6Б 24.05.2022. 6А 24.05.2022.

Тема:Технологія побутової діяльності Ознайомитися з темою Відповісти на запитаннята надіслати відповіді на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

МИЙНІ ЗАСОБИ Й ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ПРИБИРАННЯ ЖИТЛА

Опорні поняття: санітарний стан житла, порядок в оселі, мийні засоби, прибирання, інструменти для прибирання житла, побутова хімія, захисні засоби, інструкція для користування.

Чистота — це запорука здоров’я та гарного настрою усіх, хто мешкає у вашій оселі. Чи можете ви впевнено себе почувати і бути захищеними від бактерій, мікробів, токсинів, якщо у вас брудно в будинку? Напевно, що ні!

Ви можете прибирати щодня або раз на тиждень. Прибирання може бути вологим, із сучасними мийними засобами.

Також важливо, щоб у вас не було пилу, були чистими вікна, підлога, чисті без пилу килими, а речі перебували на своїх місцях. Усе перелічене входить у поняття санітарний стан житла та порядок в оселі.

У попередньому параграфі ми розглянули послідовність виконання прибирання, а зараз з’ясуємо, які інструменти, матеріали та засоби для цього потрібні (мал. 225).

Передусім вам знадобляться ганчірки з натуральних тканин, губки, мийні засоби, швабра, відро, скребок для миття скла, гумові рукавички (мал. 226).

Ads by optAd360

Мал. 225. Бажаєте не хворіти — тримайте будинок у чистоті!

Мал. 226. Знадобляться ганчірки й губки

Ads by optAd360

Для прибирання в будинку, миття посуду, витирання пилу ми використовуємо різноманітні серветки, губки, мочалки, щітки. Як вибрати найкраще серед цих речей у магазинах?

Спочатку поговоримо про губки. Раніше губка була зроблена зі звичайного поролону з товстим абразивним шаром, який пошкоджував поверхню посуду. Зараз губки випускають зі спеціального поролону, який не містить шкідливих речовин, при взаємодії з водою не кришиться і не вигорає.

Губки випускають різних розмірів, від малого розміру до «максі», у деяких з них є навіть вирізи для захисту нігтів. Випускають спеціальні губки, виготовлені із синтетичного матеріалу, які дозволяють мити емальований посуд і посуд із тефлоновим покриттям. У продажу є губки з поролону в сітці, яка виготовляється також зі спеціального синтетичного матеріалу і дозволяє відчищати навіть сильні забруднення.

Серветки для прибирання виготовляють із віскози (штучного волокна). Така серветка відмінно вбирає воду, міцна і не залишає ворсинок, застосовується там, де треба прибрати велику кількість вологи (мал. 227).

Ads by optAd360

Мал. 227. Серветки для прибирання

Мал. 228. Швабра та ганчірка з мікрофібри

Із віскози випускають також серветки (ганчірки) для миття підлоги, це зумовлено здатністю поглинати рідину: така ганчірка повністю прибере бруд і воду з підлоги, вона м’яка й зручна в роботі.

Ганчірки для миття підлоги з мікрофібри (штучного мікроволокна) випускають двосторонніми, одна сторона рифлена, а інша — однорідна, вони мають усі вищезгадані властивості (мал. 228).

Крім того, випускають ганчірки, які використовують для миття дзеркал і скла.

Ще недавно швабри були двох видів — мотузкові й губчасті. У наш час до них додалися швабри з махрової тканини або мікроволокна, а також, із різними насадками (мал. 229).

Швабри застосовують для сухого або вологого прибирання підлоги. Для сухого прибирання використовують швабри з мікрофібри, а також, одноразові, які добре вбирають бруд і пил.

Ads by optAd360

Губчаста швабра зі спеціальним валиком-губкою для миття підлоги найчастіше має спеціальний механізм віджиму зайвої рідини. Губки бувають різного ступеня жорсткості, тому можна вибрати ту, якою вам зручніше буде користуватися. Губка такої швабри добре вбирає вологу. Дуже зручно прибирати такою шваброю пролиту рідину.

Мал. 229. Швабри на будь-який смак

Мотузкові швабри зазвичай мають насадки з чистої бавовни, іноді до їх складу входять синтетичні матеріали; довжина паем — від 30 до 45 см.

Нині мотузкові швабри застосовують для прибирання будинків і вулиці, вони зручні для прибирання багатьох типів підлог, але для дерев’яних і мармурових їх не використовують: велика кількість вологи, що утримується такою шваброю, може їх пошкодити. Мотузкові насадки швабри можна прати і сушити в машині, що продовжує їх термін придатності.

Ганчіркові швабри — звичайна махрова тканина, закріплена на утримувачі. Вони підходять для миття будь-яких підлог.

Ads by optAd360

Після прибирання ганчірку легко зняти з каркасу, випрати та просушити.

Наші бабусі й мами користувалися для миття посуду, плит і раковин питною содою, зубним порошком, піском і навіть сухою гірчицею. Зараз же технічний прогрес пропонує нам різноманітні хімічні засоби, які бувають двох видів: порошкоподібні й рідкі. Порошки використовують для чищення раковин, унітазів, каструль із нержавіючої сталі. Такими засобами не можна чистити кахель й емальовані поверхні. Порошки пошкодять їх. Рідкі мийні засоби застосовують для миття посуду, емальованих поверхонь, ванн. Вони розчиняють жири (мал. 230).

Мал. 230. Рідкі мийні засоби слід використовувати помірно

Науковці радять після використання мийних засобів для миття побутових речей додатково добре змивати їх проточною водою. Але якщо поверхня забруднена не сильно, то можна використати «бабусині» засоби: питну соду або лимон.

У посудомийних машинах використовують спеціальні засоби. До кожного з таких засобів є інструкція для використання та дозування!

Ads by optAd360

Для чищення вапняного нальоту, іржі й накипу потрібен засіб, що містить кислоти. Не забувайте, що хімічні мийні засоби можуть бути шкідливими для вашого організму, тому перед початком роботи одягніть гумові рукавички, а після миття посуду рідким мийним засобом не забудьте помити руки.

Тож, якщо ви вже озброїлися знаннями про прибирання житла, то сучасна техніка, аксесуари для прибирання й побутова хімія допоможуть вам швидко та ефективно прибрати в домі, приклавши мінімум зусиль.

Цікаво знати

Мотузкова швабра з пристосуванням для віджиму води була запатентована ще в 1893 р. Томасом Стюартом.

Чи добре засвоїли?

1. Які ви знаєте інструменти для прибирання житла?

2. Які ви знаєте засоби для прибирання житла?

3. Яких правил безпеки слід дотримуватися під час виконання прибирання?

4. Для чого використовують рідкі хімічні засоби?

6Б 17.05.2022. 6А 17.05.2022.

Тема:Виготовлення брелка Переглянути відео та запропонувати свій варіант виготовлення брелка та надіслати свій варіант на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

Тема:Виготовлення брелка Відповісти на тестові завдання та надіслати відповіді на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

Запитання 1

До якої категорії інструментів належить напилок?

варіанти відповідей

ударний

ріжучий

Запитання 2

На яких частинах напилка немає насічок?

варіанти відповідей

тіло

п'ятка

ніс

хвостовик

Запитання 3

Вкажіть існуючі види насічок...

варіанти відповідей

точкова

дугова перехресна

одинарна проста

подвійна перехресна

Запитання 4

Який тип напилка використовують для остаточного шліфування деталі?

варіанти відповідей

драчовий

бархатний

лічний

Запитання 5

Напилок з точковою насічкою для обробки деревини, гуми та шкіри називають...

варіанти відповідей

рашпель

надфель

Запитання 6

Довжина напилка має бути більшою від довжини заготовки на...

варіанти відповідей

300 - 400 мм

100 - 200 мм

5 - 10 мм

не має значення

Запитання 7

Яким цифровим рядом маркують номери напилків?

варіанти відповідей

від 1 до 12

від 0 до 5

від 0 до 10

Запитання 8

Яким має бути виступ деталі над губками лещат?

варіанти відповідей

на 10 - 12 мм

на 5 - 8 мм

на 2 - 3 мм

Запитання 9

Як запобігти забиванню напилка стружкою під час обробки м'якого металу?

варіанти відповідей

натерти напилок крейдою

змастити напилок олією

6Б 03.05.2022. 6А 03.05.2022.

Тема:Технологія обпилювання листового металу Ознайомитися з темою Скласти 5 запитань по темі та надіслати на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

1. Поняття про обпилювання.

Обпилюванням називається слюсарна операція з обробки металів та інших матеріалів зняттям незначного шару матеріалу напилками.

Обпилюванням надається потрібна форма та розмір заготовці.

Припуск на обпилювання – 0,5 – 0,25мм. Точність обробки – 0,2 – 0,05мм.

Припуск залишають з метою запобігти утворенню браку. Ножицями, зубилом або ножівкою точно та рівно відрізати важко. Тому ріжуть біля рисок розмітки, залишаючи припуск. Його потім знімають напилками.

Напилками обробляють тонкий листовий метал, сортовий прокат різного профілю тощо. Напилками обробляють деталі різної складності.

Напилок складається з наступних частин: носок, робоча частина (з насічками), заплечики та хвостовик.

2. Види напилків.

Види насічок робочої частини напилка.

Для обпилювання сталі та чавуну використовують напилки з подвійною насічкою.

Для обпилювання дуже м’яких металів (свинець, олово) та деревини використовують напилки з точковою насічкою. Вони мають назву рашпіль.

Напилки з дуговою та простою насічкою використовують для обробки алюмінію, міді та інших кольорових металів а також їх сплавів.

Якщо необхідно зняти великий припуск, то слід обпилювати напилком з великими зубчиками насічки. Такий напилок називається драчовий. Він має від 4 до 12 насічок на 10 мм довжини напилка.

Напилок з меншими насічками має 13-24 насічки на 10 мм довжини робочої частини напилка. Ним досягають середньої точності при обпилюванні.

Бархатний напилок з кількістю насічок 25 і більше використовують для робіт з великою точністю.

Напилками різної форми можна виконувати різні роботи та надавати необхідного контуру деталі. Найбільш поширеним та уживаним є плоский напилок.

Для обпилювання дрібних елементів деталей використовують спеціальні напилки – надфілі.

3. Прийоми роботи напилком.

Від обпилювання залежить якість виконаної роботи в цілому. Тому при обпилюванні слід дотримуватися певних рекомендацій. Вони запобігають швидкій втомлюваності та підвищують якість роботи.

Стояти під час обпилювання слід впівоберта, так як показано на рисунку.

Тримати напилок слід так, як показано на рисунку.

Під час роботи положення рук на напилку. Слід пам’ятати, що робочий рух напилком тільки уперед.

Інколи ручка в напилка тріскається, знімається. Якщо ручка розкололася, то слід її замінити (краще це зробить учитель або дорослий). Якщо ручко просто знялася, то слід одягнути рукавичку, взяти за напилок, перевернути ручкою донизу і декілька разів ударити об поверхню верстака.

4. Дефекти обпилювання

нерівності поверхонь і завали країв, як результат невміння користуватись напилком;
вм’ятини на заготовках від лещат, як результат неправильного затискування в лещатах;
неточність розмірів: неточна розмітка, зняття менше або більше металу;
задирки, подряпини: недбале користування, не підібраний напилок.

5. Правила техніки безпеки.

не підгинати пальці лівої руки при зворотному ході;
обережно поводитися з деталлю, оскільки утворюються задирки якими можна порізатися;

стружку знімати лише щіткою чи ганчіркою;
не працювати напилком без рукояток.

6Б2604.2022. 6А 26.04.2022.

Тема:Прийоми різання тонколистового металу Ознайомитися з темою Відповісти на запитання та надіслати відповіді на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

Прийоми різання тонколистового металу

Різанням називається операція роз’єднання цілого листа, смуги або стрічки на частини визначеної форми і розмірів, які називаються заготовками.

Розрізняють три способи різання листового металу: прямолінійний, криволінійний і змішаний (мал. 69).

Мал. 69. Розкрій тонколистового металу: а - прямолінійний; б - криволінійний; в - змішаний (заштриховані відходи металу)

Основним інструментом для різання тонколистового металу є ручні ножиці. Їх використовують у шкільних майстернях для різання тонкої листової сталі товщиною 0,2...1,5 мм та м’яких металів - до 2,5 мм. Промисловість випускає ці різальні інструменти різні за конструкцією. Проте, залежно від способів та прийомів різання, ножиці поділяють на такі типи: прямолінійні, фігурні й універсальні (мал. 70).

