені два види рідких клеїв: на водній основі та з розчинником. Після нанесення на поверхні рідкого клею вода або розчинник, що містяться в ньому, поступово випаровуються, клей твердне і відбувається склеювання. Рідкі клеї підходять для склеювання пористих матеріалів.
На пористі матеріали клей рекомендується наносити кілька разів - деякий час він буде вбиратися і тільки після просочення матеріалу утворить шар, достатній для склеювання деталей.
Герметичні матеріали ліпше склеюються за допомогою контактного клею. Контактні клеї (гумові, «Момент») склеюють досить швидко, але містять токсичні матеріали, тому працювати з ними можна тільки у добре провітрюваному приміщенні, уникаючи під час роботи вдихання парів і контакту клею зі шкірою.
Контактний клей потрібно рівним і тонким шаром нанести на обидві поверхні й дати йому підсохнути. Потім деталі, що склеюються, треба сильно притиснути одну до одної, причому тут вирішальне значення має саме зусилля, яке прикладається до деталей, а не час їх стиснення.
Дуже міцне з'єднання деталей можна забезпечити за допомогою реакційного клею. Він з'єднує деталі так, що склеєна річ може зламатися в іншому місці, а шов залишиться цілим. Особливість цих клеїв полягає в тому, що вони тверднуть і склеювання відбувається тільки за дії певних чинників: вступаючи в реакцію з атмосферним киснем під дією ультрафіолетового випромінювання, взаємодіючи з водою тощо. Саме тому вони отримали назву «реакційних» - за впливу зазначених чинників відбуваються хімічні та інші реакції, в результаті яких відбувається тверднення клею. До цього типу належать усім відомі секундні клеї, зокрема «Суперклей» та ін.
Для склеювання оргскла є необхідним прозорий клей. Такі клеї готують на основі дихлоретану. У ньому розчиняють стружку оргскла, яка із часом набухає, після чого клей витримують протягом 2 — 3 діб. Деталі з оргскла легко та міцно склеюються, клеєні шви виходять прозорими, майже непомітними, і виріб може мати естетичний вигляд.
Клей на основі дихлоретану дуже токсичний! Його готують заздалегідь у спеціальному приміщенні, де є надійна вентиляція і відсутні продукти харчування.
Для склеювання оргскла використовують також спеціальні та універсальні клеї.
Перед склеюванням поверхні з оргскла треба знежирити. Потім нанести на деталі клейку речовину і, поки вони не підсохли, швидко їх з'єднати. Додатково потрібно нанести клей на місце з'єднання. Такий шов виходить дуже міцним - навіть коли оргскло пошкодиться, він залишиться цілим.
Для приклеювання неметалевих матеріалів до деталей з металу застосовують термостійкий вид клею різних марок ИПЕ-9; БФК-9; ЕФ-9; К-10; К-105 та ін.
Під час склеювання деталей будь-яким клеєм необхідно:
- склеювати деталі на підкладній дошці;
- під час роботи уникнути потрапляння клею на шкіру рук;
- після роботи старанно вимити руки з милом і провітрити приміщення.
Відповісти на тестові завданняНадіслати відповідь на поштову скриньк: pdo130313@gmail.com
1Як називається це шипове з’єднання?
Яка операція показана на малюнку?
Як повинен входити шип в провушину?
Яка операція показана на малюнку?
Де при розмітці шипового з’єднання ставиться знак (Х)?
Для якої деталі виконана розмітка, що показана на малюнку?
Яка операція показана на малюнку?
Визначте що виготовляють за таким способом?
Що таке довбання?
Як називається ручний інструмент для видовбування неглибоких гнізд, отворів, пазів, зняття матеріалу невеликої товщини?
Як називається ручний інструмент для видовбування отворів, гнізд, пазів?
Для чого призначена ця стамеска?
Тема: Інструменти для обробки виробів з деревини.
Переглянути відео. Які інструменти використовували при виготовленні виробу? Надіслати відповідь на поштову скриньк: pdo130313@gmail.com
АБ25.02.2022 Тема: Підготовка і планування роботи над проектом. Відповісти на тестові завдання Надіслати відповіді на поштову скриньк: pdo130313@gmail.com
Запитання 1 основні етапи проектування:
На якому етапі творчого проектування проводиться коригування виконаного виробу, випробування проекту,оформлення текстової частини, розробка презентації проекту?
