8Б24.05.2022 8А26.05.2022
Тема:Захист проекту
Відповісти на тестові завдання Надіслати відповіді на
: pdo130313@gmail.com Запитання 1
Для монтажу механічних вузлів з гвинтовими з'єднаннями використовується
Для різання монтажних використовують
Для зняття ізоляції з проводів використовують
Для зняття ізоляції, зачищення струмопровідних жил тощо виикористовують
Для утримування дрібних деталей під час виконання електромонтажних робіт та паяння використовується
Для зняття ізоляції з проводів використовують
Для згинання кінців монтажних проводів використовують
Для утримування дрібних деталей під час виконання електромонтажних робіт використовують
Для утримування деталей середніх розмірів під час виконання електромонтажних робіт та різання м'якого дроту і проводів використовують
8Б17.05.2022 8А19.05.2022
Тема:Електромонтажні роботи
Ознайомитися з темою Замалювати таблицю в робочому зошиті
: pdo130313@gmail.com
Вивчення
нового матеріалу
Отже, на сьогоднішньому
уроці ми з вами вивчимо основні електротехнічні інструменти та дізнаємося про техніку безпеки при роботі з електричними
приладами.
Запис
у зошит. Монтаж електричних
схем (електромонтаж) — це
з'єднання джерела електричного
струму зі споживачами за допомогою
дротів і різноманітної арматури.
Виконується електромонтаж спеціальними монтажними інструментами, до яких належать бокові кусачки, плоскогубці, круглогубці,
пасатижі, викрутки, ножі із
ізольованими ручками.
|
Назва |
Зображення |
Призначення |
|
Гострогубці бокові |
|
Для різання монтажних проводів |
|
Щипці |
|
Для зняття ізоляції з проводів |
|
Плоскогубці (з тонкими губками) |
|
Для утримування дрібних деталей під час виконання
електромонтажних робіт |
|
Плоскогубці (з середніми губками і різальними
кромками) |
|
Для
утримування деталей середніх розмірів під час виконання електромонтажних
робіт та різання м'якого дроту і проводів |
|
Круглогубці |
|
Для згинання кінців монтажних проводів |
|
Пінцет |
|
Для утримування дрібних деталей під час виконання
електромонтажних робіт та паяння деталей |
|
Викрутка плоска |
|
Для монтажу механічних вузлів з гвинтовими з'єднаннями |
|
Ніж електромонтажний
|
|
Для зняття ізоляції, зачищення струмопровідних жил
тощо |
|
Обтискні кліщі |
|
Для зняття ізоляції з проводів |
Під час перегляду та знайомства учнів з інструментами,
вони роблять записи назв й призначення їхньго застосування.
. З інструментами ми познайомились, тепер ознайомимося з Правилами безпечної праці при виконанні електромонтажних робіт.
Правила безпечної роботи при
виконанні електротехнічних робіт
Ø
Правильно надіти
спецодяг.
Ø
Розмістити на робочому
місці потрібні інструменти в установленому порядку. На робочому місці не
повинно бути нічого зайвого.
Ø
Перевірити інструменти.
Ручки електромонтажних інструментів повинні мати ізолююче покриття. Користуватись
інструментами можна тільки за призначенням.
Ø
Підготувати матеріали й
розмістити їх на робочому місці.
Ø
Після закінчення робіт
скласти інструмент у відведене місце.
8Б10.05.2022 8А12.05.2022
Тема:Робота на токарному верстаті
Ознайомитися з темою Відповісти на запитання Надіслати відповіді на
поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Підрізання торців та відрізання заготовок деталей виконують косяком та
відрізним різцем. Щоб правильно підрізати, спочатку слід намітити граничну
риску, по якій потім торцюють кінець виробу. Косяк розміщують на опорній
лінійці гострим кутом донизу й злегка притискують його до заготовки. Потім
відступають 2...3 мм у бік припуску і, поставивши косяк під кутом 60° до осі
обертання, відрізають частину припуску. Під час наступних підрізань косяк
ставлять так, щоб фаска була перпендикулярною до осі обертання деталі.
Підрізавши торець, зрізують наступну частину заготовки з боку припуску.
Послідовно повторюючи ці технологічні прийоми, торцюють доти, доки діаметр
«шийки» не становитиме 7.8 мм для деревини твердих порід і 110.112 мм - для
деревини м’яких порід. Після цього деталь знімають з верстата і стамескою або
дрібнозубою ножівкою зрізують залишки.
Прийом підрізання
Канавки в деталях виробу проточують канавочником за один прохід. Для цього
розмічають місце та ширину канавки. Вибирають канавочник потрібної ширини,
установивши його на опорну лінійку. Повільною подачею перпендикулярно до осі
обертання заготовки заглиблюють інструмент на відповідну глибину.
Проточування
канавок: а - прямої; б – фасонної
Розглядаючи принцип точіння виробів на планшайбі, необхідно наголосити
учням, що різальна крайка стамески повинна розташовуватися строго по центру
обертання деталі. При цьому ведеться обробка ближньої до працюючого частини
заготовки щодо центру обертання. Щойно стамеска вийде за центр обертання в
далеку частину, її різко відкине вгору.