З назви інструментів можна зрозуміти, що за допомогою прямолінійних ножиць ріжуть метал прямо, за допомогою фігурних можна різати метал по заздалегідь розміченій криволінійній траєкторії, універсальні використовуються в обох випадках. Фігурні ножиці мають маленьку різальну частину, що додає їм маневреності під час різання металу. Для фігурного різання використовують також фігурні ножиці зі скривленими лезами. Ними можна вирізати отвори невеликих розмірів.

Мал. 70. Типи ножиць: а - прямолінійні; б - фігурні; в - універсальні

Ножиці поділяються також на два види: праві й ліві. Тобто для правші підійдуть праві ножиці, а для лівші - відповідно ліві. Відрізнити праві ножиці від лівих можна за розташуванням верхнього й нижнього лез.

У правих ножиць верхнє лезо стосовно нижнього знаходиться праворуч, а в лівих — ліворуч (мал. 71).

Щоб не псувати ножиць, ніколи не ріж ними сталевого дроту, оскільки від цього на лезах утворюються заглибини, які під час різання заготовок із жерсті можуть призвести до їх браку.

На наступних уроках ти дізнаєшся, що для різання дроту є й інший різальний інструмент.

При різанні тонколистового металу потрібно стежити, щоб площина лез ножиць була перпендикулярною до площини листа, а різання, особливо по криволінійній траєкторії, слід виконувати невеликими кроками та не на всю довжину лез. Такий прийом полегшить процес різання металу та забезпечить належну його якість.

Раніше використовували переважно слюсарні ручні ножиці без пружин та зручних ручок (мал 72, а). Користуватися такими ножицями важко. Більш сучасними є слюсарні ножиці зі зручними пластиковими накладками на ручки та лезами меншої довжини, що дозволяє різати листовий метал, докладаючи менших зусиль (мал. 72, б).

Найзручнішими для різання є ножиці, у яких верхня й нижня ручки знаходяться нижче стосовно напрямку ріжучих лез (мал. 72, в). Під час різання такими ножицями немає необхідності відгинати метал угору, що дуже зручно.

Різання ручними ножицями полягає в розрізуванні листового металу на частини. Основним принципом, який закладено в основу роботи ножиць, як і всіх різальних інструментів, є дія клина на оброблюваний конструкційний матеріал (мал. 73).

Мал. 71. Види ножиць

Мал. 72. Ножиці: а - традиційні; б - сучасні; в - сучасні поліпшені

Мал. 73. Дія клина

Мал. 74. Прийом різання по прямій лінії

Під дією механічного зусилля різальні кромки ножиць розділяють шар металу на дві частини.

Під час різання по прямій лінії ножиці тримають правою рукою, заготовку спрямовують між лезами лівою рукою у напрямку «на себе», направляючи при цьому верхнє лезо так, щоб лінії розмітки залишались на заготовці і були видимими для подальшої обробки (мал. 74).

Для того щоб вирізати з листа металу виріб округлої форми, насамперед виконують його розмічання. Далі, якщо заготовка має великі розміри, необхідно відрізати надлишки листа. Після цього невеликими кроками вздовж лінії розмітки вирізають круг. Цей прийом можна виконувати як правими, так і лівими та фігурними ножицями з вигнутими лезами. При різанні правими ножицями заготовку спрямовують зліва направо, а лівими - справа наліво. В усіх випадках лінія розмітки повинна залишатись на заготовці як припуск для подальшої її обробки (мал. 75).

При зазначених прийомах різання рукоятки ножиць стискують усіма пальцями, крім мізинця або вказівного, які слугують для відведення нижньої рукоятки ножиць на необхідний кут різання (мал. 76).

Мал. 75. Прийоми роботи ножицями: а - правими; б - лівими

Мал. 76. Правильна хватка слюсарних ножиць: а - з розведенням рукояток мізинцем; б - з розведенням рукояток вказівним пальцем

Мал. 77. Закріплення ножиць у лещатах

Для більшої зручності в роботі під час різання листового металу нижню рукоятку ножиць закріплюють у лещатах (мал. 77).

У зв’язку з частим використанням ножиць може розкручуватися гвинт, який скріплює і ущільнює їх верхню і нижню частини. Як наслідок, зазор між лезами ножиць збільшується, а отже, під час різання метал може зминатися, що призводить до браку. Тому потрібно періодично здійснювати перевірку надійності кріплення лез та, у разі необхідності, виконувати їх регулювання. Однак при цьому не потрібно надто сильно затискувати гвинт, оскільки, якщо леза рухатимуться туго, ними буде важко різати.

Для листів товщиною до 3 мм застосовують стільцеві ножиці, які закріплюють у слюсарних лещатах або відігнутий кінець забивають у жорстку дерев’яну основу (мал. 78).

Під час різання листового металу його краї стають дуже гострими, тому для упередження травми руки, яка тримає заготовку, слід одягати рукавицю (мал. 79).

Мал. 78. Кріплення стільцевих ножиць: а - в лещатах; б - на дерев'яній основі

Мал. 79. Безпечні прийоми різання

1. На які типи поділяються ручні ножиці?
2. Яке призначення правих та лівих ножиць?
3. Яких правил безпеки необхідно дотримуватися під час роботи ручними ножицями?

6Б1904.2022. 6А 19.04.2022.

Тема:Виготовлення брелка своїми руками. Переглянути відео Виготовти свій брелок Надіслати фото виробу на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

6Б1204.2022. 6А 12.04.2022.

Тема:Стругання деревини. Інструменти для стругання деревини Ознайомития з темою Відповісти на запитанняНадіслати відповідь на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

Стругання деревини. Інструменти для стругання деревини

Стругання - один з технологічних процесів обробки конструкційних матеріалів. У його основу покладено принцип дії клина (мал. 74). Під дією прикладеної до інструмента сили різець заглиблюється в матеріал, перерізає волокна, відокремлюючи при цьому від заготовки частинки у вигляді стружки. Необхідну для різання силу прийнято називати силою різання.

За напрямком різання поділяють на: різання вздовж волокон у площині повздовжнього розрізу стовбура (мал. 75, а); різання поперек волокон перпендикулярно до їхнього напрямку (в торець) (мал. 75, б); різання поперек волокон у площині повздовжнього розрізу стовбура (мал. 75, в). Проте, крім основних трьох випадків, може використовуватися й різання під різними кутами до волокон.

Струганням деревини називають процес різання, за якого площина різання збігається з оброблюваною поверхнею.

Струганням надають деталям правильної форми і розмірів, які зазначені на кресленні. Крім того, поверхня стає рівною, чистою і гладенькою. У результаті цієї технологічної операції можна отримати плоскі й криволінійні поверхні.

Стругають деревину ручним і механізованим способами за допомогою різальних інструментів, які мають загальну назву рубанок (мал. 76).

Для ручного стругання деревини застосовують рубанки, які приводяться в дію мускульною силою людини. Залежно від призначення вони мають різну конструкцію та виготовлені з різних конструкційних матеріалів, проте загальний принцип їхньої роботи та загальна будова однакові.

Мал. 76. Способи стругання деревини: а - ручним рубанком; б - електромеханічним побутовим переносним рубанком; в - електромеханічним побутовим стаціонарним рубанком; г —електромеханічним промисловим стаціонарним рубанком

Мал. 77. Рубанок подвійний: а - загальний вигляд; б - будова рубанка: 1 - підошва;

2 - ріг; 3 - лоток; 4 - заплечики; 5 - клинок для кріплення залізка; 6 - ніж; 7 - упор;

8- пробка; 9- притискна планка; 10- притискний гвинт; 11 - регулювальний гвинт

Рубанок (мал. 77) являє собою дерев’яну або металеву колодку, у яку вставлене залізко з гострим лезом 6, закріплене клином або притискною планкою 5. Для зручності в роботі деякі рубанки в передній частині мають дерев’яний ріжок 2, а в задній - упор 7. Нижня частина колодки називається підошвою 1. Вона має бути плоскою для стругання плоских поверхонь або мати зворотний профіль оброблюваної поверхні при криволінійних і профільних поверхнях. Для встановлення ножа і виходу стружки в колодці продовбане гніздо (лоток) 3, що звужується до виходу з підошви до ширини

5...9 мм (проліт) 12. Передня частина прольоту під час стругання створює підбір волокон, унаслідок чого з поверхні заготовки зрізується тонкий шар деревини. Що вужчий проліт, то чистішою виходить поверхня стругання.

На бічних стінках лотка є заплечики 4, які слугують опорою при затисканні залізка клином. На тильній частині рубанка вмонтовано пробку 8 для вибивання залізка. У рубанка металевої конструкції залізко кріпиться за допомогою притискної планки 9, притискного гвинта 10 та регулюється регулювальним гвинтом 11.

Усі ручні рубанки поділяють . До першої групи належать рубанки для стругання плоских поверхонь: шерхебель, одинарний і подвійний рубанок, торцевий рубанок, фуганок, напівфуганок, шліфтик, цинубель (мал. 78).

Шерхебель (мал. 78, а) застосовується для грубого стругання заготовок уздовж волокон або під деяким кутом, особливо коли треба зняти товстий шар деревини. Різальна кромка ножа має овальну форму і виступає з підошви на 2...З мм (мал. 79, а). Це дає можливість знімати товсту стружку без значних зусиль і без виривання деревини з боків різця ножа. Однак на виструганій поверхні залишаються жолобкуваті нерівності, які знімають іншими рубанками.

Одинарний рубанок (мал. 78, в) служить для вирівнювання поверхні після стругання шерхебелем або після розпилювання деревного матеріалу. Різальна кромка його ножа пряма і тільки по кутах трохи заокруглена (мал. 79, б) для того, щоб запобігти задиркам при струганні деревини. Після стругання одинарним рубанком поверхня стає рівною, але недостатньо гладенькою.

Подвійний рубанок (мал. 78, д) використовується для зачищення поверхонь і стругання торців. Він надає заготовці особливо чистої та гладенької поверхні завдяки тому, що його ніж складається з двох частин: основний ніж такий самий, як і в одинарного рубанка, але має проріз для кріплення другого ножа, який називається стружколомом (мал. 79, в). Стружколом ставлять на передню грань основного ножа так, щоб їхні кромки були паралельні, а відстань від кромки стружколома до леза різця становила 0,5... 1 мм. Що ближче лезо стружколома до леза різця, то тонша стружка, а отже, й рівніша поверхня. Проте подвійним рубанком можна вирівнювати тільки короткі деталі. Більш удосконаленими є рубанки з пересувними бобишка-ми, у яких можна регулювати ширину отвору лотка, та рубанки з металевою колодкою, ніж у яких кріпиться за допомогою гвинта (мал. 78, а).

Фуганок (мал. 78, г) дає таку саму гладеньку поверхню, як і подвійний рубанок, оскільки його ножі також подвійні. Такий інструмент застосовують для стругання площин і вирівнювання довгих кромок.

Напівфуганок (мал. 78, б) за будовою такий самий, як і фуганок, тільки менший за розміром. Його застосовують для стругання і вирівнювання значно коротших деталей.

1. Для чого стругають деревину?

2. Якими інструментами стругають деревину?

3. З яких основних частин складається рубанок? 4. Чим рубанок відрізняється від шерхебеля

6Б0504.2022. 6А 05.04.2022.

Тема: Оздоблення виробів з деревини Відповісти на тестові завданняНадіслати відповідь на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com Запитання 1

Матеріал, який використовують для виготовлення фанери називається...

варіанти відповідей

технічна деревина

листова деревина

шпон

стружка

Запитання 2

Стружку, викладену у вигляді килима за допомогою гарячого пресу, називають...

варіанти відповідей

ДСП

ДВП

МДФ

Запитання 3

Чому фанеру використовують у якості основи під паркет (ламінат, лінолеум, ковролін тощо)?

варіанти відповідей

для краси

для теплоізоляції

для економії матеріалів

для звукоізоляції

Запитання 4

Яка деревина найбільше підходить для виробництва шпону?

