Графічний або тестовий знак, нанесений у вигляді наклейки на товар чи інший продукт виробництва, із зазначенням торгової марки виробника, дати виготовлення та терміну придатності - це
Запитання 2Прибери зайве.
Запитання 3Відповідно до призначення виділяють такі товарні групи:
Запитання 4Відповідно до Закону "Про безпечність та якість харчових продуктів" виробник продукції повинен
Запитання 5Цей знак єдиного екомаркування відповідно до вимог ЄС. Він не поширюється на харчові продукти і ліки.
Запитання 6За інформацією на упаковці можна дізнатися про
Запитання 7
Групи магазинів із спільним асортиментом, ціновою політикою та фірмовим стилем зовнішнього оформлення - це
Запитання 8
Що означає цей знак на упаковці?
Запитання 9
Етикетка - це документ, який містить
Запитання 10
Основні компоненти харчових продуктів
Запитання 11Практичний інструмент, завдяки якому здійснюються облікові операції під час поставок і продажу товарів
Запитання 12
Найпоширенішими продуктами, що містять небезпечні барвники, є
7АБ 19.05.2022.
Тема:Технологія придбання продуктів харчування Ознайолмитися з темою Відповісти на запитання відповіді надіслати на:
pdo130313@gmail.com
Маркування споживчих товарів
Поговоримо...
- З чого починається вибір товару?
- Спробуй уявити полиці, на яких стоять однакові коробки, банки, склянки без будь-яких написів чи позначок. Уявила? А тепер знайди чай, парфуми, мило...
Для того, щоб ти швидко могла знайти те, що потрібно, виробники продукції наносять на товар маркування.
Маркування товарів - це комплекс позначень, що складається з тексту, умовних знаків та зображень, які нанесені на упаковку, ярлик або етикетку.
Головне призначення маркування - надання основних відомостей про товар споживачеві, а також ідентифікація товару (доведення інформації, що дозволяє встановити відповідність товару чинним законам, державним стандартам, вимогам до якості й безпеки).
Носії виробничого маркування - етикетки, вкладиші, ярлики, бирки, контрольні стрічки, клейма, штампи.
Носії торгового маркування - товарні та касові чеки, цінники, у які вноситься інформація про адресу магазину, його логотип, прізвище продавця.
Навіщо товару етикетка
Купуючи будь-який продукт, кожен із нас насамперед звертає увагу на ціну та зовнішній вигляд товару. Обережніші люди цікавляться ще терміном придатності, виробником. Та лише одиниці уважно вчитуються у те, що написано на етикетці. А це важливо. Чи якісний продукт? Чи натуральний? На етикетці написано все. Варто лише вміти це прочитати.
Етикетка - це ярлик (наклейка, підпис), прикріплений до товару з метою надання певної інформації про нього.
• Призначення етикеток не змінилося з тих часів, коли в Київській Русі з цією метою використовували бересту, а в Стародавньому Китаї - шматочки шовку - етикетки завжди використовують для ідентифікації товару та фірми-виробника.
На етикетці мають бути вказані:
- назва товару;
- виробник товару, його адреса;
- склад продукту;
- розмір (для промислових товарів);
- термін придатності (для продовольчих товарів, мила, зубної пасти тощо);
- застережна інформація, інформація про догляд за товаром, умови зберігання тощо.
До виробників ставиться вимога надання якнайповнішої інформації про їхні вироби, а для цього потрібно багато місця. Тому для позначення інформації про товар використовують спеціальні символи. Усі умовні позначки (символи) на етикетках можна об’єднати в групи за інформацією, яку вони несуть:
Символи екологічності та органічності
Вказують на екологічну безпечність товару та його органічне походження
Символи відповідності
Підтверджують відповідність стандартам якості та безпечності
Інформаційні символи
Повідомляють про склад продукту, термін придатності, про правила користування товаром
Що таке екологічні символи
Екологічні символи інформують про екологічність продукції в цілому: відсутність речовин, що призводять до зменшення озонового шару навколо Землі; можливість утилізації предметів ужитку з найменшою шкодою для довкілля; ідентифікація натуральних продуктів харчування (органічне виробництво).
Сьогодні у світі використовують понад 30 знаків, що засвідчують екологічну чистоту товарів. Їх може отримати лише та компанія, що пройшла спеціальну експертизу і підтвердила екологічну безпеку своєї продукції у сертифікаційній системі, що входить до складу міжнародної організації Глобальна мережа екологічного маркування (GEN).
Світові екологічні символи
Ці знаки інформують про екологічно чисті способи виробництва або утилізації товарів чи упакування:
«Зелена крапка»: виробник забезпечує прийом маркованого пакувального матеріалу на вторинну переробку
Продукція не проходила тестування на тваринах
Замкнутий цикл (виробництво - застосування - утилізація), упаковка придатна для подальшої переробки
Виріб може контактувати з харчовими продуктами
Пакувальний матеріал вироблений із повторно переробленої сировини або містить частку повторно переробленого матеріалу
Знаки, що гарантують органічне походження продукції. Органічний продукт - це продукт, при виробництві якого не використовувалися синтетичні добрива, пестициди, отрутохімікати, гормони, стимулятори росту, підсилювачі смаку, консерванти, штучні добавки, генетично модифіковані продукти (ГМО). Продукт визнається органічним тільки після проходження спеціальної сертифікації.
Символи органічного походження продукції
Екологічні знаки, які використовують в Україні. Законодавством України заборонено використовувати у маркуванні товарів такі твердження, як «екологічно чистий», «екологічно безпечний», «зелений» тощо, якщо вони документально не підтверджені.
«Екологічно чисто та безпечно» («Зелений журавель») - український знак екологічного маркування. Право ставити таку позначку отримують підприємства, продукція яких пройшла сертифікацію у Всеукраїнській громадській організації «Жива планета». Цей знак підтверджує відповідність якості товарів і послуг міжнародним нормам
Знак відповідності органічним стандартам українського органа сертифікації «Органік стандарт»
Знак є декларацією виробника, що його продукція не потребує проведення додаткової перевірки на вміст ГМО (генетично модифікованих організмів)
Які знаки вказують на відповідність стандартам якості й безпеки
Знак відповідності - спеціальний знак на товарі або його упакуванні, який засвідчує відповідність цього товару певному стандарту, вимогам сертифікаційних організацій.
