Технології 5 клас

5А Б 25.05.2022.  

Тема:Сервірування святкового столу

 Ознайомитися з темою Відповісти на запитання Надіслати відповіді на  поштову скриньку  :    pdo130313@gmail.com 

Основи сервірування столу

Опорні поняття: меню, сервірування, композиція, розміщення столових приборів, колір скатертини, святковий обід.

Уявіть, що ви запросили друзів на свій день народження, але мама через зайнятість попросила вас всю підготовку до святкування взяти на себе. Свято має бути вдалим і запам’ятатися усім гостям. Отже, як правильно підготуватися до зустрічі гостей у себе вдома, зокрема, як сервірувати стіл?

Серед основних складових вдалого святкового вечора такі: правильно складене меню, належне сервірування, смачно приготовані та правильно подані страви тощо.

Починають планувати свято зі складання меню.

Меню — це перелік страв, закусок, десертів та інших кулінарних виробів і напоїв, запропонованих гостям.

Під час складанні меню передусім враховують наявність продуктів і смаки запрошених гостей. Тому в меню включають різноманітні продукти та використовують для приготування страв різні способи теплової обробки, щоб кожен з гостей міг вибрати собі страву до смаку. Треба передбачити дві-три закуски з риби і м’яса, один-два салати, закуски з овочів, сиру, одну-дві страви з риби або м’яса, солодкі страви, гарячий або холодний напій.

Ніщо так не налаштовує на урочистий лад і не викликає апетит, як красиво сервірований стіл.

Сервірування — це мистецтво підготовки столу до прийняття їжі.

Особливу увагу слід приділити розташуванню предметів оформлення столу: скатертині, посуду, серветкам. Кожного разу, коли ви сервіруєте стіл, ви створюєте композицію.

Композиція — це поєднання розрізнених складових частин у гармонійне єдине ціле.

Навіть якщо вам доводиться щодня харчуватися одним і тим самим набором страв, це не вказує на те, що ви не повинні творчо підходити до сервірування столу. Процес сервірування столу може приносити задоволення, стати грою або звичаєм, який виконується щодня. Тим більше це стосується таких урочистих подій, як день народження.

Приступаючи до сервірування столу, треба враховувати його форму та розміри, що врешті-решт впливатиме на кількість гостей, яких можна запросити. Для сервірування столів прямокутної форми на одного гостя, як правило, передбачається довжина столу 0,7 м.

Столи накривають білими або кольоровими скатертинами, це залежить від тематики урочистостей. Стіл гарно прикрашений тоді, коли кінці скатертини звисають сантиметрів на двадцять нижче поверхні стола. Скатертина має бути в міру накрохмаленою, бездоганно чистою і ретельно випрасуваною. Серветки можуть бути того ж кольору, що і скатертина, їх кладуть упоперек тарілки або на її краю (мал. 201).

Мал. 201. Розміщення серветок під час сервірування столу

При використанні кольорових скатертин слід враховувати, що рожеві, блакитні, ясно-зелені кольори більше сприяють створенню радісного настрою, створюють враження легкості, граціозності, а червоні кольори у поєднанні з жовтим, золотистим сприймаються як урочисті (мал. 202)

Мал. 202. Колір скатертини надає столу урочистого вигляду

Посуд краще використовувати білий з тонким золотим або кольоровим обідком. Його розміщують на столі по його периметру (залежно від форми стола). Краї основних тарілок, а також ножів і виделок віддалені від краю столу на один-два сантиметри (мал. 203).

Мал. 203. Правильне розміщення столових приборів відносно краю стола

Мал. 204. Схеми розміщення столових приборів залежно від їх кількості та запланованого меню

Ножі кладуть праворуч від тарілки лезом до неї, винятком може бути зображена на малюнку 204, а сервіровка столу для легкого сніданку, коли використовують ніж для намазування масла на хліб або тости. В цьому разі ніж для масла кладеться на пиріжкову тарілку (вона менша за розмірами від звичайної) так, щоб його ручка була розвернута вправо та вниз. Виделку кладуть ліворуч, вістрями зубців вгору, щоб вони не дряпали скатертину (мал. 204, б). Якщо будуть подавати перші страви (супи, бульйони), до приборів кладуть ложку, яка має зайняти місце справа біля ножа (мал. 204, в). Якщо до столу планується подавати десерт то за тарілкою кладуть десертну ложку, ручкою вправо (мал. 207).

Якщо у вас святковий обід, поставте до кожного приладу келих для мінеральної води, фруктового або томатного соку. Добре поставити до кожного прибору окрему маленьку сільницю.

Посередині столу ставлять спеції, хлібницю, масельничку, цукорницю (в ній має бути ложечка для цукру або щипчики для цукру-рафінаду), вазу з варенням або лимоном. Мінеральні води та соки перед подачею на стіл треба відкоркувати.

Солодкі страви подають зазвичай наприкінці святкового обіду. Перед тим, як їх подати, рекомендується прибрати зі столу використаний посуд, хліб, спеції. Стіл сервірують десертними приборами і посудом; десертні тарілки розміщують перед кожним гостем, праворуч кладуть ніж лезом до тарілки, зліва — виделку зубцями вгору. За тарілкою праворуч розміщують чашку з блюдцем.