варіанти відповідей

дуб

вільха

береза

сосна

Запитання 5

Скільки шарів шпону зазвичай містить фанера?

варіанти відповідей

2, 4, 6, 8 і т.д.

3, 5, 7, 9 і т.д.

Запитання 6

Для чого шари шпону складають протилежними напрямком волокон?

варіанти відповідей

для міцності фанери

для краси текстури

для економії матеріалу

Запитання 7

Для чого при виготовленні фанери та ДВП застосовують пресування?

варіанти відповідей

щоб зменшити витрати клею

щоб листи фанери були рівними

щоб прискорити процес склеювання

щоб зменшити тиск преса

Запитання 8

Які види оздоблювальних робіт ви знаєте?

варіанти відповідей

художнє, будівельне, мистецьке

прозоре, непрозоре, художнє

прозоре, будівельне, художнє

Запитання 9

Випалювач це -

варіанти відповідей

гумова, дерев'яна, пластмасова або сталева пластина з ручкою

електричний прилад з ручкою, у якій зафіксовано нагрівальний елемент (перо)

дворізцевий інструмент з обертовим рухом різання та осьовим переміщенням подачі

Запитання 10

Для чого застосовують прилад для випалювання?

варіанти відповідей

для художнього оздоблення виробів з деревини

для відшліфовування поверхні деревини

для загрунтовування поверхні деревини

Запитання 11

Як правильно відшліфувати деталі з деревини?

варіанти відповідей

уздовж волокон

поперек волокон

під кутом 90⁰

під кутом 45⁰

Запитання 12

Пірографія – це…

варіанти відповідей

Комбіноване випалювання

Випалювання лініями

Випалювання штампами

Випалювання крапками

Тема: Пиляння деревини Ознайомитися з темою Відповісти на запитання Надіслати відповідь на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

1. Пригадай, які способи різання деревини тобі відомі.
2. У чому полягає процес різання деревини?
3. Назви основні види різання.

Ти вже знаєш, що деревину та матеріали з неї ріжуть багаторізцевими різальними інструментами - пилками. Пилка - інструмент з множиною лез (зубів) для різання (розпилювання).

Перш ніж почати розпилювати ту чи ту деревину, потрібно подивитися на зуби пилки - якої вони форми. Якщо вони мають форму рівнобедреного (рівностороннього) трикутника (мал. 64, а), пилка призначена для розпилювання впоперек волокон деревини. Для розпилювання вздовж волокон використовують пилку, зуби якої нахилені в бік пиляння і мають форму косокутного трикутника (мал. 64, б). Пилка із зубами у формі прямокутного трикутника (мал. 64, в) розрахована на змішане пиляння (універсальні пилки).

Мал. 64. Види зубів: а - для поперечного пиляння; б - для поздовжнього пиляння; в - для змішаного пиляння

Працюючи ручними пилками, треба мати на увазі, що поздовжні та універсальні пилки ріжуть тільки в одному напрямі - під час руху «від себе» (мал. 64). Поперечні пилки ріжуть однаково під час руху як «від себе», так і «до себе» (вперед і назад).

Між зубцями ножівкового полотна є проміжки - пазухи. Під час різання тирса потрапляє в пазухи, а під час виходу зубців з деревини - висипається назовні.

Місце різання, яке утворилося в деревині, називають пропилом, а початок пиляння - запилом. Щоб пиляння і виготовлення виробів було якісним, зуби пилки добре загострюють.

Щоб пилка вільно рухалася в деревині і щоб уникнути її затиснення в пропилі в міру його поглиблення, її зуби розводять, тобто відгинають по черзі в різні боки на одну й ту саму величину. Виконують це розводкою (мал. 65).

Мал. 65. а - порядок розведення зубів; б - розведення зубів; в - розводка

У результаті ширина пропилу стає більшою за товщину полотна пилки, за його обома сторонами утворюються вільні зазори, і пилка робить зворотно-поступальні рухи, майже не стикаючись своїм полотном з поверхнею пропилу, а тільки її різальні кромки поступово знімають деревину шар за шаром (мал. 66, б).

Мал. 66. а - правильне розведення зубів пилки (відстань А більша за товщину полотна пилки Б); б - розміщення полотна в пропилі

Від багаторазового заточування форма і висота зубів змінюється, пилка починає пиляти нерівно, тому зуби періодично підрівнюють, сточуючи їх напилком. Для підрівнювання напилок вставляють у дерев’яну колодку і «пиляють» по ньому пилку (мал. 67, а). Вирівнявши висоту зубів, переходять до їх заточування.

Мал. 67. а - вирівнювання зубів (1 - напилок; 2 - колодка; 3 - полотно ножівки); б - заточування зубів

Відстань між зубами пилки позначається на якості обробки матеріалу. Пилка з великими зубами (з великою відстанню між зубами) розпилює заготовку швидше, але різання шорсткіше. Продуктивність роботи дрібнозубою пилкою, навпаки, нижча, але чистота різання краща.

Перед розпилюванням заготовки треба правильно встановити її на верстаку. При розпилюванні заготовок відступають від лінії розмітки на 2...3 мм (мал. 68).

Полотно ножівки має переміщуватися під прямим кутом до заготовки. Контроль за пилянням здійснюється по лінії розмічання. Вона повинна залишатися ліворуч від місця пиляння на заготовці.

Для точнішого пиляння використовують пилки з дрібними зубами. Працюють ножівкою так. Розмічену заготовку кладуть на дошку на столярному верстаку, що має упор (мал. 69, а). Лівою рукою притискують заготовку до упора, а правою роблять запилювання. Запилювання можна проводити, використовуючи допоміжний брусок (мал. 69, в).

Мал. 69. Прийоми пиляння: а - з упором (1 - заготовка, 2 - упор); б - пиляння в стуслі (1 - дно, 2 - бокові стінки, 3 - заготовка, 4 - пилка); в - запилювання з бруском

При цьому ножівку притискують до упора і роблять кілька коротких плавних рухів «до себе». Після запилювання рухи ножівкою пришвидшують, її розмах повинен бути на всю довжину полотна. Пилка повинна рухатися вільно. Участь у роботі повинна брати лише рука (з легким натиском), а не все тіло.

Під час пиляння пилкою поперек волокон заготовку прикладають на верстаку до краю так, щоб кінець, що відпилюється, звисав над ним (мал. 70).

Мал. 70. Поперечне пиляння деревини

Наприкінці пиляння натиск на пилку послаблюють, щоб не сколювати волокна деревини на виході пилки. Закінчуючи пиляння, підтримують лівою рукою частину матеріалу, що звисає, бо вона може обламатись і край вийде нерівним.

При розпилюванні довгих заготовок уздовж волокон потрібно слідкувати за вертикальністю пропилу. Розмітивши заготовку та закріпивши її в затискному пристрої столярного верстака, потрібно виконати правильне й точне запилювання. Для цього використовують дерев’яний брусок, після чого здійснюють контроль вертикальності за допомогою кутника (мал. 71, в). У пропил вставляють клин, щоб запобігти затисканню пилки.

Мал. 71. Пиляння заготовки вздовж волокон: а - кріплення; б - запилювання за допомогою бруска; в - контроль вертикальності кутником

Під час пиляння уважно стежать за лінією розмітки, щоб пропил проходив точно біля наміченої риски (з урахуванням припусків на обробку).

Для точного розпилювання брусків і дощок під кутами 90°, 45°, 60° та іншими застосовують стусла. Стусло (мал. 72, а) - розпилювальна коробка з пропилами в бічних стінках, зробленими під певними кутами.

Стусло (мал. 72, б) має жолобчасту форму. Воно складається з дна 1, двох бокових стінок 2, між якими затискається розпилювана заготовка 3. На боковинах виконано пропили під потрібним кутом. У ці пропили вставляють полотно пилки 4 і проводять розпилювання під потрібним кутом.

При пилянні в стуслі заготовку притискують великим пальцем лівої руки до бічного бруска і стежать, щоб лінія розмітки була напроти пропилу. В інших конструкціях передбачено затискні пристрої для заготовок, що полегшує процес пиляння (мал. 72, г) та поворот стусла в потрібну сторону (мал. 72, в).

Мал. 72. Види стусел: а - стаціонарне поворотне; б - пластикове; в - дерев’яне; г - із затискним пристроєм

Застосування стусла виключає розмітку деталі, підвищує точність розпилювання, зменшує витрати часу на розмітку деталі, підвищуючи таким чином продуктивність праці. Особливо ефективним є застосування стусла при масовому виготовленні однакових деталей.

Результатом погано підготовлених пилок або неправильного виконання прийомів робіт може бути:

непрямолінійний розпил (мал. 73, а) - відхилення від розмічальної лінії. Причина - натиск на пилку, неправильне розведення або заточування зубів, а також неправильна поза працюючого;
пошкодження крайок (мал. 73, а) дошки або бруска. Причина - неправильне виконання запилу;
відщепи деревини (мал. 73, б) - працюючий не підтримує відпилювану частину заготовки в кінці пиляння;
дуже шорстка площина розпилу (мал. 73, б) - використання пилки з великими зубами або неоднаковим їх розведенням.

Мал. 73. Види браку при пилянні: а - непрямолінійний розпил і пошкодження крайок пропилу; б - шорстка площина розпилу і відколювання крайки; 1 - розмічальна риска; 2 - непрямолінійний пропил; 3 - пошкодження крайки; 4 - шорстка площина розпилу; 5 - відколювання крайки

Працюючи з ножівками, необхідно дотримуватися таких правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог.

1. Працювати лише гострим, добре налагодженим та справним інструментом.

2. Під час запилювання користуватися напрямним бруском, бути уважним, щоб не поранити руки.

3. Не тримати ліву руку під час пиляння близько до зубів пилки.

4. Пиляти на повний розмах пилки можна лише тоді, коли пилка ввійде в деревину на 3...5 см.

5. Працювати пилкою або ножівкою треба без ривків і згинів полотна.

6. Працюючи інструментом, не можна відволікатися або заважати працювати іншим.

7. Під час перерви в роботі ножівку слід виймати з пропилу.

8. Ножівку потрібно розміщувати на верстаку так, щоб зубці були спрямовані в протилежний від працюючого бік.

9. Тирсу можна прибирати тільки щіткою-зміталкою. У жодному разі не здмухувати, оскільки можна запорошити очі.

1. Чим відрізняються пилки для поперечного та поздовжнього розпилювання деревини?
2. Для чого розводять зубці пилки?
3. З якою метою перед пилянням роблять запил у заготовці?
4. Для чого і як застосовують стусло?
5. Яких правил безпеки слід дотримуватися під час пиляння ручною пилкою

6Б22.03.2022. 6А 22.03.2022.

Тема: Виготовлення сувеніра

Переглянути відео.ВІдповісти на запитання Які інструменти були використані при виготовленні сувеніра? Надіслати відповідь на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

6Б15.03.2022. 6А 15.03.2022.

Тема: Декоративний свічник.

Ознайомитися з темою.Розробити малюнок cвого свічника. Надіслати малюнок на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

Від епохи палеоліту людина намагалася розсіяти світлом моторошну темряву, випробовуючи для цього доступні різноманітні світлоносні матеріали й засоби їхнього збереження.

Первісне джерело світла – вогонь – застосовувалось не лише для буденних практичних потреб, але майже до середини XX століття становило чарівну сакральну силу церковної літургії, посилювало таємничість обрядового дійства тощо.

А яка роль свічки в нашому динамічному техногенному житті? Думаю, що досить значна. Живий вогонь свічки необхідний у наш швидкий час, щоб не забути, навіщо живемо. Запалена свічка - романтичний теплий аксесуар свята. Живий вогонь, сяючий в свічнику, настільки привабливий і красивий, що від нього, часом, важко відірвати очі

Полум'я заспокоює, втішає, піднімає настрій, створює затишну інтимну обстановку. У мерехтінні полум'я свічок темрява не лякає, а, навпаки, стає "милою" і "доброю", вона огортає спокоєм і умиротворенням.