Знаки відповідності бувають національними, міжнародними, а також галузевими або призначеними для певної групи товарів.
Знаки відповідності стандартам якості й безпеки
Які символи повідомляють про склад продуктів та особливості користування
Індекс Е та його значення. Куплені цукерки, йогурт, морозиво ніколи тебе не розчарують, якщо уважно читатимеш етикетки.
Написи на етикетках містять повну інформацію про склад продукту харчування, а також наявність харчових добавок. Якщо на етикетці ти побачила всілякі Е 100, Е 160а, Е 951, не варто відкладати продукт. Це індекс хімічних речовин, що додаються до продуктів харчування в невеликих кількостях для підсилення смаку, аромату, кольору чи форми, а також для збільшення терміну придатності. Цифри визначають, до яких груп належать хімічні речовини.
Марно сподіватися, що виробники припинять використовувати харчові добавки або ж ти зможеш споживати лише ті продукти, які їх не містять. Що ж робити? Варто запам’ятати, що найбільше харчових добавок у м’ясних і кондитерських виробах, фаст-фуді, а також у продуктах, що мають значний строк придатності. Найменше - у крупах і хлібобулочних виробах. Їх практично немає в овочах і фруктах. Тобто рецепт традиційний: помірне і здорове харчування, і тоді тобі нічого боятися. Однак стабільне перевищення добової норми споживання деяких речовин загрожує серйозними наслідками - від тахікардії, головного болю, задишки, алергії - до надмірної ваги, порушення функції нирок і сітківки ока, а у вагітних жінок - порушенням розвитку плода.
- E 100-E 182 - барвники
- E 200-E 299 - консерванти
- E 300-E 399 - антиоксиданти, які зменшують швидкість окиснення продуктів харчування
- Е 400-Е 499 - стабілізатори, що зберігають задану консистенцію харчових продуктів
- Е 500-Е 599 - емульгатори, що підтримують належну структуру продуктів харчування
- Е 600-Е 699 - підсилювачі смаку та аромату
- Е 700-Е 799 - запасні індекси
- Е 800-Е 899 - зменшують створення зайвої піни в харчових продуктах
- Е 1000-Е 1099 - харчові глазурі, підсолоджувачі, реагенти, що запобігають черствінню тощо
Інформаційні знаки та позначки. Є кілька груп знаків та позначок, які наносять на етикетку, упакування чи на сам товар.
Попереджувальні (застережні) знаки покликані забезпечити безпеку споживача й довкілля під час експлуатації нехарчової продукції. Вони можуть включати сигнальні слова «НЕБЕЗПЕЧНО!» (високий ступінь ризику, висока ймовірність смерті або тяжких ушкоджень) та «ОБЕРЕЖНО!» (середній ступінь ризику й потенційна загроза завдання збитків здоров’ю людей і довкіллю).
Попереджувальні знаки
Експлуатаційні знаки інформують споживача про правила експлуатації, способи догляду, монтажу й налагодження споживчих товарів. Тобі добре відомі міжнародні символи для текстильних виробів, які позначають способи їх прання та прасування.
Базові символи догляду за текстильними виробами
Маніпуляційні знаки призначаються для інформування про способи поводження з товаром.
Маніпуляційні знаки
Що таке штрихове кодування
Штрих-код, штриховий код - це спосіб запису даних, зручний для зчитування машиною. Найчастіше трапляється штрих-код, записаний за допомогою смуг різної товщини, який містить інформацію про товар.
Штрих-код належить до службової інформації, від якої споживач не має практичної користі. Однак споживач за штрих-кодом може визначити країну-виробника (наприклад, Україна - 482, Білорусь - 481, Китай - 690-693, Польща - 590, Туреччина - 869, Росія - 460-469) та перевірити автентичність товару.
Виробники друкують етикетки зі штрих-кодом за стандартом міжнародної організації EAN International, який складається із 13 цифр.
Відповідність товару коду EAN International розраховується за таким алгоритмом:
1) пронумерувати всі цифри справа наліво, починаючи з позиції контрольної цифри;
2) додати всі цифри, що стоять на парних місцях;
3) отриману суму помножити на 3;
4) починаючи з 3-ї, додати всі цифри, що стоять на непарних місцях;
5) додати результати, отримані в п. 3 і 4. Від отриманого результату відкинути першу цифру, а решту відняти від десяти - це і буде контрольна цифра, і якщо вона не збігається з останньою цифрою у штрих-коді, то товар зроблено незаконно.
Отже, для перевірки автентичності товару додай всі цифри, що стоять на парних місцях, і отриману суму помнож на три. Потім додай цифри з непарних місць, крім контрольної, і отриману суму додай до попередньої. Від результату відкинь першу цифру, а решту відніми від десяти - це і буде контрольна цифра, і якщо вона не збігається з останньою цифрою у штрих-коді, то перед тобою підробка.
Промовисту упаковку про льодяники від болю в горлі розробив відомий дизайнер Джульєн Канавезес. Клієнти вже оцінили оригінальність цукерочок-«страждальців».
Практична робота
ВИВЧЕННЯ ЕТИКЕТКИ
Інструменти та матеріали:
- етикетки та упаковки різних товарів
- зошит
- кольорові олівці
Послідовність виконання роботи
1. Поділіться на групи та розгляньте етикетку й упаковку продовольчих або промислових товарів. Визначте, яку інформацію можна з них отримати:
- назва товару, зазначена на етикетці;
- виробник товару, його адреса;
- складники товару;
- термін придатності (для продовольчих товарів);
- застережна інформація;
- інформація про догляд за товаром.
2. Обговоріть зібрану інформацію.
3. Дайте відповіді на запитання:
- Чи має значення розмір, колір етикетки?
- Як кріпиться етикетка до товару (приклеєна, пришита, прикріплена шпилькою...)?
- Чи містить етикетка, крім цифр і слів, інші зображення, знаки? Що вони означають?
4. Визначте відмінності між етикетками промислових товарів та упаковками продовольчих і промислових товарів.