Розточуючи порожнину, потрібно слідкувати, щоб не наскочити на саморізи,
адже це може призвести до поломки різальної частини різця і псування заготовки.
Тому для убезпечення під час розмічання потрібно враховувати довжину саморізів,
додавши при цьому ще 5...6 мм товщини заготовки.
Урахування
довжини саморізів під час розмічання
Токарні вироби виготовляють за графічним зображення (кресленням, ескізом).
Кожна деталь виробу або виріб у цілому повинні відповідати розмірам і формі,
які передбачено відповідним графічним зображенням. Тому під час виконання
токарних робіт необхідно здійснювати періодичний контроль розмірів та форми
виробу (деталі).
Учитель пояснює, що правильність дотримання розмірів і форм деталей у
процесі їх виготовлення перевіряють за допомогою вимірювання, яке можна
провести спеціальними вимірювальними засобами.
Найпоширенішим способом здійснення контролю за розмірами є вимірювання
штангенциркулем. Штангенциркуль призначений для вимірювання лінійних розмірів,
зовнішнього і внутрішнього діаметрів, довжини й товщини заготовок, глибини
уступів, канавок тощо.
Учитель демонструє штангенциркуль, наявний у шкільних майстернях, та
ознайомлює учнів з принципом вимірювання цим інструментом.
Штангенциркуль
ШЦ-1: 1, 2 - нерухома й рухома губки для контролю внутрішнього розміру; 3 -
повзунок; 4 - гвинт-стопор; 5 - штанга з основною міліметровою шкалою;
6 - глибиномір; 7 - ноніус; 8, 9 - рухома й нерухома
губки для контролю зовнішнього розміру
Під час вимірювання рамку переміщують по штанзі, поки робочі поверхні губок
не торкнуться деталі. Після цього рамку фіксують гвинтом. Цілі міліметри
відлічують по штанзі до першого штриха на ноніусі, а десяті частки міліметра
визначають за штрихом ноніуса, що збігся зі штрихом штанги. Наприклад, якщо
нульовий штрих ноніуса міститься між 18-м і 19-м штрихами на штанзі, а третій
штрих збігся з будь-яким штрихом штанги по вертикалі, то розмір деталі становить
18,3 мм .
Приклад
прочитання розміру (18,3 мм) за шкалою ноніуса штангенциркуля ШЦ-1 (ціна
поділки ноніуса 0,1 мм)
Сьогодні використовують штангенциркулі із цифровими дисплеями, які спрощують
процес вимірювання.
Штангенциркуль із
цифровою індикацією вимірювання
Контроль розмірів та форми деталі можна проводити також за допомогою
шаблону, виготовленого власноруч, який вирізається зі звичайного картону або
деревоволокнистої плити (ДВП). При цьому слід повідомити учнів, що для
здійснення контролю обов’язково необхідно зупиняти верстат.
Контроль форми за
допомогою шаблону
1. Якою повинна бути деревина для токарних робіт?
2. Яку форму повинна мати заготовка?
3. Як підготувати заготовку для кріплення за допомогою
тризуба?
4. Як закріпити заготовку за допомогою тризуба?
8Б03.05.2022 8Б05.05.2022
Тема:Технологія шліфування деревних матеріалів
Ознайомитися з темою Відповісти на тестові завдання Надіслати відповіді на
поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Технологія шліфування деревних матеріалів
1. Пригадай, який принцип закладено в основу роботи різальних інструментів.
2. Що спільного та в чому відмінність між технологією обробки конструкційних матеріалів пилкою та напилком?
3. Яка послідовність підготовки деталей до оздоблення за допомогою напилка?
4. Від чого залежить якість оброблення заготовки за допомогою напилка?
Щоб надати виробам привабливого зовнішнього вигляду, підготувати їх до оздоблення і при цьому досягти більш якісного оброблення, ніж напилками, поверхню виробів шліфують. Виконують таку технологічну операцію шліфувальною шкуркою. Це багаторізцевий різальний інструмент, який складається з наклеєних на поверхню цупкого паперу або тканини дуже твердих дрібненьких частинок у вигляді зерен з гострими вершинами (мал. 82).
Матеріали, з яких виготовляються такі зерна, називають абразивами.
Під час руху шліфувальної шкурки по оброблюваній поверхні кожне зерно діє як клин різального інструмента, зрізуючи при цьому її нерівності.
Від розмірів та кількості твердих частинок, наклеєних на одному квадратному сантиметрі шліфувальної шкурки, залежить якість обробки. Що більша кількість зерен припадає на один квадратний сантиметр поверхні шліфувальної шкурки, то з більшою чистотою здійснюється обробка заготовки або виробу.
Мал. 82. Шліфувальна шкурка: а - схематичне зображення; б - загальний вигляд
Для вищої якості обробки поверхні необхідно використовувати нову шліфувальну шкурку. На звороті аркуша або стрічки цього інструмента містяться певні написи: відомості про виробника, зернистість шкурки, умови її використання тощо (мал. 83).
При виборі шліфувальної шкурки слід звернути увагу на зернистість, яка позначається числом або числом з літерою. Що більше число, то більша кількість зерен наклеєна на одному квадратному сантиметрі основи шліфувального паперу, то дрібніші зерна, а значить, з більшою чистотою можна оброблювати поверхню виробу. Для шліфування виробів з деревних матеріалів краще застосовувати шліфувальні шкурки з номерами 100.. .140.