Підсвічник, як і свічки, відіграє важливу роль у створенні певного настрою, причому він часто непросто доповнює свічку, але й підкреслює красу полум'я, його декоративну функцію. Дорогі ковані свічники зі срібла і бронзи завжди були предметом гордості їхніх власників. Однак сучасна динаміка життя вносить свої корективи в обстановку навколо нас. Змінюються ролі звичних речей і ставлення до них. Ось і масивні класичні свічники поступилися місцем невеликим і мобільним, створюваним для певного випадку, конкретного декору столу і кімнати. Нескладно зробити такий свічник власноруч із самих звичайних матеріалів, він буде гідною прикрасою, а після свята або вечірки його без жалю можна утилізувати або залишити до наступного разу.

Свічники – це чарівне диво живого вогню у Ваших руках. Ви задумувалися над тим, яку дорогу пройшов свічник від звичайного палаючого вогника до сучасного витвору мистецтва? А починалося все з простого. Людині завжди хотілося більше світла навколо себе, і вона зрозуміла, що для цього можна використовувати живий вогонь. І палаючу стихію, як це б не здавалося неможливо, умістили в маленькому гнотику свічки. З цього і почалася довга дорога цієї чарівного задуму людства. Свічники змінювали форми і матеріали, огорталися у вишукані шати різьблень і оздоблень, ставали величними чи повітряно-ніжними. Але основним у підсвічнику залишався живий вогонь і його життєдайне світло. Минав час і науковий прогрес залив вулиці міст та селищ електричним, яскравішим світлом. Здавалося б свічники втратили свою значущість у сучасному світі світломузики. Та, о диво! Аж тепер ми змогли по іншому поглянути на казкову чарівність і важливість свічників. Переставши губитись у просторах буденності, свічники вийшли на перші шпальти романтичних уявлень, несучи у своєму прекрасному нутрі маленьке палаюче серце. А містика вогню зачаровує навіть найраціональніші розуми. Саме завдяки свічнику, ми, знаходячись у серці мегаполісу, можемо на деякий час повернутися в лоно природи і відчути містичний зв’язок з духом вогню.

Свічники за довгий час історії дуже сильно урізноманітнились за зовнішнім виглядом. Не останню роль у цьому відіграють матеріали, з яких вони зроблені. Бувають ковані свічники, підсвічники з кераміки, соляні свічники тощо.

Ковані свічники можуть виконуватися різними техніками (пайка, зварювання, гаряче кування), що значно впливає на їхній зовнішній вигляд і ціну. В зв’язку з цим, ковані підсвічники можуть бути як ювелірних витончених форм, так і масивних та величних.

Ковані свічники можуть служити підставкою як для однієї свічки, так і для багатьох, навіть сотень. Це надає кованим свічникам значної переваги серед широкого спектру аналогів. Крім того, метал є пластичним матеріалом, який здатен втілити у формі найвибагливіші фантазії. Тому ковані свічники з однаковим успіхом можуть створювати романтично-робочу атмосферу і настроювати духовно, як це роблять церковні підсвічники.

Окремою категорією можна виокремити керамічні свічники, які пасують і для проведення урочистих свят, і для створення затишку у вашому домі. Керамічні свічники – це подих історії і традицій у сім’ї. Кераміка – матеріал, який наближає нас до Матінки Природи. Керамічні свічники поєднують в собі чотири стихії (земля, вода, вогонь і повітря): замішана на воді глина випалюється у полум’ї і загартовується димом.

Керамічні свічники служать підставкою від однієї до п’яти, в окремих випадках - більшої кількості свічок. Вони бувають малими й великими, строгі без оздоблень і прикрашені класичними чи альтернативними візерунками.

Окремо виділяють візерунчасті свічники і свічники для ароматизації приміщень. Проте всі вони є прекрасним прикладом збереження і вдосконалення народних традицій.Дерев'яний свічник своїми руками, креслення деталей, послідовність виготовлення виробу.

Підсвічник виконаний у вигляді язиків полум'я, що вириваються з опори, на кінчиках яких, розташовуються підстави для установки свічок.

геометричну формуязиків полум'я, можна вибрати з представленого переліку малюнків

Ми зупинилися на малюнку, який виділений з загальної масичервоним квадратом. На площині шматка вологостійкої фанеритовщиною 10 (мм), намалюємо язики полум'я, на кінчиках яких позначимо місця для кріплення підстав.

Порада:
Місця для кріплення підстав під свічки необхідно розташовувати на однаковій відстані одна від одної.
Центр ваги конструкції, для її стійкості, необхідно розташувати в центрі опори.

По контуру малюнка виріжемо з фанери заготовку за кресленням.

Згладимо у деталі гострі грані. Ретельно відполіруємо деталь дрібної наждачним папером, Потім опрацюємо протипожежним антисептиком. Нанесемо на деталь лакофарбове покриттячервоного або червоно-жовтого кольору, максимально схоже на полум'я багаття.

Виготовимо за кресленням підстави для установки свічок.

Виготовимо за кресленням опору дерев'яного свічника.

Матеріал для виготовлення: дуб, вишня або червоне дерево.

Деталі точіння ретельно відполіруємо, опрацюємо їх протипожежним антисептиком, нанесемо декоративне покриття.

Технологія виготовлення:

1. Підготуємо деталі для зборки:

Стійку у вигляді трьох язиків полум'я
три підстави для установки свічок
три металевих штифта 2 х 16 (мм) стійких до корозії
опору

2. На стійку на клей закріпимо підстави для установки свічок.
3. В отвори підстав, на клей вставимо металеві штифти для фіксації свічок.
4. Стійку на клей, закріпимо на опору.
5. Надлишки видавленого клею, акуратно витру дрантям.
6. Дамо час, клею висохнути.
7. На металеві штифти встановимо свічки.

Хочете прикрасити будинок до свята або просто створити в ньому атмосферу затишку? Тоді просто прикрасьте обідній стіл, Полки і консолі свічками. А щоб заощадити на покупці безлічі свічників, рекомендуємо зробити їх своїми руками. У цьому матеріалі ви знайдете у 7 ідей виготовлення підсвічників з легкодоступних, підручних і навіть непридатних матеріаліввсього за один вечір.

Ідея 1. Підсвічник з дерев'яних спилов

Спіл дерева - це практично готовий свічник, красивий, екологічний і універсальний. Він буде доречний в або оформленні інтер'єру цілий рік, В тому числі і в новорічні свята.

Як це зробити: Спили можна зробити своїми руками, але швидше і простіше купити готові, які продаються в багатьох інтернет-магазинах і магазинах для творчості. «Готові» спиляти хороші тим, що не мають розколів і тріщин, вони правильно висушені і можуть бути вже відшліфовані. Ви можете підібрати спиляти різного діаметру, висоти, різних сортівдерева і скласти цілий сет з свічників. Зробити в спилі осередок для свічки можна за допомогою дрилі зі свердлом Форстнера (близько 150 руб.) Або іншого свердла, яке може зробити глухе круглий отвір потрібного вам діаметра (н-р, це може бути «балеринки», коронка по древу, спіральне або пухові свердлота ін.).

Ідея 2. Підсвічник з дерев'яного бруска

А ось і ще одна ідея виготовлення підсвічника з дерева своїми руками, правда, на цей раз з бруска. Втім, брусок ви можете замінити висушеним поліном або дошкою відповідного розміру.

Як це зробити: Для виготовлення великого дерев'яного підсвічники своїми руками вам знадобляться:

Сухий стругані чи нестругані дерев'яний брусок(Краще ширше, щоб свічник був стійкий). В даному майстер-класі використовувався брусок 100 × 100 мм.
Дриль і свердло Форстнера відповідного діаметру(Під ваші свічки) або будь-яке інше свердло, яким можна вирізати глухе круглий отвір невеликої глибини 0,5-1 см і більше. Тут було використано свердло діаметром 50мм.
Косинець.
Рулетка.
Олівець.
Молоток.
Морилка бажаного кольору, ганчір'я або кисть.
Гумові рукавички.

Крок 1. Насамперед потрібно відрізати від бруска відрізок потрібної довжиниза допомогою пилки або лобзика. В даному проекті свічник був виготовлений для прикраси великого столу, Тому він має довжину 90 см. Подумайте, скільки свічок буде вміщати ваш свічник, і який інтервал буде між ними. Потім відзначте лінію зрізу, відріжте брусок і злегка відшліфуйте його торець наждачним папером.

Крок 2. Далі потрібно намалювати на бруску розмітку для розміщення свічок. Для цього спочатку визначитеся з довжиною відступів від країв підсвічники (в цьому МК зроблені відступи по 7 см), потім просто розставте свічки на бруску з рівним інтервалом, обведіть їх і відзначте точкою центр кожного кола.

Крок 3. Виріжте з допомогою дрилі і свердла Форстнера глухі круглі отвори невеликої глибини. Не переживайте, якщо краї осередків вийдуть грубими, для нашого свічника в стилі рустик це тільки плюс.

Крок 4. Надайте дереву зістарений і недбалий вигляд, постукавши по торцях підсвічники молотком. Ви можете зробити вм'ятини лише в декількох місцях або за всіма видимим сторонамбруска.

Крок 5. Тепер потрібно надати дереву колір, зберігши при цьому видимість його малюнка і красивою текстури. Для цього просто втирайте морилку м'якою ганчіркою в поверхню виробу в один шар, а потім дайте йому висохнути.

Ось що повинно у вас вийде.

6Б15.02.2022. 6А 15.02.2022.

Тема: Види напилків.

Відповісти на тестові завдання. Надіслати на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

Запитання 1 До якої категорії інструментів належить напилок?
варіанти відповідей

ударний

ріжучий
Запитання 2
На яких частинах напилка немає насічок?
варіанти відповідей

тіло

п'ятка

ніс

хвостовик
Запитання 3
Вкажіть існуючі види насічок...
варіанти відповідей

точкова

дугова перехресна

одинарна проста

подвійна перехресна
Запитання 4
Який тип напилка використовують для остаточного шліфування деталі?
варіанти відповідей

драчовий

бархатний

лічний
Запитання 5
Напилок з точковою насічкою для обробки деревини, гуми та шкіри називають...
варіанти відповідей

рашпель

надфель
Запитання 6
Довжина напилка має бути більшою від довжини заготовки на...
варіанти відповідей

300 - 400 мм

100 - 200 мм

5 - 10 мм

не має значення
Запитання 7
Яким цифровим рядом маркують номери напилків?
варіанти відповідей

від 1 до 12

від 0 до 5

від 0 до 10
Запитання 8
Яким має бути виступ деталі над губками лещат?
варіанти відповідей

на 10 - 12 мм

на 5 - 8 мм

на 2 - 3 мм
Запитання 9
Як запобігти забиванню напилка стружкою під час обробки м'якого металу?
варіанти відповідей

натерти напилок крейдою

змастити напилок олією

6Б08.02.2022. 6А 08.02.2022.

Тема: Види напилків. Використання напилків

Ознайомитися з темою. Відповісти на запитання Відповіді надіслати на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

Якісний виріб з тонколистового металу можна отримати тоді, коли точність обробки заготовки максимально наближається до розмірів, визначених графічним документом.

Оскільки при різанні листових металів ножицями на крайках матеріалу утворюються нерівності, задирки, а краї вздовж лінії різання згинаються (деформуються), вони потребують певної обробки. Для цього при розмічанні контурів майбутнього виробу обов’язково треба враховувати припуск на чистову обробку.

Схема різальної частини напилка

Обпилювання — один з найпоширеніших способів обробки металів різанням. Виконують його напилками. Напилок (або терпуг) - стальний брусок певного профілю і довжини, на поверхні якого є насічки з гостро заточеними зубцями, які в перерізі мають форму клина (мал. 85).

Під час руху по поверхні заготовки кожен зубець напилка діє як клин (різець), знімаючи при цьому з її поверхні тоненький шар металу. Оскільки на робочій поверхні нанесено насічку, то з поверхні заготовки знімається певний шар металу (мал. 86).

Від величини зубців напилка, форми їх нанесення на поверхню напилка та кількості їх нанесення на 10 мм довжини полотна залежить якість та точність обробки заготовки і призначення напилків (мал. 87).

Будова напилка

Насічки напилків мають номери 0, 1, 2, 3, 4 і 5.

Напилки з насічками № 0 та 1 (кількість насічок - 4... 12 залежно від довжини напилка без хвостовика) називають драчевими (мал. 87, а). Вони мають найбільші зубці й служать для грубого, чорнового обпилювання металів з великим припуском на обробку. Напилки з насічками № 2 та 3 (кількість насічок 13...24) називають личкувальними (мал. 87, б). Їх застосовують для чистового обпилювання. Напилки з насічками № 4 і 5 (кількість насічок - понад 25) називають бархатними, або оксамитовими (мал. 87, в). Їх застосовують для остаточної, дуже точної обробки поверхонь виробів.

Цими напилками можна обробити заготовку, припуск розмірів якої становить від 0,1 до 1,0 мм.

Напилки відрізняються між собою також за формою та видом насічки (мал. 88).

Види напилків за щільністю насічки: а - драчевий; б - личкувальний; в - бархатний

Види напилків за формою насічки: а - одинарна (проста); б - подвійна (перехресна); в - рашпільна (точкова); г - дугова

Напилки з одинарною (простою) насічкою можуть знімати широку стружку всією насічкою. Їх застосовують при обпилюванні м’яких металів, сплавів (алюмінію, міді, бронзи, цинку, свинцю тощо). Напилки з подвійною (перехресною) насічкою застосовують для обпилювання сталі, чавуну й інших твердих матеріалів. Перехресна насічка краще подрібнює стружку, що полегшує роботу.

Напилки з рашпільною (точковою) насічкою (рашпілі) застосовують для обробки дуже м’яких металів і неметалевих матеріалів - шкіри, гуми тощо. Рашпільна (точкова) насічка сприяє кращому видаленню стружки.

Напилки з дуговою насічкою застосовують для обробки м’яких металів (міді, дюралюмінію тощо). Дугова насічка забезпечує високу продуктивність і підвищує якість оброблюваних поверхонь порівняно з рашпільною.

Залежно від форми перерізу робочої грані напилки поділяють на типи (мал. 89).

Для виконання точної роботи при обробці дрібних отворів та заглибин з різною формою поверхні, зачищання деталей у важкодоступних місцях (отворах, кутах, коротких ділянках профілів тощо) використовують невеликі за розмірами напилки, які називаються надфілями.

Надфілі, як і напилки, поділяються на типи залежно від форми поперечного перерізу (мал. 90).

Надфілі мають таку саму форму профілю, що й слюсарні напилки. На робочій частині надфіля на довжині 50, 60 і 80 мм наносять насічку зубців.

Типи напилків: а - плоский; б - плоский гостроносий; в - круглі; г - напівкруглий; д - тригранні; е - квадратний; є - ромбічний

Мал. 90. Види надфілів за формою поперечного перерізу: а - прямокутний тупоносий; б - квадратний гостроносий; в, г - тригранні гостроносі; д - круглий гостроносий; е - овальний; є - напівкруглий гостроносий

Кріплення тонкої заготовки для обпилювання

Положення корпуса та ступнів ніг при обпилюванні

Залежно від кількості насічок, що припадають на кожні 10 мм довжини, надфілі поділяють на п’ять типів - № 1, 2, 3, 4 і 5. Залежно від типу надфілі мають від 20 до 112 насічок на 10 мм довжини. На рукоятці кожного надфіля нанесено його номер і кількість насічок на 10 мм довжини: № 1 - 20-40; № 2 - 28-56; № 3, 4 і 5 - 40-112.

Приступаючи до обпилювання тонкого листового металу, потрібно пам’ятати: щоб заготовка не зігнулась і не вібрувала в процесі обпилювання, її треба кріпити між двома дерев’яними брусочками з виступом 3...5 мм над їхніми поверхнями (мал. 91). Що тонша заготовка, то меншим має бути виступ.

Для обпилювання заготовок із тонколистових металів використовують личкувальні напилки № 2 та № 3.

Під час обпилювання стежать за тим, щоб геометричні обриси та розміри деталі відповідали зазначеним на кресленні.

Перед обпилюванням насамперед необхідно відрегулювати висоту лещат. Робоче місце відповідатиме зросту працюючого в тому разі, якщо кут у ліктьовому суглобі при розміщенні долоні на губках лещат становитиме 90°. При виготовленні виробів з металу обов’язковою умовою є дотримання правильного положення тулуба та ступнів ніг і утримання напилка (мал. 92).

Працюючи напилком, долоню однієї руки кладуть на напилок, а другою утримують його за ручку (мал. 93). При цьому необхідно стежити, щоб пальці руки не потрапили між полотном і поверхнею, що обробляється.

Утримання напилка: а - правою рукою; б - лівою рукою

Важливе значення щодо якісного виготовлення виробу має правильний розподіл зусиль натиску на напилок на початку, в середині та в кінці обпилювання (мал. 94).

. Розподіл зусиль натиску при обпилюванні: а - на початку робочого руху; б - посередині робочого руху; в - у кінці робочого руху

Щоб заготовка не згиналась та не вібрувала, напрямок руху напилка при обпилюванні повинен становити 30...40° до площини заготовки. При робочому русі «від себе» напилок слід злегка притискати до оброблюваної поверхні.

У процесі роботи проміжки між насічками можуть забиватися відходами металу, у зв’язку з чим затруднюється обпилювання та знижується його якість. З метою запобігання цьому напилок потрібно періодично очищувати.

Очищення напилка: а - металевою щіткою; б - шкребками

Правильне кріплення (а) та знімання (б) ручки напилка

. Електромеханічний напилок

Під час обробки напилком м’яких металів його очищують дротяною щіткою (мал. 95, а), а ті ошурки, що не видалилися щіткою, видаляють спеціальними металевими пластинами (шкребками) з латуні або дюралюмінію (мал. 95, б).

Якщо виникла необхідність кріплення або знімання ручки напилка, то такі прийоми необхідно виконувати так, як показано на малюнку 96.

У промисловості, крім інструментів для ручного обпилювання, використовують електромеханічні пристрої (мал. 97). Про особливості їхньої роботи ти дізнаєшся далі.

1. Для чого застосовують напилки?
2. Як поділяють напилки за величиною насічки?
3. Як слід правильно тримати напилок під час обпилювання?
4. Як треба розподіляти зусилля рук під час обпилювання?
5. Як потрібно затискати для обпилювання листовий метал у лещатах?
6. Як перевіряють якість обпилювання?
7. Яких правил безпеки потрібно дотримуватися при обпилюванні заготовок?

6А Б 01.01.2022.

Тема:Добір конструкційних матеріалів та інструменти для роботи з дротом Виготовлення виробів з дроту

Ознайомитися з темою. Відповісти на тестові завдання Відповіді надіслати на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

Із дроту можна виготовити багато різних корисних виробів. Зазвичай заводи випускають дріт у бухтах. Для виготовлення виробу необхідно відрізати (відкусити) заготовку потрібної довжини. Виконують зазначену технологічну операцію за допомогою кусачок. Залежно від товщини дроту, який потрібно відкусити, промисловість випускає різні види кусачок (мал. 132).

Для відкушування дроту з алюмінію або міді використовують пасатижі (мал. 133). Це багатофункціональний слюсарний інструмент, за допомогою якого можна різати м’який дріт різного діаметра, затискувати невеликі деталі, обтискувати (ущільнювати) місця з’єднань дротів, згинати дріт, листовий метал тощо.

Мал. 132. Види кусачок для різання стального дроту: а - діаметром до 5 мм; б - діаметром до 3 мм; в - діаметром понад 8 мм

Мал. 133. Пасатижі загального призначення

Мал. 134. Різання дроту кусачками

При різанні дроту пасатижями чи кусачками їх тримають правою рукою, охоплюючи рукоятки чотирма пальцями. Утримуючи дріт лівою рукою, його розміщують між різальними кромками, направляючи верхнє лезо точно по лінії розмітки, яка при різанні повинна бути видимою і залишатися на заготовці як припуск для подальшої її обробки (мал. 134). Потім, стискуючи рукоятки кусачок усіма пальцями, крім мізинця або вказівного, які слугують для відведення на необхідний кут нижньої рукоятки, виконують різання, яке завершують хваткою ручок усіма пальцями.

Сталевий дріт поділяють на шматки, надпилюючи його ребром напилка та ламаючи.

Але, перш ніж розпочати роботу, відокремлений шматок дроту потрібно випрямити. Застосовують різні прийоми виконання цієї технологічної операції.

М’який дріт з міді та алюмінію діаметром до 3 мм можна випрямляти шляхом його переміщення з натягом навколо циліндричної оправки або між двома стиснутими дерев’яними брусками чи між забитими в ряд у дерев’яну дошку цвяхами або киянкою на дерев’яній підставці (мал. 135).

Стальний дріт випрямляють киянкою на стальній або чавунній плиті або молотком на дерев’яній підставці. Для цього на стільницю верстака кладуть дерев’яну плиту, розміщують на ній дріт випуклостями вгору і наносять легкі удари по викривленнях.

Випрямлення розпочинають від середини заготовки, спочатку до одного кінця, а потім беруть за протилежну частину заготовки і виконують таку саму технологічну операцію (мал. 136).

Випрямляти дріт слюсарним молотком на металевій поверхні не можна, оскільки заготовка від цього розплескується, тобто пошкоджується.

Мал. 135. Способи випрямлення дроту з м'яких металів; а - притягуванням; б - дерев’яними брусками; в - протягуванням між цвяхами; г - киянкою

Короткі заготовки можна також випрямляти за допомогою пасатижів та плоскогубців (мал. 137). Залежно від призначення плоскогубці мають різну конструкцію. Плоскогубці з плоскими носками (мал. 138) застосовують для фіксації плоских, круглих предметів, випрямлення та гнуття заготовок тощо, а з відігнутими - для роботи у важкодоступних місцях.

Після вирівнювання заготовки приступають до конструювання виробу. Цей процес складається з аналогічних етапів, що й конструювання виробів з тонколистового металу. Насамперед визначають призначення виробу, його форму, розміри конструктивних елементів та виробу в цілому, матеріал, з якого передбачається його виготовлення тощо. Форму, розміри виробу, інші дані, необхідні для виготовлення виробу та його контролю, зображують на ескізі, технічному рисунку або на кресленні.

Мал. 136. Випрямлення стального дроту

Мал. 137. Види плоскогубців

Мал. 138. Випрямлення дроту плоскогубцями

Мал. 139. Види круглогубців: a - з прямим носком; б - з відігнутим носком

Мал. 140. Послідовність гнуття дротяного кільця круглогубцями

Після виконання креслення добирають необхідні матеріали, інструменти та пристосування, відрізають заготовку з припуском на обробку і приступають до виготовлення виробу.

Деталі складної криволінійної та округлої форми виготовляють за допомогою круглогубців (мал. 139), так, наприклад, можна виготовити кільце (мал. 140).

Згинання сталевого дроту краще виконувати на оправці (мал. 141).

Мал. 141. Послідовність згинання виробу на циліндричній оправці

Мал. 142. Гнуття дроту: а - плоскогубцями; б - молотком

Мал. 143. Прийом намотування дроту на оправку

Мал. 144. Прийом розрізання спіралі

Згинання дроту під різними кутами можна виконувати в лещатах також плоскогубцями та молотком за допомогою дерев’яної наставки (мал. 142).

Для виготовлення кілець спіральні витки намотують на циліндричні стрижні. Стрижень з одним кінцем дроту затискають у лещатах, потім, натягуючи дріт, щільно, без пропусків, намотують виток до витка (мал. 143).

Якщо розрізати спіраль, витки розпадуться на кільця (мал. 144).

У промислових умовах для виготовлення гнутих деталей різних машин і механізмів використовують спеціальні машини (мал. 145).

Під час роботи з дротом потрібно дотримуватися таких правил безпеки праці:

1. Відрізаючи заготовку, не можна підносити дріт близько до обличчя.

2. Працювати дозволяється тільки справним інструментом.

3. Не можна тримати руку, якою утримується заготовка, близько до місця різання або згинання дроту.

Мал. 145. Верстат для згинання та обробки дроту

4. При виконанні робіт з використанням оправки вона має бути надійно закріплена у слюсарних лещатах.

5. Роботи слід виконувати в окулярах та рукавицях.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 11

Виготовлення рисувалки

Обладнання і матеріали: заготовка зі сталевого дроту, циліндрична оправка, лінійка слюсарна, кусачки, пасатижі, круглогубці, правильна плита, киянка, напилок драчевий та личкувальний.

Послідовність виконання роботи

1. Ознайомся з кресленням виробу (мал. 146) та технологічною картою на його виготовлення (мал. 147).