5. Висновки запишіть у зошит.
6. Придумайте та намалюйте власну етикетку для товару.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1. Для чого потрібна етикетка?
2. Про що ти можеш дізнатися, вивчивши етикетку?
3. Що таке маркування?
4. Для чого використовують екомаркування?
5. Що таке індекс Е?
6. Про що говорить штрих-код на товарі? Як його перевірити?
7. Перевір автентичність товару, який має такий штрих-код.
7АБ 12.05.2022.
Тема:Технологічний процес виготовлення рамки Захист проектів Залік
Відповісти на тестові завдання Надіслати відповіді на:
pdo130313@gmail.com
Запитання 1На якому фото зображена рамка з природніх матеріалів?
Запитання 2Розташуйте в правильній послідовності етапи проєктування виробу.
Запитання 3Які інструменти найпоширеніші для виготовлення рамки своїми руками?
Запитання 4Які матеріали найпоширеніші для виготовлення рамки своїми руками?
Запитання 5У якому столітті бере початок історії виникнення рамки для фото?
Запитання 6
У якій техніці виконана рамка для фото зображена на картинці?
7АБ 05.05.2022.
Тема:Технологічний процес оздоблення рамки
Відповісти на тестові запитання та надіслати відповіді на:
pdo130313@gmail.com
Запитання 1Виберіть інструмент для чорнового стругання деревини.
Запитання 2На якому рисунку зображений шерхебель?
Запитання 3
Під яким номером показана колодка рубанка?
Запитання 4На яку відстань над підошвою рубанка повинне виступати лезо залізка для чистового стругання?
Запитання 5На яку відстань над підошвою рубанка повинне виступати лезо залізка для чорнового строгання?
Запитання 6Для закріплення (фіксації) залізка в рубанку застосовують:
Запитання 7Як необхідно покласти рубанок на верстак?
Запитання 8Яким інструментом можна контролювати якість строгання?
Запитання 9Що називаэться сруганням?
7АБ 28.04.2022.
Тема:Технологія стругання деревини
Ознайомитися з темоюВідповісти на запитання та надіслати відповіді на:
pdo130313@gmail.com
6. Технологія стругання деревини
Разом із процесом розмічання операція стругання - одна з основних в обробці деревини. Стругання дає змогу одержати деталь точних (заданих) розмірів і форми, рівну та гладеньку. Саме струганням виготовляють базові сторони і позначають їх на заготовці хвилястими лініями.
Пригадай...
- Яку форму мають робочі (ріжучі) частини лобзика, ножиць для паперу, ножа?
Процес стругання складається з двох етапів: стругання базових поверхонь і стругання заготовки за розміром.
Стругають спочатку широку базову поверхню - пласть, а потім вужчу - кант (крайку). Кут між базовими поверхнями (пластю і кантом) має становити 90°.
Яким інструментом виконують стругання
Для стругання застосовують два основних інструменти - шерхебель і рубанок (рис. 52).
Рис. 52. Інструменти для стругання деревини: а - рубанок; б - шерхебель
Рис. 53. Будова рубанка (а) і шерхебеля (б)
Шерхебель використовують для чорнової обробки деревини. Після стругання цим інструментом поверхня стає трохи хвиляста.
Рубанок застосовують, щоб одержати точну за розмірами чистову обробку. Після стругання площина заготовки майже гладенька і рівна в усіх точках.
Рубанок (рис. 53) складається з колодки 7, ножа 2, клина 3, упора 4 і рукоятки 5. Передню частину колодки називають носком, задню п’яткою, нижню - підошвою. У колодці є наскрізний отвір, у якому за допомогою клина закріплюють ніж. З одного кінця ніж має робочу частину, яка складається з леза 1 і фаски 2 (рис. 54). Лезо ще називають ріжучою крайкою.
Шерхебель (рис. 53, б) має таку саму будову, як і рубанок, але ніж у нього вужчий, і робоча частина має напівкруглу форму, а колодка вужча і трохи довша.
Правильний вибір оптимальних кутів різця має велике значення для якісної обробки деревини і зменшення часу, який витрачають на обробку матеріалу.
Рис. 54. Ніж рубанка
Щодо напряму волокон розрізняють три основних види стругання: поздовжнє, поперечне і торцьове. Іноді виникає потреба у таких видах обробки, коли поверхня різання і напрям волокон розташовані під різними кутами.
Як підготувати рубанок до роботи
Підготовка рубанка до роботи складається з двох етапів: ніж рубанка правлять, потім рубанок налагоджують.
Після загострення ножа рубанка на заточувальному верстаті ЕТ-79 його правлять на дрібнозернистому бруску. Для цього ніж притискають фаскою до поверхні бруска і здійснюють рухи урізнобіч (рис. 55, а). Не можна відривати ножа від поверхні бруска, а фаска робочої частини ножа має всією площиною притискатися до поверхні бруска (рис. 55, в). Потім повертають ніж фаскою догори й правлять лезо по передній грані (рис. 55, б). Ці операції виконують почергово доти, доки різальна крайка ножа не буде гострою і без задирок.
Рис. 55. Налагоджування ножа
Рис. 56. Налагоджування рубанка
Для налаштування рубанка його беруть лівою рукою так, щоб великим пальцем міцно притримувати клин і ніж (рис. 56, а). Послаблюючи тиск великого пальця на клин, одночасно короткими ударами молотка по ножу висувають ріжучу крайку (лезо) над площиною підошви рубанка на 0,5...0,8 мм (рис. 56, б). Лезо має виступати з колодки без перекосів, рівномірно по всій ширині підошви (рис. 56, в). Після цього знову розвертають рубанок у лівій руці і киянкою злегка б’ють по клину рубанка, щоб зафіксувати положення леза над підошвою (рис. 56, г). Правильність встановлення ножа рубанка перевіряють візуально (рис. 56, д). Для переміщення ножа у зворотний бік, щоб розібрати рубанок, ударяють киянкою по п’ятці рубанка (рис. 56, е).