Шліфують поверхню деревини чи фанери за допомогою шліфувальної колодки (шліфка) або спеціального пристрою, на яких кріпиться шліфувальна шкурка (мал. 84).
Напрямок шліфування повинен збігатися з напрямком волокон деревини (мал. 85, а). Якщо шліфувати поперек волокон (мал. 85, б), утворяться подряпини. Спочатку вони будуть майже непомітними, але після
покривання виробу лаком чітко вирізнятимуться й зіпсують зовнішній вигляд виробу.
Щоб зачистити дрібні деталі, їх рухають по шліфувальній шкурці. Великі деталі шліфують переміщенням бруска з шліфувальною шкуркою вздовж волокон деревини заготовки (мал. 86).
Нині великого поширення як на виробництві, так і в побуті набуло використання електрифікованих шліфувальних машин (мал. 87). Про будову, призначення та прийоми роботи такими інструментами ти дізнаєшся в подальшому на уроках трудового навчання.
Під час шліфування виробів необхідно додержуватися таких правил безпечної праці:
1. На робочому місці не повинно бути нічого зайвого.
2. Шліфування площинних заготовок виконувати на підкладній дошці.
3. Не торкатися руками шліфувальної шкурки та гострих частин заготовки.
4. Не здмухувати відходів, змітати їх тільки спеціальною щіткою.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3 Шліфування виробів
Обладнання і матеріали: вироби, виготовлені на попередніх уроках, шліфувальна шкурка № 100.140, шліфок.
Послідовність виконання роботи
1. Підготуй раніше виготовлені вироби.
2. Визнач нерівності на плоских поверхнях деталей.
3. Відшліфуй ці поверхні.
4. Склади деталі в конструкцію (якщо виріб складається з кількох деталей).
5. Перевір якість виконаної роботи. Оздоблювальні роботи виконай після вивчення наступних тем.
шліфування, шліфувальна шкурка, абразив, зерно, шліфок.
Абразивний матеріал - дуже твердий зернистий матеріал, який застосовують для шліфування, полірування, заточування.
Шліфок - пристрій, призначений для кріплення шліфувальної шкурки.
1. Що спільного та в чому відмінність у технології обробки деревинних матеріалів напилком та шліфувальною шкуркою?
2. Як залежить якість обробки поверхні виробу від розмірів зерен шліфувальної шкурки?
3. Як правильно шліфувати поверхню деревинних матеріалів?
4. Яких правил безпечної праці потрібно дотримуватися під час шліфування виробів?
Тестові завдання
1. Який різальний інструмент використовують для чистової обробки деревних матеріалів?
А ніж Б пилку
В шліфувальну шкурку Г рубанок
2. Для шліфування виробів з деревних матеріалів краще з стосовувати шліфувальні шкурки з номерами
А 60.80 В 160.200
Б 100.140 Г 220.240
3. Пристосування, призначене для кріплення шліфувальн шкурки, називається
А шерхебель В рашпіль
Б шліфок Г абразив
4. Як позначається зернистість шліфувальної шкурки?
А словом В числом
Б літерою Г числом і літерою
5. У якому напрямку слід шліфувати заготовку?
А уздовж волокон Бпоперек волокон
8Б26.04.2022 8Б28.04.2022
Тема:Технологія стругання деревини
Ознайомитися з темою Відповісти на запитання Надіслати відповіді на
поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Технологія стругання деревини
Разом із процесом розмічання операція стругання - одна з основних в обробці деревини. Стругання дає змогу одержати деталь точних (заданих) розмірів і форми, рівну та гладеньку. Саме струганням виготовляють базові сторони і позначають їх на заготовці хвилястими лініями.
Пригадай...
- Яку форму мають робочі (ріжучі) частини лобзика, ножиць для паперу, ножа?
Процес стругання складається з двох етапів: стругання базових поверхонь і стругання заготовки за розміром.
Стругають спочатку широку базову поверхню - пласть, а потім вужчу - кант (крайку). Кут між базовими поверхнями (пластю і кантом) має становити 90°.
Яким інструментом виконують стругання
Для стругання застосовують два основних інструменти - шерхебель і рубанок (рис. 52).
Рис. 52. Інструменти для стругання деревини: а - рубанок; б - шерхебель
Рис. 53. Будова рубанка (а) і шерхебеля (б)
Шерхебель використовують для чорнової обробки деревини. Після стругання цим інструментом поверхня стає трохи хвиляста.
Рубанок застосовують, щоб одержати точну за розмірами чистову обробку. Після стругання площина заготовки майже гладенька і рівна в усіх точках.
Рубанок (рис. 53) складається з колодки 7, ножа 2, клина 3, упора 4 і рукоятки 5. Передню частину колодки називають носком, задню п’яткою, нижню - підошвою. У колодці є наскрізний отвір, у якому за допомогою клина закріплюють ніж. З одного кінця ніж має робочу частину, яка складається з леза 1 і фаски 2 (рис. 54). Лезо ще називають ріжучою крайкою.