Для сервірування можна взяти цукорницю, щипці для цукру, ложечки та виделки для лимона, розетки для джему, вази для фруктів і кондитерських виробів.

Фрукти подають у вазах, уклавши гіркою. Вази з фруктами розміщують по центру стола (мал. 205).

Мал. 205. Приклади розміщення на столовому посуді солодких страв та фруктів

Окрасою столу завжди були квіти. Вони виконують декоративну роль, створюють гарний настрій. Якщо за великим урочистим столом є місце, можна поставити ліворуч від кожного прибору в невеличкій вазочці маленькі квіти. Вони не повинні заступати ні посуд, ні людей, що сидять навпроти один одного (мал. 206).

Мал. 206. Варіант оформлення столу невеликими букетами квітів

Гарно накритий стіл збуджує апетит та збільшує задоволення від споживання їжі. Ви вже знаєте, як сервірувати обідній святковий стіл, подібними правилами користуються під час сервіровки столу для себе й своїх близьких уранці чи ввечері.

Мал. 207. Приклад сервірування столу до сніданку або вечері

До сніданку та вечері стіл сервірують майже однаково. З лівого боку від того, хто сидить, ставлять пиріжкову тарілку (мал. 207). Посередині — глибоку або мілку тарілку. Справа від неї кладуть ніж та ложку, зліва — виделку. Чайну ложку кладуть за тарілкою, повернувши її ручку вправо. Хлібницю, масельничку, цукорницю, ставлять посередині стола, щоб їх було зручно діставати всім присутнім за столом. У вазочці з варенням має бути ложка, у цукорниці — ложка або щипці (для рафінованого цукру).

Запитання та завдання

• 1. Із чого починають планування святкового застілля?
• 2. Які вимоги до столової білизни?
• 3. Які правила розміщення посуду на столі?
• 4. Які особливості сервірування стола до сніданку та вечері?
• 5. Яку функцію в сервіруванні столу виконують квіти?

 5А Б 18.05.2022.  

Тема:Побутові електроприлади

Переглянути відео Скласти 5 запитань по темі Надіслати на  поштову скриньку  :    pdo130313@gmail.com 

5А Б 11.05.2022.  

Тема:Складання деталей у виріб

Переглянути відео Скласти 5 запитань по темі Надіслати на  поштову скриньку  :    pdo130313@gmail.com 

 

 5А Б 04.05.2022.  

 Тема:Обробка крайок Шліфування деталей виробу

Відповісти на тестові завдання  Надіслати відповіді на  поштову скриньку  :    pdo130313@gmail.com  

 Запитання 1

Як називається пристосування, призначене для кріплення шліфувальної шкурки?

варіанти відповідей

 

абразив

 

 

рашпіль

 

 

шліфок

 

 

шерхебель

Запитання 2

У якому напрямку слід шліфувати заготовку?

варіанти відповідей

 

уздовж волокон

 

 

поперек волокон

 

 

під кутом до волокон

 

 

коловими рухами

Запитання 3

Як позначається зернистість шліфувальної шкурки?

варіанти відповідей

 

словом

 

 

літерою

 

 

числом

 

 

числом з літерою

Запитання 4

Які шліфувальні шкурки краще використовувати для шліфування виробів з деревини?

варіанти відповідей

 

60-80

 

 

100-140

 

 

160-200

 

 

220-240

Запитання 5

Який інструмент використовують для чистової обробки деревних матеріалів?

варіанти відповідей

 

ніж

 

 

пилку

 

 

рубанок

 

 

шліфувальну шкурку

Запитання 6

Що категорично забороняється робити під час шліфування виробів?

варіанти відповідей

 

шліфувати на підкладній дошці

 

 

торкатися руками абразивного матеріалу

 

 

здмухувати відходи

 

5А Б 27.04.2022.  

 Тема:Особливості свердління фанери та ДВП 

Відповісти на тестові завдання  Надіслати відповіді на  поштову скриньку  :    pdo130313@gmail.com  

 З чого складається свердло?

варіанти відповідей

 

різальна частина

 

 

 робоча частина

 

 

хвостовик

 

 

всі відповіді правильні

Запитання 2

При свердлінні який утворюється отвір?

варіанти відповідей

 

конусний

 

 

циліндричний

 

 

овальний

Запитання 3

Що роблять з хвостовиком свердла?

варіанти відповідей

 

забивають цвяхи

 

 

закріплюють у пристроях (коловорот, ручна дриль)

 

 

вибирають стружку

Запитання 4

Що означають вибиті цифри на хвостовику свердла?

варіанти відповідей

 

матеріал з якого виготовлене свердло

 

 

діаметр свердла

 

 

довжину свердла

Запитання 5

Які бувають свердла?