Як працювати рубанком
До початку обробки матеріалу необхідно надійно закріпити заготовку за допомогою кілочків. Якщо відчувається прогинання заготовки, затискач послаблюють. Також слід звернути увагу на лінію розмітки - вона має знаходитись вище рівня кілочків не менше ніж на 20...30 мм.
Рис. 57. Прийоми поздовжнього стругання: а - положення ніг; б - тримання інструмента
Напрям стругання рубанком має обов’язково збігатися з напрямом волокон заготовки - за винятком тих випадків, коли простругують завилькуваті місця.
Перед початком роботи важливо зайняти зручне положення: стати біля верстака впівоберта, ліву ногу поставити вздовж верстака трохи вперед, а праву так, щоб кут між ступнями дорівнював приблизно 70° (рис. 57, а).
Працюючи рубанком, правою рукою беруть за тильний бік (п’ятку) колодки, а лівою - за ріжок (носок) (рис. 57, б). Не варто братися близько до залізка (особливо, якщо рубанок металевий), оскільки це призводить до саден і мозолів на початку роботи.
Під час стругання треба стежити, щоб не застругати кінці деталі, що трапляється з початківцями. Для цього слід стругати на повний розмах по всій площині заготовки з рівномірним натиском.
Рис. 58. Стругання: а - крайки (канта); б - пласті
Для створення рівномірного натиску, від якого залежить точність обробки матеріалу по всій його довжині, необхідно правильно розподілити зусилля рук (рис. 59). На початку стругання більше натискують лівою рукою на носок (передній край) рубанка, а правою посилають його уперед, далі зусилля обох рук однакові, а наприкінці стругання правою рукою притискують рубанок до заготовки, а лівою навпаки - поштовхом посилають уперед (рис. 58).
Коли інструмент відводять назад у вихідне положення, його задню частину злегка піднімають, щоб не затупити лезо.
Рис. 59. Розподіл зусилля під час стругання
Як переконатись, що стругання деталі виконується правильно
Якість стругання періодично перевіряють столярним кутником (рис. 60). Якщо кутник щільно прилягає до оброблюваних поверхонь - пласті (а) та крайки (б), то якість стругання відповідає вимогам технології обробки деревини.
Рис. 60. Перевірка якості стругання: а - пласті; б - крайки (канта)
- Під час роботи очищай стругальні інструменти від стружки за допомогою дерев’яного клина.
- Під час роботи стеж за тим, щоб оброблена поверхня не опускалась нижче від розмічальних ліній.
- Якість обробленої поверхні та гостроту леза не можна перевіряти руками.
- Під час перерв у роботі стругальні інструменти клади на бік - лезами різця від себе.
1. Які стругальні інструменти тобі відомі?
2. Як розподіляються зусилля під час стругання?
3. Як перевіряють якість струганої поверхні?
7АБ 14.04.2022.
Тема:Технологія пиляння деревини
Відповісти на тестові завдання та надіслати відповіді на:
pdo130313@gmail.com
Яким інструментом розмічають коло?
Запитання 2Як називається операція розрізання деревини пилкою?
Запитання 3
Під час стругання рубанком прямолінійних поверхонь необхідно перерозподіляти зусилля рук. Для чого це робиться?
Запитання 4На яку висоту мас виступати залізко (ніж) над підошвою рубанка?
Запитання 5Який інструмент використовується для пиляння деревини?
Запитання 6Який інструмент використовується для стругання деревини?
Запитання 7
Виконання якого технологічного процесу зображено на рисунку
Запитання 8
Який технологічний процес здійснюється за допомогою цього інструмента?
Запитання 9Що зменшує тертя полотна об деревину під час пиляння?
Запитання 10На якому рисунку зображено ножівку?
Запитання 11Яку форму має елемент різальної частини будь-якої пилки?
Запитання 12Які пилки застосовуються для пиляння фанери?
в.
7АБ 07.04.2022.
Тема:Технологія пиляння деревини
Ознайомитися з темоюВідповісти на запитання та надіслати відповіді на:
pdo130313@gmail.com
. Технологія пиляння деревини
Як підібрати ножівку для різних видів пиляння
Технологія обробки деревини починається з процесу пиляння - після попереднього розмічання нарізають чорнові заготовки.
Пиляння у шкільній майстерні виконують ручною столярною ножівкою (рис. 45). Ножівка складається з полотна і ручки. На полотні насічені зубці у формі клина.
Обговоріть у творчих групах
- Яким інструментом ви будете виготовляти запланований виріб?
- Яким інструментом можна розрізати деревину?
Рис. 45. Ручна столярна ножівка: 1 - полотно; 2 - ручка
Кожен зубець - це самостійний різець. Елементи зубців ножівки наведено на рис. 46.
Простір між передньою і задньою гранями зубця називається западиною. Розміри зубців характеризуються кроком і висотою.
Кроком називається відстань між вершинами сусідніх зубців; вона позначається буквою р (рис. 46).
Відстань між вершиною зубця та його основою називається висотою зубця і позначається буквою h (рис. 46).
Рис. 46. Елементи зубців ножівки: 1 - передня різальна крайка; 2, 3 - бічні крайки; 4 - передня грань; 5 - задня грань
Залежно від призначення розрізняють ножівки з малим і великим кроками. Ножівки з великим кроком мають збільшену западину між зубцями - їх застосовують для пиляння м’яких порід деревини. Збільшення западини пояснюється тим, що під час пиляння м’яких порід знімається багато деревини, яка має вміститися в западині між зубцями. Ножівки з малим кроком застосовують для пиляння деревини твердих порід.
Ножівки для пиляння деревини розрізняють за формою зубців (рис. 47), і, відповідно, є ножівки для поперечного (а), універсального (б) та поздовжнього пиляння (в).
Універсальні ножівки (рис. 47, б) мають зубці у вигляді прямокутних трикутників, прямий кут яких спрямований у бік пиляння і розташований біля основи зубця. Їх заточують так, щоб передня різальна крайка була перпендикулярною до полотна або утворювала з ним кут 75...80°. Така форма зубця дає змогу пиляти деревину як у поздовжньому, так і в поперечному напрямах. Кут загострення дорівнює 50...60°.