2. Підбери необхідні для виготовлення виробу інструменти і матеріали.

3. Виготуй виріб згідно з технологічною картою.

Мал. 146

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 12

Виготовлення головоломки

Обладнання і матеріали: шматки заготовок з алюмінієвого та мідного дроту, оправка, лінійка слюсарна, кусачки, пасатижі, круглогубці, правильна плита, киянка, наждачний папір.

Порядок виконання роботи

1. За завданням учителя або згідно з кресленнями орієнтовних об’єктів праці ознайомся з їх конструктивними особливостями (мал. 147).

2. Вибери за власним задумом об’єкт праці.

3. Підбери необхідні для виготовлення виробу інструменти і матеріали.

4. Оброби, за необхідності, заготовки наждачним папером.

5. Визнач призначення кожної заготовки.

6. Виготов кожен елемент головоломки згідно з його кресленням.

7. Перевір якість виконання кожного елемента.

Мал. 147. Схеми виготовлення головоломок

8. Склади деталі в конструкцію згідно з кресленням.

9. Роз’єднай елементи головоломки та склади повторно.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 13

Виготовлення підвіски

Обладнання і матеріали: заготовки листового металу, алюмінієвого дроту, оправка, лінійка слюсарна, кусачки, пасатижі, круглогубці, правильна плита, ножиці по металу, киянка, наждачний папір.

Послідовність виконання роботи

1. Ознайомся з кресленням, схемою виготовлення виробу.

2. У робочому зошиті розроби поопераційні ескізи.

3. Підбери необхідні для виготовлення виробу інструменти і матеріали.

4. Виготов елементи виробу.

5. Перевір якість виконання роботи.

6. Склади виріб за схемою.

Орієнтовні об’єкти праці

Виготовлення панно «Тваринний світ»

Виготовлення вішачка для ключів

Під час випрямлення, згинання та різання листового металу й дроту необхідно дотримуватися таких правил безпеки:

Перед початком роботи

1. Правильно одягни спецодяг (застебни його на всі ґудзики, сховай волосся під головний убір).

2. Ретельно підготуй своє робоче місце до безпечної роботи.

3. Уважно вислухай учителя й отримай завдання на урок.

4. Підготуй до роботи свій інструмент і пристрої, упевнившись у їх справності.

5. Забороняється розпочинати роботу без дозволу вчителя.

Під час роботи

1. Під час практичної роботи учні виконують тільки ті види робіт, які доручив учитель.

2. Використовуй справний, добре налагоджений інструмент.

3. Використовуй інструмент за призначенням. Інакше можна не тільки зіпсувати його, але й отримати травму.

4. Оберігай руки від поранень, користуючись рукавицями.

5. Надійно закріплюй оправку на кришці верстака або затискуй у лещатах.

6. Не відволікайся під час роботи і не відвертай уваги інших.

7. Утримуй робоче місце в чистоті.

8. Дбайливо стався до устаткування й інструментів.

9. Інструменти загального користування бери з дозволу вчителя і відразу після користування повертай їх.

Після закінчення роботи

1. Упорядкуй робоче місце, прибери деталі, матеріал, відходи, сміття.

2. Приведи інструменти у справний стан.

3. Старанно прибери робоче місце (стружку не здувай і не змітай руками).

4. Поклади інструменти у відведене для них місце.

5. Приведи до ладу свій одяг і залити майстерню з дозволу вчителя.

6. Після виходу учнів чергові розпочинають прибирання приміщення.

кліщі, гострозубці, круглогубці, пасатижі, щипці.

Гострозубці — щипці, якими прорізують (відкушують) дріт.

Круглогубці — щипці з круглими кінцями робочої частини, якими загинають дріт, роблять з нього кільця.

Пасатижі — універсальні кліщі, що об’єднують у собі плоскогубці, гострозубці.

Плоскогубці — щипці з плоскими кінцями (губками) робочої частини, якими згинають, скручують місця з’єднання дроту.

1. Назви інструменти, за допомогою яких виготовляють вироби з дроту.
2. Чим відрізняються плоскогубці від круглогубців?
3. Назви способи випрямлення дроту.
4. Як випрямляють м’який дріт діаметром понад 3 мм?
5. У чому подібність і відмінність кусачок і ножиць?
6. З якої технологічної операції розпочинається виготовлення виробу?
7. Що спільного та в чому відмінність між розміткою виробів з тонколистового металу та дроту?
8. Яких правил безпеки необхідно додержуватися при виготовленні виробів із дроту?

Тестові завдання

1. Як називається слюсарна операція, у ході якої заготовці з дроту надають потрібної форми?

А склепування
Б випрямлення
В гнуття
Г правильні всі відповіді
Д правильної відповіді немає

2. Яка технологічна операція передує гнуттю дроту?

А випрямлення
Б шліфування
В розмічання
Г полірування
Д клепання

3. Який засіб праці застосовують для розмічання дроту з м’якого металу?

А рисувалку
Б крейду
В олівець
Г будь-який з перелічених
Д правильної відповіді немає

4. Який засіб праці застосовують для розмічання сталевого дроту?

А рисувалку
Б крейду
В олівець
Г будь-який з перелічених
Д правильної відповіді немає

5. Як повинна бути розміщена лінія розмітки на заготовці з дроту при її закріпленні в лещатах для згинання під прямим кутом?

А на рівні нагубників
Б на 1...2 мм вище від рівня нагубників
В на 1...2 мм нижче від рівня нагубників

6Б28.04.2021. 6А 30.04.2021.

Тема. Види слюсарних ножиць

Відповісти на тестові завдання та надіслати відпові на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

Запитання 1

Який тип ножиць використовують для розрізання листового металу товщиною до 4 мм?

варіанти відповідей

важільні ножиці

слюсарні ножиці

Запитання 2

Який тип ножиць застосовують для розрізання сталевих листів товщиною 0,5... 1,0 мм і кольорових металів товщиною до 1,5 мм?

варіанти відповідей

важільні ножиці

слюсарні ножиці

Запитання 3

Який тип ножиць зображено на фото?

варіанти відповідей

слюсарні ножиці

важільні ножиці

електрифіковані ножиці

Запитання 4

Одну ручку слюсарних ножиць затискають у слюсарних лещатах для...

варіанти відповідей

фігурного різання

прямолінійного різання

Запитання 5

Який тип ножиць різання тонколистового металу зображено на фото?

варіанти відповідей

слюсарні ножиці

важільні ножиці

електрифіковані ножиці

Запитання 6

ПІД ЧАС РОБОТИ З НОЖИЦЯМИ НЕОБХІДНО ДОТРИМУВАТИСЯ ТАКИХ ПРАВИЛ:

варіанти відповідей

На ліву руку одягти рукавицю.

Не тримати ліву руку близько до лез ножиць.

При необхідності ручні ножиці надійно закріпити у лещатах.

Не дозволяється перевіряти якість розрізу рукою.

Кладіть пальці лівої руки на риски розрізу.

21.04.2021. 6А 23.04.2021.

Тема. Види слюсарних ножиць

Ознайомитися з темою. Відповісти на запитання та надіслати відпові на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

Для поділу великого шматка жерсті на малі частини та вирізання заготовок використовують операцію різання. Різання за допомогою ножиць ґрунтується на різнобічній дії двох клинів (ножів). У результаті механічного зусилля різальні кромка ножиць розділяють сусідні шари металу на у різних напрямках. Тобто, відбувається поділ металу на частини.

Ручні механічні ножиці застосовують для різання стальної жерсті завтовшки 0,2... 1,0 мм і кольорової ~ до 1,5 мм.

Види ножиць

Ножиці: а - традиційні; б - сучасні; в - сучасні поліпшені

Дія клина

Залежно від розміщення різальних кромок ножиці діляться на праві - зі скосом різальних кромок з правого боку і ліві - зі скосом різальної кромки з лівого боку. Правими ножицями зручно різати вздовж прямої лінії і по кривій без малих заокруглень. Ліві ножиці призначені для виконання таких самих операцій, але вздовж правої кромки листа жерсті проти годинникової стрілки. Різання по дузі з малими заокругленнями виконують за допомогою ножиць з криволінійними лезами. Для зручності різання невеликих за розмірами заготовок нижню ручку ножиць, що не мають пластмасових ручок, затискують у лещатах.

Ручні важільні ножиці застосовують для різання листової сталі завтовшки до 4 мм, алюмінієвих листів - до 6 мм. Вони дають можливість різати заготовку без згину країв з достатньою точністю. При різанні необхідно слідкувати за гвинтами та болтами та своєчасно їх затискати.

На підприємствах для точного різання листової жерсті без додаткової обробки застосовують механічні махові ножиці. За допомогою електричних ножиць виконують різання листового металу завтовшки до 2,7 мм.

2. Технологія різання слюсарними ножицями.

При різанні ручними ножицями жерсть вставляють у розведені леза якомога далі від їх зовнішніх країв, потім стискують рукоятки, але не повністю, а роблячи ними кілька рухів.

Після виконання надрізу ножиці розкривають майже на всю довжину різальних кромок і ріжуть далі. Вирізання внутрішнього контуру розпочинають з центра, рухами ножиць по кругу. При роботі прямими лівими ножицями в жерсті ліва частина загинається вгору, а при роботі прямими правими ножицями, навпаки - вниз. В усіх випадках краї металевого листа дуже гострі, тому для безпечної роботи необхідно працювати в рукавицях.

Під час різання на краях листа утворюються задирки. У товстих листах їх спилюють напилком, а в тонких - відбивають киянкою. У цьому випадку лист жерсті кладуть задирками вниз на підкладну дошку, щоб не пошкодити ударну частину киянки. Оскільки при різанні утворюються задирки, а краї вздовж лінії різання згинаються (деформуються), то обов'язково треба враховувати припуск на різання під час розмічання.

3. Правила безпечної роботи.

 Не тримати пальці рук на лінії різання.

 Ручки ножиць міцно тримати в руках або закріплювати в лещатах.

 Не перевіряти точність різання (рівність поверхні) пальцями.

 Під час відбивання задирок берегтися від їх попадання на частини тіла.

 Не змітати відходи рукою. Використовувати для цього щітку.

1Яким інструментом вирізаємо заготовку з жерсті?

2Які особливості роботи з важільними ножицями?

3Яких правил безпечної роботи необхідно дотримуватися при різання ножицями?

4З яких частин складаються ручні механічні ножиці?

5Звідки розпочинають вирізання внутрішнього контуру деталі?

14.04.2021. 6А 16.04.2021.

Тема. Технологія виготовлення брелка

Ознайомитися з темою. За зразками розробити свій млюнок брелка та надіслати малюнок на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

    Брело́к —

при́чепка — аксесуар, прикраса, виконана у вигляді підвіски на ланцюжку, браслеті, кільці для ключів та ін. Брелоки (часто неправильно кажуть «брелки́») зазвичай використовуються з декоративною та рекламною метою. Брелок також може виконувати корисну функцію, наприклад, бути міні-ліхтариком, дистанційним пультом керування автомобіля, відкривачкою для пляшок тощо.

    Брелок -типовий сувенір чи подарунок.

Вивчення нового матеріалу.

1.       Все життя складається з дрібниць і з цим важко посперечатися. Адже якщо тільки задуматися, яким би нудним був побут, якби в ньому були відсутні такі дрібні, але незамінні речі як брелки для ключів, різні підвіски, дрібні прикраси для сумок, телефонів, флешок і т.д. Тим більше кожна така штучка, на перший погляд здається незначною, може грати певну роль в житті свого власника, і навіть багато чого розповісти про нього.

Історія появи брелків

   Не багато хто знає, що брелки з'явилися ще в середньовіччі. Тоді вони представляли собою маленькі монетки, які знатні вельможі вішали на ланцюжки і скрізь ходили з ними. У ті часи це був своєрідний відмітний знак.

   Пізніше роль брелків стала більш значною і вже несла в собі сенс показати перевагу свого володаря. Їх стали робити з дорогоцінних металів і прикрашати різними гравіруваннями і камінням. Примітно, що якщо раніше такі металеві брелоки носили представники привілейованої знаті обох статей, то з середини 18 століття це стало доступним тільки для чоловіків багатого аристократичного стану. В цей же час починає складатися особлива культура носіння таких виробів.

Оскільки у вільному продажу вони були відсутні, то виготовлялися брелки на замовлення переважно із золота, декорувалися слоновою кісткою і дорогоцінним камінням та носилися своїми власниками на ланцюжку. Чим більше брелків було на ланцюжку, тим більше враження справляв їх власник на оточуючих . У ті часи такі брелоки представляли собою унікальні, вражаючі своєю витонченістю мініатюрні штучки химерних форм, головною рисою яких була ексклюзивність. Зустріти два однакових брелка було важко, якщо тільки вони не були відмітним знаком представників певного клубу.

Історія появи брелоків

   З середини 19 століття брелки помітно втрачають свою актуальність. Їх кількість скорочується до декількох штук, і вони більше не відіграють такої значної ролі в іміджі аристократів. З цього часу брелоки починають виконувати дещо іншу функцію, а саме спосіб з'єднання ключів, нині найчастіше вони використовують саме з цією метою. В даний час звичайні брелки для ключів можна купити в будь-якому кіоску канцелярських товарів або книжковому магазині.

      А ось вже з другої половини минулого століття популярність брелків починає знову набирати силу. Багато в чому це обумовлено появою модифікованих моделей, які почали поєднувати в собі різні потрібні в побуті дрібниці, такі як, ліхтарики, відкривачки для пляшок, запальнички, мініатюрні ручки і інш. Особливої актуальності почала набувати така послуга як брелки на замовлення.

     Але справжнього апогею виготовлення і продаж брелків досягла з появою стільникових телефонів. Тепер вони грають роль не просто симпатичної дрібниці, а стали стильним аксесуаром.

      Брелки у сучасному декоративно- ужитковому мистецтві (демонстрація зразків брелоків).

Вироби – аналоги

Багато воліють володіти аксесуарами, підкреслюють їх індивідуальність. Один з варіантів такої деталі – брелок.
Це універсальна штучка, здатна пристосуватися до стилю будь-якої речі, будь то рюкзак, ключі, гаманець пенал.
Така дрібничка як брелок може стати унікальним предметом, якщо змайструвати його самому. Брелок, зроблений своїми руками, стане приємним подарунком для рідних і друзів. Це один з економічних варіантів аксесуара.
Існує безліч підходящих матеріалів для виготовлення, які знайдуться вдома.

Тема. Технологія обпилювання листового металу

Ознайомитися з темою. Скласти 6 запитань та надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

1. Поняття про обпилювання.

Обпилюванням надається потрібна форма та розмір заготовці.

Припуск на обпилювання – 0,5 – 0,25мм. Точність обробки – 0,2 – 0,05мм.

Напилок складається з наступних частин: носок, робоча частина (з насічками), заплечики та хвостовик.

2. Види напилків.

Види насічок робочої частини напилка.

Для обпилювання сталі та чавуну використовують напилки з подвійною насічкою.

Бархатний напилок з кількістю насічок 25 і більше використовують для робіт з великою точністю.

Для обпилювання дрібних елементів деталей використовують спеціальні напилки – надфілі.

3. Прийоми роботи напилком.

Стояти під час обпилювання слід впівоберта, так як показано на рисунку.

Тримати напилок слід так, як показано на рисунку.

Під час роботи положення рук на напилку. Слід пам’ятати, що робочий рух напилком тільки уперед.

4. Дефекти обпилювання

нерівності поверхонь і завали країв, як результат невміння користуватись напилком;
вм’ятини на заготовках від лещат, як результат неправильного затискування в лещатах;
неточність розмірів: неточна розмітка, зняття менше або більше металу;
задирки, подряпини: недбале користування, не підібраний напилок.

5. Правила техніки безпеки.

не підгинати пальці лівої руки при зворотному ході;
обережно поводитися з деталлю, оскільки утворюються задирки якими можна порізатися;

стружку знімати лише щіткою чи ганчіркою;
не працювати напилком без рукояток.

Тема: Технологія оздоблення виробів із деревини

Ознайомитися з темою. Відповісти на питання та надіслати відповіді: 6А22.01.2021 6Б20.01.2021. pdo130313@gmail.com

Для чого оздоблюють вироби з деревини

Естетичний вигляд готового виробу з деревини має велике значення, адже така річ є привабливішою і конкурентоспроможною на ринку. Тому, перш ніж виготовити дерев’яні вироби, добре обмірковують не лише їх форму і конструкцію, а й колір та спосіб оздоблення.

Оздоблення - це надання виробу привабливого вигляду. Цей процес потребує ретельного виконання певних технологічних операцій і дотримання технологічних норм і правил.

Деревина має гарну текстуру та колір, які найвиразніше виявляються у процесі лакування виробів (рис. 76).

Рис. 76. Під час лакування з’являється малюнок текстури деревини

Техніка оздоблення має багатовікову історію. Предмети з деревини, виготовлені ще близько 2000 років до нашої ери у Стародавньому Єгипті, вже були прикрашені різьбленням та інкрустацією (рис. 77). У ту епоху для оздоблення застосовували лаки і фарби, причому виготовляли їх з яєчного білка, воску, природних смол. Такі лаки «консервували» вироби, завдяки чому вони й дійшли до наших часів. Українські майстри здавна застосовували різноманітні техніки оздоблення, які не лише прикрашали виріб, а й робили його довговічним (рис. 78). Наприклад, щоб дерев’яний посуд не розтріскався і краще утримував рідину, його проварювали у натуральній лляній олії.

Рис. 77. Дерев’яні вироби - знахідки археологів - засвідчують давнє походження оздоблювальних технік і їх художню цінність: а - дерев’яні статуетки вельмож; б - футляр для люстерка з гробниці Тутанхамона; в - крісло цариці Сіт-Амон

Рис. 78. В оздобленні дерев’яних речей збереглись художні традиції українських майстрів: а - скриня; б - різьблена ложка; в - булава гетьмана

Якщо на готовому виробі помітні вади деревини (сучки, напливи, природні ушкодження), такі місця обробляють шліфуванням, ґрунтують чи вирівнюють поверхню, яку потім фарбують. Не слід забувати, що оздоблення має також захищати поверхню дерев’яних виробів від сонячних променів та дії повітря, адже деревина може тьмяніти, втрачати вологу і, всихаючи, змінювати форму тощо.

Які є види оздоблення виробів із деревини

Деревина - надзвичайно піддатливий до обробки матеріал. її природні декоративні можливості можуть бути посилені та підкреслені відповідною обробкою.

Від якості підготовки поверхні матеріалу залежить не тільки сама обробка, а й міцність зчеплення покриття з поверхнею. Крім того, міцність зчеплення залежить і від правильності вибору декоративного покриття для тієї чи іншої породи, чистоти підготовки поверхні, товщини шару, що наноситься, і від способу його нанесення.

Розрізняють два основні види обробки поверхні - прозору та непрозору.

Для непрозорої обробки вибирають породи дерев, які не мають декоративних текстури і кольору (береза, сосна). Непрозоре фарбування виконують клейовими, олійними й емалевими фарбами. Обробка емалевими фарбами - найбільш якісна з усіх непрозорих оздоблень. Вона надає елементам із дешевої деревини красивого, витонченого вигляду. Олійні емалі чутливі до зміни температури і вологості, а нітроемалі - вологостійкі.

Щоб уберегти деревину від небажаного впливу, її поверхню заздалегідь обробляють і покривають тонким шаром лаку або фарби.

Рис. 79. Рельєфна обробка

Прозорі обробки - це вощіння, мастичення, матування, лесування, глазурования, лакування і полірування, які створюють матове або блискуче прозоре покриття, що іноді підсвітлюється барвником.

Вощіння - це розтирання на поверхні деревини воску. Воскова плівка має малу поверхневу міцність і низьку температуру плавлення, а тому на воскове покриття рекомендують нанести прозорий спиртовий лак. Застосовується для поверхонь, на які не здійснюється механічний вплив.

Глазуровання - це нанесення на поверхню спеціальних сумішей - глазуролей (оліфа, скипидар, барвники) для збагачення поверхні певним кольором.

Рельєфні обробки (рис. 79) широко використовуються для художнього оздоблення інтер’єрів, начиння, меблів, декоративно-ужиткових виробів. Найпоширенішим видом декорування деревини є ручна різьба. Для збереження різьбленого декору і кращого виявлення якості самої деревини поверхню покривають політурами, лаками, воском.

Пласке декорування (рис. 80) - це мозаїка, що є витонченим видом декоративного оздоблення, який часто використовують, коли виготовляють меблі, двері тощо.

Рис. 80. Пласке декорування (мозаїка)

Рис. 81. Оздоблення виробу випалюванням

Краса і якість мозаїчного малюнка залежать від правильного добору порід деревини за кольором і текстурою. Вони мають гармоніювати між собою і відповідати загальному художньому задуму твору.

Рекомендовано такі поєднання: з двох порід - бук і морений дуб; клен і горіх; груша і палісандр; карельська береза і морена груша; горіх і клен «пташине око»; з трьох порід - дуб, клен і морений дуб; клен, червоне дерево і палісандр; бук, клен і морений дуб; клен, горіх і морений дуб. Мозаїчний набір підлягає прозорій обробці.

Контактуючи з предметом, зовнішня температура якого становить 150 °С і вище, деревина змінює свій колір, набуваючи коричневих тонів. Випалюванню (рис. 81) піддається не будь-яке дерево. Непридатні для нього занадто темні та надто тверді породи, а також ті, що містять смоли і дубильні речовини. Найприйнятніші для випалювання - липа, вільха, тополя та каштан. Поверхню деревини з випаленим малюнком можна залишити у натуральному вигляді, а можна розписати фарбами.

Рис. 82. Меблі з колекції Born 2b Burn Ярослава Галанта

Відомий український дизайнер і винахідник Ярослав Галант створює оригінальні колекції меблів шляхом поєднання різноманітних технік і технологій обробки та оздоблення різних матеріалів. Привертає увагу одна з його колекцій дерев’яних меблів, які оздоблюються обпалюванням (рис. 82).

Особливістю технології виготовлення таких меблів є обпалювання дерев’яного каркасу виробу за температури 2000 °С (рис. 83). За короткочасної дії високої температури обвуглюється лише верхній шар деревини, натомість її серцевина залишається неушкодженою і зберігає свою міцність.

Рис. 83. Обпалювання дерев’яного каркасу меблів

Обвуглена деревина внаслідок зміни своєї молекулярної решітки може легко відшаровуватись. Після охолодження верхній шар деревини обробляється спеціальним розчином (епіофтонолом - це теж запатентований винахід Я. Галанта), який фіксує молекулярну решітку обвугленої деревини, а потім поверхня виробу лакується.

Наведений опис технології обробки деревини є вогненебезпечним, тому його не можна відтворювати в домашніх умовах та без належного обладнання і підготовки!

Які етапи виділяють у процесі оздоблення

Процес оздоблення складається з кількох етапів, серед яких основними є такі:

1. Поверхню деревини готують до оздоблення - зарівнюють сучки, тріщини, невеликі сколи й інші дефекти.
2. Поверхню зачищають шліфувальним папером у такій послідовності: спочатку шліфують грубозернистим папером, потім - середньої зернистості, далі беруть дрібний і, нарешті, - нульовий папір.
3. Цей етап використовують, коли необхідно досягти особливого блиску оброблюваної поверхні та високої чистоти обробки: водним розчином ПВА (у пропорції 5:1) покривають поверхню виробу і добре просушують; після повного висихання на оброблюваній поверхні піднімаються найдрібніші ворсинки, які зачищають наждачним папером.
4. Після цього поверхню шліфують зворотною стороною шліфувального паперу або тканиною, щоб повністю очистити виріб.
5. Лаки наносять у 2-4 шари. Після нанесення і повного висихання кожного шару поверхню шліфують і тільки тоді наносять новий шар.

Оздоблення вважається якісним, якщо поверхня виробу має однаковий, рівномірний розподіл лаку - без напливів і видимих стікань. Рівномірним, без тьмяних плям, має бути і блиск лакованої поверхні.

Перед лакуванням виробу можна виконати художнє оздоблення його поверхні - різьбленням, інкрустацією, випалюванням, розписом тощо. Добір чи поєднання цих технік буде доречним під час виконання проекту, коли майстер втілює свій творчий задум не лише у красивій формі виробу, а й через художнє оздоблення його поверхні.

Чому необхідно доглядати за виробами з деревини

Поверхні, обробленні лакофарбовими матеріалами, потребують регулярного догляду, оскільки покриття цих виробів втрачають за рік приблизно 10 мкм (мікрометрів) товщини шару. Це зумовлено впливом довкілля - дією вологи і температурних коливань, а також сонячних променів. У разі потрапляння прямих сонячних променів темні поверхні світлішають, світлі ж, навпаки, тьмяніють.

Регулярна обробка полірувальним воском - це один з найважливіших елементів догляду за виробами з деревини (в основному це двері і меблі). Тому переважна більшість засобів догляду за дерев’яними виробами у своєму складі містять віск (рис. 84).

Віск - це продукт бджолярства, біологічно активна речовина, яка має складну будову. Хоча на сьогодні й існує близько трьохсот різновидів воску, секрет створення природного воску відомий лише бджолам, а людям відтворити його так і не вдалося.

Віск має цікаві властивості і використовувався здавна. Він не втрачає своїх якостей довгі роки. Наприклад, бруски воску, знайдені у єгипетських пірамідах, збереглися достатньо м’якими.

До винаходу паперу на плоскі дерев’яні дощечки, вкриті з одного боку рівним шаром воску, наносили літери. Спеціальною паличкою із загостреним кінцем писали, а тупим кінцем - за потреби загладжували списану поверхню.

Протягом багатьох століть художники використовували фарби, виготовлені на основі воску: вони були стійкими і водночас зберігали свій блиск.

Рис. 84. Засоби для догляду за дерев’яними виробами: а - аерозольний поліроль, б - віск, в - полірувальна паста

Як доглядають за виробами з деревини

Полірувальний засіб наносять на дерев’яну поверхню виробу тонким шаром - розподіляють і плавними рухами розтирають за допомогою м’якої тканини вздовж волокон дерева.

Між поліруванням поверхню протирають м’якою вологою серветкою для видалення пилу, потім негайно забирають залишки вологи сухою серветкою.

Рис. 85. Полірування

Нерідко на дерев’яних виробах у процесі експлуатації з’являються дрібні подряпини. Для їх усунення можна скористатися ядром волоського горіха (рис. 86).

1. Навіщо застосовують оздоблення?

2. Які види оздоблення виробів із деревини ти знаєш?

3. Як готують виріб до оздоблення?

4. Назви послідовно всі операції технології оздоблення виробу.

6А15.01.2021 6Б13.01.2021.

Тема: Інструменти для ручного свердління деревини. Ознайомитися з темою. Відповісти на тестові завдання та надіслати відповіді: pdo130313@gmail.com

§ 10. Технологія свердління

1. Який технологічний процес називають різанням?

2. Який спільний принцип закладено в основу роботи різальних інструментів?

3. Які різальні інструменти застосовують у деревообробці під час виготовлення виробів?

Одним з різновидів різання є свердління деревини, металу та інших конструкційних матеріалів. Виконують його за допомогою різних за конструкцією свердел (мал. 71).

Проте спільним для них є те, що всі вони мають три основні частини: різальну, робочу і кріпильну (мал. 72). На кріпильній частині зазначається діаметр свердла та марка сталі, з якої його виготовлено.


Мал. 73. Конструкція робочої частини свердла: а - різальні кромки; б - гвинтові канавки; в - спіральні стрічки	Мал. 74. Утворення стружки при свердлінні: 1 - свердло; 2 - стружка; 3 - заготовка

Різальна частина спірального свердла має дві різальні кромки у формі клина (мал. 73, а).

Заглиблюючись у деревину, різальні кромки зрізують певний її шар. Між ними вздовж робочої поверхні розміщені гвинтові канавки (мал. 73, б), за допомогою яких зрізані частинки деревини відводяться на поверхню заготовки у вигляді стружки (мал. 74).

Робоча частина свердла має дві спіральні стрічки, призначені для спрямування свердла по отвору та зменшення тертя його об стінки.

Його кріпильна частина - хвостовик слугує для закріплення свердла в певному пристрої або механізмі.

Для обертання свердла застосовують механічні та електрифіковані інструменти. Найзручнішими з ручних інструментів є коловорот і дриль (мал. 75).

Обертаючи ручку коловорота чи дриля, свердлу надають обертального руху, а натискуючи на упор - поступального. За рахунок цих двох рухів зрізані частини матеріалу у вигляді стружки виходять на поверхню заготовки.

Мал. 75. Ручні свердлильні інструменти: а - коловорот; б - ручний дриль. 1 - упорна ручка; 2 - ручка для обертання; 3 - патрон; 4 - ручка допоміжна


Мал. 76. Свердло, закріплене в патроні	Мал. 77. Розмічання центру отвору

Свердло підбирають залежно від діаметра отвору, зазначеного на кресленні. Вибравши свердло, його вставляють і щільно затискають у патроні інструмента (мал. 76).

Для свердління заготовку закріплюють у затискачах верстака або інших затискних пристроях. Перш ніж починати свердління, на заготовці розмічають центр майбутнього отвору. За допомогою лінійки і кутника намічають під прямим кутом дві лінії, що перетинаються. Точка перетину є центром майбутнього отвору. Щоб свердло на початку свердління не спорснуло з розміченого центра, центр наколюють шилом (мал. 77).

Центр свердла ставлять у наколотий шилом отвір і обертанням ручки коловорота або дриля приводять у рух патрон зі свердлом. Під час свердління необхідно стежити за тим, щоб свердло було розміщено під прямим кутом до площини заготовки (мал. 78-79).

На початку свердління отворів коловоротом або дрилем свердло обертають повільно. При наскрізному свердлінні свердло виходить з протилежного боку заготовки і може відколювати верхні шари деревини, що псує заготовку. Щоб уникнути цього, під заготовку слід підкладати дерев’яну підкладку, а свердло обертати з меншим натиском на упор. При свердлінні великої кількості глухих отворів на задану глибину використовують обмежувачі. Їх кріплять на потрібній відстані від вершини різальної частини свердла (мал. 80).

Для полегшення виконання свердлильних робіт і підвищення продуктивності праці промислові підприємства випускають велику кількість різних видів ручних електричних дрилів (мал. 81). Про особливості роботи ними ти дізнаєшся в подальшому на уроках трудового навчання.

Свердління отворів виконують у такій послідовності:

1. Розмітити на заготовці центри отворів згідно з кресленням.

2. Наколоти шилом центри отворів.

3. Підібрати необхідний діаметр свердла.

4. Закріпити свердло в патроні.

5. Закріпити заготовку на верстаку разом з підкладкою.

6. Просвердлити отвори.

7. Зачистити поверхню шліфувальною шкуркою.

8. Перевірити якість виконання робіт.

Під час свердління необхідно дотримуватися таких правил безпечної праці:

1. Працювати дозволяється тільки справним інструментом.

2. Свердло слід встановлювати правильно, без перекосів, та міцно затискати в патроні.

3. Заготовку слід надійно закріпити на верстаку.

4. Рухи при свердлінні повинні бути плавними.

5. Не можна під час свердління притримувати свердло руками.

6. Не можна перевіряти якість свердління отвору пальцями.

7. Заборонено здмухувати стружки з отвору.

8. Не можна тримати коловорот або дриль свердлом до себе.

свердло, свердління, спіральна канавка, коловорот, дриль, обмежувач.

Гвинт - стержень, що має на своїй поверхні виступи і впадини у вигляді спіралі.

Глухий отвір - отвір, що має обмежену глибину.

Механізм - пристрій, що перетворює або передає рух. Наскрізний отвір - отвір, що проходить через усю заготовку з кінця в кінець з виходом назовні.

Обмежувач - пристрій, за допомогою якого регулюється глибина отвору.

Свердло - різальний інструмент для виконання отворів у деревині, металі та інших матеріалах.

Спіраль - металева смуга чи дріт, закручені по кривій лінії.

Тестові завдання

1. Перед свердлінням центри отворів наколюють шилом, щоб А було краще видно

Б не спорснуло свердло на початку свердління В полегшити свердління

2. Для свердління фанери свердло потрібного діаметра затискають у

А лещатах Б патроні

В столярних затискачах Г плоскогубцях

3. При свердлінні отворів на зазначену глибину використовують

А шило Б обмежувач В патрон

4. При свердлінні наскрізних отворів під заготовку підкладають прокладку для того, щоб

А трохи підняти заготовку над верстаком Б заготовка не рухалась

В не відколювались шари деревини на місці виходу свердла

Г підвищити продуктивність праці

Д не псувати кришки верстака при наскрізному свердлінні

Страницы

Технології 6 клас

6Б 24.05.2022. 6А 24.05.2022.

Тема:Технологія побутової діяльності Ознайомитися з темою Відповісти на запитаннята надіслати відповіді на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

6Б 17.05.2022. 6А 17.05.2022.

Тема:Виготовлення брелка Переглянути відео та запропонувати свій варіант виготовлення брелка та надіслати свій варіант на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

Тема:Виготовлення брелка Відповісти на тестові завдання та надіслати відповіді на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

6Б 03.05.2022. 6А 03.05.2022.

Тема:Технологія обпилювання листового металу Ознайомитися з темою Скласти 5 запитань по темі та надіслати на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

6Б2604.2022. 6А 26.04.2022.

Тема:Прийоми різання тонколистового металу Ознайомитися з темою Відповісти на запитання та надіслати відповіді на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

Прийоми різання тонколистового металу

6Б1904.2022. 6А 19.04.2022.

Тема:Виготовлення брелка своїми руками. Переглянути відео Виготовти свій брелок Надіслати фото виробу на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

6Б1204.2022. 6А 12.04.2022.

Тема:Стругання деревини. Інструменти для стругання деревини Ознайомития з темою Відповісти на запитанняНадіслати відповідь на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

Стругання деревини. Інструменти для стругання деревини

6Б0504.2022. 6А 05.04.2022.

Тема: Оздоблення виробів з деревини Відповісти на тестові завданняНадіслати відповідь на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com Запитання 1

Тема: Пиляння деревини Ознайомитися з темою Відповісти на запитання Надіслати відповідь на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

6Б22.03.2022. 6А 22.03.2022.

Тема: Виготовлення сувеніра

Переглянути відео.ВІдповісти на запитання Які інструменти були використані при виготовленні сувеніра? Надіслати відповідь на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

6Б15.03.2022. 6А 15.03.2022.

Тема: Декоративний свічник.

Ознайомитися з темою.Розробити малюнок cвого свічника. Надіслати малюнок на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

Ідея 1. Підсвічник з дерев'яних спилов

Ідея 2. Підсвічник з дерев'яного бруска

6Б15.02.2022. 6А 15.02.2022.

Тема: Види напилків.

Відповісти на тестові завдання. Надіслати на поштову скриньку:

pdo130313@gmail.com

6Б08.02.2022. 6А 08.02.2022.

Тема: Види напилків. Використання напилків

Ознайомитися з темою. Відповісти на запитання Відповіді надіслати на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

6А Б 01.01.2022.

Тема:Добір конструкційних матеріалів та інструменти для роботи з дротом Виготовлення виробів з дроту

Ознайомитися з темою. Відповісти на тестові завдання Відповіді надіслати на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

6Б28.04.2021. 6А 30.04.2021.

Тема. Види слюсарних ножиць

Відповісти на тестові завдання та надіслати відпові на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

21.04.2021. 6А 23.04.2021.

Тема. Види слюсарних ножиць

Ознайомитися з темою. Відповісти на запитання та надіслати відпові на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

14.04.2021. 6А 16.04.2021.

Тема. Технологія виготовлення брелка

Ознайомитися з темою. За зразками розробити свій млюнок брелка та надіслати малюнок на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

Ознайомитися з темою. Скласти 6 запитань та надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com

Тема: Технологія оздоблення виробів із деревини

Ознайомитися з темою. Відповісти на питання та надіслати відповіді: 6А22.01.2021 6Б20.01.2021. pdo130313@gmail.com

6А15.01.2021 6Б13.01.2021.

Тема: Інструменти для ручного свердління деревини. Ознайомитися з темою. Відповісти на тестові завдання та надіслати відповіді: pdo130313@gmail.com

§ 10. Технологія свердління

Тестові завдання

15 комментариев:

новый блог