Шерхебель (рис. 53, б) має таку саму будову, як і рубанок, але ніж у нього вужчий, і робоча частина має напівкруглу форму, а колодка вужча і трохи довша.
Правильний вибір оптимальних кутів різця має велике значення для якісної обробки деревини і зменшення часу, який витрачають на обробку матеріалу.
Рис. 54. Ніж рубанка
Щодо напряму волокон розрізняють три основних види стругання: поздовжнє, поперечне і торцьове. Іноді виникає потреба у таких видах обробки, коли поверхня різання і напрям волокон розташовані під різними кутами.
Як підготувати рубанок до роботи
Підготовка рубанка до роботи складається з двох етапів: ніж рубанка правлять, потім рубанок налагоджують.
Після загострення ножа рубанка на заточувальному верстаті ЕТ-79 його правлять на дрібнозернистому бруску. Для цього ніж притискають фаскою до поверхні бруска і здійснюють рухи урізнобіч (рис. 55, а). Не можна відривати ножа від поверхні бруска, а фаска робочої частини ножа має всією площиною притискатися до поверхні бруска (рис. 55, в). Потім повертають ніж фаскою догори й правлять лезо по передній грані (рис. 55, б). Ці операції виконують почергово доти, доки різальна крайка ножа не буде гострою і без задирок.
Рис. 55. Налагоджування ножа
Рис. 56. Налагоджування рубанка
Для налаштування рубанка його беруть лівою рукою так, щоб великим пальцем міцно притримувати клин і ніж (рис. 56, а). Послаблюючи тиск великого пальця на клин, одночасно короткими ударами молотка по ножу висувають ріжучу крайку (лезо) над площиною підошви рубанка на 0,5...0,8 мм (рис. 56, б). Лезо має виступати з колодки без перекосів, рівномірно по всій ширині підошви (рис. 56, в). Після цього знову розвертають рубанок у лівій руці і киянкою злегка б’ють по клину рубанка, щоб зафіксувати положення леза над підошвою (рис. 56, г). Правильність встановлення ножа рубанка перевіряють візуально (рис. 56, д). Для переміщення ножа у зворотний бік, щоб розібрати рубанок, ударяють киянкою по п’ятці рубанка (рис. 56, е).
Як працювати рубанком
До початку обробки матеріалу необхідно надійно закріпити заготовку за допомогою кілочків. Якщо відчувається прогинання заготовки, затискач послаблюють. Також слід звернути увагу на лінію розмітки - вона має знаходитись вище рівня кілочків не менше ніж на 20...30 мм.
Рис. 57. Прийоми поздовжнього стругання: а - положення ніг; б - тримання інструмента
Напрям стругання рубанком має обов’язково збігатися з напрямом волокон заготовки - за винятком тих випадків, коли простругують завилькуваті місця.
Перед початком роботи важливо зайняти зручне положення: стати біля верстака впівоберта, ліву ногу поставити вздовж верстака трохи вперед, а праву так, щоб кут між ступнями дорівнював приблизно 70° (рис. 57, а).
Працюючи рубанком, правою рукою беруть за тильний бік (п’ятку) колодки, а лівою - за ріжок (носок) (рис. 57, б). Не варто братися близько до залізка (особливо, якщо рубанок металевий), оскільки це призводить до саден і мозолів на початку роботи.
Під час стругання треба стежити, щоб не застругати кінці деталі, що трапляється з початківцями. Для цього слід стругати на повний розмах по всій площині заготовки з рівномірним натиском.
Рис. 58. Стругання: а - крайки (канта); б - пласті
Для створення рівномірного натиску, від якого залежить точність обробки матеріалу по всій його довжині, необхідно правильно розподілити зусилля рук (рис. 59). На початку стругання більше натискують лівою рукою на носок (передній край) рубанка, а правою посилають його уперед, далі зусилля обох рук однакові, а наприкінці стругання правою рукою притискують рубанок до заготовки, а лівою навпаки - поштовхом посилають уперед (рис. 58).
Коли інструмент відводять назад у вихідне положення, його задню частину злегка піднімають, щоб не затупити лезо.
Рис. 59. Розподіл зусилля під час стругання
Як переконатись, що стругання деталі виконується правильно
Якість стругання періодично перевіряють столярним кутником (рис. 60). Якщо кутник щільно прилягає до оброблюваних поверхонь - пласті (а) та крайки (б), то якість стругання відповідає вимогам технології обробки деревини.
Рис. 60. Перевірка якості стругання: а - пласті; б - крайки (канта)
- Під час роботи очищай стругальні інструменти від стружки за допомогою дерев’яного клина.
- Під час роботи стеж за тим, щоб оброблена поверхня не опускалась нижче від розмічальних ліній.
- Якість обробленої поверхні та гостроту леза не можна перевіряти руками.
- Під час перерв у роботі стругальні інструменти клади на бік - лезами різця від себе.
1. Які стругальні інструменти тобі відомі?
2. Як розподіляються зусилля під час стругання?
3. Як перевіряють якість струганої поверхні?
4. Яких правил безпечної праці слід дотримуватися, працюючи інструментами для стругання?