Рис. 47. Форма зубців ножівки для пиляння: а - поперечного; б - універсального; в - поздовжнього
Працюючи ручними ножівками, треба мати на увазі, що поздовжні та універсальні пилки ріжуть тільки в одному напрямі - під час руху від себе.
Поперечні ножівки ріжуть однаково як під час руху від себе, так і до себе (вперед і назад), що є результатом форми і загострення зубців.
Як відбувається процес пиляння
Розпилювати заготовки можна, тільки закріпивши їх на верстаку чи в пристрої, що його замінює.
Починаючи пиляння, насамперед роблять запил - заглиблення для ножівки. Для цього полотно ножівки спрямовують невеликим брусочком, який притискують лівою рукою до дошки так, щоб кінець брусочка збігався з лінією пропилу (рис. 48, а).
Пиляти починають серединою ножівки, роблячи короткі рухи - перший рух здійснюють на себе. Коли полотно ввійде в деревину, спрямувальний брусочок забирають і продовжують пиляти широким, плавним рухом, без значних натисків на ножівку (рис. 48, б).
Рис. 48. Прийоми пиляння
Рис. 49. Нахил ножівки: а - під час пиляння фанери; б - під час пиляння деревини
Лінія розмітки під час пиляння має залишатися на заготовці. Під час пиляння кут між полотном ножівки і площиною заготовки має становити 90° (рис. 48, в).
Завершуючи пиляння, дещо сповільнюють рухи ножівкою, одночасно притримуючи відпилюваний кінець дошки, - інакше вона переламається, і край пропилу буде зіпсований (рис. 48, г).
Для точнішого пиляння заготовок із деревини або фанери використовують ножівки з дрібними зубцями. Нахил ножівки показано на рис. 49.
Якщо заготовку необхідно пиляти під певним кутом (найчастіше у столярній справі 45°), використовують спеціальний пристрій у вигляді лотка для розпилювання, який називають стуслом. Стусло виготовляють з деревини, пластмаси або алюмінієвих сплавів, воно може також відрізнятись за формою (рис. 50, а).
Коли виникає потреба відрізати заготовку чи з’єднати деталі під кутом, деталь кладуть усередину стусла, у його пропил заводять полотно ножівки і виконують процес пиляння (рис. 50, б).
Рис. 50. Стусло: а - види стусел; б - пиляння за допомогою стусла
Як налагоджують ножівки для роботи
У процесі пиляння полотно ножівки заглиблюється в деревину. Між стінками пропилу і полотном виникає тертя. Під час проникнення полотна ножівки в деревину тертя між бічними поверхнями пропилу і полотном пилки може досягти такої сили, коли робота стане неможливою. Щоб тертя було меншим, ширина пропилу має бути більшою від товщини полотна ножівки. З цією метою зубці ножівки розводять - по черзі відгинають у різні боки на одну й ту саму величину (рис. 51). У правильно розведеної ножівки ширина пропилу становить 1,5...2 товщини її полотна.
Рис. 51. Розведення зубців ножівки
Після тривалого користування розведення можуть «знімати» - вирівнюючи зубці ножівки. Для цього полотно кладуть на металеву плиту і легкими ударами молотка вирівнюють зубці так, щоб вони знаходились в одній площині з полотном.
Після розведення зубці загострюють тригранним напилком із дрібного насічкою, рухаючи його від себе. Для цього полотно ножівки затискають у затискачі верстака, вставивши його між двома дощечками так, щоб над ними виступали лише зубці.
- Перед розпилюванням заготовки правильно встанови її на верстаку.
- Працюй пилкою або ножівкою без ривків і згинів полотна. Не спрямовуй полотно ножівки пальцем. Використовуй для цього дерев’яні бруски, спеціальні упори.
- Не тримай ліву руку близько до полотна ножівки.
- Стружки зі столярного верстака прибирай щіткою.
1. Які бувають профілі зубців?
2. Яка будова ножівки?
3. Як налагодити ножівку для роботи?
4. Назви послідовність пиляння ножівкою.
5. Для чого використовують стусло?
6. Яких правил безпечної праці слід дотримуватися під час розпилювання заготовки?
7А Б 17.03.2022. Тема: ТЕХНОЛОГІЯ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ДЕРЕВИНИ.
Відповісти на тестові завдання. Надіслати відповіді на поштову скриньку:
pdo130313@gmail.com
1. Як називається кінцева операція з виготовлення виробів із деревини?
а) Шліфування;
б) оздоблення*;
в) полірування;
г) фарбування.
2. Як називається один із найбільш поширених способів прозорого оздоблення виробів із деревини?
а) Мозаїка;
б) лакування*;
в) фарбування;
г) полірування.
3. Ефективний спосіб оздоблення деталей і виробів із масиву деревини, фанери за допомогою випалювача.
а) Мозаїка;
б) випалювання*;
в) фарбування;
г) полірування.
4. Простий спосіб оздоблення деталей і виробів із масиву деревини, фанери за допомогою випалювача.
а) Мозаїка;
б) випалювання*;
в) фарбування;
г) полірування.
5. Орнаментальні композиції, виконані різноманітними матеріалами.
а) Мозаїка*;
б) випалювання;
в) фарбування;
г) полірування.
6. Сюжетні композиції, виконані різноманітними матеріалами.
а) Мозаїка*;
б) випалювання;
в) фарбування;
г) полірування.
7. Як називається процес прикрашання виробу різнокольоровими шматочками твердих матеріалів?
а) Інкрустація*;
б) інтарсія;
в) маркетрі;
г) різьба.
8. Візерунки виконані вклеюванням тонких пластинок деревини іншою породи у вирізані на поверхні виробу заглиблення.
а) Інкрустація;
б) інтарсія*;
в) маркетрі;
г) різьба.
9. Зображення виконані вклеюванням тонких пластинок деревини іншою породи у вирізані на поверхні виробу заглиблення.
а) Інкрустація;
б) інтарсія*;
в) маркетрі;
г) різьба.
10. Як називається процес наклеювання рисунка, набраного зі шматочків шпону різних порід деревини, на поверхню виробу?
а) Інкрустація;
б) інтарсія;
в) маркетрі*;
г) різьба.