Банк ідеї майбутнього виробу формується на етапі:
Створення ескізного малюнку відбівається на етапі.....?
Виготовлення виробу здійснюється на...етапі:
На якому етапі відбувається захист проекту?
Інструменти та матеріали для виготовлення виробу можна вносити корективи на етапі:
Що таке проект у трудовому навчанні?
Як називається копія майбутнього виробу, виконана з бумаги в масштабі з точним дотриманням чітких пропорцій і розмірів?
Вироби-аналоги - це...
подібні за призначенням, на основі яких, здійснюють розробку власної конструкції виробу
9А-Б18.02.2022 Тема: Підготовка і планування роботи над проектом. . Розробка ескізу деталей
Ознайомитися з темою. Відповісти на запитання Надіслати відповіді на поштову скриньк: pdo130313@gmail.com
Ви знаєте, що створення будь-якого нового
об’єкта (виробу) починається із творчого задуму. Розмірковуючи над проблемою,
людина намагається віднайти найбільш удалий задум чи ідею, що допоможе
розв’язати технічне протиріччя. Є багато методів створення нових об’єктів
технологічної діяльності. Найбільш цікавим серед них є метод фантазування. Суть
його полягає в тому, що конструктор уявляє образ виробу, який будуть
виготовляти, якщо навіть конструкція виробу невідома. Цей образ переносять на
папір у вигляді рисунка.
Дизайнер (художник-конструктор) на
початковій стадії проектування (ескізне проектування) застосовує свою творчу
уяву, для того аби створити нову форму об’єкта. Фантазуючи, дизайнер тимчасово
не враховує ті вимоги, що ставлять до виробу, і може вигадувати будь-яку форму.
Однак кожну знайдену ідею потім необхідно буде проаналізувати, виділивши
позитивні та негативні сторони. Зокрема, необхідно з’ясувати як даний об’єкт
буде розв’язувати поставлені завдання (проблему) чи буде зручним у
використанні, задовольняти встановленим вимогам. Інакше кажучи, працюючи над
створенням конкретного об’єкта, дизайнер переглядає всі можливі шляхи
розв’язання проблеми,що проявляється у вигляді набору образів майбутнього
виробу — створення банку ідей та пропозицій. Запишіть це визначення. Це можуть
бути скопійовані або виконані власноруч рисунки, замальовки, ідеї у вигляді
записів.
Під час роботи над проектом важливо знати,
де шукати потрібну інформацію. У зв’язку з цим розрізняють такі найбільш
поширені шляхи пошуку інформації:
-
вивчення бібліотечного каталогу;
-
за допомогою пошукових систем в Інтернеті;
-
комунікативний — можливість отримати необхідну консультацію вчителя,
фахівця тієї галузі яка є близькою до проекту.
Виріб який конструюють, повинен мати
відповідні показники якості:
-
функціональність;
-
ергономічність;
-
технологічність
Функціональність виробу — це один із
принципів конструювання, який полягає в тому що створений об’єкт повинен
виконувати певні функції. Однак при цьому конструктор враховує конкретне
оточення, в якому знаходиться об’єкт
Отже, не можна проектувати, об’єкт не
знаючи, де він буде знаходитись.
Ергономічність — це сукупність властивостей, які характеризують
пристосованість конструкції товару до взаємодії зі споживачем (користувачем) з
урахуванням фізико-біологічних особливостей людини.
Головною вимогою ергономіки до будь-якого
об’єкта є зручність цього виробу для користування людиною.
Технологічним вважають такий виріб, який
розроблений із максимальним використанням уже існуючих типових вузлів,
з’єднань, деталей тощо. До технологічності відносять також можливість
використання найменшої кількості матеріалів та відносної простоти у
виготовленні об’єкта.
Контрольні запитання
1. Із чого починається створення будь-якого
нового об’єкта(виробу).
2. В чому полягає суть методу фантазування
при створенні нового об’єкта.
3. Назвіть основні джерела інформації.
Комментариев нет:
Отправить комментарий