8Б19.04.2022 8Б121.04.2022
Тема:Технологія пиляння деревини
Ознайомитися з темою Відповісти на запитання Надіслати відповіді на
поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Як підібрати ножівку для різних видів пиляння
Технологія обробки деревини починається з процесу пиляння - після попереднього розмічання нарізають чорнові заготовки.
Пиляння у шкільній майстерні виконують ручною столярною ножівкою (рис. 45). Ножівка складається з полотна і ручки. На полотні насічені зубці у формі клина.
Обговоріть у творчих групах
- Яким інструментом ви будете виготовляти запланований виріб?
- Яким інструментом можна розрізати деревину?
Рис. 45. Ручна столярна ножівка: 1 - полотно; 2 - ручка
Кожен зубець - це самостійний різець. Елементи зубців ножівки наведено на рис. 46.
Простір між передньою і задньою гранями зубця називається западиною. Розміри зубців характеризуються кроком і висотою.
Кроком називається відстань між вершинами сусідніх зубців; вона позначається буквою р (рис. 46).
Відстань між вершиною зубця та його основою називається висотою зубця і позначається буквою h (рис. 46).
Рис. 46. Елементи зубців ножівки: 1 - передня різальна крайка; 2, 3 - бічні крайки; 4 - передня грань; 5 - задня грань
Залежно від призначення розрізняють ножівки з малим і великим кроками. Ножівки з великим кроком мають збільшену западину між зубцями - їх застосовують для пиляння м’яких порід деревини. Збільшення западини пояснюється тим, що під час пиляння м’яких порід знімається багато деревини, яка має вміститися в западині між зубцями. Ножівки з малим кроком застосовують для пиляння деревини твердих порід.
Ножівки для пиляння деревини розрізняють за формою зубців (рис. 47), і, відповідно, є ножівки для поперечного (а), універсального (б) та поздовжнього пиляння (в).
Універсальні ножівки (рис. 47, б) мають зубці у вигляді прямокутних трикутників, прямий кут яких спрямований у бік пиляння і розташований біля основи зубця. Їх заточують так, щоб передня різальна крайка була перпендикулярною до полотна або утворювала з ним кут 75...80°. Така форма зубця дає змогу пиляти деревину як у поздовжньому, так і в поперечному напрямах. Кут загострення дорівнює 50...60°.
Рис. 47. Форма зубців ножівки для пиляння: а - поперечного; б - універсального; в - поздовжнього
Працюючи ручними ножівками, треба мати на увазі, що поздовжні та універсальні пилки ріжуть тільки в одному напрямі - під час руху від себе.
Поперечні ножівки ріжуть однаково як під час руху від себе, так і до себе (вперед і назад), що є результатом форми і загострення зубців.
Як відбувається процес пиляння
Розпилювати заготовки можна, тільки закріпивши їх на верстаку чи в пристрої, що його замінює.
Починаючи пиляння, насамперед роблять запил - заглиблення для ножівки. Для цього полотно ножівки спрямовують невеликим брусочком, який притискують лівою рукою до дошки так, щоб кінець брусочка збігався з лінією пропилу (рис. 48, а).
Пиляти починають серединою ножівки, роблячи короткі рухи - перший рух здійснюють на себе. Коли полотно ввійде в деревину, спрямувальний брусочок забирають і продовжують пиляти широким, плавним рухом, без значних натисків на ножівку (рис. 48, б).
Рис. 48. Прийоми пиляння
Рис. 49. Нахил ножівки: а - під час пиляння фанери; б - під час пиляння деревини
Лінія розмітки під час пиляння має залишатися на заготовці. Під час пиляння кут між полотном ножівки і площиною заготовки має становити 90° (рис. 48, в).
Завершуючи пиляння, дещо сповільнюють рухи ножівкою, одночасно притримуючи відпилюваний кінець дошки, - інакше вона переламається, і край пропилу буде зіпсований (рис. 48, г).
Для точнішого пиляння заготовок із деревини або фанери використовують ножівки з дрібними зубцями. Нахил ножівки показано на рис. 49.
Якщо заготовку необхідно пиляти під певним кутом (найчастіше у столярній справі 45°), використовують спеціальний пристрій у вигляді лотка для розпилювання, який називають стуслом. Стусло виготовляють з деревини, пластмаси або алюмінієвих сплавів, воно може також відрізнятись за формою (рис. 50, а).
Коли виникає потреба відрізати заготовку чи з’єднати деталі під кутом, деталь кладуть усередину стусла, у його пропил заводять полотно ножівки і виконують процес пиляння (рис. 50, б).
Рис. 50. Стусло: а - види стусел; б - пиляння за допомогою стусла
Як налагоджують ножівки для роботи
У процесі пиляння полотно ножівки заглиблюється в деревину. Між стінками пропилу і полотном виникає тертя. Під час проникнення полотна ножівки в деревину тертя між бічними поверхнями пропилу і полотном пилки може досягти такої сили, коли робота стане неможливою. Щоб тертя було меншим, ширина пропилу має бути більшою від товщини полотна ножівки. З цією метою зубці ножівки розводять - по черзі відгинають у різні боки на одну й ту саму величину (рис. 51). У правильно розведеної ножівки ширина пропилу становить 1,5...2 товщини її полотна.
Рис. 51. Розведення зубців ножівки
Після тривалого користування розведення можуть «знімати» - вирівнюючи зубці ножівки. Для цього полотно кладуть на металеву плиту і легкими ударами молотка вирівнюють зубці так, щоб вони знаходились в одній площині з полотном.
Після розведення зубці загострюють тригранним напилком із дрібного насічкою, рухаючи його від себе. Для цього полотно ножівки затискають у затискачі верстака, вставивши його між двома дощечками так, щоб над ними виступали лише зубці.
- Перед розпилюванням заготовки правильно встанови її на верстаку.
- Працюй пилкою або ножівкою без ривків і згинів полотна. Не спрямовуй полотно ножівки пальцем. Використовуй для цього дерев’яні бруски, спеціальні упори.
- Не тримай ліву руку близько до полотна ножівки.
- Стружки зі столярного верстака прибирай щіткою.
1. Які бувають профілі зубців?
2. Яка будова ножівки?
3. Як налагодити ножівку для роботи?
4. Назви послідовність пиляння ножівкою.
5. Для чого використовують стусло?
6. Яких правил безпечної праці слід дотримуватися під час розпилювання заготовки? 8Б12.04.2022 8Б14.04.2022 Тема: Види пиломатеріалів Відповісти на тестові завдання Надіслати відповіді на
поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Лісопильная рама - це
Що таке брус?
бруски ЦЕ -
дошки це-
пластини це
Горбиль це
Встановити відповідність
Лущильний верстат служить для
Дерево-волокнисті плити (ДВП)
Недоліком всіх деревних матеріалів є
8Б05.04.2022 8Б07.04.2022 Тема: Виготовлення настільної лампи. Переглянути відео Розробити малюнок своєї лампиНадіслати малюнок на
поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
8Б29.03.2022-8А31.03.2022 Тема: Обробка виробів з деревини. Відповісти на тестові завдання Надіслати відповіді на
поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
облення використали для рамки?
8А24.03.2022 8Б22.03.2022 Тема: Виготовлення скриньки. Переглянути відео Відповісти на запитання. Які інструменти використовувались при виготовленні скриньки? Надіслати відповіді
на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
8Б15.03.2022. 8А17.03.2022 Тема: Геометричне різблення Відповісти на тестові завдання та надіслати відповіді
на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Запитання 1
Основними елементами цього виду різьблення є:
тригранна піраміда, чотиригранна піраміда, вічко, зубчик.
Як називається даний вид геометричного різьблення?
Повторення прямих виїмок, розміщених вертикально або під кутом, утворюють узор, який називають ...
Контурне геометричне різьблення має свою історичну назву. Яку?
Інструменти для різьблення
Для тригранно-виїмкового різьблення достатньо лише
Різьблення виконують після розробки на аркуші паперу відповідної композиції та перенесення її на виріб. Яким способом?
Починати вправи і перші роботи потрібно на деревині яких порід?
При обробці деревини різанням слід додержувати двох основних правил:
На рисунку зображено робоче положення різака
На рисунку показано робоче положення різака
8А 15.02.2022 Тема: Геометричне різблення Ознайомитися з темою Скласти 6 запитань та надіслати
на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Оздоблення виробів геометричним різьбленням
1. Які підготовчі технологічні операції виконують перед різьбленням?
2. У яких напрямках стосовно волокон деревини виконують різьблення?
Цікавим і привабливим є оздоблення виробів геометричним різьбленням, у якому орнаментальні мотиви складаються з простих геометричних елементів: ліній, трикутників, квадратів, прямокутників, ромбів, кіл, вирізаних різцем на поверхні виробу (мал. 143).
Існує багато видів геометричного різьблення. Найпростішими елементами геометричного різьблення є двогранні виїмки прямолінійної або криволінійної форми різної ширини та глибини. Повторення прямих виїмок, розміщених вертикально або під кутом, утворюють узор, який називають драбинкою (мал. 144, а).
Іншим видом геометричного різьблення є давній метод різання, так зване ільчасте письмо (мал. 145). Воно утворюється прорізанням неглибоких тоненьких ліній - заглиблень, що мають вигляд тоненької сітки.
Для виконання різьблення необхідно мати набір спеціальних різальних інструментів: стамесок, ножів-різаків (мал. 146), а також креслярське приладдя - твердий олівець, шило, металеву лінійку з міліметровими поділками, косинець, циркуль.
Різьблення виконують після розробки на аркуші паперу відповідної композиції та перенесення її на виріб.
Значне місце в декорі різьблених виробів посідає геометричне тригранно-виїмчасте різьблення. Його вирізняє характерний спосіб різання деревини.
Основним інструментом для тригранно-виїмчастого різьблення є косий ніж (косий різак, «скосачок»), який виготовляється з полотна ножівки по дереву чи металу, хірургічного скальпеля та інших відхідних матеріалів (мал. 147, а). Довжина леза скісного ножа коливається в межах 20...50 мм, ширина -
8...20 мм, товщина - 1 ...2 мм. Кут нахилу різальної кромки становить 55...70°, а кут загострення - 15...20°.
Що менші елементи різьблення, то тоншим має бути лезо ножа.
За допомогою скісного ножа на поверхні виробу вирізують тригранні та чотиригранні пірамідки, а орнамент створюють із простих геометричних фігур:
трикутника, квадрата, ромба (мал. 148). Тригранно-виїмчасте різьблення виконують на чистих, добре виструганих та відшліфованих дошках м’яких і твердих порід деревини зі слабо вираженою текстурою. Звичайно, краще починати вправлятися в різьбленні й виготовляти перші вироби з деревини м’яких порід (липа, верба, вільха, каштан).
Під час виконання тригранно-виїмчастого різьблення ніж тримають чотирма пальцями, а великий палець має впиратися в ручку різака (мал. 149, а). Робоче положення різака може бути «до себе» і «від себе» (мал. 149, б).
Для виконання якісного різьблення необхідно враховувати напрям волокон деревини.
1. Якщо лінія, уздовж якої необхідно виконувати обробку, проходить під кутом до напрямку волокон деревини, то вирізування матеріалу здійснюють у бік меншого кута елемента, що вирізається.
2. Якщо лінія, уздовж якої необхідно виконувати обробку, паралельна
волокнам деревини або перпендикулярна до них, то вирізування матеріалу здійснюють у будь-якому напрямку.
3. Різати слід так, щоб кінчики зрізаних волокон деревини, що залишаються, притискалися лезом ножа (мал. 150). На малюнку показано напрямки руху косого ножа при різьбленні тригранних лунок, розетки та чотиригранних лунок.
Від виконання цих правил залежить якість різьблення.
Основним елементом тригранно-виїмчастого різьблення є тригранна виїмка. Залежно від техніки виконання виїмки можуть бути рівнобедреними, рівно-сторонніми із заглибленням у центрі, рівнобедреними із заглибленням біля основи.
Найпростішим вважають елемент «кутик». Розглянемо технологію виконання тригранно-виїмчастого різьблення. На заготовку наносять горизонтальні лінії на відстані 5...10 мм одна від одної. Потім будують рівносторонні трикутники (мал. 151, а).
Виконують кутик за три рухи ножем.
Тримаючи різак вертикально, надрізують сторони трикутника від вершини до основи (мал. 151, б). Надріз виконують на однакову глибину, стежачи одночасно, щоб не торкатися різальною частиною інструмента ліній розмітки. Зробивши надрізи, носок різака ставлять під кутом 45...60° до основи й рухом руки «до себе» роблять надріз уздовж основи трикутника. Відкол повинен мати вигляд рівнобедреного трикутника. Глибина підрізу біля основи має бути незначною, а біля вершини становити 2...5 мм (мал. 152).
Інші лунки виконують за однаковою послідовністю. Спочатку виконують наколювання у вертикальному положенні косого ножа (найглибшим наколювання має бути в центрі). Далі в похилому положенні зрізують елементи, заглиблюючись до центра. Так утворюються грані три- та чотиригранних лунок.
Подібним способом виконують різьблення у вигляді смуг з кутів - «змійка», «зубчики», «кривульки», «зірочка» та ін. (мал. 153).
На малюнку 154 показано виконання розетки.
Сюжетні та орнаментальні мотиви вирізують як на чистому тлі виробу, так і на просоченій барвниками або покритій лаком поверхні. Вирізування елементів виконують на глибину до появи чистої деревини. На такій поверхні малюнок має чіткіший, контрастніший вигляд, ніж на природній текстурі. Після виконання різьблення поверхню можна покривати лаком.
Під час різьблення необхідно дотримуватися таких правил безпеки праці:
1. Перевіряти надійність закріплення ручки та якість заточення інструмента.
2. Під час різання руку, що підтримує заготовку, розмішувати поза напрямком руху леза інструмента.
3. Різання виконувати на підкладній дощечці.
4. Заготовку закріплювати струбциною.
8А10.02.2022 Тема: Зєднання деталей з деревини Відповісти на тестові завдання та надіслати відповіді
на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Інструмент, який призначений для утворення шорсткості, що значно збільшує поверхню склеювання при облицьовуванні?
На чому виконують правку залізка рубанка?
Як називається інструмент для обробки фальців і четвертей під час профільного стругання?
Як називається у пиломатеріалів поздовжня широка сторона сортименту?
Щоб деревина не гнила, її обробляють токсичними для грибів речовинами, які називаються …
Як називається бічна грань шипа?
Яке шипове з’єднання деталей показане на малюнку?
Як називається цей паз на торці деталі?
Елементи шипа:
Як називається це шипове з’єднання?
Як називається це шипове з’єднання?
Як називається це шипове з’єднання?
8Б.01.02.2022. 8А.03.02.2022. Тема: Зєднання деталей з деревини Ознайомитися зтемою. відповісти на запитання та надіслати відповіді
на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Види з’єднань. Шипові з’єднання. Розмічання шипового з’єднання
1. Згадай, як підвищити міцність і надійність з’єднань деталей з деревини.
2. Які технологічні операції передують з’єднанню деталей склеюванням?
3. Які вимоги висувають до деталей з фанери для склеювання?
Під час виготовлення столярних виробів застосовують різноманітні з’єднання, які забезпечують міцність конструкції, довговічність використання виробу та естетичність.
Найбільшого поширення набули різного виду шипові з’єднання (мал. 100). Вибір з’єднання залежить від конструкції, умов експлуатації виробу, розмірів деталей, породи деревини.
З’єднання поділяють на групи: кутові, серединні, зі вставними шипами, ящикові, «ластівчин хвіст» (мал. 101).
Рамки з брусків невеликих розмірів та з невеликою міцністю мають одинарні кутові шипові з’єднання. Більш міцним вважається подвійне кутове шипове з’єднання, але його доцільніше застосовувати в широких деталях.
Серединне з’єднання використовують під час з’єднання деталей у конструкцію з проміжними деталями, що знаходяться посеред однієї з деталей.
Більш простим у виконанні вважається кутове або серединне з’єднання на вставних шипах. Вставні шипи можуть бути різними за формою.
Ящики меблеві або інші подібні вироби з широких дощок з’єднують шиповими з’єднаннями з великою кількістю дрібних шипів.
З’єднання типу ластівчин хвіст використовують у виробах з підвищеними вимогами до міцності конструкцій, однак таке з’єднання важке у виконанні.
Шипове кутове з’єднання складається із шипа і провушини, кутове серединне - із шипа і гнізда (мал. 102). Товщина шипа повинна дорівнювати 0,4 товщини бруска £п. При одинарному шипі:
Ширина заплечика £2:
Виготовлення елементів шипового з’єднання розпочинають із розмічання заготовки (мал. 103). Слід пам’ятати, що від точності розмічання залежить якість з’єднання. Для розмічання потрібні такі інструменти: лінійка, кутник, рейсмус і олівець.
Розміри шипа та гнізда (провушини) мають бути однаковими. Коли шип входить у гніздо або провушину, його поверхні повинні щільно, без зазорів прилягати до бічних поверхонь гнізда або провушини.
Спершу за допомогою лінійки відмірюють відстань, що дорівнює ширині бруска, наносять риски. Під кутник обводять з усіх боків брусок.
Шипи, провушини і гнізда розмічають одним налаштуванням рейсмуса. Розраховують товщину шипа та ширину заплечиків. Налаштовують рейсмус на два розміри: один з них дорівнює ширині заплечика, другий -сумі товщини шипа та ширини заплечика. Відносно однієї базової крайки проводять риски на обох заготовках. Олівцем позначають елементи шипового з’єднання, які слід видалити.
Випилювання шипів та запилювання провушин виконують дрібнозубою пилкою. При випилюванні шипа пропил має пройти із зовнішнього боку розмітки (мал. 104, а), а при запилюванні провушини - із внутрішнього (мал. 104, б). Заплечики шипа відпилюють з нахилом пилки всередину на 1...2° (мал. 104, в). Нахил забезпечує щільніше прилягання заплечика до деталі.
Послідовність видовбування провушини та положення долота при цьому зображено на малюнку 105. Для ущільнення місць з’єднання шипа і провушини виконують їх припасування пилкою (мал. 106).
ПРАКТИЧНА РОБОТА №12 Конструювання свічника
Обладнання, інструменти та матеріали: заготовки з деревини, пилка по дереву, ножівка по металу, лінійка, кутник, наждачний папір, олівець, ручний дриль, свердлильний верстат, свердла, шило.
Послідовність виконання роботи
1. Розглянь конструкцію запропонованих варіантів свічника (мал. 107).
2. Запропонуй габаритні розміри виробу та окремих його елементів.
3. Виконай ескіз виробу в робочому зошиті, простав необхідні розміри.
4. Добери необхідні матеріали.
5. Виконай розрахунки елементів шипового з’єднання.
6. Зміни форму окремих деталей (округли кути тощо).
Конструкція № 1 Конструкція № 2
Гніздо - закрита чотирибічна заглибина в з’єднуваній деталі, у яку вставляється шип.
Запилювання - початок пиляння.
Заплечики - бічні частини бруска, що прилягають до шипа. Провушина - відкрита заглибина на кінці бруска.
Шип - виступ на деталі, що вставляється у відповідний отвір (гніздо, паз) іншої деталі для їх скріплення.
Щічки — бічні грані шипа або провушини.
1. Яке призначення шипових з’єднань?
2. З яких елементів складається шипове з’єднання?
3. Як розраховують товщину шипа?
4. Як визначити довжину шипа?
На чому виконують правку залізка рубанка?
Як називається інструмент для обробки фальців і четвертей під час профільного стругання?
Як називається у пиломатеріалів поздовжня широка сторона сортименту?
Щоб деревина не гнила, її обробляють токсичними для грибів речовинами, які називаються …
Як називається бічна грань шипа?
Яке шипове з’єднання деталей показане на малюнку?
Як називається цей паз на торці деталі?
Елементи шипа:
Як називається це шипове з’єднання?
Як називається це шипове з’єднання?
8Б.25.01.2022. 8А.27.01.2022. Тема: Зєднання деталей з деревини Відповісти на тестові завдання та надіслати відповіді
на поштову скриньку : pdo130313@gmail.com
Як називається бічна грань шипа?
Яке шипове з’єднання деталей показане на малюнку?
Як називається цей паз на торці деталі?
Елементи шипа:
Як називається це шипове з’єднання?
Як називається це шипове з’єднання?
Як називається це шипове з’єднання?
Комментариев нет:
Отправить комментарий