7А Б 17.02.2022. Тема: ТЕХНОЛОГІЯ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ДЕРЕВИНИ. ФАРБУВАННЯ.
Ознайомитися з темою. Cкласти 6 запитань. Надіслати запитання на поштову скриньку:
pdo130313@gmail.com
Техніка оздоблення має багатовікову історію. Предмети з деревини, виготовлені ще близько 2000 років до нашої ери у Стародавньому Єгипті, вже були прикрашені різьбленням та інкрустацією . Вже тоді для оздоблення застосовували лаки і фарби, причому виготовляли їх з яєчного білка, воску, природних смол. Такі лаки «консервували» вироби, завдяки чому вони й дійшли до наших часів.
Дерев’яні вироби – знахідки археологів засвідчують давнє походження оздоблювальних технік і їх художню цінність: а – дерев’яні статуетки вельмож; б – футляр для люстерка з гробниці Тутанхамона; в – крісло цариці Сіт-АмонУкраїнські майстри здавна застосовували різноманітні техніки оздоблення, які не лише прикрашали виріб, а й робили його довговічним . Наприклад, щоб дерев’яний посуд не розтріскався і краще утримував рідину, його проварювали у натуральній лляній олії.Естетичний вигляд готового виробу з деревини має велике значення, адже така річ є привабливішою і конкурентоспроможна на ринку. Тому, перш ніж виготовити дерев’яні вироби, добре обмірковують не лише їх форму і конструкцію, а й колір та спосіб оздоблення.Оздоблення – складний процес, що потребує ретельного виконання певних операцій і дотримання технологічних норм і правил. Деревина має гарну текстуру та колір, які найвиразніше виявляються у процесі лакування виробів.
Якщо на готовому виробі помітні вади деревини (сучки, напливи, природні ушкодження), такі місця обробляють шліфуванням, ґрунтують чи вирівнюють поверхню, яку потім фарбують. Не слід забувати, що оздоблення має також захищати поверхню дерев’яних виробів від сонячних променів та дії повітря, адже деревина може блякнути, втрачати вологу і, всихаючи, змінювати форму тощо.Отже, щоб уберегти деревину від небажаного впливу, її поверхню заздалегідь обробляють і покривають тонким шаром лаку або фарби. Процес підготовки та лакування (фарбування) готового виробу називають оздобленням.Які є види оздоблення виробів із деревиниДеревина – надзвичайно піддатливий до обробки матеріал. Її природні декоративні можливості можуть бути посилені та підкреслені відповідною обробкою.Розрізняють два основні види обробки поверхні – прозора та непрозора.Для непрозорої обробки вибирають породи дерев, які не мають декоративних текстури і кольору (береза, сосна).Непрозоре фарбування виконують клейовими, олійними й емалевими фарбами. Обробка емалевими фарбами – найбільш якісна з усіх непрозорих оздоблень. Вона надає елементам із дешевої деревини красивого, витонченого вигляду. Олійні емалі чутливі до зміни температури і вологості, а нітроемалі – вологостійкі.Прозорі обробки – це вощіння, мастичення, матування, лесування, глазуровання, лакування і полірування, які створюють матове або блискуче прозоре покриття, що іноді підсвітлюється барвником.Вощіння – це розтирання на поверхні деревини воску. Воскова плівка має малу поверхневу міцність і низьку температуру плавлення, а тому на воскове покриття рекомендують нанести прозорий спиртовий лак. Застосовується для поверхонь, на які не здійснюється механічний вплив.Глазуровання – це нанесення на поверхню спеціальних сумішей – глазуролей (оліфа, скипидар, барвники) для збагачення поверхні певним кольором.Рельєфні обробки широко використовуються для художнього оздоблення інтер’єрів, начиння, меблів, декоративно-ужиткових виробів.
Найпоширенішим видом декорування деревини є ручна різьба. Для збереження різьбленого декору і кращого виявлення якості самої деревини поверхню покривають політурами, лаками, воском.
Пласке декорування – це мозаїка, що є витонченим видом декоративного оздоблення, який часто використовують, коли виготовляють меблі, двері тощо. Краса і якість мозаїчного малюнка залежать від правильного добору порід деревини за кольором і текстурою. Вони мають гармоніювати між собою і відповідати загальному художньому задуму твору.
Випалюванню піддається не будь яке дерево. Непридатні для нього занадто темні та надто тверді породи, а також ті, що містять смоли і дубильні речовини. Найприйнятніші для випалювання – липа, вільха, тополя та каштан. Поверхню деревини з випаленим малюнком можна залишити у натуральному вигляді, а можна розписати фарбами.
Етапи процесу оздобленняПроцес оздоблення складається з кількох етапів, серед яких основними є такі:1. Поверхню деревини готують до оздоблення – зарівнюють сучки, тріщини, невеликі сколи й інші дефекти.2. Поверхню зачищають шліфувальним папером у такій послідовності: спочатку шліфують грубозернистим папером, потім – середньої зернистості, далі беруть дрібний і, нарешті, – нульовий папір.3. Цей етап використовують, коли необхідно досягти особливого блиску оброблюваної поверхні та високої чистоти обробки: водним розчином ПВА (у пропорції 5:1) покривають поверхню виробу і добре просушують; після повного висихання на оброблюваній поверхні піднімаються найдрібніші ворсинки, які зачищають наждачним папером.4. Після цього поверхню шліфують зворотною стороною шліфувального паперу або тканиною, щоб повністю очистити виріб.5. Лаки наносять у 2–4 шари. Після нанесення і повного висихання кожного шару поверхню шліфують і тільки тоді наносять новий шар. Оздоблення вважається якісним, якщо поверхня виробу має однаковий, рівномірний розподіл лаку – без напливів і видимих стікань. Рівномірним, без тьмяних плям, має бути і блиск лакованої поверхні. Перед лакуванням виробу можна виконати художнє оздоблення його поверхні – різьбленням, інкрустацією, випалюванням, розписом тощо. Добір чи поєднання цих технік буде доречним під час виконання проекту, коли майстер втілює свій творчий задум не лише у красивій формі виробу, а й через художнє оздоблення його поверхні.7А Б 10.02.2022. Тема: Технологія оздоблення виробів з деревини рельєфною та торцевою мозаїкою. Ознайомитися з темою. Відповісти на запитання. Надіслати відповіді на поштову скриньку:
pdo130313@gmail.com
Ти вже ознайомився з такими видами мозаїки, як маркетрі та паркетрі, та інкрустацією. Відносно новими є рельєфна та торцева мозаїка (мал. 160).