варіанти відповідей

 

ложкове свердло

 

 

центрове перове свердло

 

 

спірально центрове свердло

 

 

всі відповіді правильні

Запитання 6

Для ручного свердління використовують:

варіанти відповідей

 

коловорот

 

 

ручна дриль

 

 

всі відповіді правильні

Запитання 7

Отвори бувають:

варіанти відповідей

 

тупі

 

 

глухі і наскрізні

 

 

гострі

Запитання 8

Під час свердління

варіанти відповідей

 

не кричати

 

 

не нахилятись до свердла

 

 

не гукати

 

 

не співати

Запитання 9

Буравчик призначений

варіанти відповідей

 

для буріння

 

 

для ручного свердління

 

 

для пиляння

Запитання 10

Зенківка призначена для...

варіанти відповідей

 

розширення верхньої частини отворів

 

 

для фрезерування

 

 

  5А Б 20.04.2022.  

 Тема:Особливості свердління фанери та ДВП 

Ознайомитися з темою .Відповісти на запитання  Надіслати відповіді на поштову скриньку  :    pdo130313@gmail.com     

Особливості свердління фанери та ДВ

Опорні поняття: свердління деревних матеріалів, наскрізні і глухі отвори, будова свердла, коловорот, дриль, патрон.

Знаючи призначення і назви потрібних інструментів та пристроїв, можна приступати до свердління отворів для випилювання внутрішнього контуру деталей. Але спочатку звернімо увагу на деякі особливості використання інструментів у процесі свердління деревних матеріалів (ДВП, фанера).

Свердління деревних матеріалів — столярна операція, призначена для отримання круглих наскрізних або глухих отворів, гнізд і різних заглиблень.

Отвори — це заглиблення в деталях. Під час виготовлення деталей з деревних матеріалів можуть виконуватись наскрізні і глухі отвори. Наскрізні отвори проходять через всю деталь наскрізь (мал. 63, а). Глухі отвори не виходять назовні, а виконуються на певну глибину (мал. 63, б). Зазвичай вважають, що отвори в поперечному перерізі круглі. Однак отворами прийнято вважати заглиблення будь-якої форми в поперечному перерізі: круглі, овальні, квадратні, прямокутні, шестигранні тощо.

Круглі отвори в деревних матеріалах отримують за допомогою свердління, яке ми поки що будемо виконувати вручну, і лише у старших класах навчимося це робити на свердлильному та токарному верстатах.

Мал. 63. Наскрізні і глухі отвори в деревині

Круглі отвори в деревних матеріалах легко і досить точно висвердлюють спеціальними свердлами. Які ж із чотирьох видів свердел будуть найбільш придатними для свердління таких матеріалів, як фанера та ДВП (мал. 64)?

Мал. 64. Свердла для свердління деревини

Найбільш поширеними при роботі з багатьма видами матеріалів є спіральні свердла (мал. 64, а), але відсутність достатньо гострого центрового елементу та тупі кути по краях ріжучої крайки (мал. 64, а, позиція 1) призводять до можливого зсуву свердла на початку свердління й утворення сколів по краях отвору. Досить часто для висвердлювання отворів у деревних матеріалах застосовують також центрові свердла з підрізувальними крайками (мал. 64, б, позиція 3), ці крайки запобігають утворенню сколів на початку свердління та на виході свердла з деталі, а гострий центровий елемент дає змогу почати свердління точно за розміткою (мал. 64, б, позиція 2), тож ці характеристики роблять таке свердло особливо придатним для свердління фанери та ДВП. Шнекове та ложкове свердла (мал. 64, в, г) застосовують для свердління глибоких отворів у деревині, тому для свердління фанери та ДВП їх не використовують.

Отже, можемо зробити висновок, що для свердління маленьких (до 6 мм у діаметрі) отворів у деревних матеріалах можна використовувати як спіральні, так і центрові свердла. Якщо ж мова йде про отвори більшого діаметра, за умови їх свердління у фанері та ДВП, то краще обрати центрові свердла з підрізувальними крайками.

Мал. 65. Намічання центра майбутнього отвору

До початку свердління на площині заготовки олівцем або шилом намічають центр майбутнього отвору (мал. 65). Потім закріплюють свердло в коловороті і встановлюють його в зазначеній точці під прямим кутом до поверхні заготовки. При цьому долонею лівої руки натискають на упор коловорота, а правою обертають рукоятку за годинниковою стрілкою (мал. 66). Натискати на упор слід не дуже сильно, щоб не зламати свердло. Під час свердління наскрізних отворів наприкінці свердління натиск зменшують, щоб уникнути відколювання деревини на виході свердла з отвору.

Мал. 66. Прийоми свердління: а — у затискачі верстака; б — на столі; 1 — підкладена дошка, 2 — заготовка, 3 — струбцина

Під заготовку зазвичай підкладають дошку і їх разом притискають струбцинами до верстака. Це дає змогу отримати рівні краї отвору на виході свердла і запобігти пошкодженню кришки верстака або стола, на якому проводяться роботи. Отже, при закріпленні заготовок завжди треба використовувати струбцини, що можуть бути середніми (мал. 67, а), маленькими (мал. 67, б) та великими регульованими (мал. 67, в), які також називають столярними, оскільки вони швидко налаштовуються на різні розміри.

Мал. 67. Струбцини для закріплення заготовок

Із зображень на малюнку 66 видно, що свердління може виконуватись у горизонтальному і вертикальному положенні свердла та пристрою для його обертання. У коловорота (мал. 66) різання відбувається завдяки зусиллю, яке рука працюючого створює під час обертання колінчастого стрижня коловорота з ручкою посередині. У разі вертикального розміщення свердла лівою рукою тримають коловорот за упор, а правою — за колінчастий стрижень (мал. 66, б). При свердленні отворів у горизонтальному положенні упор упирають у корпус, підтримуючи його лівою рукою, а правою обертають коловорот (мал. 66, а).

Коли працюють дрилем, лівою рукою можна тримати його за рукоятку 3, натискаючи тулубом на упор 1 і обертаючи правою рукоятку приводу зубчатої передачі 2. При цьому зусилля, яке прикладається до свердла збільшується (мал. 68). У разі свердління отворів маленького діаметру достатньо лівою рукою прикладати зусилля до упору 1.

Мал. 68. Свердління дрилем у вертикальному положенні

У всіх випадках, коли потрібно, щоб вісь обертання дриля чи коловорота знаходилася під прямим кутом до площини деталі, треба контролювати це положення за допомогою столярного кутника 4, причому такий контроль бажано здійснювати у двох площинах, які перебувають під довільним кутом одна до одної.

Під час свердління на коловорот або дриль натискають плавно й рівномірно, щоб не зрушити свердло із центра і не зламати його. Відхилення від вертикалі під час свердління також може призвести до поломки свердла.

Оскільки свердління є достатньо складною технологічною операцією, то можливе виникнення браку.

Брак — неточне, неякісне виготовлення деталі, що робить її непридатною для подальшого використання.

Розглянемо деякі види браку і внаслідок чого вони виникають:

• • неточні розміри отворів — неправильно загострене свердло, биття свердла в патроні;
• • зміщення отвору — неправильне розмічання, неправильне встановлення заготовки, слабке кріплення заготовки, зміщення свердла;
• • перекіс отвору — неправильне встановлення заготовки;
• • груба поверхня отвору, наявність сколів — погано загострене свердло, занадто великі зусилля під час свердління.

Треба зазначити, що з ускладненням конструкції інструмента та технологічних процесів з його використанням стають жорсткішими вимоги до дотримання правил безпечної праці.

Правила безпечної праці під час свердління

• 1. Перед початком роботи одягніть спецодяг та перевірте надійність кріплення свердла та відсутність його коливань у патроні під час обертання.
• 2. Надійно закріпіть заготовку та підкладну дошку.
• 3. Починайте роботу тільки з дозволу вчителя.
• 4. Під час свердління забезпечте рівномірний натиск на свердло та плавність його подачі. Наприкінці операції зменшіть тиск.
• 5. Під час роботи не нахиляйтесь до свердла.
• 6. Коловорот (дриль) кладіть на верстак свердлом від себе, стежте, щоб воно не виступало за межі стола (верстака).
• 7. Прибираючи робоче місце, користуйтеся щіткою.

Запитання та завдання

• 1. Які види свердел для роботи з деревними матеріалами краще застосовувати для свердління фанери та ДВП?
• 2. Для чого під час свердління під заготовку з фанери чи ДВП підкладають дошку?
• 3. Як проконтролювати вертикальність майбутнього отвору?
• 4. Яке приладдя призначене для закріплення заготовки?
• 
  

 5А Б 13.04.2022.  

 Тема:Макет транспортного засобу

  За зразками розробити малюнок свого транспортного засобу .  Надіслати малюнок на поштову скриньку  :    pdo130313@gmail.com     

 Макет транспортного засобу

Об'єкт проектно-технологічної діяльності
Макет транспортного засобу
5- клас

5А Б 06.04.2022.  

 Тема:Технологічний процес оздоблення виробів з деревини

  Відповісти на тестові завдання .  Надіслати відповідь на поштову скриньку  :    pdo130313@gmail.com           Запитання 1

Які види оздоблювальних робіт ви знаєте?

варіанти відповідей

 

художнє, будівельне, мистецьке

 

 

прозоре, непрозоре, художнє

 

 

прозоре, будівельне, художнє

Запитання 2

Як правильно відшліфувати деталі з деревини?

варіанти відповідей

 

уздовж волокон

 

 

поперек волокон

 

 

під кутом 45⁰

 

 

під кутом 60⁰

Запитання 3

Випалювач це -

варіанти відповідей

 

гумова, дерев'яна, пластмасова або сталева пластина з ручкою

 

 

електричний прилад з ручкою, у якій зафіксовано нагрівальний елемент (перо)

 

 

дворізцевий інструмент з обертовим рухом різання та осьовим переміщенням подачі

Запитання 4

Для чого застосовують прилад для випалювання?

варіанти відповідей

 

для художнього оздоблення виробів з деревини

 

 

для відшліфовування поверхні деревини

 

 

для загрунтовування поверхні деревини

Запитання 5

Чи може перо випалювача мати різну форму?

варіанти відповідей

 

так

 

 

ні

Запитання 6

Чи можна нагрівати перо до світло-червоного кольору?

варіанти відповідей

 

Так

 

 

Ні

 

 

Можна лише з дозволу вчителя

Запитання 7

Як правильно відшліфувати деталі з деревини?

варіанти відповідей

 

уздовж волокон

 

 

поперек волокон

 

 

під кутом 90⁰

 

 

під кутом 45⁰

Запитання 8

Якими інструментами виконують петриківський розпис?

варіанти відповідей

 

Олівцями

 

 

Кульковими ручками

 

 

Пензлями

 

 

Випалювачами

Запитання 9

«Зернятко» - це…

варіанти відповідей

 

Зерно пшениці

 

 

Зерно кукурудзи

 

 

Елемент петриківського розпису

 

 

Випалений елемент орнаменту

Запитання 10

Пірографія – це…

варіанти відповідей

 

Комбіноване випалювання

 

 

Випалювання лініями

 

 

Випалювання штампами

 

Випалювання крапками 

     

 

      

5А Б 23.03.2022.  

 Тема:Розмічання виробів з деревинних матеріалів

  Ознайомитися з темою ,Відповісти на запитання  Надіслати відповіді на поштову скриньку  :    pdo130313@gmail.com                   

     Для виготовлення будь-якого виробу, потрібні відомості про його конструкцію, розміри, форму, матеріал, кількість деталей, з яких складається виріб. Про ці дані можна дізнатися з графічного зображення виробу — його креслення. Кожна деталь виробу за соєю формою і розмірами повинна відповідати кресленню. Отже, перед виготовленням виробу на заготовках необхідно намітити контури його ліній.

 Цей технологічний процес називається розмічанням. Розпочинають розмічання з аналізу форми країв заготовки. Визначають найбільш рівну кромку, від якої найкраще виконувати розмічання. Цю кромку називають базовою, а лінію, проведену поблизу базової кромки, від якої виконують розмічання заготовки, називають базовою лінією (відео 1). Під час розмічання потрібно передбачити надлишок матеріалу на кінцеву обробку деталі — припуск.

Припуски не повинні бути надто великими або надто малими. Оскільки великі приводять до надлишкової витрати матеріалів, а малі — можуть призвести до браку заготовки.

Для деталей з фанери припуск встановлено у межах від 4 до 24 мм, а для виробів з дерев’яних брусків — від 1,5 до 7 мм.

Попередню розмітку на заготовках здійснюють за допомогою розмічальних інструментів: лінійки, кутника, циркуля . Лінії наносять олівцем.( Вчитель показує на екрані ,як це правильно робиться , а потім показує власноруч на дерев’яній заготовці правильні способи розмічання).  

Щоб виготовити велику кількість однакових деталей, використовують шаблон. Шаблон (Відео ,на якому зображено розмічання шаблону олівцем) — це пристрій з тонколистового матеріалу (фанери, ДВП), форма і розміри якого відповідають кресленню з припуском на обробку.

Кола, дуги, а також відкладання розмірів виконують за допомогою циркуля 

З допомогою кутника та лінійки виконують розмічання, а також перевірку прямих кутів та якості оброблених поверхонь (Малюнки де прямі кути перевіряються за допомогою лінійки або кутника).

Для перенесення малюнка складної форми з паперу на заготовку використовують копіювальний папір. Перенесення малюнка на заготовку можна виконати також за допомогою трафаретної сітки, тобто клітинок

                                       

Після збільшення малюнка його переносять на заготовку за допомогою копіювального паперу.

 

                                    Запитання для закріплення:

.

 

1.За допомогою яких інструментів виконують розмітку?

 

2.Як називають поверхню, на заготовці від якої проводять розміри?

                                       

3.Для чого потрібно залишати місце на заготовці на припуск?

4.Яким чином під час розмічання використовують шаблон?

5.За допомогою чого можна перенести складний малюнок на заготовку?

  5А Б 16.03.2022.  

 Тема:Виготовлення кухонної лопатки

  Ознайомитися з темою.Переглянути відео. За зразками-аналогами Розробити малюнок лопатки Надіслати малюнок на поштову скриньку :    pdo130313@gmail.com                           Дерев'яналопатка 

Що робить нашу кухню милою і затишною? Звичайно, дрібнички, виготовлені своїми руками, які надають колорит української народної творчості, є надійними помічниками.

Кухонні деревяні лопатки -  не тільки незамінний інструмент під час приготування їжі, але й прекрасний обєкт проектування для натхнення, подарунка та оберега.

Етапи виготовлення проєкта 

1. Зібрати інформацію про практичне призначення кухонної лопатки - дивись тут
2. Знайти інформацію про історію виникнення лопаток.

3. Зібрати зразки виробів-аналогів лопаток
4. Ескізний малюнок або креслення кухонної лопатки

6. Виготовлення кухонної лопатки
7. Оздоблення лопатки-оберега (19.03)

5А Б 16.02.2022.  

 Тема:Технологічний процес оздоблення виробу з фанери 

  Ознайомитися з темою ,Відповісти на запитання  Надіслати відповіді на поштову скриньку  :    pdo130313@gmail.com                   

1) Нас оточує безліч потрібних речей. Усі вони не виникають самі по собі або за помахом чарівної палички, їх виготовили з певних матеріалів люди.

Для виготовлення виробів необхідні знаряддя праці, які допомагають по­легшити працю людини, зробити її продуктивною.

На послідуючих заняттях ми будемо оздоблювати вироби з фанери, деталі яких повинні бути плоскими. З цих деталей ми зберемо об’ємну конструкцію виробу. Фанера має тонкі стінки, тому з'єднувати деталі необхідно переважно за допомогою шипів та клею. Виготовлення шипів та вушок потребує точного розмічання та пильної уваги під час їх виготовлення. При цьому шипи краще робити трішки більшими – їх потім підпилюють безпосередньо під час складання. Така технологія дає міцні з’єднання деталей. Фанера має багатошарову будову і шари можуть роз'єднуватися, тому між отворами має залишатися фанера не менше 3-5 мм.

Але перш ніж ми розпочнемо виготовлення наших виробів, давайте познайомимося з видами оздоблення.

Вироби з деревини та фанери, можна оздобити за допомогою різноманітних технік та інструментів. Ми з вами на наших уроках будемо використовувати  такі види оздоблення як різьблення, випалювання, розпис.

     Різьблення поділяється на плоске, рельєфне, ажурне й об'ємне. Найпоширенішим є плоске різьблення, його роблять одним ножем або кількома різцями.

 Для виробів з фанери найчастіше використовують ажурне різьблення. Воно є практично прорізним різьбленням, коли все тло вирізують, висвердлюють і випилюють

Вирізні фігури виконують так. На заготовку переносять контури малюнка й випилюють зайву деревину, наприклад, виготовляють розетку, який-небудь птаха, тварина і т.д. Ці фігури застосовують для обробки будинків, ковзана даху, стін, дверей, воріт, огороджень. Фігури вирізують глухими або ажурними - прорізними, з гострими крайкам або завальними.

        

Випалювання (інша назва цієї техніки — пірографія) виконується за допомогою розпеченого до певної температури металевого стерж­ня або металевої нитки, які залишають на поверхні деревини слід або знак певної форми. Художнє випалювання нині стало визнаною тех­нікою оздоблення виробів. Випалювання застосовується для декорування дитячих іграшок і елементів народної дерев'яної архітектури. Розрізняють два спосо­би випалювання — розжареними металевими штампиками, із відбитків яких складають різноманітні орнаменти, і електрописаком, що дає чіткий контурний малюнок.

У шкільних майстернях для цього використовують спеціальний прилад — електричний випалювач. Він належить до нагрівальних електричних інструментів, у його корпус вмонтовано нагрівальну спіраль, від якої нагрівається металевий стержень, що закінчується загостреною частиною — пером, яким на дерев'яній поверхні випа­люють різні узори.

Розпис на дереві — зручна й оригінальна техніка орнаментування виробів. Технічно вона мало чим відрізняється від розпису на інших матеріалах. Орнамент наносять пензлями із бі­лячої шерсті на поверхню виробу гуашшю, аквареллю.

Після висихання нанесеної на поверхню фарби її покривають 2-3 шарами лаку.

При обробці деревини часто прагнуть використовувати її природ­ну текстуру. Особливо це стосується таких цінних порід деревини, як дуб, горіх, червоне дерево тощо. їх, як правило, піддають оброб­ці лаками. Вироби ж, виготовлені з менш привабливих м'яких порід деревини, зазвичай спочатку покривають фарбами, а вже потім ла­ками. Лакова плівка не тільки зберігає природну текстуру деревини, але й охороняє її від забруднення, значно подовжує термін викорис­тання виробу.

V.  Закріплення навчального матеріалу.

·        Що нового ви дізналися на уроці?

·        Що називається оздобленням виробів?

·        Які є види оздоблення?

·        Який спосіб оздоблення ви обрали?

5А Б 09.02.2022.

Розділ 1. Трудове навчання в школі.

  Тема:Основи проєктування виробів

 Відповісти на тестові завдання  та надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

1.     Робоче місце – це ділянка, де розміщуються учень, який виконує завдання, обладнання, інструменти, матеріали і яка пристосована для виконання…

А) робіт з обробки деревини;

Б) робіт з обробки металу;

В) навчально-трудових завдань.

 2.  Робоча зона визначається…

А) розмірами майстерні;

Б) розмірами верстака;

В) граничними положеннями кистей рук під час виконання трудових операцій.

3. Займати та залишати робоче місце можна…

А) з дзвінком;

Б) з дозволу вчителя;

В) з дозволу батьків.

4. Основним обладнанням робочого місця в шкільних майстернях з обробки деревини є …

А) письмовий стіл;

Б) кухонний стіл;

В) столярний верстак або робочий стіл.

5. Працювати на робочому місці можна тільки …

А) в шкільній формі;

Б) в старому одязі;

В) в спеціальному робочому одязі.

6. Залежно від характеру завдання роботу можна виконувати…

А)  стоячи;

Б) сидячи;

В) стоячи або сидячи.

7. Стан робочого місця та справність інструментів перевіряється…

А) під час роботи;

Б) перед роботою;

В) один раз на тиждень.

8. Правил безпечної роботи потрібно дотримуватись…

А) тільки при роботі електрифікованим інструментом;

Б) при виконанні будь-яких робіт;

В) при роботі на верстатному обладнанні.

9. У разі нездужання чи отриманні травми потрібно першочергово …

А) телефонувати 103;

Б) телефонувати батькам;

В) негайно повідомити про це вчителя.

10. Що заборонено робити при наданні долікарської  допомоги за незначних травм?

А) промивати рану водою;

Б) обробляти рану  5% розчином йоду;

В) накладати стерильну пов’язку;

Г) обробляти рану пероксидом водню.

11. Яким кольором фарбують механізми підвищеної небезпеки?

А) чорним;

Б) червоним;

В) жовтим;  Г) зеленим. 

5А Б 02.02.2022.  Тема:Технологічний процес контурного і ажурного випилювання 

 Відповісти на тестові завдання  та надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com                               

 завдання

1. Що таке лобзик?

а) пристосування для пиляння матеріалу по кривих лініях;

б) вид пилки для поділу заготовок на частини;

в) пристосування для закріплення заготовок з фанери.

2. З яких основних частин складається лобзик?

а) рамка, ніжка, затискний гвинт;

б) каркас, ручка, натяжна гвинт;

в) рамка, ручка, верхній і нижній затискний гвинт.

3. Яке пристосування застосовується при випилюванні лобзиком?

а) стусло;

б) столик для випилювання;

в) рейсмус;

г) ексцентриковий затиск.

4. Який інструмент застосовується для зачистки виробів, випиляних лобзиком?

а) надфіль;

б) рашпіль;

в) напилок;

г) ерунок.

5. Як нахилені зуби пилки лобзика?

а) від ручки;

б) не мають нахилу;

в) до ручки.

Відповіді: 1 - а, 2 - в. 3 - б, 4 - а, 5 - в. 

 5А Б 26.01.2022.  

 Тема:Технологічний процес контурного і ажурного випилювання 

  Ознайомитися з темою , Виконати малюнок серветниці та надіслати малюнок на поштову скриньку  :    pdo130313@gmail.com                                    

 Спосіб обробки деревини – різання. Різальний інструмент має робочу частину у формі клина. Діючи на деревину,клин відокремлює від заготовки частинки у вигляді тирси.

Пиляння прямолінійних контурів на заготовках з фанери та ДВП виконують столярними ножівками, а пиляння криволінійних контурів – лобзиком.

Перш ніж приступити до роботи, інструменти треба привести в робочий стан, випробувати і підготувати все необхідне для роботи.

1.Інструменти й пристосування для ажурного випилювання (додаток 2)

Для випилювання виробів з фанери необхідний такий набір інструментів і пристосувань: металевий лобзик, тонке шило з ручкою, невеликі напилки або надфілі, копіювальний папір (копірка), лінійка, олівець, спеціальна дощечка з струбциною, який ще називають столик для випилювання.

Ручний лобзик – дуже простий за конструкцією інструмент. Рамка лобзика, що має форму букви П, може бути як металевою, так і дерев'яною. У наборах для випилювання можна зустріти лобзики із плоскими й трубчастими (круглими в перетині) рамами.( додаток 3)

Трубчастій рамі надають перевагу, тому що вона забезпечує більш рівномірне натягування пилки; затискачі такої рами не викривлюють пилочки в місцях затискання, що запобігає її передчасному розриву.

Будова лобзика

Крім того, довжина трубчастої рами зазвичай більша плоскої, а це важ­ливо, тому що за інших рівних умов лобзиком із трубчастою рамкою можна випиляти деталь більшої величини. Ручка рами дерев'яна або пластмасова.

Купуючи лобзик, необхідно ретельно оглянути його.

По-перше, рама лобзика повинна бути досить пружною. Перевірити раму на пружність легко: для цього треба виміряти відстань між нижнім і верхнім затисками рами, сильно притягти обома руками сторони рами одну до одної приблизно до половини обмірюваної відстані, потримати так раму 1-2 хв., потім поступово відпустити сторони й знову виміряти відстань між затисками.

Якщо відстань між затисками не змінилася, рама досить пружна, в іншому випадку – вона не зможе забезпечити потрібного натягу пилочки.

По-друге, особливу увагу треба звернути на якість затискачів. Поверхні затисків повинні бути добре й щільно підігнані одна до одної, а затискні гвинти повинні мати глибоку й чисту нарізку.

І останнє: вісь ручки повинна проходити в площині рамки, інакше крайки випиляного орнаменту не будуть перпендикулярні до площини випилювання.

Пилка лобзика — це вузька сталева смужка із зубцями на одному з ребер, спрямованими в один бік.

Пилочки для випилювання різняться за своєю товщиною й величиною зубців. Для початку досить мати два сорти пилок – із дрібними й крупними зубцями.

Якщо випилюється деталь, яка не має дріб­ного орнаменту з крутими по­во­ротами ліній малюнка, то цілком можна користу­ва­тися круп­но­­зубчастими пилочками. Крім того, їх зручно використовувати під час швидкого, грубого випилювання деталі по заданому контуру з великого листа, а також під час випилювання шипів і прорізів. Випилювати дрібний орнамент із фанери твердих порід необхідно тільки дрібнозубчастими пилочками.

Види пилочок

Підготовка лобзика до роботи:

1.Один її кінець пилочки затискають гайкою біля ручки (див. мал. "Будова лобзика"). Пи­лочку вста­новлюють так, щоб її зубці були спрямовані вниз і на­зовні від рамки.

2.Потім стискають обидва кінці рам­ки в напрямку один до одного і так само затискають другий кінець пилочки.

3.Якщо відпустити стиснуті кінці дуги, вони займуть своє попереднє положення і натягнуть пилочку. Отже, лобзик готовий до роботи.

Працюють лобзиком на спеціальному столику-підставці, який кріплять до робочого стола струбциною (малюнок ліворуч).

Фанеру з нанесеним на неї малюнком кладуть на підстав­ку, і щоб вона не сповзала, притримують лівою рукою. У праву руку беруть лобзик і, приставивши пилочку до фанери, починають пиляти.

Шліфувальний папір для шліфування фанери краще всього приклеїти на невеличку дощечку або круглу паличку клеєм ПВА. Для цього потрібно намастити поверхню паперу та дощечки тонким шаром ПВА, прикласти папір на дощечку та притиснути струбцинами через дерев'яну прокладку, зайвий клей видалити ганчіркою. Через дві години клей висохне – пристрій можна використовувати.

Отвір у фанері для просмикування пилочки початківцям можна протикати шилом.

У більшості випадків отвір необхідно проколювати в тім місці контуру орнаменту, що випадає там, де лінії сходяться під гострим ку­том. Не слід проколювати отвір відразу наскрізь, тому що при цьому може тріснути зворотний шар сорочки, у ре­зуль­таті чого під час випилювання від неї відша­руються цілі шматки. Тому фанеру спочатку про­ко­люють тонким шилом так, щоб наскрізь пройшов тільки самий його кін­чик. Таке проко­лювання легко контро­лювати на дотик пальцями руки, що під­тримує фанеру з тильної сторони. Потім фанеру перевертають і отвір розширюють більш товстим шилом так, щоб можна було просмикнути вільний кінець пилочки.

Напилки з середньою насічкою або надфілі. Призначенні для зачищення ребер, отворіві зовнішніх контурів візерунків.

2.Підготовка матеріалу до роботи.

Як матеріал для випилювання (для початківців) рекомендується використовувати фанеру товщиною 3-5 мм, але високої якості. Перед нанесенням малюнку через копірку варто оглянути ребра взятого шматка фанери; якщо є навіть невелика ділянка, де середній шар чи шари мають «порожнечу», такий шматок використовувати не можна. Варто звернути увагу на нерівності фанери, сховані порожнечі і наявність у верхніх шарах сучків - при випилюванні вони можуть відскочити.

2.Прийоми випилювання.

v При випилюванні намагайтеся не нахиляти лобзик, тримаєте його вертикально, вільною рукою повертайте фанеру з малюнком так, щоб лінія малюнку підходила під пилочку, а не навпаки, причому пилочка повинна увесь час знаходитися в круглому отворі фіксуючої дощечки. При дуже крутих поворотах потрібно зробити спеціальні рухи лобзиком, не натискаючи на пилочку і поступово повертаючи фанеру.

v Для випилювання внутрішніх контурів орнаменту деталей потрібно в них зробити отвори. Для цього тонким шилом з ручкою проробляють отвори у фанері для пилочки. У такий отвір знизу фанери вставляють верхній кінець пилочки і закріплюють його у верхньому затиску, а нижній кінець пилочки закріплений у нижньому затиску.

v Отвір у фанері для пилочки можна також зробити невеликим дрилем з діаметром свердла 2 мм. Рекомендується також отвір розміщати в середині контуру, що випилюється, і не близько від лінії контуру, щоб виникаючі дрібні тріщинки навколо отвору були вилучені від лінії пропилу.

v Випилювання варто починати із середніх контурів орнаменту. Працювати потрібно при гарному освітленні, щоб уникнути помилок і сходів з лінії малюнка.

v При роботі з лобзиком треба сидіти не згинаючись, перерви для відпочинку треба робити через 20 - 30 хв.

v Утворений деревний пил після роботи потрібно змітати щіткою - і приміщення провітрити.

Працюючи лобзиком, необхідно знати такі правила

1. У процесі роботи слід сидіти(стояти) прямо.

2. Лобзик слід тримати перпендикулярно до фанери.

3. Пиляти рівномірно, виконуючи рухи вверх-вниз, не натискаючи сильно на пилочку, щоб вона не зламалася.

4. Через кожні 15-20 хв. робити перерву.