Мал. 160. Окремі види мозаїки: а - рельєфна; б - торцева; в - торцева з гілок
Рельєфна мозаїка має низку переваг. Вона виконується не зі шпону, а з тонких планочок товщиною від 3 до 5 мм та шириною від 20 до 60 мм, які легше обробляти. Проста технологія дозволяє відносно швидко та якісно виготовляти оздоблення мозаїкою. Рельєфну мозаїку використовують для виготовлення магнітів, панно, оздоблення шкатулок та інших виробів. На початковій стадії формується робочий рисунок зображення (мал. 162).
Мал. 161. Інструменти для виконання рельєфної мозаїки
Мозаїка може покривати всю поверхню виробу або її частину. Це слід враховувати при виборі матеріалу для виробу. Якщо поверхню повністю покривають мозаїкою, то основа виготовляється з деревини дешевих порід і можуть допускатися дрібні її вади.
Технологія виготовлення рельєфної мозаїки передбачає використання звичайного ручного лобзика, шліфувальних колодок та шліфувальних паличок, надфілів (мал. 161).
Шліфувальна паличка має поперечний переріз більшого (приблизно 20 мм) та меншого (приблизно 10 мм) діаметра. Таке поєднання дає можливість обробляти ввігнуті крайки деталей під час припасування деталей одна до одної. Шліфувальна шкурка використовується із зернистістю Р100 або Р120.
Плоска шліфувальна паличка використовується для обробки випуклих крайок деталей. Із цією метою використовують і шліфувальний брусок.
Надфілі використовують для обробки дрібніших елементів контуру крайки.
Після припасування верхню частину крайки деталей округлюють тими самими шліфувальними паличками. Саме така обробка й надає мозаїковому набору рельєфності (мал. 163). Округлення також нівелює дрібні недоліки в припасуванні деталей між собою.
Випилювання деталей, припасовування та округлення виконують на столиках для випилювання.
Готові відшліфовані деталі можна фарбувати спиртовими або водними фарбниками.
Технологічна послідовність виготовлення рельєфної мозаїки
Під час висихання фарбованих елементів мозаїки готують основу (вирізують, шліфують поверхню або обробляють крайки), якою може бути шматок фанери або ДВП. Після висихання готові деталі наклеюють на підготовлену основу.
Мал. 162. Робочі рисунки для рельєфної мозаїки
Якщо ширина деталей велика, то деталі виконують з тришарової фанери. Мозаїка повинна мати більшу кількість деталей та більшу ширину деталей. При виконанні мозаїки з фанери усувається операція припасування, однак зекономлений час компенсується кількістю деталей, які слід округлити.
Мал. 163. Зразки робіт
Торцева мозаїка незаслужено рідко використовується в оздобленні виробів. Основним декоративним та неповторним є торцевий тонкий зріз (мал. 164). Товщину зрізу добирають дослідним шляхом, зазвичай вона може коливатися від 3 до 10 мм. З дошки або бруска із чітко вираженою текстурою нарізають торцеві пластини товщиною від 5 мм у стуслі з упором, заготовку краще теж фіксувати струбциною або іншим способом. Використовуючи пластини з різних заготовок, добирають композицію. Можна склеїти декілька дощок або планок та рейок у єдиний блок, обробити його грані та розрізати його на елементи. Цей різновид технології називається блокова мозаїка (мал. 164). Поверхні виробів можуть мати деякі недоліки та виготовлятися з дешевих хвойних порід деревини.
Мал. 164. Мозаїка з торцевих зрізів брусків та виріб для оздоблення
Торцеві пластинки наклеюють на поверхню виробу з масиву деревини або фанери. Розміри елементів мають бути якомога точнішими, щоб щілини були щонайменшими. Іншим варіантом технології є спеціально залишені відстані між елементами, які потім заповнюють пастою з клею ПВА, дуже дрібної тирси та фарбників. Висушену поверхню послідовно шліфують шліфувальними шкурками із зернистістю Р60, Р180 та Р280.
Мал. 165. Зразки схем для тренувальних і творчих робіт
Цікавим та оригінальним варіантом торцевої мозаїки є створення композиції зі зрізів тонких гілок дерев. Використовують сирі гілочки м’яких порід деревини діаметром 10 мм і тонші. Ріжуть шпалерним ножем (мал. 166) на підкладній дошці. Такий ніж має підсилення корпусу металевою вставкою та є більш надійним у роботі. Зрізи виконують поперек та навскіс товщиною близько 2...4 мм. У малу коробочку з картону або пластику відбирають якісні зрізи. Через тиждень вони підсохнуть, їх можна пофарбувати «зеленкою» або акварельними фарбами. Для фарбування доцільно використовувати ватні гігієнічні палички та пензлі. Не бажано перезволожувати зрізи. Якісним столярним клеєм ПВА приклеюємо елементи на основу. Канцелярський клей використовувати не слід, від дає з’єднання меншої міцності.
Мал. 166. Шпалерний ніж
Для творчих робіт використовують знайдені в мережі Інтернет зображення птахів, метеликів тощо або компонують тренувальні елементи в композицію.
Технологічна послідовність виготовлення торцевої мозаїки з гілок
Продовження таблиці
- 1. Які переваги рельєфної мозаїки порівняно з іншими видами?
- 2. Яка технологічна послідовність виготовлення рельєфної мозаїки?
- 3. Які інструменти використовують для виготовлення рельєфної мозаїки?
- 4. Які особливості торцевої мозаїки?
7Б А 03.02.2022.
Тема: Техніка мозаїки з використанням шпону
ВІДПОВІСТИ НА тестові завдання та надіслати відповіді на поштову скриньку:pdo130313@gmail.com
1Сюжетні або орнаментальні композиції, виконані з природного
каменю, керамічних плиток, скла, кістки, перламутру, деревини цінних
порід - це ....
Запитання 2Зображення або узори, які виконуються вклеюванням тонких
пластинок деревини іншої породи у вирізані на поверхні виробу заглиблення - це ....
Запитання 3Вид мозаїки з фігурних пластинок шпону (різних за кольором і
фактурою), що наклеюються на дерев’яну основу - це ....
Запитання 4Мозаїковий набір зі шпону з геометричних фігур - це ....
Запитання 5Чим можна можна усунути незначні недоліки на поверхні основи виробу з деревини?
Запитання 6Що не рекомендується брати за основу під час виготовлення технікою маркетрі ?
Запитання 7Чим шпаклівку наносять на поверхню виробу?
Запитання 8Для яких виробів оздоблення шпоном вважається доцільним?
Запитання 9Скільки % деревяного борошна додають до клею, щоб вишла шпаклівка?
Запитання 10Що роблять з виробом після шпаклювання?
Запитання 11Назвіть найбільш розповсюджений технологічний спосіб виконання маркетрі?
Запитання 12
Що зображено на малюнку?
7Б А 27.01.2022.
Тема: Техніка мозаїки з використанням шпону
Ознайомитися з темою,ВІДПОВІСТИ НА запитання та надіслати на поштову скриньку:pdo130313@gmail.com
- 1. Які види оздоблення виробів з деревини ти знаєш?
- 2. Що таке шпон?
- 3. Які є способи виготовлення шпону?
Мозаїка - це сюжетні або орнаментальні композиції, виконані з природного каменю, керамічних плиток, скла, кістки, перламутру, деревини цінних порід.
Розрізняють такі види мозаїки на дереві: інкрустація, інтарсія, маркетрі, паркетрі (мал. 157).
Мал. 157. Види мозаїки з використанням шпону: маркетрі: а - комод; б - картина; в - учнівська робота; паркетрі: г, д - столи; е - учнівські роботи
Інтарсія - зображення або узори, які виконуються вклеюванням тонких пластинок деревини іншої породи у вирізані на поверхні виробу заглиблення.
Маркетрі - вид мозаїки з фігурних пластинок шпону (різних за кольором і фактурою), що наклеюються на дерев’яну основу (мал. 158).
Мал. 158. Маркетрі
Паркетрі - це мозаїковий набір зі шпону з геометричних фігур. Найчастіше використовують квадрати, прямокутники, ромби, трикутники. Виконання паркетрі потребує менше інструментів та має простішу технологію виготовлення. З ромбів, трикутників та квадратів можна утворити простіші композиції та оздобити ними поверхню виробу.
Оздоблення шпоном вважається доцільним для виробів, виготовлених із деревини хвойних та дешевих порід. Така деревина відрізняється малою масою, добре обробляється, міцна, дешевша та може мати незначні вади.
Головна декоративна перевага маркетрі та паркетрі полягає в тому, що майстрам удається створювати багатющі за колоритом композиції зі шпону різних порід деревини.
У техніках маркетрі та паркетрі дерев’яну поверхню, що оздоблюється повністю, покривають набором зі шпону. Для виконання маркетрі необхідно мати високий рівень майстерності, набір різноманітних інструментів, шпон різних за кольором порід деревини.
Підготовка основи до облицьовування передбачає вирівнювання її: хвилі, утворені струганням, знімають шліфуванням. На основі не повинно бути сколів, тріщин, вм’ятин, виривів, а також сучків. Сучок менше всихає і менше розбухає, ніж основна деревина, тому при всиханні основи він вип’ячує шпон (утворюється виступ), а при розбуханні - втягує його (утворюється вм’ятина). Сучки висвердлюють і залатують вставками з тієї деревини, що й основа, за напрямком її волокон. Потім поверхню вирівнюють шліфуванням.
Незначні недоліки на поверхні основи можна усунути шпаклюванням. Використовують готові шпаклівки або готують їх самостійно. Для приготування шпаклівки беруть такий клей, яким будуть здійснювати облицьовування. До клею додають 20...30 % деревного борошна (від маси клею) і перемішують до утворення однорідної маси. Шпаклівку наносять на поверхню шпателем. Якщо після висихання вона осідає, то ті місця шпаклюють повторно. Після шпаклювання поверхню шліфують.
Для виконання маркетрі застосовують ножі-різаки з гострим кутом скосу 30...45° і кутом загострення 10...15° (мал. 158). На обох боках різця є широкі фаски.
Найбільш розповсюджений технологічний спосіб виконання маркетрі - послідовне врізання окремих елементів у фоновий шпон.
Виконання набору у формі листка в класичній техніці маркетрі має певну технологічну послідовність та застосовується до всіх композицій.
Перший крок - перенесення зображення на зворотний бік шпону, який уважають фоном.
Наступним кроком є вирізування косим різаком контуру гнізда. Різак рухають у бік масиву шпону для запобігання сколюванню гострих країв гнізда. Вирізану деталь виймають. Гніздо готове.
Третій крок - накладання шпону з вирізаним гніздом на темніший або світліший шпон для вставки. Притиснувши обидва листки шпону рукою, кінчиком косого різака обережно обводять контур гнізда. Кінчик різака повинен бути притиснутим до краю гнізда, тому ніж трохи відхиляють у бік середини гнізда. У результаті на шпоні для вставки має залишитися тонкий слід від різака.
Подальшими діями є вирізування вставки по прорізаному сліду. Працюють обережно, враховуючи напрям руху різака та волокон (показані стрілками).
Перевертають фоновий шпон лицевою стороною догори. Вставляють вставку в гніздо. Закріплюють її липкою стрічкою.
Готовий набір наклеюють на основу. Після висихання знімають липку стрічку та вирівнюють поверхню бруском з дрібнозернистою шліфувальною шкуркою.
Під час використання маркетрі для прикрашання виробів з деревини доцільно добирати орнаменти більш строгої геометричної форми. Не рекомендується брати за основу картину в друкованому виданні. Сюжет повинен бути порівняно простим.
з однією правильною відповіддюяб
абрикоси Тема:Технологія придбання продуктів харчування
- %
Технології 7 клас
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий