Навчальна практика 10А09.06.2022 Тема1:Надання домедичної допомоги при кровотечах Переглянути відеоВідповісти на тестові завданнята надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Кровотеча - це ...
Втрата крові при середній тяжкості ступеню кровотечі складає
Якщо в рані потерпілого застряло стороннє тіло, ваші дії?
Яка дія виконується у третю чергу під час накладання турнікета СПАС однією рукою?
Кількість крові дорослої людини?
Яку з кровотеч не можна назвати масивною?
Рани бувають... ?
Остання дія алгоритму допомоги у разі артеріальної кровотечі
Перша допомога при проникаючих пораненнях живота:
У якому випадку для зупинки кровотечі на рану потрібно накласти тугу стискаючу пов'язку та підвести частину тіла, яка кровоточить?
11. Характерні ознаки поранення великих судин:
Коли для зупинки кровотечі застосовують джгут?
Тема2:Загальні поняття про травму Види та класифікація травм Переглянути відео Відповісти на тестові завданнята надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Запитання 1 Вулична травма пов’язана ...
Запитання 2Які з видів травм не підпадають під класифікацію "за обставинами виникнення"?
Запитання 3За тяжкістю впливу на організм та клінічними показниками
пошкодження, викликані зовнішніми чинниками, поділяють на ...
Запитання 4Пошкодження, отримані в результаті впливу зовнішніх чинників та предметів, що не призвели до порушення зовнішніх покривів тіла називають...
Запитання 5Одразу після пошкодження помітне порушення функцій життєво важливих органів та систем (центральної нервової, серцево-судинної, дихальної, ендокринної та ін.). Іноді спочатку слабко виражена реакція організму (прихована форма) надалі розвивається -
це травма якого ступеня тяжкості?
Запитання 6Відкрита кровотеча (капілярна, венозна або артеріальна);
зяяння в місці пошкодження шкірного покриву;
вихід назовні кісток (у складних випадках)-
це ознаки ...
27.05.2022
Запитання 1 Вулична травма пов’язана ...
Які з видів травм не підпадають під класифікацію "за обставинами виникнення"?
За тяжкістю впливу на організм та клінічними показниками
пошкодження, викликані зовнішніми чинниками, поділяють на ...
Пошкодження, отримані в результаті впливу зовнішніх чинників та предметів, що не призвели до порушення зовнішніх покривів тіла називають...
Одразу після пошкодження помітне порушення функцій життєво важливих органів та систем (центральної нервової, серцево-судинної, дихальної, ендокринної та ін.). Іноді спочатку слабко виражена реакція організму (прихована форма) надалі розвивається -
це травма якого ступеня тяжкості?
Відкрита кровотеча (капілярна, венозна або артеріальна);
зяяння в місці пошкодження шкірного покриву;
вихід назовні кісток (у складних випадках)-
це ознаки ...
Тема:Узагальнення знань за рік Залік Відповісти на тестові завданнята надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com Запитання 1
Цивільний захист - це
При переломі променевої кістки потрібно фіксувати
Переломи –це
При використанні кровоспинного джгута/турнікета, правильними є твердження
При глибокому ножовому параненні живота, якщо ніж залишається у рані, треба
Виберіть зовнішні чинники, що можуть спричинити зупинку серця
Яка мета проведення непрямого масажу серця?
У яких режимах працює Єдина державна система цивільного захисту?
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється:
(вкажіть зайве)
Під час надзвичайних ситуацій громадяни України зобов'язані:
До сил цивільного захисту належать:
До видів надзвичайних ситуацій відносяться
Епідемія це -
З урахуванням територіального поширення НС бувають:
( позначте зайве )
Що слід зробити при судомах в м’язах литки під час плавання?
Внаслідок проникаючого поранення грудної клітки може виникнути небезпечне ускладнення
Що необхідно зробити для забезпечення прохідності дихальних шляхів потерпілого?
Допомога в разі носової кровотечі
10А 18.05.2022 -20.05.2022
Тема:Узагальнення знань з розділу Залік Відповісти на тестові завданнята надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
1 Цивільний захист - це...
Хто відповідає за постійну готовність системи цивільного захисту у навчальному закладі та одночасно є начальником цивільного захисту об'єкту?
Щодня у світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та до значних матеріальних втрат. Такі події називають ...
До якого рівня загрози належить: "нестача чистої питної води, зміна клімату, порушення озонового шару Землі, забруднення навколишнього середовища, нераціональне використання природних ресурсів, зростання кількості населення"?
Стихійне лихо – це...
Розрізняють такі види зброї:
До спеціальних засобів захисту шкіри належать:
Пандемія коронавірусної хвороби (COVID-19) належить до надзвичайних ситуацій:
Правовою основою цивільного захисту є:
Позначте основні завдання цивільного захисту:
До класів надзвичайних належать ситуації:
Позначте ознаки надзвичайної ситуації:
10А 13.05.2022
Тема:Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуаційОзнайомитися з темою Відповісти на тестові завданнята надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Запитання 1В якому законі України дано визначення надзвичайної ситуації?
Запитання 2Яка стаття Кодексу цивільного захисту України є підставою для класифікації надзвичайних ситуацій?
Запитання 3Надзвичайні ситуації за походженням поділяють на?
Запитання 4Ураган-потужній вітер,який дме зі швидкістю?
Запитання 5Для визначення сили землетрусу застосовують шкалу?
Запитання 6Масове поширення інфекційної хвороби серед населення кількох країн за короткий час носить назву?
Запитання 7Великомаштабна небезпечна подія техногенного характеру,що призводить до тяжких трагічних наслідків має назву?
Запитання 8Пожежу класифікують як масову, коли одночасно горять?
Запитання 9Фармацевтична фабрика,яка виробляє лікарські препарати ,відноситься до підприємств, що являються?
Запитання 10За причинами виникнення прородних надзвичайних ситуацій їх поділяють на?
Запитання 11Порушення нормальних умов життя на окремій території , водному об'єкті,спричинене застосуванням звичайної зброї або масового ураження,під час якого виникають вторинні чинники ураження населення,визначені в окремих, документах називають надзвичайною ситуацією ........характеру?
Запитання 12Які збитки від надзвичайних ситуацій визначають як непрямі?
10А 11.05.2022
В якому законі України дано визначення надзвичайної ситуації?
Яка стаття Кодексу цивільного захисту України є підставою для класифікації надзвичайних ситуацій?
Надзвичайні ситуації за походженням поділяють на?
Ураган-потужній вітер,який дме зі швидкістю?
Для визначення сили землетрусу застосовують шкалу?
Масове поширення інфекційної хвороби серед населення кількох країн за короткий час носить назву?
Великомаштабна небезпечна подія техногенного характеру,що призводить до тяжких трагічних наслідків має назву?
Пожежу класифікують як масову, коли одночасно горять?
Фармацевтична фабрика,яка виробляє лікарські препарати ,відноситься до підприємств, що являються?
За причинами виникнення прородних надзвичайних ситуацій їх поділяють на?
Порушення нормальних умов життя на окремій території , водному об'єкті,спричинене застосуванням звичайної зброї або масового ураження,під час якого виникають вторинні чинники ураження населення,визначені в окремих, документах називають надзвичайною ситуацією ........характеру?
Які збитки від надзвичайних ситуацій визначають як непрямі?
Тема:Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуаційОзнайомитися з темою Відповісти на запитання та надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Пригадайте, які великі аварії та стихійні лиха відбувалися в Україні протягом останніх років?
Щодня у світі фіксують тисячі подій, під час яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей (через аварії, катастрофи, стихії, епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо). Вони призводять до загибелі людей і до значних матеріальних втрат. Такі події називають надзвичайними ситуаціями.
Надзвичайна ситуація — обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України в мирний і воєнний час, негативно впливають на функціонування об’єктів економіки та життєдіяльність населення. Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення.
Надзвичайні ситуації, відповідно до Кодексу цивільного захисту, класифікують: а) за характером походження або причиною виникнення; б) ступенем поширення; в) розміром людських утрат та матеріальних збитків.
Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, визначають такі види надзвичайних ситуацій: 1) техногенного характеру; 2) природного характеру; 3) соціальні; 4) воєнні (іл. 42.1).
НС техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.
НС природного характеру, або стихійні лиха — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
Соціальні НС — порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування або пов’язане із зникненням (викраденням) зброї та небезпечних речовин, нещасними випадками з людьми тощо.
Воєнні НС — порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене застосуванням звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якого виникають вторинні чинники ураження населення, визначені в окремих нормативних документах.
Іл. 42.1. Надзвичайні ситуації, що виникли на території України протягом 2017 р.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру називаються ще антропогенними (від грец. άνθρωπος (антропос) — людина), тобто такими, які виникають на об’єктах, створених розумом і руками людей, і які людина використовує. Великі аварії та катастрофи на об’єктах можуть виникнути внаслідок стихійного лиха, а також порушень технології виробництва, правил експлуатації різних машин, обладнання і встановлених норм безпеки.
У наш час виробничі, транспортні та побутові аварії та катастрофи за своїми наслідками не поступаються стихійним лихам, а часто перевершують їх. Унаслідок техногенних аварій та катастроф виникають ситуації, які призводять до значних соціально-екологічних і економічних збитків, виникає необхідність захисту людей від дії шкідливих для здоров’я факторів, проведення рятувальних, медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які сталися.
Як свідчить статистика, понад 50 % аварій та катастроф, що виникають у господарському комплексі, припадають на транспорт. Транспортні аварії поділяють на автомобільні, залізничні, авіаційні, водні та трубопровідні.
Серед усіх видів транспорту сумне лідерство за кількістю трагічних наслідків і матеріальних збитків належить автомобільному транспорту (іл. 42.2).
Іл. 42.2. Дорожньо-транспортна пригода
Ступінь ризику виникнення тих чи інших нещасних випадків характеризується кількістю за одиницю часу (за 1 год). Так, підраховано, що під час пересування автобусами відбувається 0,03 нещасних випадки на 1 млн осіб, залізницею — 0,05, на приватному автотранспорті — 0,6, на літаках — 1,0, на мотоциклах — 9,0.
Дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху дорожнього транспортного засобу, внаслідок якої загинули або зазнали травм люди чи заподіяна шкода майну. На дорогах України щорічно виникають десятки тисяч аварій і катастроф. Статистика свідчить, що протягом кожних 10 хв відбувається одна ДТП, кожних 2 години в автокатастрофах гине одна людина.
Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є несправність колії, рухомого складу, технічних засобів керування, прорахунки відповідальних за безпеку руху поїздів тощо. У процесі аварії, що виникла, крім зіткнень, можливе і сходження поїздів з колії, а також виникнення пожежі й вибуху (іл. 42.3, іл. 42.4).
Іл. 42.3. Катастрофа потяга із жовтим фосфором
Іл. 42.4. Залізнична аварія
Іл. 42.5. Аварія суден
Світова статистика свідчить про те, що майже половина авіаційних аварій та катастроф відбувається на льотному полі, а решта — у повітрі, на різноманітних висотах польоту літального апарата, нерідко над малонаселеною територією землі або над водяною поверхнею. Щодо кількості постраждалих під час авіакатастроф, то тут часто діє принцип «усе або нічого».
Під час катастрофи на річковому і морському транспорті (іл. 42.5) план дій на судні передбачає оголошення тривоги для екіпажу й пасажирів; оцінку обстановки та вживання заходів щодо захисту людей, які перебувають на судні; підготовку рятувальних засобів, засобів для гасіння пожежі, а також механізмів захисту судна від потрапляння води.
На виробництві, у побуті часто виникають вибухи газу та інших вибухонебезпечних речовин, що призводить до руйнування будівель і пожеж (іл. 42.6, іл. 42.7).
Пожежа — неконтрольований процес знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають небезпечні чинники для живих істот та довкілля. Пожежі в містах і населених пунктах виникають унаслідок недотримання правил пожежної безпеки, несправності електропроводки, стихійних лих, аварій.
Іл. 42.6. Вибух у житловому будинку
Іл. 42.7. Ліквідація пожежі
Вони впливають на морально-психологічний стан людей і порушують нормальну життєдіяльність. Пожежі поділяються на окремі (горить одна або кілька споруд), масові (горить до 20 % будинків), суцільні (горить до 90 % будинків).
Аварії на гідротехнічних спорудах (гідродинамічні аварії) виникають при руйнуванні й прориві гребель, дамб, коли вода поширюється з великою швидкістю і створює загрозу затоплення територій (іл. 42.8). Причини таких аварій різні, але найчастіше вони відбуваються через руйнування основ споруд, перевищення розрахункової максимальної скидної витрати, тобто внаслідок переливу води через греблю. Найважчими наслідками гідродинамічних аварій є катастрофічні затоплення.
Іл. 42.8. Зруйнована вибухом гребля Дніпрогесу в 1941 р.
Іл. 42.9. Рівненська АЕС
Іл. 42.10. Аварія на Чорнобильській АЕС
АЕС на території України є одним з основних джерел забезпечення електричною енергією господарства країни (іл. 42.9). Виробництво, транспортування, збереження і використання радіоактивних матеріалів на АЕС строго регламентовано правилами технології, техніки безпеки і контролю за їх застосуванням. Проте це не усуває небезпеки виникнення аварій, унаслідок чого ці об'єкти називають радіаційно небезпечними.
У результаті радіаційних аварій, як це було на Чорнобильській АЕС (іл. 42.10), з пошкодженого ядерного реактора в навколишнє середовище викидають радіоактивні речовини у вигляді розпечених газів і аерозолів. Викиди поширюються залежно від спрямування шарів повітря і створюють зону радіоактивного забруднення місцевості.
До наслідків, безпосередньо пов'язаних із впливом іонізуючого випромінювання, належать променеві ураження — гостра променева хвороба, радіаційні ураження шкіри, слизових оболонок, певних органів і систем організму.
До хімічно небезпечних об'єктів господарського комплексу належать підприємства, що виробляють різноманітну хімічну продукцію, нафтопродукти, фармацевтичні препарати, а також підприємства, що мають холодоагенти, значні водонапірні й очисні споруди, залізничні станції з об’єктами відстою, склади з отрутохімікатами, сховища, транспортні трубопроводи тощо.
Під час екстремальних ситуацій природного, виробничого, транспортного характеру можливе надходження різних хімічних речовин у навколишнє середовище: в атмосферу або на поверхню ґрунту, у відкриті водойми-накопичувачі та інші об’єкти з подальшим поширенням парів, аерозолів на території населених пунктів.
НС природного характеру, або стихійні лиха. Події природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об’єкти економіки та довкілля, називають небезпечними природними явищами або стихійним лихом.
Стихійне лихо — природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значної шкоди території, на якій відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, завдає матеріальних збитків. Щорічно в Україні виникає до трьохсот НС, спричинених метеорологічними, гідрологічними та геологічними явищами. Найбільша їх кількість зумовлена метеорологічними явищами.
У Південному регіоні та в районі Донбасу спостерігають явища як під час теплого (сильна спека, пилові бурі, суховії, надзвичайна пожежонебезпека), так і під час холодного (сильні морози, ожеледь, снігопади) періодів року. За повторюваністю стихійних і небезпечних метеорологічних явищ привертають увагу також області, які охоплюють територію Українських Карпат. Тут найхарактерніші сильні зливові дощі (які зумовлюють селеві — водно-грязеві — потоки, зсуви землі та паводки, часті сходження снігових лавин), град, сильний вітер, тумани, хуртовини, сильні снігопади.
Повені (іл. 42.11) — тимчасове затоплення значної частини суші водою в результаті розливу річок унаслідок великої кількості опадів, інтенсивного танення снігу, утворення заторів льоду під час весняного паводка, вітрового нагону води в річки з моря. Причиною повені можуть бути і завали на річках через землетруси, гірські зсуви, руйнування дамб, гребель, гідровузлів, виникнення цунамі або гравітаційних хвиль від підводних ядерних вибухів. Повені характеризуються підйомом рівня води й затопленням територій.
Селевий потік — потік суміші ґрунту й води, у якому багато каміння і уламків зруйнованих гірських порід і дерев. Селеві потоки утворюються в гірських і передгірських районах за великої кількості дощів, швидкого танення льоду, гірського снігу, землетрусів. Зазвичай селі подібні до бурхливого паводка, який несе велику кількість бруду, гальки і каміння. Селі стрімко або уривчасто переміщують великі предмети (камені, автомобілі тощо). Об’єм виносів складає сотні тисяч, а іноді мільйони кубічних метрів; розміри уламків досягають 3—4 м в поперечнику, масою 100-200 т. Маючи значну масу і швидкість, селі руйнують дороги, сільгоспоб’єкти, населені пункти і все інше на шляху просування.
Зсуви — ковзне зміщення мас гірських порід схилом під дією сили тяжіння внаслідок повені, землетрусу, послаблення міцності порід через сільськогосподарську діяльність або будівництво, які здійснюють, не враховуючи геологічних умов місцевості (іл. 42.12).
Площі зсувонебезпечних зон на теренах України збільшуються. Зони зсуву захоплюють райони забудови, створюючи таким чином загрозу надзвичайних ситуацій з непередбаченими наслідками.
З групи метеорологічних явищ природного походження вкрай небезпечними стихійними лихами є бурі, урагани та смерчі. Основна причина їх виникнення — циклонічна діяльність атмосфери. Циклони Атлантичного океану зазвичай називають ураганами, а тропічні циклони західної частини Тихого океану — тайфунами.
Іл. 42.11. Повінь
Іл. 42.12. Наслідки зсуву
Іл. 42.13. Наслідки урагану
Іл. 42.14. Смерч
Іл. 40.15. Наслідки землетрусу
Буря (шторм) — дуже потужний, зі швидкістю понад 20 м/с, постійний вітер, що спричиняє значні руйнування на суші та хвилювання на морі (шторми). Для бур характерна менша, порівняно з ураганами, швидкість вітру.
Найважливіша характеристика урагану — швидкість вітру (29-50 м/с). Для зручності контролю за напрямком ураганів та з метою зменшення помилок під час передачі інформації синоптики надають їм короткі жіночі й чоловічі імена, що легко запам’ятовуються, або використовують чотирицифрову нумерацію.
В Україні ураганні вітри виникають будь-якої пори року, але переважна більшість — у липні—вересні. Вони мають циклічність, і це сприяє їхньому прогнозуванню. Урагани супроводжують зливи, снігопади, гради, блискавки, курні й снігові бурі.
Ураган ламає і вириває з коренями дерева, зриває дахи й руйнує будинки, лінії електропередачі та зв’язку, будинки і споруди, виводить з ладу різноманітну техніку (іл. 42.13). Люди можуть потрапити під уламки зруйнованих будинків і споруд. Уламки, що летять з великою швидкістю, та інші предмети завдають людям важких травм.
Смерч (торнадо) — атмосферний вихор, що виникає в грозовій хмарі й поширюється аж до поверхні землі. Він має вигляд стовпа, іноді з вигнутою віссю обертання, діаметром до десятків і сотень метрів з лійкоподібними розширеннями догори і донизу (іл. 42.14). Повітря в смерчі обертається гроти ходу годинникової стрілки зі швидкістю до 100 м/с й одночасно підіймається спірально, утягуючи в себе різноманітні предмети. Смерч майже завжди добре помітний; його чути за оглушливим завиванням. Середня швидкість переміщення смерчу сягає 50-150 км/год. Тривають смерчі недовго: від кількох хвилин до кількох годин, проходячи за цей час шлях від сотень метрів до десятків кілометрів.
Смерч, рухаючись над поверхнею землі, завдає шкоди того ж рівня, що й сильні ураганні вітри, але на менших площах. Ці руйнації пов’язані з потужною дією обертової сили повітря та різким підйомом повітряних мас догори. При цьому певні об’єкти (автомобілі, легкі будівлі, дахи будинків, люди і тварини) можуть відриватися від землі й переноситися на сотні метрів. Урагани, бурі й смерчі — одні з найпотужніших сил стихії, а за руйнівним впливом їх часто порівнюють із землетрусом.
Землетруси — це могутні та грізні прояви внутрішніх сил Землі, які спричинені підземними поштовхами та коливаннями земної поверхні та супроводжуються інтенсивними зсувами земної кори. Осередок підземного поштовху зумовлює пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються землею за всіма напрямками. При цьому вивільнюється величезна кількість енергії. Руйнування, що спостерігаються під час землетрусів, можна порівнювати з наслідками ядерних вибухів (іл. 42.15). Ділянку Землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а відповідне місце, розташоване на поверхні, — епіцентром землетрусу. Землетруси також виникають у результаті руху мас земної кори під впливом горотворчих процесів (40 % площі суші нашої планети охоплюють саме горотворчі території). Щорічно у світі реєструють понад 1 млн сейсмічних поштовхів. Землетруси відбуваються як на суші, так і на дні океанів та морів (тоді їх називають моретрусами, або моремото). Під час землетрусів під водою утворюються гігантські хвилі — цунамі. Чимало землетрусів супроводжується активізацією вулканічної діяльності.
Для визначення сили землетрусу використовують 12-бальну шкалу Ріхтера (за іменем американського сейсмолога; запропонована в 1935 р.). Земна поверхня під час землетрусу в 12 балів нагадує море за штормової погоди.
Землетрус може тривати від кількох секунд до кількох діб (підземні поштовхи періодично повторюються). Кількість поштовхів та проміжки часу між ними можуть бути різними й непередбачуваними.
Наслідки землетрусів надзвичайно небезпечні й різноманітні. Землетруси спричиняють травмування та загибель людей, ушкодження і руйнування будинків, пожежі, вибухи, викиди шкідливих речовин, транспортні аварії, вихід із ладу систем життєзабезпечення і завдають великої шкоди. За кількістю жертв, розмірами збитків та площею понівечених територій, за труднощами прогнозу та малоймовірністю завчасного захисту від них ці природні катастрофи не мають аналогів. Найскладніша ситуація виникає в результаті землетрусу у великих містах, коли в результаті руйнації будинків, споруд, комунікацій, систем газо- та водопостачання, каналізації діяльність міста порушується, виникають пожежі, з’являється значна кількість постраждалих з травмами, опіками, компресійно-роздавлювальною травмою.
Цунамі — морські хвилі, що виникають здебільшого в результаті зсуву догори або донизу ділянок морського дна під час підводних та прибережних землетрусів. Висота хвилі в океані, безпосередньо над осередком цунамі, складає 0,1-5 м. Під час наближення до мілководдя вона збільшується, сягаючи біля узбережжя від 10 до 50 м.
Швидкість поширення цунамі становить 50-1000 км/год. Що глибше океан, то з більшою швидкістю поширюється хвиля. Під час наближення до берега швидкість цунамі знижується і складає (за глибини 100 м) близько 100 км/год. Інтенсивність цунамі оцінюється (як результат впливу на узбережжя) за умовною шестибальною шкалою. Цунамі здебільшого траплялися на Тихоокеанському узбережжі.
Унаслідок землетрусів людство щорічно втрачає в середньому 100 тис. життів, що складає майже половину від кількості жертв унаслідок усіх інших природних катастроф, разом узятих, а також зазнає матеріальних збитків в обсязі близько 400 млн доларів.
Інтенсивне випадання снігу може призводити до утворення снігових заметів, які супроводжуються різкими змінами температури й спричиняють зледеніння доріг, ліній електропередачі; паралізують роботу авто та залізничного транспорту, порушують нормальне життя населених пунктів і навіть великих міст (іл. 42.16).
Небезпечними є снігові лавини в горах: вони мають велику руйнівну силу, заподіюють великих матеріальних збитків і спричиняють людські жертви. Боротьба зі сніговими лавинами має тривалий характер, її організовують протилавинні служби.
Специфічним стихійним лихом є засуха, коли тривалий час не випадають опади. Це призводить до зникнення вологи в ґрунті й відповідно — до масової загибелі рослинності. Різка втрата врожаю спричиняє голод.
Іл. 42.16. Снігові замети
Іл. 42.17. Лісова пожежа
Іл. 42.18. Розряд блискавки
Засухи спричиняють підвищену пожежну небезпеку і природні пожежі — неконтрольований процес знищування або пошкодження вогнем об’єктів довкілля, під час якого виникають небезпечні чинники для живих істот.
Виникають пожежі зазвичай через порушення правит пожежної безпеки, а також у результаті розрядів блискавки, самозаймання, особливо під час засухи тощо. Лісові пожежі (іл. 42.17) — некероване горіння рослинності, що поширюється в лісі. Лісові пожежі поділяють на низові, верхові та підземні (ґрунтові).
Незважаючи на те що блискавки зазвичай не призводять до масових уражень людей, доцільно звернути увагу і на це стихійне явище природи (іл. 42.18). Щомиті на планеті відбувається від 1500 до 2000 гроз, а блискавка спалахує до 6000 разів протягом хвилини. Сила струму під час грозового електричного розряду може змінюватися від 10 000 А до 40 000 А. Повітря, через яке проходить блискавка, нагрівається. Безпосередньо в каналі проходження блискавки температура повітря сягає 30 000°С, а тиск вимірюється величинами від 10 до 30 атмосфер. Люди, які перебувають на відстані одного метру від місця удару блискавки, можуть бути відкинуті ударною хвилею.
Якщо блискавка потрапляє в предмет, насичений вологою, то ця вода моментально закипає і випаровується, що й спричиняє буквально вибух просякнутих вологою дерев, цегляних стін тощо.
Варто знати про такі небезпеки природного характеру:
• епідемія — масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу;
• епізоотія — широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території;
• епіфітотія — широке поширення на території однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.
Прогнозованість загрози стихійного лиха вимагає від керівників і штабів цивільного захисту, органів управління господарством передбачати можливі осередки їх виникнення, характер перебігу, завчасно проводити попереджувальні заходи, постійно проводити підготовку сил і засобів для ліквідації наслідків стихійних лих.
Руйнівну силу техногенних катастроф і стихійних лих у певних випадках можна порівняти з воєнними діями, а кількість постраждалих значною мірою залежить від типу, масштабів, місця і темпу розвитку ситуації, особливостей регіону і населених пунктів, що опинились в районі події, об’єктів господарської діяльності. Несподіваний розвиток подій веде до значного скорочення часу на підготовку рятувальних робіт і їх проведення. На об’єктах господарського комплексу, у т. ч. в навчальних закладах, завчасно розробляються спеціальні заходи щодо запобігання або максимального зниження наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, зменшення можливих утрат людей і матеріальних цінностей. До таких заходів належать суворе дотримання специфічних вимог безпеки; організація оповіщення керівного складу штабів цивільного захисту і населення; спеціальна підготовка й оснащення рятувальних формувань; надання медичної допомоги ураженим і матеріальної допомоги постраждалим.
Отже, у процесі навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях розглядають проблеми безпеки людини під час надзвичайних ситуацій, шляхи зниження небезпечних та шкідливих чинників до допустимих норм, розробляють методи й засоби захисту людини та ліквідації наслідків таких ситуацій.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Катастрофа. Аварія. Надзвичайні ситуації природного характеру. Стихійні лиха.
1. Яку подію називають надзвичайною ситуацією? За якими ознаками поділяють їх і на які групи за причиною виникнення?
2. Наведіть приклади надзвичайних ситуацій техногенного характеру, чому їх ще називають антропогенними?
3. Назвіть стихійні лиха, які трапляються в Україні.
4. Охарактеризуйте соціальні та воєнні надзвичайні ситуації.
Тема: Основи цивільного захисту Ознайомитися з темою Відповісти на запитання та надіслатина поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Кодекс цивільного захисту України
Основні принципи здійснення цивільного захисту
«Цивільний захист здійснюється за такими основними принципами:
1) гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності;
2) комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;
3) пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян;
4) максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;
5) централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;
6) гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;
7) добровільності — у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для їхнього життя і здоров’я;
8) відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту;
9) виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт».
Стаття 7
Із прийняттям Верховною Радою України Кодексу цивільного захисту були врегульовані відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, визначені правові, економічні і організаційні засади реалізації державної політики у сфері цивільного захисту щодо забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, економіки і національного надбання від негативних наслідків техногенних, природних, соціально-політичних та воєнних загроз.
Конституція України визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
До важливих конституційних прав людини належать такі:
• невід’ємне право на життя (обов’язок держави — захищати життя людини);
• на належні, безпечні і здорові умови праці;
• на охорону здоров’я і медичну допомогу;
• на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди;
• вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.
Конституційні права людини конкретизовано у відповідних законах України, а механізми їх (законів) реалізації — в інших нормативно-правових актах.
Закони України, інші нормативно-правові документи про захист населення від надзвичайних ситуацій
Правова регламентація захисту населення від надзвичайних ситуацій необхідна для підтримки легітимності режиму наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, дотримання Конституції і міжнародних зобов’язань в області прав людини, створення необхідних умов життєдіяльності населення, які пов’язані:
• по-перше, зі зміною порядку діяльності державних органів, що виражається в розширенні кола обов’язків і меж їхньої компетенції з охорони суспільного порядку і нормалізації обстановки чи передачі таких обов’язків спеціально створюваним органам;
• по-друге, з обмеженнями в тому чи іншому обсязі прав і свобод громадян;
• по-третє, з покладанням на посадових осіб і громадян додаткових обов’язків і посиленням відповідальності за їхнє невиконання. Відносини у галузі захисту населення від надзвичайних ситуацій регулюються на основі законодавчих та нормативних актів, які мають різну юридичну силу, а саме: Закони України, Укази Президента, Урядові підзаконні акти (постанови, розпорядження), відомчі накази та ін.
На сьогодні правовою основою цивільного захисту є Кодекс цивільного захисту України, прийнятий 2 жовтня 2012 року, набув чинності з 1 липня 2013 року. Він замінив низку законів, зокрема: «Про Цивільну оборону України», «Про пожежну безпеку», «Про загальну структуру і чисельність військ Цивільного захисту», «Про війська Цивільної оборони України», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про правові засади цивільного захисту».
2. Кодекс цивільного захисту України. Єдина державна система цивільного захисту
Відповідно до Конституції України кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, застосування зброї, а також на вимогу гарантованого забезпечення реалізації цього права від органів виконавчої влади, керівників підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності й підпорядкування.
Харківський національний університет цивільного захисту України
Кодекс цивільного захисту України — кодекс, що регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів влади, права та обов'язки громадян, підприємств, установ та організацій.
Держава як гарант прав усіх громадян створює і розвиває Єдину державну систему цивільного захисту.
Єдина державна система цивільного захисту — сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.
Кодекс цивільного захисту України
• «Забезпечення готовності міністерств та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
• забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
• навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;
• виконання державних цільових програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;
• прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;
• оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;
• захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
• проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;
• здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;
• реалізація визначених законом прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), які брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій».
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
У Кодексі цивільного захисту України визначено основні завдання Єдиної державної системи цивільного захисту.
Територіальні підсистеми Єдиної державної системи цивільного захисту діють в областях та містах України. Положення про територіальні підсистеми розробляються на підставі типового положення про таку підсистему і затверджуються, відповідно, місцевими державними адміністраціями за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Контрольні запитання
1. Назвіть основні законодавчі акти, які є правовою основою цивільного захисту.
2. Сформулюйте зміст основних конституційних прав громадян України.
3. Дайте визначення поняттю «цивільний захист».
Тема: Узагальнення знань з розділу Залік
Відповісти на тестові завдання Надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Запитання 1Травма очей -
Запитання 2Залежно від виду пошкоджувальних чинників, травми ока можуть бути:
Запитання 3Перед наданням допомоги треба:
Запитання 4При потраплянні в очі дрібних сторонніх предметів (бруду, піску) потрібно:
Запитання 5При потраплянні в око негашеного вапна потрібно:
Запитання 6Хімічний опік очей кислотою вважають менш небезпечним порівняно з опіками, спричиненими лужними розчинами.
Запитання 7Скільки часу потрібно промивати очі у разі потрапляння в очі хімічних розчинів
Запитання 8Чи можна терти травмовані очі рукою або прикладати холод до очного яблука?
Запитання 9До якого часу забезпечується нагляд за постраждалим?
Запитання 10Чи можна промивати око, якщо з очного яблука відбувається витікання рідини?
Запитання 11Чи потрібна пряма або непряма згода постраждалого на допомогу?
10А 29.04.2022
Травма очей -
Залежно від виду пошкоджувальних чинників, травми ока можуть бути:
Перед наданням допомоги треба:
При потраплянні в очі дрібних сторонніх предметів (бруду, піску) потрібно:
При потраплянні в око негашеного вапна потрібно:
Хімічний опік очей кислотою вважають менш небезпечним порівняно з опіками, спричиненими лужними розчинами.
Скільки часу потрібно промивати очі у разі потрапляння в очі хімічних розчинів
Чи можна терти травмовані очі рукою або прикладати холод до очного яблука?
До якого часу забезпечується нагляд за постраждалим?
Чи можна промивати око, якщо з очного яблука відбувається витікання рідини?
Чи потрібна пряма або непряма згода постраждалого на допомогу?
Тема: Порядок надання допомоги за травми очей
Ознайомитися з темою Відповісти на запитання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Порядок надання допомоги за травми очей
За ілюстрацією (іл. 40.1) та інформацією, яку ви засвоїли з курсів «Основи здоров’я» та «Біологія», складіть стислу розповідь про будову ока.
Іл. 40.1. Будова ока
Травма (ушкодження) очей — це вплив на орган зору різних ушкоджуючих факторів, що може спричинити порушення його функції або втрату зору. Під час травм ока спочатку ушкоджується його оптичний апарат: рогівка, кришталик і склисте тіло. У складніших випадках може ушкодитися сітківка і навіть зоровий нерв, що доволі часто може призводити до сліпоти.
Залежно від виду пошкоджувальних чинників, травми ока можуть бути:
• механічними (удар, потрапляння стороннього тіла, вогнепальне поранення уламками мін і кулями, ушкодження колючими й ріжучими предметами) (іл. 40.2, 40.3);
• хімічними (опік кислотами або лугами, спиртом, пральним порошком, клеєм та іншими речовинами побутової хімії);
• термічними (обмороження чи опік ока — полум’ям, паром, рідким металом, окропом, гарячою олією або іншими рідинами);
• променевими (унаслідок опромінення іонізуючим випромінюванням або ультрафіолетовими променями). Це може бути електроофтальмія, сніжна офтальмія в електрозварників, артистів під час кінозйомок та в осіб, що потрапили під опромінення кварцовою лампою тощо, а також у тих, які хто тривалий час перебуває на місцевості, покритій снігом і яскраво освітленій сонцем (іл. 40.4).
Можливе також виникнення травми від поєднання кількох факторів.
Під час травми ока може відбуватися і розрив щільних тканин, а також крововилив, порушення цілісності та кісткових стінок орбіти, може розпочатися сильна, тривала і неконтрольована сльозотеча.
У разі розриву повіки треба розкрити повіки і переконатися, що немає розривів очного яблука (іл. 40.5).
Ознаки травмування очей можуть бути різного ступеня виразності: від легкого почуття дискомфорту до сильного і нестерпного болю. Прояв інтенсивності симптомів безпосередньо залежить від місця локалізації стороннього тіла, а також ступеня ушкодження ока. За проникаючої травми очей постраждалий відчуває сильний біль, у нього різко погіршується або зовсім утрачається зір, відбувається ушкодження рогівки і склери ока.
У випадку, якщо немає відчуття дискомфорту, але все-таки є підозра, що в око потрапило стороннє тіло, необхідно негайно звернутися до лікаря, щоб запобігти розвитку можливих ускладнень.
Перед наданням допомоги треба переконатись у відсутності небезпеки на місці події для себе та постраждалого від травмувального чинника, що вже діяв, загрози від зовнішнього середовища та загрози від постраждалого і тільки після цього надавати допомогу. Якщо місце небезпечне, то треба дочекатися прибуття рятувальників. Перед тим, як надавати допомогу постраждалому, слід отримати його пряму або непряму згоду.
Надаючи допомогу постраждалому, не забувайте про власну безпеку! Необхідно перед оглядом та початком надання домедичної допомоги надягнути одноразові гумові або латексні рукавички!
Послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з травмами й ушкодженнями очей:
• потрібно швидко провести огляд постраждалого, визначити, чи він притомний і дихає;
• бажано установити характер пошкодження та уточнити скарги;
• викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
• допомогти постраждалому зайняти найбільш зручне положення.
Якщо постраждало му потрапили в очі дрібні сторонні речовини, наприклад бруд, пісок, дерев’яні чи металеві стружки і тому він унаслідок сильного болю не може відкріпи очі, то в такому випадку треба:
* попросити постраждалого повільно покліпати та обережно промити йому очі струменем теплої проточної води протягом не менше десяти хвилин;
* прикрити око чистою, стерильною серветкою, яку закріпити лейкопластирем до шкіри лиця (іл. 40.6);
* коли чужорідним тілом в оці стали мушка, вія, порошинка, смітинка, то око треба промити помірним струменем теплої води.
Якщо ж після промивання чужорідне тіло залишилося в оці, то можна використати стерильну марлеву серветку, щоб легенько дістати його. За відсутності позитивного результату або упевненості щодо видалення чужорідного тіла, треба прикрити око чистою, стерильною серветкою, яку закріпити лейкопластирем до шкіри обличчя. У будь-якому випадку для уникнення негативних наслідків травми треба, щоб такого постраждалого оглянув лікар-окуліст.
Іл. 40.6. Око прикрите чистою, стерильною серветкою, яку закріплено лейкопластирем до шкіри обличчя
Іл. 40.7. Пов’язка на обидва ока (бінокулярна пов’язка)
У разі ушкодження очей і наявності в них стороннього предмета:
— категорично не можна терти травмовані очі рукою або прикладати холод до очного яблука, щоб не посилити його травматичне ушкодження;
— не потрібно видаляти сторонній предмет з ока;
— необхідно накласти жорсткий щиток на око, щоб він спирався на край очної ямки (орбіти) і не торкався повік, зверху на нього покласти чисту стерильну серветку та закріпити її лейкопластиром і потім накласти пов'язку одночасно на обидва ока (бінокулярна пов’язка). Це потрібно для уникнення зайвих рухів травмованим оком, тому що очі є парним органом і рухаються синхронно, тобто коли рухається здорове око, то рухається одночасно і травмоване, що може значно погіршити наслідки травми, зокрема і спричинити втрату зору (іл. 40.7).
У разі потрапляння в очі хімічних розчинів треба промивати очі теплою проточною водою з чайника, з-під крана, з фляжки, гумової спринцівки, воду потрібно лити в напрямку зверху униз, від скроні до носа. Продовжувати цю процедуру необхідно до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
Винятком є потрапляння негашеного вапна: можна видаляти його кристали лише сухою стерильною марлевою серветкою або тампоном. Тільки після цього очі необхідно промити.
Хімічний опік очей кислотою вважають менш небезпечним порівняно з опіками, спричиненими лужними розчинами. Якщо на очне яблуко потрапила кислота, білок його передніх відділів починає згортатися (т. зв. коагуляція) і з нього утворюється своєрідна скориночка (струп), що перешкоджає подальшому руйнуванню тканин і проникненню кислоти. Але в постраждалого починається рясне сльозовиділення, що розчиняє кислоту, а вона поширюється на всю поверхню очного яблука та ушкоджує його поверхневі шари.
Винятком є потрапляння в око фтористоводневої, сірчаної та азотної кислот високої концентрації. Вони легко проникають у глибокі шари тканин очного яблука, навіть через струпи.
Луги, які потрапили на рогівку ока, спричиняють хімічний опік, унаслідок якого коагуляція білків не відбувається, а вони просто розчиняються. Тому скоринка, яка змогла б затримати луги, не утворюється. Вони проникають глибше і ушкоджують не тільки зовнішні, але і внутрішні елементи очного яблука. Руйнування тканин очей призводить до виникнення вологого некрозу (омертвіння), який може тривати кілька днів. Також може виникнути помутніння рогівки ока, ушкодження нервових закінчень і підвищення внутрішньоочного тиску, хоча біль у разі опіку лугами турбує постраждалого менше, ніж у разі потрапляння в око кислоти. Тому через відсутність сильного болю постраждалий не завжди усвідомлює небезпеку такої травми. Це може призвести до незворотних наслідків. Після потрапляння лужних розчинів у глибокі тканини очного яблука їх уже видалити звідти неможливо і людина повністю утрачає зір за кількох діб.
Пов'язку на очі після опіку не накладають, постраждалого треба терміново доправити до лікувального закладу.
Якщо з пораненого очного яблука відбувається витік рідини, то очі не можна промивати та накладати на них пов'язки, також не потрібно тиснути на них з метою зупинки кровотечі. Постраждалому необхідно лише надати зручного положення та забезпечити за ним постійний нагляд до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. У бойових умовах необхідно на це око накласти жорсткий щиток, щоб він спирався на край очної ямки (орбіти) і не торкався повік, зверху на нього покласти чисту стерильну серветку та закріпити її лейкопластиром і потім накласти пов’язку одночасно на обидва ока (т. зв. бінокулярна пов’язка) та транспортувати його в положенні лежачи на спині.
У всіх випадках за погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги треба повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги і виконувати його указівки.
Порядок надання допомоги в разі травми очей.
1. Що таке травма або ушкодженнях очей?
2. Які бувають травми ока залежно від виду пошкоджу вальних факторів?
3. Які можуть бути ознаки травмування очей?
4. Назвіть послідовність дій під час надання домедичної допомоги постраждалим з травмами та ушкодженнями очей.
Тема: Алгоритм надання домедичної допомоги за травми живота
Ознайомитися з темою Відповісти на5 запитань надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Алгоритм надання домедичної допомоги за травми живота
Пригадайте інформацію про травми живота (див. § 23) і складіть розповідь про ознаки таких травм.
Закрита травма живота — травма, за якої шкіра, підшкірна клітковина та апоневроз залишаються непошкодженими, а на шкірі живота та прикордонних ділянках утворюються підшкірні крововиливи.
Проникаюча травма живота — травма, за якої канал рани проникає в черевну порожнину.
Закриті ушкодження живота відбуваються від удару в живіт твердим предметом, стиснення живота, падіння з висоти, обвалу, дії вибухової хвилі. Розрізняють ушкодження черевної стінки, органів черевної порожнини та заочеревинного простору.
Відповідно закриті ушкодження живота поділяють на дві групи: а) без ушкодження внутрішніх органів; б) з пошкодженням внутрішніх органів.
Ознаки закритої травми живота з можливою внутрішньою кровотечею в постраждалого: посиніння шкіри (утворення синця) на місці травми, хвилювання та неспокійна поведінка, часте дихання, бліда, холодна або волога на дотик шкіра, нудота, блювота; відчуття спраги, утрата свідомості.
Відкриті ушкодження (поранення) виникають унаслідок дії холодної, вогнепальної зброї та вторинних снарядів. Рани, що завдані холодною зброєю, поділяють на колоті, різані, рубані та рвані. Серед вогнепальних поранень розрізняють дробові, кульові (наскрізні, дотичні та сліпі). Унаслідок автомобільних катастрофах і виробничих травм виникають поранення, що завдані вторинними снарядами — уламками скла, металевими деталями тощо. Такі рани за характером наближаються до рвано-забитих.
Відкриті ушкодження живота залежно від того, чи залишилася очеревина непошкодженою або була ушкоджена, поділяють на:
- непроникаючі в черевну порожнину;
- проникаючі в черевну порожнину.
За непроникаючого поранення живота найчастіше пошкоджується передня черевна стінка або м’які тканини поперекової ділянки. Непроникаючі вогнепальні поранення черевної стінки під впливом сили бокового удару снаряда, що ранить, можуть пошкоджувати органи заочеревинного простору (задній відділ черевної порожнини, зокрема наднирникові залози та нирки, сечоводи і сечовий міхур тощо) і черевної порожнини. Але тоді характер пошкодження органів більше відповідає закритій травмі.
Розрізняють проникаючі поранення живота (іл. 39.1):
— поранення без ушкодження внутрішніх органів;
— поранення з ушкодженням внутрішніх органів. Найчастіше проникаючі поранення без ушкодження внутрішніх органів спостерігають унаслідок при нанесенні удару ножем, причому з такою швидкістю, коли рухливі петлі тонкої кишки вислизають у бік від леза ножа.
За проникаючих поранень з ушкодженням внутрішніх органів розрізняють ушкодження порожнистих органів (шлунок, кишечник, сечовий міхур, жовчний міхур), паренхіматозних органів (печінка, селезінка, підшлункова залоза, нирки) і кровоносних судин (магістральні артерії і вени, судини брижі, сальника, заочеревинного простору).
Ознаки проникаючої травми живота у постраждалого: наявність рани, біль у рані та у черевній порожнині, нудота, блювота, слабкість; відчуття тиску, затримка стільця і газів та порушення сечовипускання створює відчуття «розпирання» у животі; наявність сторонніх предметів у рані (ніж, уламок арматури тощо); наявність у рані частини кишечника чи сальника — евентерація, тобто вихід нутрощів за межі черевної порожнини унаслідок порушення її цілості та розгерметизації.
Алгоритм надання домедичної допомоги постраждалим в разі підозри на ушкодження живота. Перед наданням допомоги необхідно переконатися у відсутності небезпеки на місці події для себе та постраждалого від травмувального чинника, що вже діяв, загрози від зовнішнього середовища та загрози від пораненого і тільки після цього надавати допомогу постраждалому. Якщо місце небезпечне, то треба дочекатися прибуття рятувальників. Перед тим, як надавати допомогу постраждалому, слід отримати його пряму або непряму згоду.
Надаючи допомогу постраждалому, не забувайте про власну безпеку! Необхідно перед оглядом та початком надання домедичної допомоги надягнути одноразові гумові або латексні рукавички!
Щоб надати домедичну допомогу постраждалим у разі підозри на ушкодження живота, потрібно:
- провести огляд постраждалого, визначити, чи він притомний і дихає; за можливості, з’ясувати обставини, що спричинили травму, для встановлення характеру ушкодження, особливо в разі закритої травми живота;
- викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
- за відсутності в постраждалого дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації.
У разі закритої травми живота:
- постраждалому потрібно надати зручне положення, за якого він найменше відчуває біль;
- за наявності ознак шоку в постраждалого (різке збліднення, пульс у нього стає слабким, а дихання частим і неглибоким), треба надати йому протишокове положення:
• покласти в горизонтальне положення;
• підкласти під його ноги валик з одягу або чогось іншого так, щоб ступні ніг були на рівні підборіддя;
• укрити постраждалого термопокривалом/покривалом (іл. 39.2);
Іл. 39.2. Постраждалий у протишоковому положенні укритий термопокривалом/ковдрою
- до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги постраждалому необхідно забезпечити постійний нагляд за його станом та моральну підтримку;
- у разі погіршення стану постраждалого ще до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги треба зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги повторно.
У разі проникаючої травми живота треба:
- надати постраждалому зручного положення;
- за наявності ознак шоку надати йому протишокового положення;
- накласти чисту, стерильну пов'язку на рану та зафіксувати її за допомогою лейкопластиру;
- не вправляти внутрішні органи в черевну порожнину постраждалого (це дуже боляче для постраждалого й спричинить додаткове інфікування черевної порожнини);
- не виймати з рани сторонні предмети;
- вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
- забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
- у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
У випадку затримки евакуації постраждалого в лікарню для уникнення стискання внутрішніх органів, що випали, на передню черевну стінку навколо них доцільно накласти стерильне ватно-марлеве кільце. А потім поверх цього кільця щільно, але не туго, щоб не перетиснути нутрощі і не спричинити цим їх омертвіння, треба накласти циркулярну асептичну (стерильну) пов’язку. Але її необхідно постійно змочувати бажано стерильними сольовими розчинами, щоб уникнути висихання. При підсиханні марля щільно прилипає до поверхні кишки і потім при знятті пов’язки це призведе до її значного ушкодження. За відсутності розчинів пов’язку можна змочувати прокип’яченою водою.
Постраждалим з травмами живота категорично заборонено їсти, пити та приймати таблетовані препарати.
Алгоритм надання домедичної допомоги в разі травми живота.
1. Що таке закрита травма живота?
2. Що таке проникаюча травма живота?
3. За яких обставин можуть виникати закриті ушкодження живота?
4. На які дві групи поділяють закриті ушкодження живота?
5. Які ознаки закритої травми живота з можливою внутрішньою кровотечею у постраждалого?
6. На які дві групи і залежно від чого поділяють відкриті ушкодження живота?
7. Які ознаки проникаючої травми живота?
8. Назвіть алгоритм надання домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на ушкодження живота.
9. Що необхідно зробити перед наданням допомоги постраждалим з травмою живота?
10. Який алгоритм надання домедичної допомоги в разі закритої травми живота?
Тема: Алгоритм надання домедичної допомоги в разі травми хребта
Відповісти на тестові завдання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
11 запитаньЗапитання 1Що називають ушкодженням або травмою хребта?
Запитання 2Що може стати причиною травми хребта?
Запитання 3Які ознаки ушкодження хребта?
Запитання 4Як класифікують травми хребта?
Запитання 5Які ознаки перелому хребта?
Запитання 6Назвіть алгоритм надання домедичної допомоги в разі травми хребта.
Запитання 7Будь-яке пошкодження в ділянці голови називають
Запитання 8Травма голови може виникнути після
Запитання 9Назвіть загальні ознаки черепно-мозкової травми
Запитання 10Відкритими травмами голови є
Запитання 11Що необхідно зробити найперше при травмі голови?
10А 20.04.2022
Що називають ушкодженням або травмою хребта?
Що може стати причиною травми хребта?
Які ознаки ушкодження хребта?
Як класифікують травми хребта?
Які ознаки перелому хребта?
Назвіть алгоритм надання домедичної допомоги в разі травми хребта.
Будь-яке пошкодження в ділянці голови називають
Травма голови може виникнути після
Назвіть загальні ознаки черепно-мозкової травми
Відкритими травмами голови є
Що необхідно зробити найперше при травмі голови?
Тема: Алгоритм надання домедичної допомоги в разі травми хребта
Ознайомитися з темою Відповісти на запитання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Алгоритм надання домедичної допомоги в разі травми хребта
За ілюстрацією (іл. 37.1) та інформацією, яку ви засвоїли на уроках біології, складіть стислу розповідь про будову хребта.
Іл. 37.1. Будова хребта людини
Алгоритм надання домедичної допомоги в разі травми хребта визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на пошкодження хребта.
Пошкодження, або травма, хребта — це патологічний стан, що гостро виникає в разі порушення кісткової цілісності хребців унаслідок дії прямого та непрямого травмувального чинника.
Часто травми хребта спричиняються такими чинниками: падіння з висоти, стрибки головою вперед у воду на мілині, сильні удари по тулубу, обрушення важких предметів на тулуб, дорожньо-транспортні пригоди (особливо внаслідок прямого і сильного удару в спину), надмірні силові навантаження в спорті, ураження блискавкою чи електричним струмом, вибухи тощо. За характером впливу травмувальних чинників можна запідозрити різновид ураження хребта.
Ознаками ушкодження хребта можуть бути:
• сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї або спині внаслідок ушкодження нервових волокон у спинному мозку;
• поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг — відчуття тепла, холоду і дотику;
Іл. 37.2. Пошкодження тіла хребця внаслідок травми хребта
• утрата рухових функцій кінцівок і відповідно здатності рухатися;
• утрата рівноваги;
• утрата контролю за роботою кишечника і сечового міхура;
• деформація в ділянці хребта;
• судоми;
• утруднене дихання тощо.
Класифікують травми хребта: а) за локалізацією: шийного відділу; грудного відділу; поперекового відділу; крижів; куприка; б) за пошкодженням анатомічних структур: тіл хребців (іл. 37.2); дужок хребців; суглобових відростків; поперечних відростків; остистих відростків; в) за механізмом: компресійні; осколкові або вибухові; клиновидні; г) залежно від пошкодження спинного мозку: з ушкодженням спинного мозку; без ушкодження спинного мозку.
Розрізняють ушкодження хребта закриті та відкриті.
Травма може поєднуватися з ушкодженням спинного мозку або нервових корінців, які відходять від спинного мозку. У цих випадках розвиваються різні неврологічні порушення. І що вище травмований хребет, то ці порушення тяжчі. Якщо перелом поперекового відділу супроводжується паралічем обох ніг, то розміщені вище пошкодження спинного мозку вимикають функцію всіх кінцівок, черевного преса, тазових органів тощо.
Ознаки перелому хребта: сильний біль у спині навіть за незначних спроб руху, видима деформація хребта, набряк м’яких тканин у місці травмованих хребців, шкірні ушкодження — рани, садна, відчуття поколювання, печіння, повзання мурашок.
Своєчасне і правильне надання домедичної допомоги має вирішальне значення для зменшення негативних віддалених наслідків будь-якої травми хребта. Тому починати надавати її треба на місці події.
Перед наданням допомоги необхідно переконатись у відсутності небезпеки на місці події для себе та постраждалого від травмувального чинника, що вже діяв, загрози від зовнішнього середовища та загрози від пораненого і тільки після цього надавати допомогу постраждалому. Якщо місце небезпечне, то треба дочекатися прибуття рятувальників. Перед тим, як надавати допомогу постраждалому, слід отримати його пряму або непряму згоду.
Надаючи допомогу постраждалому, не забувай про власну безпеку! Необхідно перед оглядом та початком надання домедичної допомоги надягнути одноразові гумові або латексні рукавички!
Алгоритм надання домедичної допомоги за травми хребта:
- провести огляд постраждалого, визначити, чи він притомний і дихає;
- попросити постраждалого трохи поворушити руками та ногами і перевірити чутливість легким пощипуванням. За збереження рухів та больового відчуття можна сподіватися, що спинний мозок не ушкоджений;
- постраждалого не можна зрушувати з місця, треба негайно викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
- якщо постраждалий не дихає, відновити прохідність ДШ і розпочати СЛР.
Якщо постраждалий притомний і перебуває в безпечному місці, треба:
- зафіксувати шийний відділ хребта (ручна фіксація, м’яка шина, за допомогою шийного комірця тощо) (іл. 37.3). Постраждалим з ушкодженням хребта, а особливо
в разі підозри на травму шийного відділу хребта проводять додаткову іммобілізацію спеціальним коміром Шанца (іл. 37.3). Шина-комір Шанца — ортопедичне пристосування, виготовлене з м'якого і екологічно безпечного пінополіуретану.
Іл. 37.3. Шина-комір Шанца: а — зовнішній вигляд; б — накладений на шию
Цей комір повторює контури шиї, і за правильного накладення цілком знерухомлює шийний відділ. Комір мають накладати дві людини: одна фіксує голову, інша обережно підводить комір під шию (іл. 37.4).
Іл. 37.4. Техніка накладання комірця Шанца
За відсутності комірця Шанца можна використовувати шини SAM (іл. 37.5) або підручні засоби: одяг, взуття, масивну ватно-марлеву пов’язку на шию, пластикові пляшки тощо.
Іл. 37.5. Фіксація шиї за допомогою шини SAM
- залишити постраждалого в початковому положенні та забезпечити постійний нагляд за ним до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
- укрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
- психологічну підтримати постраждалого.
За умови, що постраждалий притомний, але подальше перебування його у місці події небезпечне, необхідно:
— зафіксувати шийний відділ хребта (ручна фіксація, м’яка шина, за допомогою шийного комірця тощо);
— обережно перемістити постраждалого на довгу транспортувальну дошку або предмети з твердою рівною поверхнею — тверді ноші, щит, зняті двері тощо й зафіксувати його на них (іл. 37.6);
— укрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
— перемістити постраждалого в безпечне місце;
— провести його повторний огляд;
— надати до медичну допомогу постраждалому залежно від наявних пошкоджень (накладення джгута — турнікета, пов’язки, фіксація переломів тощо);
— психологічно підтримати постраждалого та забезпечити нагляд за ним до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
Іл. 36.6. Постраждалий з травмою хребта зафіксований на транспортувальній дошці
Постраждалого з підозрою на травму хребта заборонено саджати, змушувати вставати на ноги, транспортувати в сидячому положенні, намагатися самостійно вправити деформований хребет, тягнути за кінцівки, здійснювати витягування (тракцію) будь-якого відділу хребта, годувати та напувати.
Якщо евакуація буде проведена менш ніж за одну годину, знеболювання ліпше не проводити.
Усі поранені з підозрою на пошкодження хребта підлягають іммобілізації, їх можна транспортувати лише на транспортувальній дошці, щиті, жорстких або вакуумних ношах.
Рухи постраждалого, зокрема, рухи хребта, особливо згинання, можуть призвести до додаткового ушкодження хребців та спинного мозку, тому кількість перекладань постраждалого має бути зведеною до мінімуму. А саме перекладання його має бути максимально щадним. Відповідно розроблена техніка вкладання постраждалого з травмою хребта на ноші.
Техніка вкладання постраждалого з травмою хребта на ноші
Транспортувати такого постраждалого треба на довгій широкій транспортувальній дошці або жорстких ношах (дверях чи щиті, які довші за зріст постраждалого). Ноші або щит повинні мати рівну жорстку поверхню. Для попередження раптових рухів та зміщення тіла постраждалого необхідно обережно зв’язати йому руки (на рівні талії) та ноги. Якщо постраждалий перебуває в положенні на спині, на ноші під його поперек підкладають валик із м’якої тканини.
Укладання постраждалого треба робити зазвичай чотирьом особам. Перші три особи обережно просовують руки під постраждалого, а четверта допомагає їм у цьому. За командою першої особи всі три особи синхронно та обережно піднімають постраждалого на 20 см від поверхні, а четверта особа підсовує дошку (щит), одночасно стежачи за тим, щоб валик був розміщений під попереком постраждалого, після чого знову допомагає решті. За командою першої особи постраждалого вкладають на дошку (щит) (іл. 37.7).
Іл. 37.7. Укладання постраждалого з травмою хребта на ноші чотирма особами
Укладаючи постраждалого з травмою хребта на ноші, усі три особи стають на коліно з одного боку щита й за командою першої особи (та, що стоїть біля голови постраждалого) обережно просовують руки під постраждалого. Потім знову за командою всі три особи синхронно й обережно піднімають постраждалого на рівень зігнутих колін і повільно встають та опускають на щит, що лежить поряд (іл. 37.8).
Іл. 37.8. Укладання постраждалого з травмою хребта на ноші трьома особами
У разі положення постраждалого обличчям додолу його не перевертають, а транспортують, попередньо підклавши йому під груди валик.
У крайньому разі, коли травмованого потрібно негайно винести з небезпечного місця, але там неможливо відразу вкласти його на жорстку дошку, можна використати м’які ноші. При цьому необхідно постраждалого вкласти на живіт, підклавши йому під плечі валик з одягу так, щоб голова була дещо піднята (іл. 37.9).
Іл. 37.9. Транспортування постраждалого з травмою хребта на м'яких ношах: а — у положенні на животі: б — у положенні на спині з валиком під попереком
За дотримання усіх цих вимог небезпека ускладнення перелому хребта на догоспітальному етапі буде найменшою. Наслідки певних помилок, допущених під час надання домедичної допомоги, згодом буде неможливо виправити навіть за умови найефективнішого лікування.
Алгоритм надання домедичної допомоги при травмі хребта.
1. Що називають ушкодженням або травмою хребта?
2. Що може стати причиною травми хребта?
3. Які можуть бути ознаки ушкодження хребта?
4. Як класифікують травми хребта?
5. Які ознаки перелому хребта?
6. Назвіть алгоритм надання домедичної допомоги в разі травми хребта.
7. Що необхідно зробити перед наданням допомоги постраждалому з травмою хребта?
Тема:Вивихи суглобів, їх класифікація. Ознаки
Відповісти на тестові завдання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Запитання 1Вивих - це
Запитання 2Вивих, за якого утворюється рана
Запитання 3Вивихи, які виникають внаслідок перенесених захворювань
Запитання 4Травматичні вивихи поділяються на:
Запитання 5Оберіть симптоми, які є ознаками вивиху
Запитання 6Вивих, діагностований до 3-х діб після травмування
10А 07.04.2022- 13.04.2022
Вивих - це
Вивих, за якого утворюється рана
Вивихи, які виникають внаслідок перенесених захворювань
Травматичні вивихи поділяються на:
Оберіть симптоми, які є ознаками вивиху
Вивих, діагностований до 3-х діб після травмування
Тема:Вивихи суглобів, їх класифікація.
Ознайомитися з темою.Відповісти на запитання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Вивихи суглобів, їх класифікація. Ознаки вивихів
• Пригадайте з уроків біології, що таке суглоб і які його основні й обов’язкові частини.
• За ілюстрацією (іл. 33.1) та інформацією, яку ви засвоїли на уроках біології, складіть коротку розповідь-есе про суглоби людини.
Іл. 33.1. Різні типи суглобів відповідно до рухів, які вони забезпечують
Вивихом називають зміщення суглобових поверхонь дотичних кісток з порушенням цілісності суглоба — розривом суглобової капсули і пошкодженням всього зв’язкового апарату (суглобова капсула — це оболонка кісткового зчленування, яка формується зі сполучної тканини).
Під час вивиху одна з дотичних кісток, що разом з іншою утворює суглоб, виходить з порожнини суглоба через розрив капсули. За повного вивиху суглобові поверхні кісток не стикаються одна з іншою, а за часткового (неповного) — зміщені суглобові поверхні кісток частково стикаються й утворюється підвивих. Унаслідок підвивиху зв’язки надмірно розтягуються або надриваються, можливий надрив капсули суглоба. Відрізнити вивих від підвивиху може тільки кваліфікований лікар.
Класифікують вивихи:
- за часом від моменту травми: свіжі — до 3-х діб після травми; несвіжі — від 3-х діб до 3-х тижнів; застарілі — понад 3-х тижнів;
- за збереженням цілісності шкірних покривів розрізняють відкриті та закриті вивихи. За відкритих утворюється рана, за закритих немає розриву тканин і шкіри;
- за походженням вивихи вродженні та набуті; останні можуть виникати упродовж усього життя людини. Вони можуть бути травматичними або патологічними.
Уроджені вивихи виникають під час внутрішньоутробного розвитку плода унаслідок неправильного або недостатнього розвитку суглобових поверхонь. Найбільш поширений серед малюків вивих кульшового суглоба.
Травматичні вивихи поділяють на гострі (неускладнені та ускладнені) і звичні травматичні. Вони супроводжуються тяжкою травмою усіх елементів суглоба — здавлюванням та розривом кровоносних судин, прилеглих м’язів, місць їхнього прикріплення та нервів, а також тріщинами та надломами кісток.
Іл. 33.1. Одна із причин вивиху теча — падіння на витягнуту руку
Іл. 33.2. Вивих теча: а) здоровий суглоб, б) передній, в) задній
Гострі травматичні вивихи виникають за надмірного або нетипового для певного суглоба руху внаслідок зовнішнього впливу механічної травми: падіння, автомобільної травми, що супроводжуються ударом по суглобу або тиском на нього. Так, вивих стегна може відбутися під час падіння на зігнуту ногу з одночасним поворотом ноги всередину, вивих плеча—під час падіння на витягнуту руку (іл. 33.1). На першому місці за частотою серед вивихів вивихи плеча, що сягають близько 60 % від усіх травматичних вивихів (іл. 33.2), також вивихи суглобів ліктьового, великого пальця та кульшового.
Звичні вивихи — це вивихи, що виникають багато разів без надмірних фізичних зусиль. Вивих плеча вважається звичним, якщо його рецидив (повторний випадок після первинної травми) настає в період від 3 місяців до 2 років. Проміжки часу між кожним наступним вивихом скорочуються. Безпосередньою причиною їх стає нездатність ложе суглоба після перенесеної травми утримувати головку плечової кістки на місці.
Патологічні вивихи виникають унаслідок деструктивних (руйнівних) патологічних процесів, які викликають руйнування суглобної капсули і зв’язувального апарату. Спричиняють їх пухлини та туберкульозне ураження.
Ознаками вивиху є гострий біль у суглобі, який посилюється під час руху та промацуванні суглоба; деформація (западання) ділянки суглоба, вираженість якої залежить від зміщення суглобних поверхонь кісток (іл. 33.3); порушення функції — відсутність активних і неможливість пасивних рухів у травмованому суглобі; фіксація кінцівки в неприродному положенні, що не піддається виправленню, зі зміною довжини кінцівки, найчастіше її укороченням (іл. 33.4), рідше — подовженням, залежно від положення вивихнутого кінця кістки до суглобної ямки. Положення кінцівок вимушене — верхня або нижня кінцівка відведена в сторону і зігнута в пошкодженому суглобі. Випрямити кінцівку неможливо через пружний опір у суглобі.
Іл. 33.3. Деформація (западання) ділянки правого плечового суглоба внаслідок вивиху плеча
Іл. 33.4. Положення лівої ноги внаслідок задньо-верхнього вивиху стегна
Інколи травмований відчуває оніміння та похолодання в кінцівці, що спричинене стисканням нервових стовбурів, а деколи і судин, які розташовані поряд з ділянкою вивиху. Тоді відповідно може не визначатися ще й пульс на артеріях, що розташовані нижче за місце вивиху.
Полегшує розпізнавання наявності вивиху розуміння механізму травми. Назву вивиху надають за тою кісткою, яка розташована далі від ушкодженого суглоба (на периферії від нього): наприклад, вивих плеча, а не плечового суглоба, вивих передпліччя, а не ліктьового суглоба тощо.
Іл. 33.5. Положення голови за: а) однобічного підвивиху шийних хребців; б) двобічного підвивиху шийних хребців; в) двобічного вивиху шийних хребців
Винятком є вивихи хребців: вивихнутим вважають той хребець, що розташований вище. Підвивихи, вивихи і переломо-вивихи хребців переважно виникають у найрухливішій частині хребта — шийному відділі. У грудному відділі зміщення хребця призводить до переломів суглобових відростків. Для поперекового відділу найхарактернішими є переломо-вивихи (перелом тіла хребця, що розміщений нижче за ділянку травми, зі зміщенням хребця, розташованого над переломаним). Основні ознаки підвивихів і вивихів хребців — біль, вимушене положення голови (тулуба), різке обмеження рухів (іл. 33.5).
Вивихи суглобів, їх класифікація. Ознаки вивихів.
1. Що називають вивихом?
2. Що називають підвивихом?
3. Як класифікують вивихи за часом від моменту травми?
4. Як класифікують вивихи за походженням?
5. Як поділяють травматичні вивихи?
6. Унаслідок чого виникають вивихи?
7. Які вивихи називають звичними?
8. За якою ознакою надають назву вивиху?
9. Які є ознаки вивиху кінцівок?
Відщповісти на тестові завдання.надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Запитання 1
закритого перелому є:
Залежно від напрямку, у якому площина перелому перетинає кістку, розрізняють такі переломи:
Як класифікують вогнепальні переломи за видом снаряда, що ранить?
Що називають переломом?
Ознаки відкритого перелому:
Абсолютними ознаками перелому можуть бути:
Виберідь із запропонованих переломів той, який може сприченити смерть потеропілому, як що не надати вчасно допомогу:
10А 01.04.2022 Тема:Поняття про переломи кісток, їх класифікація.
Ознайомитися з темою.Переглянути відео Скласти 5 запитаньнадіслати на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Переломи кісток виникають під час різких рухів, ударів, падінь з висоти. Схильність людей до переломів залежить від їхнього віку. Так, у дітей та молодих людей переломи виникають значно рідше, ніж у літніх людей. Це пояснюється тим, що у молодих людей вміст органічних речовин у кістках переважає вміст мінеральних, а у людей похилого віку — навпаки. Всього в скелеті дорослої людини міститься 1 кг Кальцію. Органічні речовини надають кісткам більшої гнучкості. З віком їх вміст зменшується. Для зростання кісток потрібен тривалий час (мінімум 15 днів у разі перелому плечової кістки і максимум 120 днів — човноподібної кістки
Відповісти на тестові завдання Надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Характерні ознаки поранення великих судин:
Кровотечею називається:
Кількість крові в дорослої людини становить:
При ушкодженні внутрішніх органів кровотеча має характер:
Ступені гострої крововтрати:
Загальні симптоми характерні для всіх видів кровотеч:
Характерні ознаки венозної кровотечі:
Яку з кровотеч не можна назвати масивною:
Характерними ознаками артеріальної кровотечі є:
Характерними ознаками паренхіматозної кровотечі є:
Інтенсивність кровотечі залежить від:
Рани бувають:
Характерною особливістю різаної рани є:
Характерною особливістю рваних ран є:
Перша допомога при пораненнях передбачає:
Що таке антисептика:
Ознаками нагноєння рани є
Перша допомога при проникаючих пораненнях живота:
У якому випадку для зупинки кровотечі на рану потрібно накласти тугу стискаючу пов'язку та підвести частину тіла, яка кровоточить?
Артеріальну кровотечу можна зупинити:
Кровотечі бувають:
Тема: Техніка накладання компресійної повязки.
Відповісти на тестові завданняНадіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Компресійна пов'язка створює додатковий тиск на кровоносні судини в рані й у такий спосіб зупиняє
Для накладання компресійної пов'язки використовують
Якщо шкіра нижче компресійної пов'язки стає холодною на дотик, синіє або німіє, а пульс не прощупується, то
Під час масивної кровотечі перевагу надають
Розвитку шоку можуть може сприяти
Заміна джгута або турнікета повинна проводитись не пізніше
Зупинка масивної кровотечі повинна здійснюватись
Ватно - марлеві валики накладають так, щоб вони лежали
Валики притискають до рани
Ізраїльський бандаж можна накладати
Ізраїльський бандаж використовують
Чи можна застосовувати зовнішнє пакування Ізраїльського бандажу?
10А23.03.2022.Тема: Техніка накладання компресійної повязки.
Ознайомитися з темою.Відповісти на 1,2,3,4 запитання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Техніка накладання компресійної пов’язки
• З’ясуйте лексичне значення слів «компресія», «компресійний». Доберіть до них український аналог.
• Який фізичний процес є основою дії компресійної пов’язки під час зупинення кровотечі?
Компресійна пов’язка створює додатковий тиск на кровоносні судини в рані й у такий спосіб зупиняє венозну кровотечу. Великі венозні кровотечі небезпечні, тому правильно накладена компресійна пов’язка може врятувати життя людини. Для її накладання використовують бинт, бажано еластичний, а також такі спеціальні перев’язувальні засоби, як індивідуальний перев’язувальний пакет та ізраїльський бандаж.
Компресійну пов'язку як спосіб зупинки кровотечі застосовують:
• для зупинки венозної кровотечі (іл. 31.1 а);
• для зупинки масивної кровотечі:
- після прямого тиску на рану, якщо кровотеча зупинилась або незначна (іл. 31.1 б);
- після тампонування рани, якщо кровотеча зупинилась або незначна (іл. 31.1 в);
Послідовність накладання компресійної пов’язки
Іл. 31.4. Валик притисніть до рани турами бинтової пов'язки, спостерігаючи зупинку кровотечі. Щоб створити потрібний для зупинки кровотечі тиск, використовуйте еластичний бинт
Іл. 31.5. До рани можна прикласти міхур з льодом
Іл. 31.6. Схема накладання шарів компресійної пов’язки
Іл. 31.7. Схема дії компресійної пов’язки
Іл. 31.8. Схема-алгоритм накладання компресійної пов’язки
Особливості накладання і використання компресійної пов’язки
• Компресійна пов’язка не має перешкоджати кровообігу. Валик, підкладений під бинт, стискає поранені кровоносні судини і зупиняє кровотечу. Якщо шкіра нижче компресійної пов’язки стає холодною на дотик, синіє або німіє, а пульс не прощупується, то пов’язка затягнута занадто сильно. Виникає порушення циркуляції крові, тому послабте й перев’яжіть пов’язку. Періодично оглядайте кінцівку нижче рани (пальці рук або ніг), щоб переконатися в тому, що нормальна циркуляція крові збережена.
• Компресійна пов’язка має таку ж кровозупинну дію, як прямий тиск на рану. Але після її накладання руки рятівника звільняються і він може виконувати інші дії.
• Під час зупинки масивної кровотечі перевагу надають прямому тиску на рану, тампонуванню рани, компресійній пов’язці та їх поєднанню, а не накладанню турнікета (джгута). Сильне стискання м’яких тканин кінцівки, цілковите порушення кровообігу і виражений біль може сприяти розвитку шоку. Тому турнікет (джгут) накладають тільки тоді, коли зазначені вище заходи не зупинили кровотечу.
• У випадку, коли машина швидкої допомоги не зможе вчасно приїхати на місце події (наприклад, у лісі, у горах тощо), а також під час самостійного транспортування постраждалого з масивною кровотечею до лікувального закладу, заміна турнікета (джгута) на інші засоби, у тому числі тампонування рани, компресійну пов’язку, або їх поєднання, повинна проводитись медичними працівниками якомога швидше, якщо дозволяють умови, однак не пізніше двох годин після первинного накладання. Отже, тривалість доставки такого постраждалого до лікувального закладу не повинна перевищувати вказаний термін.
Зупинка масивної кровотечі повинна здійснюватися шляхом прямого тиску на рану, накладанням компресійної пов’язки, тампонуванням рани, у тому числі стерильними перев’язувальними та кровоспинними засобами. Нерідко доводиться використовувати комбінацію цих способів. Якщо ці методи не зупиняють кровотечу, накладають турнікет (джгут).
Використання індивідуального перев’язувального пакета (ІПП) як компресійної пов’язки
Готуючись накладати компресійну пов’язку, кожну з двох ватно-марлевих подушечок згортають у валики (іл. 31.9) і накладають так, щоб вони лежали поздовж кінцівки, накриваючи рану (іл. 31.10). Валики притискають до рани турами бинтової пов’язки (іл. 31.11), спостерігаючи поступову зупинку кровотечі.
Іл. 31.9. Підготовка ІПП до використання як компресійної пов'язки
Іл. 31.10. Накладання валиків з подушечок ІПП поздовж кінцівки
Іл. 31.11. Притискання валиків до рани
«Ізраїльський бандаж» — це стерильна компресійна пов'язка, призначена для контролю кровотечі. Бандаж запакований двічі, що забезпечує його стерильність. (Зовнішнє пакування може також використовуватися як перев’язувальний матеріал у разі пневмотораксу).
Ця пов’язка для екстреної допомоги під час травми була винайдена Бернардом Бар-Натаном — ізраїльським військовослужбовцем, медиком і бізнесменом. Він сконструював бандаж на зміну імпровізованим пов'язкам, щоб зберегти час у критичних ситуаціях. Бар-Натан витратив чимало років на тестування різних тканин і тиску, і лише в 1995 р. зупинився на бандажі з оптимальним тиском на рану, яка не спричиняла ефекту джгута.
Ставши стандартом для елітних підрозділів армії США, цей бандаж замінив попередні бойові пов’язки. Бандаж був вперше використаний у великому масштабі під час Боснійської війни, де із ним пов’язують порятунок багатьох життів. Відтоді він став оптимальним інструментом для військових, державних і громадських організацій по всьому світу.
Нині ізраїльський бандаж (перев’язувальний пакет-бандаж) виробляють і використовують в Україні (іл. 31.13).
Використання ізраїльського бандажу як компресійної пов’язки. Бандаж для першої допомоги з аплікатором для тиску на рану — The First Care Bandage — ізраїльський бандаж (ізраїльська компресійна пов’язка) (іл. 31.12) накладають у разі поранень на будь-яку поверхню тіла людини. Його можна використовувати як асептичну, так і як компресійну пов’язку.
Іл. 31.12. Ізраїльська компресійна пов’язка
Послідовність накладання компресійної пов’язки за допомогою ізраїльського бандажу на рану кінцівки і шиї.
• Дістати бандаж з прогумованої та поліетиленової упаковки (іл. 31.13). Підготувати подушечку до використання (іл. 31.14).
Іл. 31.13. Витягніть бандаж з прогумованої та поліетиленової упаковки
Іл. 31.14. Підготуйте подушечку до використання
Іл. 31.15. Накрийте подушечкою всю поверхню рани кінцівки
Іл. 31.16. Еластичним бандажем обгорніть кінцівку один раз
Іл. 31.17. Проведіть бандаж через отвір аплікатора для створення тиску на рану
Іл. 31.18. Поверніть в протилежний бік, притискаючи аплікатор до подушечки
Іл. 31.19 а, б. Повністю забинтуйте аплікатор і подушечку, створюючи необхідний тиск
Іл. 31.20. Край еластичної стрічки закріпіть спеціальними фіксаторами
Накладання індивідуального перев’язувального пакета та ізраїльського бандажа.
1. Для зупинки яких кровотеч накладається компресійна пов’язка?
2. Яка послідовність накладання компресійної пов’язки?
3. З чого формують шари компресійної пов’язки й у чому полягає її дія?
4. Які особливості накладання і використання компресійної пов’язки?
10А18.03.2022.Тема: Техніка тампонування рани.
Ознайомитися з темою.Відповісти на 1,2,3 запитання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Техніка тампонування рани
• Пригадайте з уроків біології, що таке артерії. Розгляньте малюнок-схему і назвіть місця, які позначено на ній.
• Доповніть підпис до іл. 30.1 доречними термінами, уставляючи їх замість кольорових крапок (...).
Іл. 30.1. Місця на ... (тілі, шиї, кінцівках) людини, де можна ... (прощупати, пальпувати, відчути пальцями) пульсацію ... (артерій)
За наявності масивних кровотечах на шиї, підпахвових і пахвинних ділянках основним методом її зупинки є тампонування рани. Воно передбачає щільне заповнення порожнини рани бинтом, звичайною марлею або чистою тканиною.
Завдяки широкому впровадженню джгутів для зупинки кровотечі з ран кінцівок вдалося значно знизити кількість смертей як серед військовослужбовців, так і серед цивільних осіб. Однак як під час ведення бойових дій, так і при терористичних актах, все частіше використовують вибухові пристрої, у тому числі саморобні, які мають значну вражаючу силу. В цих умовах у постраждалих виникають поранення та кровотечі, які мають спеціальне визначення — «вузлові кровотечі», тобто кровотечі з місць приєднання кінцівок до тулуба (підпахвові й пахвинні ділянки) та основи шиї (іл. 30.2).
Особливістю цих кровотеч є те, що в цих ділянках анатомічно неможливо використати стандартний джгут, придатний для зупинки кровотечі з ран кінцівок. Основними методами зупинки вузлової кровотечі є прямий тиск на рану та щільне тампонування (заповнення) рани, у тому числі кровозупинними бинтами.
Кровозупинна дія бинта з одночасним притисканням кровоносних судин створює умови для тимчасової зупинки масивної кровотечі. Отже, тампонування рани є ефективним методом зупинки масивної зовнішньої кровотечі на шиї, підпахвових і пахвинних ділянках (іл. 30.3).
Іл. 30.2. Місця можливих «вузлових кровотеч» — підпахвові й пахвинні ділянки та основа шиї
Іл. 30.4. Кровозупинний бинт
Для тампонування рани з метою зупинки кровотечі слід використовувати спеціальний кровозупинний бинт — стерильний бинт, який був просочений кровозупинними засобами та для зручності користування складений Z-подібно або «гармошкою» типу Combat Gauze (бойова марля) (іл. 30.4).
Отже, якщо після проведення прямого тиску на рану шиї, підпахвових і пахвинних ділянок протягом 3-5 хвилин кровотеча продовжується, а у вас є перев’язувальні кровозупинні стерильні засоби або стерильний/чистий перев’язувальний матеріал (бинт, марля тощо), то послідовність ваших дій має бути такою, як зазначено нижче.
Іл. 30.5. Тампонування рани стерильним кровозупинним бинтом (схема)
• Перевірити притомність постраждалого, поставивши йому запитання, яке потребує відповіді.
• Оцінити реакцію постраждалого на біль під час ваших дій (щипок за шкіру на відкритій ділянці тіла, натискання на мочку вушної раковини):
- якщо постраждалий не реагує, то діяти за алгоритмом ABC для визначення місця зупинки кровообігу та одночасно продовжуйте зупинку кровотечі;
- якщо постраждалий реагує на подразники, продовжувати тільки заходи зупинки кровотечі;
• здійснити щільне тампонування рани стерильним кровозупинним бинтом (бойовою марлею) так, як показано на іл. 30.5 та іл. 30.6.
Кровозупинні компоненти мають дуже важливу, але допоміжну дію. Вони значно зменшують час зсідання крові і, відповідно, зупинки кровотечі тільки тоді, коли кровозупинний бинт контактує з джерелом кровотечі в глибині рани, тобто у випадку щільного тампонування рани. Тому, за відсутності перев’язувальних засобів з такими компонентами, проводять тампонування рани стерильним перев’язувальним матеріалом (бинтом або марлею) (іл. 30.7).
Якщо цього недостатньо, використовують другий кровозупинний або звичайний стерильний бинт, доки буде можливість втиснути їх усередину рани, та продовжують тиск на рану протягом щонайменше трьох хвилин.
При тампонуванні потрібно дотримувати таких правил;
- уважно огляньте рану і виявіть місце кровотечі;
- своєю правою рукою притисніть судину в цьому місці до кістки в глибині рани, щоб зменшити кровотечу; якщо кровотеча з пахвинної ділянки, притисніть стегнову артерію на відстані (це можна зробити, притискаючи судинний пучок власним коліном (іл. 30.8) і одночасно підготуйте кровозупинний або стерильний бинт до використання;
- візьміть в ліву руку кілька петель бинта і підведіть його під пальці правої руки, якою продовжуйте тиск на судину з використанням підведених петель;
- повторіть цей прийом до заповнення рани, не послаблюючи тиску правою рукою (шульга притискає лівою, а подає бинт правою);
- після повного тампонування рани, здійсніть прямий тиск на рану двома руками протягом щонайменше 10 хв у разі використання звичайного бинта і 3 хв — кровозупинного;
• після виконання маніпуляції, обережно зменште тиск і огляньте рану; якщо промокання бинта кров'ю не збільшується і кровотеча зупинилась — накладіть поверх рани компресійну пов'язку (іл. 30.9).
Іл. 30.9. Накладання компресійної пов'язки
Іл. 30.10. Прямий тиск на рану з максимальним зусиллям
Алгоритм зупинки вузлових кровотеч Прямий тиск на рану —> тампонування рани —> компресійна пов’язка
Іл. 30.11. Зупинка артеріальної кровотечі завдяки максимальному згинанню кінцівки в суглобі вище рани:
А — плеча;
Б — передпліччя;
В — стегна;
Г — гомілки
• у випадку, якщо кровотеча не зупинилась, слід продовжити прямий тиск на рану з максимальним зусиллям до приїзду бригади швидкої допомоги (іл. 30.10).
Іноді (коли немає переломів кісток) для зупинки артеріальної кровотечі можна застосувати максимальне згинання кінцівки в суглобі вище рани для стискання артерії (іл. 30.11).
У разі кровотечі з носа постраждалого необхідно посадити, розстебнути комірець, на перенісся покласти шматочок льоду або міхур з холодною водою, голову дещо нахилити вперед, а не назад, затиснувши крила носа пальцями (на 1-15 хв) (іл. 30.12). Можна також щільно затампонувати носові ходи шматочком чистої вати (іл. 30.13).
Іл. 30.12. Правильне положення (ліворуч) у разі кровотечі з носа
Іл. 30.13. Тампонування носових ходів голови під час кровотечі з носа штаточком чистої вати
Прямий тиск на рану. Щільне тампонування рани. Кровозупинні бинти.
1. Що таке вузлові кровотечі?
2. Як зупинити вузлову кровотечу?
3. Що таке кровозупинний бинт? Як його складають та використовують?
4. Як проводять тампонування рани?
5. Для чого в постраждалого з масивною кровотечею під час надання медичної допомоги визначають реакцію на голос або на біль?
6. Чи варто застосовувати кровозупинний бинт для прямого тиску на рану?
7. Що робити, якщо тампонування рани не зупинило кровотечу?
8. У яких ситуаціях не варто застосовувати максимальне згинання кінцівки в суглобі вище рани для зупинки артеріальної кровотечі?
9. Як правильно надати допомогу в разі носової кровотечі?
10А Тема Техніка накладання турнікета.
Відповісти на тестові завдання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Накладання джгута-турнікета — один з основних методів
Правила накладання джгута та джгута-турнікета
Для зупинки кровотечі застосовують джгут з еластичної гуми типу Есмарха
Для зупинки кровотечі застосовують спеціальний джгут (турнікет) типу САТ
Для зупинки кровотечі застосовують турнікет українського виробни-
цтва СПАС або СІЧ
Джгут-турнікет, який накладений з метою зупинки кровотечі, можна безпечно тримати на верхній або нижній кінцівці не довше
Джгут-турнікет не слід періодично
У разі ампутації (відриві) кінцівки джгут-турнікет потрібно накласти
Слід уникати накладання джгута-турнікета на
Послідовність зупинки кровотечі з ран кінцівок:
Тема: Техніка накладання турнікета.
Ознайомитися з темою. Відповісти на6 запитання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Техніка накладання турнікета на верхні та нижні кінцівки
• Що ви пам'ятаєте з уроків «Основи здоров’я» та «Біологія» про джгут, механізм його дії та техніку використання?
• Пригадайте алгоритм ABC; зазначте, для чого його склали її висловте своє припущення щодо його ефективності.
Накладання джгута-турнікета — один з основних методів зупинки масивних кровотеч на кінцівках. Його вважають основним у разі артеріальної кровотечі. Кожна людина повинна вміти його застосувати і як самодопомогу, і як взаємодопомогу.
Алгоритм надання домедичної допомоги в разі масивних кровотеч на кінцівках. Розгляньмо продовження алгоритму, бо з його початком ви ознайомилися на попередніх заняттях.
Правила накладання джгута та джгута-турнікета
Ситуація. Після проведення прямого тиску на рану кінцівки протягом 3—5 хвилин (іл. 28.1), кровотеча продовжується; при цьому неможливо провести тампонування рани (або воно неефективне). Але на місці події наявні турнікет, джгут або джгут-закрутка з підручних засобів, тому подальша послідовність ваших дій має відповідати алгоритмові, описаному нижче.
• Перевірте притомність постраждалого:
- за допомогою запитання, яке потребує відповіді;
- оцініть його реакцію на біль: щипніть за шкіру на відкритій ділянці тіла (іл. 28.2) або натисніть на мочку вушної раковини (іл. 28.3);
- якщо постраждалий не реагує, то дійте за алгоритмом ABC для визначення зупинки кровообігу та одночасно продовжуйте зупинку кровотечі;
- якщо постраждалий реагує на подразники, продовжуйте тільки заходи зупинки кровотечі;
Іл. 28.2. Щипніть за шкіру на відкритій ділянці тіла
Іл. 28.3. Натисніть на мочку вушної раковини
• за наявності на місці події джгута або турнікета, його слід накласти на кінцівку (плече, передпліччя, стегно, гомілку) на 5-7 см вище джерела кровотечі; якщо ви не бачите джерела — накладайте максимально високо;
• накладайте джгут безпосередньо на одяг, не варто знімати чи розрізати його;
• накладаючи джгут, створіть необхідний тиск до повної зупинки кровотечі з рани;
• якщо ви наклали джгут і зупинили кровотечу, його не можна знімати до прибуття бригади швидкої допомоги;
• якщо кровотеча не зупинилася після накладання джгута, слід перевірити правильність його накладання і. за наявності, накласти другий джгут вище за перший поруч із ним;
• якщо кровотеча не зупинена, а джгута або турнікета немає, треба накласти джгут-закрутку з підручних засобів. Під час підготовки цих засобів слід продовжити прямий тиск на рану із зусиллям, доповнивши його, якщо можливо, тампонуванням рани;
• навіть після повної зупинки кровотечі не залишайте постраждалого без нагляду до приїзду бригади швидкої допомоги, перевіряючи кожні дві хвилини притомність постраждалого, наявність у нього дихання і серцебиття.
Види джгута та джгута-турнікета
Отже, якщо кровотеча на кінцівці не зупинилась після прямого тиску на рану, компресійної пов’язки і тампонування рани, завершальним кроком має бути: накладання джгута або джгута-турнікета. Найпоширеніші з них: джгут з еластичної гуми типу Есмарха (іл. 28.4), спеціальний джгут (турнікет) типу CAT (іл. 28.5) українського виробництва СПАС або СІЧ (іл. 28.6) і джгут-закрутка (турнікет) з підручного матеріалу.
Іл. 28.4. Джут з еластичної гуми типу Есмарха
Іл. 28.5. Турнікет CAT
Іл. 28. б. Турнікет СПАС (СІЧ)
Іл. 28.7. Схематичне зображення місць накладання кровозупинного джгута-турнікета або джгута
Накладання джгута-турнікета є простим і доволі ефективним методом зупинки артеріальної кровотечі на кінцівках (іл. 28.7).
Проте людина, яка надає домедичну допомогу, має пам'ятати, що накладений джгут-турнікет на неампутовану кінцівку припиняє надходження крові до ділянок, які розташовані нижче місця накладання і. у разі невиконання зазначених нижче правил може призвести до ушкодження нервів, кровоносних судин і, як результат, — утрати кінцівки.
• Джгут-турнікет, який накладений з метою зупинки кровотечі, можна безпечно тримати на верхній або нижній кінцівці не довше двох годин, незалежно від пори року. За цей період не виникають ускладнення, пов'язані з травмуванням нерва внаслідок тривалого стискання, можливого обмеження руху кінцівки і відмирання тканин нижче накладеного джгута. Хоча в основному вони реєструються, через неправильне накладання джгута-турнікета, наприклад за недостатнього тиску джгута-турнікета, що зупинив венозний відтік крові, у разі одночасного збереження артеріального кровотоку.
• Джгут-турнікет не слід періодично послаблювати для відновлення кровопостачання тканин. Є ризик різкого падіння артеріального тиску, а в деяких випадках і смерті внаслідок утрати крові малими об’ємами.
• У разі ампутації (відриві) кінцівки джгут-турнікет потрібно накласти вище місця ампутації на 5-6 см і, за необхідності, він може залишатись понад 2 год.
• Слід уникати накладання джгута-турнікета на коліно і лікоть, так як це не зупинить кровотечу (судини сховані між кістками), проте може травмувати шкіру навколо суглобу.
• Не накладайте джгут-турнікет на місця розташування кишень, бо речі, які там є (ключі, мобільний телефон тощо) зменшують тиск на кінцівку і будуть перешкоджати зупинці кровотечі.
• Послідовність зупинки кровотечі з ран кінцівок: прямий тиск на рану - компресійна пов’язка - тампонування рани. Джгут або джгут-турнікет потрібно накладати тільки в тому випадку, якщо всі попередні заходи виявилися безуспішними.
• Джгут (турнікет) накладають тільки в разі артеріальних кровотеч на кінцівках, а також за травматичних ампутацій (відривах) частин кінцівок.
Техніка накладання спеціального джгута (турнікета) на верхні та нижні кінцівки
• Надягніть на кінцівку підігнану під її товщину петлю стрічки-липучки турнікета або щільно обгорніть стрічку-липучку навколо кінцівки й просуньте через пряжку; на руці — протягніть вільний кінець стрічки турнікета тільки через ближнє півкільце пряжки, на нозі — крізь обидва отвори пряжки. Так турнікет не розпуститься при закручуванні. Затягніть вільний кінець стрічки-липучки так, щоб не можна було провести кінчики 3-х пальців між паском і пораненою кінцівкою, та надійно приклейте його до турнікету.
• Розмістіть турнікету верхній третині плеча або стегна.
• Закрутіть стержень (переважно тричі), поки кровотеча не зупиниться. Перевірте відсутність пульсу нижче поранення.
• Закріпіть закрутку в кліпсі (ріжках-фіксаторах).
• Закріпить стрічку для написання часу і вільним кінцем стрічки обгорніть її залишок навколо кінцівки через кліпсу та поверх стержня.
• Запишіть час, коли було накладено турнікет.
• На рану кінцівки накладіть асептичну пов’язку (іл. 28.8).
Послідовність накладання турнікету СПАС однією рукою
Іл. 28.9. Одягніть сформовану стрічкою-липучкою петлю турнікета на поранену кінцівку. Турнікет має бути на 6-8 см вище за місце кровотечі
Іл. 28.10. Міцно затягніть турнікет, потягнувши за край стрічки
Іл. 28.11. Зафіксуйте стрічку навколо кінцівки до кліпси за допомогою двосторонньої липучки
Іл. 28.12. Закрутіть стержень до зупинки артеріальної кровотечі та зникнення периферичного пульсу
Іл. 28.13. Зафіксуйте стержень у кліпсі. Перевірте, чи зупинилася кровотеча та чи є пульс
Іл. 28.14. Обгорніть залишок стрічки навколо кінцівки через кліпсу та поверх стержня
Іл. 28.15. Зафіксуйте залишок стрічки за допомогою білої липучки. Напишіть час накладання турнікета на липучці
Спеціальним кровоспинний джгут (турнікет) (Combat Application Tourniquet, CAT), розроблений у США, має вигляд стрічки з липучкою зі спеціальними пристосуваннями (іл. 28.5). У 2005 р. його назвали одним з 10 кращих винаходів року в армії США. Накладання CATможливе і як самодопомога, і як взаємодопомога, як на руці, так і на нозі, як двома, так і однією рукою.
Турнікет СПАС, або СІЧ (іл. 28.6), що виробляється в Україні, є аналогом турнікету типу CAT, його вважають найбільш оптимальним серед подібних засобів. СПАС накладають на кінцівку на 5-7 см вище джерела масивної кровотечі. Якщо неможливо швидко визначитись із місцем витікання крові, накладають турнікет якомога вище прямо поверх одягу.
Послідовність застосування турнікету СПАС двома руками
Іл. 28.16. Одягніть турнікет навколо пораненої кінцівки. Розташуйте турнікет на 6-8 см вище місця кровотечі, протягніть край стрічки через внутрішній отвір пряжки. Міцно затягніть джгут
Іл. 28.17. Протягніть край стрічки через зовнішній отвір пряжки. Міцно затягніть джгут
Іл. 28.18. Зафіксуйте стрічку навколо кінцівки до кліпси за допомогою двосторонньої липучки
Іл. 28.19. Закручуйте стержень до зупинки артеріальної (яскраво-червоної) кровотечі й зникнення периферичного пульсу. Зафіксуйте стержень у кліпсі. Переконайтесь у відсутності кровотечі й периферичного пульсу. Якщо кровотеча не зупинилась, накладіть другий турнікет біля першого. Перевірте кровотечу та пульс
Іл. 28.20. Напишіть час накладання турнікета на білій липучці
Правила накладання джгута з еластичної гуми типу Есмарха
• Джгут потрібно накладати з боку пораненої кінцівки на розправлений одяг або на бинтову пов’язку, переконавшись, що місце накладання на 5 см вище за місце кровотечі.
• Обов’язково вкажіть час накладання джгута. Для цього на видному місці робиться відповідний запис, наприклад, маркером або кульковою ручкою на пов’язці, шкірі або на папері, який вкладається між турами джгута.
• Якщо джгут накладено правильно, то: кровотеча з рани припиняється, кінцівка стає блідою та холодною, нижче накладеного джгута пульс не визначається.
Техніка накладання джгута з еластичної гуми тину Есмарха
Іл. 28.21. Накладений джгут Есмарха
• Гумовий джгут просувають під кінцівкою і розтягують на рівні однієї і двох третин його довжини так, щоб одна рука перебувала вище, а інша — нижче за кінцівку.
• Не послаблюючи, обгортають джгут довкола кінцівки і затягують до припинення кровотечі з рани. Наступні тури не ослаблюють, не допускаючи послаблення першого; кожний з них лягає на третину попереднього. Це зменшує тиск на м’які тканини кінцівки. Шкіра між сусідніми турами не защемляється (іл. 28.21).
• Вільні кінці джгута закріплюють спеціальними фіксаторами.
• Записують час накладання джгута незмивним маркером: на клаптику паперу, який вкладають між турами джгута; на поверхні джгута; безпосередньо на шкірі кінцівки.
• На рану кінцівки накладають асептичну пов’язку.
Послідовність накладання джгута з еластичної гуми типу Есмарха
Вище місця кровотечі кінцівку обгорніть м’яким матеріалом (одяг, рушник, бинт) для того, щоб під час накладання джгута не створювати складки шкіри, защемлення яких посилює біль (іл. 28.22).
Джгут просовують під кінцівкою і максимально розтягують на рівні однієї і двох третин його довжини (іл. 28.23).
Накладають перший тур, не послаблюючи джгут, наступними турами покривають на 1/3 попередній, дещо зменшуючи тиск, але так, щоб не допустити послаблення першого. Вільні кінці джгута закріплюються спеціальними фіксаторами (іл. 28.24).
Іл. 28.22. Обгортання м’яким матеріалом кінцівки (вище за місце кровотечі)
Іл. 28.23. Накладання джгута з еластичної гуми
Іл. 28.24. Накладання джгута з еластичної гуми (проміжний етап)
Іл. 28.25. Накладання джгута з еластичної гуми (завершальний етап)
Якщо джгут накладено правильно, то нижче місця накладання зникає пульс, кінцівка блідне, стає холодною на дотик, припиняється кровотеча (іл. 28.25).
На видному місці роблять відповідний запис маркером або кульковою ручкою на пов’язці, шкірі або на папері, який вкладають між турами джгута.
Постраждалого транспортують у лежачому положенні, попередньо здійснивши транспортну іммобілізацію. На рану накладають асептичну пов’язку. За необхідності, дають знеболювальні засоби. Тривалість стискання джгутом верхньої і нижньої кінцівки — до 2 годин, незалежно від пори року.
За можливості, не розташовуйте джгут (турнікет) у ділянці середньої третини плеча, де можливе травмування плечового нерва з наступним обмеженням руху кінцівки.
Техніка накладання джгута-закрутки (турнікету) з підручного матеріалу
Для накладання закрутки використовуються підручні засоби: смужки тканини, поясні паски, носові хустинки, косинки тощо, а для закручування — палки, гілки, металеві стержні, шматки товстого дроту.
На підведеному під кінцівку матеріалі, що використовують як турнікет, роблять вузол таким чином, щоб були вільні кінці не менше 5-6 см, між поверхнею кінцівки і вузлом можна було ввести якийсь стержень (палку, ручку, ножиці), зробити ним кілька витків закручування (до припинення кровотечі) (іл. 28.26, іл. 28.27).
Іл. 28.26. Накладання джгута-закрутки (турнікета) з підручного матеріалу (варіант)
Іл. 28.27. Накладання джгута-закрутки (турнікета) з підручного матеріалу (варіант)
Іл. 28.28. Накладання джгута-закрутки (турнікета) з підручного матеріалу (варіант)
Для запобігання розкручування закрутку фіксують до кінцівки бинтом або зав’язують вільними кінцями (іл. 28.28). Точний час записують на клаптику паперу або на відкритій шкірі. Треба враховувати можливість травмування м’яких тканин коли використовуємо як закрутку тонкі шнурки, дріт, кабель, а також у разі надто щільного закручування.
Алгоритм дій перед транспортуванням у разі артеріальної кровотечі на кінцівці наведено на іл. 28.29.
Іл. 28.29. Алгоритм дій у разі артеріальної кровотечі на кінцівці перед транспортуванням: а — припинити кровотечу накладанням джгута; б — накласти асептичну пов’язку на рану; в — іммобілізувати кінцівку; г — укутати пораненого; ґ — клаптик тканини, змочений кров'ю, прикріпити до одягу постраждалого
Постраждалі з накладеним джгутом або закруткою потребують особливого догляду, джгут повинен бути добре помітним.
У холодну пору року, коли для зігрівання постраждалого вкривають термопокривалом (ковдрою, пальтом, курткою), на нього необхідно прикріпити мітку — клаптик бинта або білої тканини, змоченого червоною фарбою (кров’ю) або написати маркером на видному місці літеру Т (від слова турнікет).
Джгут. Турнікет. Підручні засоби для припинення кровотечі.
1. Назвіть правила особистої безпеки під час надання домедичної допомоги постраждалому з кровотечею.
2. Який стандартний алгоритм дій у разі зупинки кровотечі на кінцівці?
3. Для чого в постраждалого з масивною кровотечею під час надання медичної допомоги визначають реакцію на голос або на біль?
4. Які особливості накладання турнікета на верхню та нижню кінцівку однією і двома руками в порядку само- і взаємодопомоги?
5. Які правила слід пам’ятати, накладаючи турнікет?
6. Як виконати зупинку кровотечі з використанням закрутки?
10А18.02.2022. Тема: Алгоритм дій при кровотечі.
Ознайомитися з темою. Відповісти на5 запитання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
2. Алгоритм дій домедичної допомоги при кровотечі. Способи тимчасового припинення зовнішньої кровотечі
Головна небезпека кровотечі пов’язана з виникненням гострого недостатнього кровопостачання тканин, втратою крові, що викликає порушення їхньої діяльності. Насамперед це стосується життєво важливих органів — мозку, серця та легень.
Саме тому знати й уміти застосовувати на практиці алгоритм дій, спрямованих на зупинку кровотечі, дуже важливо. Діяти при цьому слід швидко й цілеспрямовано, адже значна втрата крові знесилює людину і навіть становить загрозу для її життя. Отже, головне завдання рятівних заходів — мінімізувати крововтрату. Це багато в чому попередить ускладнення стану постраждалої людини і полегшить процес подальшого лікування.
ПОРЯДОК РЯТІВНИХ ДІЙ
Визначити ознаки кровотечі
Зупинка внутрішньої кровотечі
При підозрі внутрішньої кровотечі необхідно одразу викликати екстрену медичну допомогу або якомога швидше транспортувати постраждалого до медичного закладу. Перед цим потрібно вжити певних рятівних заходів й дотримуватися чітких правил надання першої допомоги.
Алгоритм надання першої допомоги при внутрішній кровотечі
1. Звільніть постраждалого від одягу, розстебніть ремені й ґудзики. Забезпечте приплив свіжого повітря до приміщення.
2. При сильному травмуванні грудної клітки розташуйте постраждалого у напівсидячому положенні, а під ноги йому підкладіть невеликий валик із ковдри (рис. 1).
3. Якщо кров виливається в черевну порожнину, покладіть постраждалого на рівну тверду поверхню без будь-яких підвищень (рис. 2). Якщо постраждалий відчуває позиви до блювання, переверніть його на бік.
4. Прикладіть до вірогідного місця кровотечі холод (грілку з холодною водою, пакет із льодом).
5. Не дозволяйте постраждалому рухатися, розмовляти (це може спричинити погіршення стану). Якщо людину мучить спрага, слід допомогти їй прополоскати рот холодною водою.
Увага! Запам’ятайте, чого не можна робити у випадку внутрішньої кровотечі:
• давати постраждалому будь-які медичні препарати (знеболювальні, проносні, стимулюючі серцеву діяльність);
• прикладати до вірогідного місця кровотечі тепло;
• напувати постраждалого або годувати.
Зупинка зовнішньої капілярної кровотечі
Капіляри є найдрібнішими тонкостінними судинами мікроциркуляції, якими рухається не лише кров, а й лімфа. Вони є в усіх органах і тканинах організму, будучи продовженням артеріол або їхнім розгалуженням. Окремі капіляри, поєднуючись між собою, утворюють початок венозної системи.
При капілярній кровотечі втрата крові незначна, її можна швидко зупинити, наклавши на кровоточиве місце чисту марлю, вату й забинтувавши або приклеївши пластир.
Алгоритм надання допомоги при капілярній кровотечі
1. Покладіть на поранене місце клаптик чистої марлі (рис. 1).
2. На марлю покладіть шматок вати (рис. 2).
3. За допомогою бинта або пластира зафіксуйте вату на пошкодженому місці (рис. 3).
Якщо немає спеціальних медичних засобів першої допомоги, пошкоджену ділянку можна перев’язати чистим носовичком. Накладати прямо на місце поранення вату або клаптик ворсистої тканини не можна, щоб не викликати подразнення й не ускладнювати подальше видалення тимчасової пов’язки.
Зупинка зовнішньої венозної кровотечі
Венозну кровотечу краще за все можна зупинити тиснучою пов’язкою. Вона стискає кінці пошкодженої вени, і кровотеча припиняється. Але слід пам’ятати, що в такий спосіб судина може затромбуватися, отже, таку пов’язку не слід лишати на тривалий час.
Алгоритм надання допомоги при венозній кровотечі
1. Притисніть кровоточиве місце пальцями (якщо поранена кінцівка, надайте їй підвищеного положення). Покладіть на кровоточиве місце клаптик чистої марлі (якщо рана глибока, проведіть її тампонування).
2. На марлю покладіть нерозгорнутий рулон бинта або складені в кілька шарів ткані серветки, носовичок (рис. 1).
3. Накрийте бинт шматком вати (рис. 2).
4. За допомогою ще одного рулону бинта зробіть щільну пов’язку (рис. 3).
5. Подбайте про термінове транспортування постраждалого до медичного закладу.
Якщо вилив крові зупинився, але нижче зберігається пульсація вени, пов’язка зроблена правильно. Способи зупинки венозної кровотечі передбачають і вплив холодом. Міхур із льодом можна покласти на пов’язку. За півгодини міхур слід прибрати на 10 хвилин, щоб відновити кровоток в області ураження.
Зупинка зовнішньої артеріальної кровотечі
Якщо у потерпілого спостерігаються ознаки артеріальної кровотечі, то надання допомоги в такому випадку передбачає перетискання пошкодженої судини вище пошкодженого місця. Зупинка втрати крові відбудеться тільки в разі притискання артерії до кістки.
Алгоритм надання допомоги при артеріальній кровотечі
1. Надайте травмованій частині тіла підвищене положення. Притисніть кровоточиве місце пальцями або долонею.
2. Здійсніть пальцеве притискання артерії (рис. 1).
3. Якщо травмована кінцівка, застосуйте метод її максимального згинання в суглобі (рис. 2).
4. Якщо кровотеча триває, застосуйте кровоспинний джгут або закрутку з імпровізованих засобів першої допомоги. Обов’язково прикріпіть до пов’язки записку із вказівкою точного часу її накладання (рис. 3).
5. Подбайте про термінове транспортування постраждалого до медичного закладу.
Дізнайтеся про домедичну допомогу при інших травматичних кровотечах.
Способи тимчасового припинення зовнішньої кровотечі
Техніка прямого тиску на рану. Прямий тиск на рану дозволяє зберегти час, даючи можливість крові зсістися. Для здійснення прямого тиску необхідно за можливості підвести вгору поранену частину тіла і сильно натиснути на рану пальцями або долонею, причому краще за все зробити це, накривши рану шматком марлі або чистої тканини. Якщо за деякий час кровотеча зменшиться, але не зупиниться, необхідно накласти на рану тиснучу пов’язку.
Щоб накладання пов’язки було ефективним, слід дотримуватися певних правил.
• За можливості слід використовувати стерильні перев’язувальні матеріали і тримати їх за краї, щоб виключити можливість інфікування рани.
• Перев’язувати рану треба щільно, але не туго. Пов’язка не має бути ні слабкою (вільно зсуватися), ні тугою (спричиняти оніміння забинтованої частини тіла, збліднення чи посиніння шкірного покриву).
• Розпочинати накладання тиснучої пов’язки слід з найвужчого місця відносно рани, пересуваючись до найширшого. Перші тури мають бути накладені тугіше, ніж наступні. Зав’язувати кінці бинта слід прямим вузлом, що не розтягується.
• Якщо в рані є сторонній предмет, його не можна вилучати. Слід лише накрити рану чистою марлею, а пов’язку накласти таким чином, щоб тиснучий бинт (тампон) був притиснутий до країв рани і не торкався стороннього предмета, що в рані.
• Якщо після накладання на рану пов’язки кров продовжує сочитися, потрібно накласти іще одну пов’язку, не знімаючи попередньої. За необхідності можна накладати до трьох пов’язок.
Пальцеве притискання артерії. Першочерговим заходом щодо припинення кровотечі є пальцеве притискання пошкодженої артерії. Для кожної крупної артеріальної судини визначені типові місця для притискання. При ушкодженні артеріальних судин верхньої та нижньої кінцівок кровотечу зупиняють пальцевим притисканням у відповідних місцях, де судини розташовані неглибоко й можуть бути притиснені до найближчої кістки. Виконувати його потрібно тільки великим пальцем або охопленням руки, щоб великий палець розташовувався на потрібному місці. У деяких випадках (наприклад, пошкодження стегнової артерії) притискання потрібно здійснювати кулаком.
Перевага пальцевого притискання артерії полягає в тому, що в разі правильного застосування цього способу кровотечу можна зупинити майже миттєво. Проте він є дієвим лише тимчасово, оскільки особа, яка надає допомогу, не може відійти від постраждалого.
Точки пальцевого притискання найважливіших артерій:
1 — скроневої; 2 —щелепної; 3 — сонної; 4 — підключичної; 5 — пахвової; 6 — клубової; 7 — променевої та ліктьової; 8 — стегнової; 9 — великогомілкової; 10 — артерії стопи
• Кровотечу зі скроневої артерії зупиняють, притискаючи двома-трьома пальцями попереду вушної раковини на відстані 1-2 см від неї.
• Артеріальну кровотечу з нижньої частини обличчя зупиняють, притиснувши великим пальцем щелепну артерію, розташовану між підборіддям і кутом нижньої щелепи.
• Небезпечну кровотечу з верхньої половини шиї зупиняють притисканням сонної артерії. Для цього, обхопивши бічну та задню поверхню шиї постраждалого, великим пальцем натискають на передню поверхню шиї збоку від гортані.
• Для того щоб зупинити артеріальну кровотечу при значних пораненнях плеча, пахвову артерію притискають до голівки плечової кістки. З цією метою особа, яка надає допомогу, одну руку кладе на плечовий суглоб постраждалого й, утримуючи цей суглоб у нерухомому стані, чотирма пальцями іншої руки із силою натискає на пахвову западину по лінії, ближчої до передньої межі западини.
• У випадках артеріальної кровотечі в області нижніх кінцівок пальцеве притискання стегнової артерії спрямоване в пахову область до кісток тазу. Для цього потрібно сильно натиснути великими пальцями обох рук (або кулаком однієї) на пахову область постраждалого, дещо ближче до внутрішнього краю, де чітко простежується пульсація стегнової артерії.
У подібний спосіб здійснюють пальцеве притискання артерій в інших випадках кровотечі. Цей спосіб допомагає зберегти дорогоцінний час у рятуванні людини й наданні подальшої допомоги.
Максимальне згинання кінцівок у суглобах. У випадках травмування кінцівок після пальцевого притискання артерії для утримання крові застосовують цей метод. Його обов’язковою умовою є те, що перед тим, як максимально зігнути кінцівку у суглобі, у місце згину необхідно підкласти валик. Окрім спеціальних засобів для стягнення кінцівок можна скористатися ременем.
• При кровотечі з верхньої кінцівки використовують тугий валик розміром з кулак потерпілого, який підкладають у підпахвову ділянку, плече щільно фіксують до тулуба до повної зупинки кровотечі (рис. 1).
• При кровотечі з підключичної або плечової артерії руки заводять за спину та фіксують їх пов’язкою (рис. 2).
• Якщо кровоточать судини передпліччя, руку згинають у ліктьовому суглобі (рис. 3).
• При кровотечі з рани гомілки або ступні ногу згинають у колінному суглобі (рис. 4).
Метод максимального згинання кінцівок у суглобах
• У випадку пошкодження стегнової артерії кінцівку максимально згинають у тазостегновому та колінному суглобах, стегно та гомілку притискають до тулуба (рис. 5).
3. Техніка тампонування рани. Техніка накладання кровоспинного джгута на верхні та нижні кінцівки. Техніка накладання компресійної пов'язки
У випадках, коли травмування людини призвело до глибокої рани, що спричинила дуже сильну кровотечу, яку не вдається ефективно зупинити тиснучою пов’язкою або максимальним згинанням кінцівок, надати першу допомогу потрібно, застосувавши техніку тампонування рани та накладання кровоспинного джгута.
Техніка тампонування рани
Тампонування застосовують для зупинки венозної або капілярної кровотечі (кровоспинний тампон), відмежування інфікованої ділянки й видалення гнійного відокремлюваного. Для зупинки кровотечі застосовується туга тампонада, в інших випадках тампони вводяться м’яко.
Тампонування ран — це заповнення ран і порожнин стерильними смугами марлі, а також маззю, сальником або так званим біологічним тампоном (гемостатичною губкою, фібринною плівкою та ін.).
Для зупинки кровотечі застосовують сухі марлеві або біологічні тампони, для відмежування запального процесу — сухі марлеві тампони, при дренуванні гнійних ран застосовують сухі, мазеві або змочені антисептичною рідиною марлеві тампони, а також біологічні тампони.
Умовами для проведення тампонування рани є:
• всі випадки надання екстреної медичної допомоги при пораненнях, що супроводжуються сильною кровотечею;
• зупинка капілярної кровотечі з м’яких тканин, особливо при зниженому показнику зсідання крові.
Щоб досягти найбільшого гемостатичного ефекту, слід попередньо розтягнути краї рани спеціальними гачками і видалити кров’яні згустки, якщо рана заповнена ними; уважно оглянути, чи кровоточать ділянки, а потім туго затампонувати всю рану.
Алгоритм тампонування рани
1. Введіть до рани один або кілька тампонів (одночасно).
2. При введенні тампона здійсніть найбільший тиск на частину порожнини або рани, що кровоточить. Якщо стінки рани кровоточать у багатьох місцях, то тиск тампона повинен бути рівномірним на всю поверхню рани (рис. 1).
3. За допомогою тиснучої пов’язки зафіксуйте зовні тампон у рані (рис. 2).
Якщо рана або порожнина глибока, то краще затампонувати її одним шматком марлі. Дуже зручно скористатися в цих випадках таким методом: корнцангом (щипці, схожі на ножиці, із зазубринами на внутрішньому ріжучому боці) захоплюють центральну частину (до якої прив’язана шовкова нитка) марлевої серветки і вводять її у вигляді напіврозкритої парасольки до дна рани, що кровоточить. Потім кладуть у цю серветку окремі шматки марлі чи вати до тих пір, поки всю порожнину рани не буде туго затампоновано.
Техніка накладання кровоспинного джгута на верхні та нижні кінцівки. Алгоритм накладання кровоспинного джгута-турнікета
Метод перетягування кінцівок кровоспинним джгутом-турнікетом використовують тільки у тяжких випадках артеріальної кровотечі із судин кінцівок.
Кровоспинний джгут — це петля для перетягування кінцівок з метою стискання великої кровоносної судини.
Кровоспинний джгут-турнікет
Основними вимогами до кровоспинного джгута є легкість, достатня ширина та еластичність, адже що краще він розтягується, то менше травмуються перетягнуті ним тканини. Широкий джгут також завдає менше шкоди постраждалому, ніж вузький. Тож для створення імпровізованого джгута можна використати підручні засоби: хустини, шарфи, підтяжки, поясний ремінь, чоловічу краватку. Слід зауважити, що неприпустимо використовувати шнурки, мотузки, дріт, телефонні та інші кабелі.
Місця накладання кровоспинного джгута
Місце накладання | Місце кровотечі (поранення) |
1 — Верхня третина плеча (із кріпленням до тулуба) | У середній або нижній третині плеча |
2 — Нижня третина плеча | В області ліктя або на верхній третині передпліччя |
3 — Верхня третина передпліччя | У середній третині передпліччя або нижче |
4 — Верхня третина стегна (із кріпленням до тулуба) | У середній або нижній третині стегна |
5 — Середня третина стегна | У нижній третині стегна, в області коліна або на верхній третині гомілки |
б — Верхня третина гомілки | У середній третині гомілки або нижче |
Увага! Запам’ятайте, що кровоспинний джгут не можна накладати:
• на середню третину плеча, де променевий нерв лежить на кістці й легко травмується;
• на нижню третину стегна, оскільки стегнова артерія в цьому місці проходить через гунтерів канал, отже, стиснути її без травмування м’яких тканин не вдасться.
Запорукою правильного накладання кровоспинного джгута є дотримання чітких правил та умов щодо здійснення цього заходу.
• Шкіра під джгутом обов’язково має бути захищена тонкою м’якою підкладкою без складок (марлею, носовичком, хусткою).
• Накладати джгут слід між раною та коренем кінцівки якомога ближче до рани.
• Джгут потрібно стягувати тільки до припинення кровотечі з рани та зникнення пульсу на периферії кінцівки. Тугіше не можна! При цьому слід врахувати, що слабкий джгут може тільки посилити втрату крові.
• Лишати джгут можна не більше двох годин (узимку — кожні 30 хвилин, а влітку — щогодини його слід послаблювати для часткового відновлення кровообігу).
• За дві години після накладання джгута його слід пересунути вище.
Алгоритм накладання джгута-турнікета
1. Надягніть сформовану стрічкою петлю турнікета на поранену кінцівку (або розстебніть джгут, обведіть навколо кінцівки та застебніть). Розташуйте турнікет вище місця кровотечі (рис. 1).
2. Максимально міцно затягніть турнікет, сильно потягнувши за край стропи. Зафіксуйте самоклеючу стрічку навколо кінцівки. Турнікет повинен триматись так щільно, щоб кінчики трьох пальців не могли пролізти між стропою та кінцівкою. Якщо кінчики трьох пальців прослизають під стропу, затягніть і повторно закріпіть її (рис. 2).
3. Закручуйте стрижень до зупинки артеріальної кровотечі та зникнення периферичного пульсу (рис. 3).
4. Зафіксуйте стрижень у кліпсі. Переконайтесь у відсутності кровотечі та периферичного пульсу. Якщо кровотеча не зупинена або дистальний (слабкий) пульс присутній, зробіть додатковий оберт стрижня або накладіть другий турнікет вище попереднього. Перевірте кровотечу та пульс (рис. 4).
5. Проведіть залишок стропи через кліпсу та поверх стрижня. Зафіксуйте стрижень і стропу за допомогою білої стрічки. Вкажіть час накладання турнікета на білій стрічці (рис. 5).
Дізнайтеся більше про спосіб накладання джгута-закрутки із підручних матеріалів.
Техніка накладання компресійної пов'язки
Компресійна пов'язка — це еластична пов'язка з нелипкою вшитою підкладкою.
Пов’язка має вбудовану притискувальну шину, яка дозволяє змінювати напрямок обмотування кінцівки або частини тіла, щоб створити тиск на рану. На додачу притискувальна шина також полегшує процес накладання пов’язки. Накладка, що на кінці, дозволяє фіксувати пов’язку для того, щоб вона не сповзла.
Існують три розміри такої пов’язки: 10, 15, 20 см завширшки. Компресійна пов’язка схожа на еластичну пов’язку, яку використовують під час лікування розтягнення зв’язок, проте вона має три особливості:
• ця стерильна нелипка пов’язка має таку будову, що дозволяє знімати її, не відкриваючи рану;
• аплікатор тиску, або притискувальна шина, яку розташовують над раною для того, щоб за потреби зупинити кровотечу за допомогою тиску. Це також дозволяє намотувати пов’язку в різні сторони. Ця особливість є дуже корисною при кровотечі в області паху чи при пошкодженні голови;
• накладку на кінці пов’язки використовують для її фіксації та додаткового притискання рани.
Фіксатор на кінці пов’язки можна накласти легким плавним рухом руки. Компресійна пов’язка може стиснути будь-яке місце, її легко намотувати та фіксувати, а також вона має додатковий фіксатор, схожий на джгут, який застосовується для додаткового обмеження кровопостачання рани.
Алгоритм накладання компресійної пов'язки
1. Розмістіть підкладку на рані та обмотайте еластичну пов’язку навколо кінцівки або частини тіла.
2. Помістіть еластичну пов’язку в притискувальну шину.
3. Затягніть еластичну пов’язку.
4. Тісно обгорніть еластичну пов’язку над притискувальною шиною і обмотайте всі краї підкладки.
5. Зафіксуйте гачками еластичну пов’язку.
Контрольні запитання
1. Дайте визначення поняттю «кровотеча». Назвіть види кровотеч за типом ушкодженої судини стосовно внутрішнього середовища. Визначте ознаки різних видів кровотеч.
2. Якого алгоритму дій домедичної допомоги необхідно дотримуватися у випадку зовнішньої кровотечі?
3. Який вид кровотечі становить найбільшу загрозу життю людини? Чому?
4. Покажіть точки для пальцевого притискання найважливіших артерій.
5. Дайте визначення поняттю «тампонування рани».
Запитання 1 Кровотеча це
Кількість (об’єм) крові в дорослої людини 4–6 л, у середньому
Розрізняють три ступені гострої крововтрати
Швидка крововтрата — небезпечна для життя
Залежно від того, яка судина ушкоджена, розрізняють кровотечу
Кров витікає з рани сильним пульсуючим струменем яскраво-червоного кольору
Внутрішня кровотеча зазвичай виникає внаслідок
Перша допомога при капілярній кровотечі
За венозної кровотечі необхідно
Масивною називають таку кровотечу, яка є
За підозри на ушкодження внутрішніх органів потрібно забезпечити постраждалому
Тема: Види кровотеч. Ознаки та швидке розпізнавання загрозливої для життя кровотечі.
Ознайомитися з темою. Відповісти на4 запитання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Розгляньмо види кровотеч, які виникають внаслідок ураження людини. Визначено, які з них можуть бути смертельно небезпечними, якщо вчасно не надати медичної допомоги. Кожна людина повинна вміти швидко їх визначити, щоб своїми правильними діями врятувати життя постраждалому.
Одним з найбільш частих та небезпечних наслідків поранення, інших травм та опіків є кровотеча — вихід крові зі свого русла в тканини і порожнини організму (черевну, грудну, суглоби тощо) або назовні.
У разі поранення великих судин, що супроводжується значною крововтратою, може настати смерть через різке зниження кров’яного тиску, припинення циркуляції крові в мозку, серці, легенях та нестачі кисню для живлення тканин. Особливо чутливими до припинення кровопостачання є нервові клітини мозку, які безповоротно гинуть через кілька хвилин, що призводить до смерті від порушення функції життєво важливих центрів.
Відомо, що зниження систолічного (пульсового) артеріального тиску до 80 мм рт. ст. внаслідок гострої крововтрати є дуже небезпечним для життя людини, так як компенсаторні механізми не встигають виникнути і попередити кисневе голодування мозку.
Тяжкість кровотечі визначається не тільки абсолютною величиною крововтрати. Стан пригнічення, страху, втоми, голоду, виснаження від довготривалого захворювання погіршують наслідки кровотечі.
Кількість (об’єм) крові в дорослої людини 4-6 л, у середньому — 5 л. Розрізняють три ступені гострої крововтрати: легкий ступінь — до 1 л; середньої тяжкості — до 1,5 л і тяжка крововтрата — понад 1,5 л крові. Швидка крововтрата — близько 1,5 л — небезпечна для життя; крововтрата понад 2,5 л крові є смертельною.
Кровотеча буває зовнішньою, за якої кров із рани виливається назовні, й внутрішньою, коли кров із кровоносних судин та ушкоджених органів потрапляє в порожнину тіла або в тканини організму (крововилив).
Внутрішня кровотеча зазвичай виникає внаслідок сильного удару об тупий предмет, наприклад, у разі падіння на руль під час автомобільної аварії або з великої висоти. При цьому може статися розрив внутрішніх органів, який найчастіше й зумовлює внутрішню кровотечу. Прихованою називають внутрішню кровотечу, коли не визначено місце ушкодження кровоносної судини.
Загальні симптоми характерні для всіх видів кровотеч, у тому числі й для внутрішніх кровотеч у різні порожнини. їм властиві блідість, запаморочення, частий слабкий пульс, прогресуюче зниження артеріального тиску. Залежно від того, яка судина ушкоджена, кажуть про кровотечу капілярну, венозну і артеріальну.
При капілярній кровотечі (іл. 26.1) кров сочиться з поверхні ушкодженої тканини. У цих випадках підняття ушкодженої частини тіла та накладання пов'язки достатні для зупинки кровотечі (іл. 26.2).
Іл. 26.2. Алгоритм допомоги в разі капілярної кровотечі
Інколи вона може зупинитися самостійно. Накладена чиста пов’язка, крім того, захищає рану від забруднення та потрапляння хвороботворних мікроорганізмів. її називають асептичною (іл. 26.3).
Іл. 26.3. Накладена асептична пов’язка
Але варто пам’ятати, що зупинити велику капілярну кровотечу буває досить складно, особливо у випадку порушення зсідання крові.
За венозної кровотечі кров має темно-червоне забарвлення; витікає вона не краплинами, а безперервно й повільно (іл. 26.4). Витікання струменем, що не пульсує, буває тільки у разі поранення великої вени. Для припинення її необхідно підняти ушкоджену кінцівку й накласти компресійну пов’язку (іл. 26.5, 26.6). Якщо є можливість, до неї прикласти міхур з льодом на 10—15 хвилин (іл. 26.7).
Іл. 26.5. Алгоритм домедичної допомоги в разі венозної кровотечі
Іл. 26.6. Компресійна пов’язка
Іл. 26.7. Міхур з льодом
У момент вдиху у великих венах шиї тиск крові нижче за атмосферний, і тому внаслідок їх поранення можливе потрапляння туди бульбашок повітря (іл. 26.8). Це може спричинити закупорку мозкових судин або судин серця (повітряна емболія) і смерті постраждалого.
Артеріальна кровотеча виникає внаслідок порушення цілісності артерій, кров витікає з рани сильним пульсуючим струменем яскраво-червоного кольору (іл. 26.9). Така кровотеча може досить швидко призвести до гострого знекровлення. Самостійно така кровотеча зупиняється дуже рідко. Артеріальна кровотеча може досить швидко призвести до смерті у зв’язку з порушенням функцій мозку і серцево-судинної системи.
Масивною називають таку кровотечу, яка є загрозливою для життя людини. Вона може бути артеріальною, венозною або з одночасним ушкодженням артерій і вен.
Масивна кровотеча характеризується наявністю хоча би однієї з вказаних нижче ознак:
• пульсуючий характер і постійне витікання крові з рани (іл. 26.10, 26.11);
• калюжі крові, що швидко збільшується на поверхні, де лежить постраждалий (іл. 26.11, 26.12);
• інтенсивне просякання кров’ю одягу або пов’язки в ділянці рани (іл. 26.13, 26.14);
Крім цього, імовірними факторами масивної кровотечі вважають:
• часткову або повну ампутацію кінцівки (іл. 26.15);
• непритомність (повна або часткова) (сплутаний її стан) у постраждалого за наявності кровотечі (іл. 26.16).
Швидке виявлення масивної кровотечі скорочує час зупинки кровотечі, зменшує ймовірність розвитку шоку і створює передумови для збереження життя людини.
Унаслідок кровотечі зі шлунка може бути блювання, що зовнішнім виглядом нагадує кавову гущу. У таких випадках вживання їжі і пиття категорично забороняється, хворого вкладають на спину, кладуть міхур з льодом на підребер’я і викликають лікаря.
Щадне транспортування, абсолютний спокій, холод на потилицю необхідні у випадках травмування голови, особливо за появи кровотечі з вух і носа.
Не треба легковажно сприймати внутрішнє ушкодження як «простий синець». Огляньте постраждалого, намагаючись визначити, чи є в нього травми внутрішніх органів. Коли він скаржиться на сильний біль або не може поворухнути кінцівкою, а також коли ви вважаєте, що отримана травма достатньо серйозна і може викликати тяжкі внутрішні ушкодження, негайно викликайте «швидку медичну допомогу».
У разі кровохаркання потрібно надати хворому напівсидяче положення, а на ніс покласти міхур з льодом. Розмовляти і вживати їжу хворому не дозволяється. Можна лише прополіскувати рот холодною підсоленою водою. Негайно подзвоніть «103».
Таким чином, уміння своєчасно розпізнати зовнішню кровотечу, запідозрити внутрішню кровотечу дозволить вам усунути одну з імовірних причин смерті.
Внутрішню кровотечу виявити значно важче, ніж зовнішню, бо її ознаки не такі виразні й можуть з’явитися згодом. Обов'язковою умовою виникнення внутрішньої кровотечі є удар у ділянку грудної клітки і живота людини. На місці удару шкіра синіє. Можуть виникати ушкодження внутрішніх органів з кровотечею в порожнини тіла. У постраждалого спостерігають частий слабкий пульс, часте дихання, бліду шкіру, прохолодну або вологу на дотик, нудоту, блювання, відчуття спраги, зниження рівня свідомості. Імовірне виділення крові з природних отворів організму (рот, ніс, вушний прохід, пряма кишка тощо).
За підозри на ушкодження внутрішніх органів потрібно забезпечити постраждалому спокій (положення лежачи) і викликати лікаря. Перед цим бажано накласти на живіт чи груди міхур з льодом чи холодною водою. Холодний компрес полегшує біль і знімає припухлість. Використовуючи під, загорніть його в марлю, рушник або тканину, перш ніж прикладати до ушкодженої ділянки. Прикладайте холод на 15 хвилин через кожну годину.
Види кровотечі. Алгоритм допомоги за капілярної кровотечі.
1. Що таке кровотеча і чим вона небезпечна?
2. Які бувають кровотечі і коли вони виникають?
3. Якими є ознаки капілярної, венозної та артеріальної кровотеч?
4. Які загальні ознаки кровотеч?
5. Що таке масивна кровотеча і які її характерні ознаки?
6. Які ознаки і небезпеки внутрішньої кровотечі?
7. У чому полягає домедична допомога у разі травм різних ділянок тіла з можливою внутрішньою кровотечею?
10А 09.02.2022 Тема: Узагальнення знань з розділу. Відповісти натестові завдання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Порушення цілісності і фізіологічних функцій тканин і органів під впливом зовнішніх агентів (механічних, хімічних, електричних, променевих, психічних), що супроводжується місцевою та загальною реакцією організму - це: ....
Виберіть правильні відповіді. Які травми існують за класифікацією?
Моно травми та політравми - це групи....
Короткочасна непритомність, двоїння в очах, не тривале блювання - це
Поверхневе дихання, затихання болю в положенні сидячи, кашляння кров'ю - це
Напруження черевного пресу, посилення болючості в місці травми під час чхання або кашляння - це...
Пошкодження внутрішніх органів в різних порожнинах - це
Як називаються поранення, обумовлені дією тупого або гострого предмета?
Що таке травма?
Оберіть чинники, які можуть спричинити поранення...
До видів ушкоджень належать....
Виберіть ознаки тупої травми...
Оберіть найтиповіші ушкодження при ДТП...
Оберіть найтиповіші ушкодження при падінні з великої висоти.....
Оберіть основні причини травм голови....
Основною ознакою перелома основи чи склипіть черепа є.....
Основною ознакою струсу головного мозку є.....
Основною ознакою забою головного мозку є.....
Ядуха - це удушення, яке виникає ....
Пневмоторакс - це накопичення ...
10А 04.02.2022.Тема:
Правила поведінки в потенційно небезпечному місці та після виявлення небезпечних предметів
Ознайомитися з темою. Відповісти на запитання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Правила поведінки в потенційно небезпечному місці та після виявлення небезпечних предметів
Пригадайте з курсу «Основи здоров’я», які природні фактори можуть бути небезпечними для людини.
Поняття потенційно небезпечного місця. Усі ми живемо звичним життям і не замислюємося про те, що неприємності можуть трапитися несподівано.
Потенційно небезпечне місце — визначене місце на певній території, де в минулому сталися нещасні випадки та є потенційний ризик їх виникнення, перебування на ній вимагає підвищеної уваги людини.
Потенційно небезпечні місця в побутових умовах. Найбезпечніше в побуті людина почуває себе у своєму будинку, квартирі, на дозвіллі. Як кажуть британці, мій дім — моя фортеця. І загалом це справді так. А щоб почуватися не тільки безпечно, а й зручно, людина використовує у своїй домівці різноманітну техніку, яка, безперечно, полегшує їй життя.
Проте за певних обставин «фортеця» може виявитися небезпечною. Що ж загрожує безпеці людини в її власній оселі?
Побутова електрика. Будь-який, навіть найдрібніший ремонт електрообладнання необхідно виконувати, вимкнувши напругу в електромережі квартири (якщо неможливо вимкнути пристрій, витягнути вилку з розетки). Отже, така, здавалося б, дрібниця, як вкручування (чи викручування) електричної лампочки в патрон під напругою, може призвести до травми рук, обличчя, навіть втрати зору. Ремонт електровимикачів, розеток потребує обов'язкового вимкнення напруги на вхідному електричному щитку квартири, для чого потрібний вільний доступ до нього.
Щоб уникнути короткого замикання, потрібно періодично перевіряти надійність контактів у сполучних пристроях (вилках, розетках тощо). Не слід забувати вимикати електрообладнання після користування ним, а також коли ви виходите з квартири. Часто причиною пожежі у квартирі буває залишена ввімкненою без нагляду електрична праска.
Трапляються випадки травмування в побуті, пов’язані з необережним одночасним застосуванням електричного струму та води. Наприклад, взявся за оголений кабель мокрими руками. Вода — один з найкращих провідників електричного струму. Тож травмування неминуче.
Щоб запобігти цьому, необхідно:
• не заповнювати водою з водопровідного крана ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі тощо;
• не витирати вологою ганчіркою електричні проводи, розетки, вимикачі та інші електроприлади, увімкнені в електромережу;
• користуватись у вологих приміщеннях переносними лампами та електроприладами напругою не вище 36 В;
• миючи холодильник та інші побутові прилади, потрібно вимкнути загальний вимикач електрики у квартирі:
• не тримати ввімкненими побутові електроприлади у ванній кімнаті;
• ніколи не користуватися феном, якщо він мокрий, має оголені струмопровідні кінці або деталі;
• не братися за праску мокрими руками.
Перш ніж налити воду в ємність відпарювана праски, витягнути вилку з розетки.
Газ. Газові плита, колонка і система опалювання (котел або грубка) є додатковими потенційними джерелами небезпеки, а часто й надзвичайних ситуацій. Уникнути небезпеки можна, якщо неухильно дотримувати правил користування цим обладнанням, підтримуючи його в справному стані.
Якщо ви, увійшовши у квартиру, відчули запах газу, — це перший сигнал можливої небезпеки. Пам’ятайте, що в цьому разі забороняється вмикати світло: поява іскри у вимикачі може спричинити вибух. Забороняється також запалювати сірники чи запальничку. Насамперед потрібно відчинити вікно (чи кватирку), двері, зробивши протяг, і перекрити газ (якщо ви забули зробити це вчасно). Якщо можливо, з’ясуйте причину витоку газу і ліквідуйте її. Якщо це вам не під силу, викликайте майстра-газовика (за номером телефону 104).
Раціональне розташування в оселі меблів і обладнання має суттєве значення для безпечності проживання. Тут важливий не лише і не передусім комфорт, а насамперед безпека. Меблі не мають заважати пересуватися кімнатою. Інакше людина може спіткнутися, впасти й травмуватись. Принагідно зауважимо: вдома не варто виконувати самотужки роботу, що становить підвищену небезпеку. Наприклад, ремонтувати електрообладнання, мити вікна чи фарбувати рами тощо.
Доцільно нагадати, що над плитою (газовою чи електричною) не слід навішувати полиць, а тим більше зберігати там легкозаймисті предмети. Звичайне бажання щось дістати з полиці над плитою може закінчитися не лише опіками, а й пожежею і навіть смертю.
Можна навести ще багато прикладів небезпек в оселі людини. Варто замислитись і проаналізувати бодай один день, проведений у квартирі, виокремивши правильні та неправильні дії в кожній конкретній ситуації.
Потенційно небезпечні місця в населених пунктах і на природі. Розглянемо різні ситуації, у яких опиняється кожна людина, вийшовши за межі оселі. Перші неприємності, а з ними і небезпека можуть очікувати людину вже за порогом її квартири.
Ситуація 1. Припустимо, не працює ліфт. Вам доведеться спускатися (підійматися) сходами. Темної пори можна спіткнутися і впасти, вивихнути або зламати ногу чи руку. А тому слід бути передбачливим і завжди мати при собі ліхтарик, щоб уникнути таких прикрощів.
Ситуація 2. Ліфт працює. Натиснувши кнопку і трохи зачекавши, ви заходите в кабіну. Проте, зрушивши з місця і проїхавши один-два поверхи, ліфт раптом зупиняється. Що робити? Найголовніше — не нервуйте і не намагайтеся вибратись з кабіни ліфта самотужки. Найперше — натисніть кнопку «Виклик» або покличте когось на допомогу.
Тепер розглянемо небезпечні випадки, які можуть трапитися з людиною на вулиці. Навіть поспішаючи, ніколи не вибігайте з під'їзду, бо можна потрапити під колеса автомобіля, що виїздить з подвір'я.
Потрібно дотримувати правил безпеки також на зупинці. До салону маршрутного транспорту слід заходити обережно, у жодному разі не висіти на східцях.
Так само уважно потрібно виходити з транспорту, щоб не потрапити у відкритий каналізаційний люк або у вибоїну, особливо взимку.
Розглядаючи транспортну проблему, доречно ще раз нагадати про те, що технічний прогрес, окрім зручностей і поліпшення умов життя, таїть потенційні загрози здоров’ю і життю людини, її безпеці загалом.
Опитування, проведені серед жителів населених пунктів, показали, що потенційно небезпечними вони вважають місця біля нічних кафе, барів, ресторанів, а також парки, місця продажу алкоголю. Крім того, небезпеками мешканці вважають хаотичне паркування транспортних засобів й так звані «пригони», де збираються люди, схильні до алкоголізму і наркоманії.
Сьогодення змушує жителів міст бути пильними і на вулицях дивитися не тільки додолу, а ще й угору, аби щось не впало. До ям на дорогах, тротуарах та несумлінних водіїв у містах додалася ще одна біда. Неналежним чином закріплені рекламні конструкції, елементи облицювання фасаду, стара плитка на будинках, льодові бурульки тощо.
Небезпечними для відвідування можна також вважати місця, де відбувається вигул потенційно небезпечних порід собак. Будь-яка собака, незалежно від темпераменту, розмірів і характеру, має пройти курс тренування, спрямований на послух. Недресирована собака непередбачувана. Небезпечною може стати будь-яка порода, чия функція — захист. Якщо пес без причини кидається на вулиці на людей, це свідчить про те, що він не вихований. Така тварина псує життя своєму власникові й завдає біди іншим людям. Найнебезпечніші породи собак — результат людської діяльності. Є собаки, які наділені задиристим характером від природи. Вони можуть накинутися на кожного зустрічного.
Потенційно небезпечні собаки. Собаки, які згідно з Переліком порід собак визнані як потенційно небезпечні, а також особини, що мають фенотипічні ознаки таких порід. Службові собаки та собаки бійцівських порід є джерелом підвищеної небезпеки. Потенційно небезпечними є собаки, які вже проявили неспровоковану агресію до людей і тварин, що підтверджено відповідним протоколом (актом), складеним з дотриманням вимог законодавства України.
До речі. Кабінет Міністрів України затвердив вичерпний перелік потенційно небезпечних порід собак. Серед них — різні породи вівчарок, бульдоги, пітбулі (іл. 25.1), мастифи, а також хаскі й далматини.
Правила утримання хатніх улюбленців визначені в кожному місті окремо: міські адміністрації докладно прописують дозволені та заборонені місця для вигулу собак, чи можна з ними відвідувати громадські місця та яким транспортом користуватися. Наприклад, у Києві потенційно небезпечні породи собак мають супроводжувати особи, що досягай 16-річчя. Також доцільно зазначати, що придбання порід собак, які визнано потенційно небезпечними, дозволяється лише особам, які досягай 18-річного віку та пройшли спеціальне навчання в кінологічних організаціях. Особи, яким дозволено утримувати собак, визнаних потенційно небезпечними, мають обов’язково бути членами кінологічних клубів та об’єднань і мати рекомендації від цих організацій.
Ситуації на кризі й воді. Зимова риболовля, катання на ковзанах по льодовому дзеркалу водойми інколи закінчуються трагічно. Нещастя може трапитись і ясної морозної днини, коли, здавалося б, крига не має тріснути. Річ у тім, що більшість вітчизняних водойм (річок, озер, ставків) зарегульовано, тобто є гребля чи дамба, що дає змогу пропускати воду. Отож з певних причин (об'єктивних чи суб'єктивних) рівень води може швидко змінитись і підірвати кригу. Це не означає, що ми маємо зовсім відмовитись від зимової риболовлі чи катання на ковзанах, проте потрібно бути обережним і знати певні ознаки, що передують ламанню криги, — шум, потріскування криги тощо.
Улітку водойми стають масовими місцями відпочинку. У спекотний день на пляжах багато відпочивальників. І щоб запобігти небезпеці, потрібно дотримувати правил поведінки на воді та на сонці.
Відомо, що зловживати сонячними ваннами не рекомендується навіть здоровій людині. Тим паче, якщо є певні застереження з боку лікарів. У перший день виходу на пляж перебувати тривалий час на сонці особливо небезпечно. Після зими шкіра особливо чутлива до сонячної радіації. Передозування сонячним опроміненням може призвести не лише до почервоніння шкіри, а й до численних сонячних опіків з ураженням глибоких шарів шкіри і появою виразок. Особливо небезпечно спати на сонці.
У воді так само слід дотримувати певних правил поведінки. Перед тим як зануритись у воду, слід змочити водою ноги, руки, обличчя, на мілині адаптувати своє тіло до температури води. Ці процедури виконують для того, щоб запобігти можливим судомам під час різкого занурення у воду. Особливо небезпечно пірнати людям із слабким серцем або підвищеним артеріальним тиском. Не можна стрибати у воду з кладок чи крутого берега, не знаючи глибини водойми чи річки, бо є небезпека наштовхнутись на кілок, який забивають рибалки, прикріплюючи на нього садочок, на камінь або корч. Корисна порада: перед тим як пірнати, обов'язково вивчіть місце, де збираєтесь купатися. І ще: не запливайте далеко від берега, покладаючись на силу і витривалість. Пам’ятайте: у багатьох випадках тонуть люди, які вміють добре плавати.
Слід також дослухатися до застережень органів санітарного нагляду, якщо на березі річки чи водойми є таблички з написом «Купатися заборонено».
Часто трапляється ураження блискавкою під час негоди, особливо, якщо людина не знає, як правильно себе поводити в подібних ситуаціях. Електричні розряди під час грози дуже небезпечні. Блискавки, у яких зосереджена величезна руйнівна енергія, можуть влучати в різні об'єкти, руйнуючи їх, а також становити смертельну загрозу для людей (іл. 25.2).
Для того, щоб уникнути ураження блискавкою, скористайтесь простими, посильними для кожного правилами поведінки.
Якщо ви перебуваєте під відкритим небом, якщо гроза застала вас на вулиці, у полі, у лісі, на річці, не ховайтеся в невеликих та окремо розташованих спорудах, хатинах, будинках, наметах і особливо серед острівців дерев. Краще в такому випадку затаїтись у якомусь заглибленні; біжіть до сховища нешвидко і злегка пригнувшись, а не випростаним на весь зріст; якщо вас двоє чи більше — не скупчуйтесь в укритті разом, а ховайтеся поодинці; негайно позбудьтесь усіх металевих предметів: лопат, сокир, ножів, браслетів, годинників — покладіть у захищеному місці далі від себе; не лягайте на землю, бо цим збільшуєте площу ураження розрядом, сядьте, нагнувши голову, аби вона не була вище за предмети, які довкола вас.
Іл. 25.2. Грозові зливи — потенційна небезпека
Іл. 25.3. Мобільні телефони є своєрідними приймачами для кульових блискавок
Якщо відчули в схованці, що предмети або частина споруд, скажімо, паркан, наче дзижчать чи якось відлунюють, негайно поміняйте схованку, яка стала небезпечною.
Якщо гроза застала вас з довгими, особливо металевими, предметами в руках, не йдіть із ними, а покладіть подалі від себе і перечекайте негоду; під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних електроопор, опор мостів, дротяних огорож і подібних об’єктів з металу.
Якщо гроза застала вас у човні на річці або ви плавали в цей час, то найбезпечніше вибратися з води на берег, а якщо це неможливо, то намагайтеся сидіти в човні нерухомо, витягши весла, а вплав слід добиратися повільно, спокійно, не розмахуючи руками.
Якщо ви перебуваєте в приміщенні, зачиніть всі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть «затягти» сюди блискавку; перебувайте подалі від вікон, де можливі протяги, електроприладів, труб, будь-якого металевого начиння; утримайтеся від спілкування телефоном (звичайним), але якщо це необхідно, то зробіть це відразу ж після чергового грозового розряду, швидко використавши невеличку паузу до наступного розряду.
Усі електричні прилади, а також мобільні телефони є своєрідними приймачами для кульових блискавок (іл. 25.3).
Категорично заборонено користуватися мобільним телефоном: цим ви наражаєте на небезпеку і себе, і того, кому телефонуєте. Покладіть мобільний телефон подалі від себе (бажано в захищене місце).
Правила поведінки з вибухонебезпечними предметами. До вибухонебезпечних предметів належать різноманітні боєприпаси, які можуть бути знайдені на землі, у лісі, на полі після розмиву ґрунту дощовими водами, на дні річок, проте частіше — у ґрунті. Це авіаційні бомби, артилерійські снаряди, інженерні та артилерійські (мінометні) міни, фугаси, гранати та патрони.
Більшість із них залишились нам у спадок після Другої світової війни, але і в післявоєнний час цей «арсенал» постійно поповнювався сучасними боєприпасами, які не вибухнули з різних причин на військових полігонах та за їх межами. Колишній полігон — потенційно небезпечне місце.
Зовнішній вигляд боєприпасів від тривалого перебування в ґрунті або у воді дуже змінюється: під впливом вологи вони деформуються, іржавіють, проте не втрачають здатності вибухати навіть від невеликого тертя, струсу чи легкого удару.
Основну небезпеку у вибухонебезпечних предметах становлять пристрої ініціювання вибуху основної маси вибухівки боєприпасів. Під час перебування в землі через вплив вологи, взаємодію металу та вибухової речовини боєприпасів утворюються хімічні сполуки — пікрати, які зовні мають вигляд білуватих порошкоподібних наростів. Пікрати також можуть вибухати через тертя, іскру чи удар.
Іл. 25.4. Робота вибухотехніка
Якщо ви випадково виявили вибухонебезпечний предмет, до нього не можна навіть торкатися — це дуже небезпечно. Знешкоджувати вибухонебезпечні предмети мають право тільки спеціально підготовлені фахівці піротехнічних груп, які пройшли фахову підготовку та мають навички роботи з вибуховими речовинами та різноманітними боєприпасами (іл. 25.4).
Побачивши підозрілий предмет, що може виявитися вибухонебезпечним:
• не чіпайте, не відкривайте, не рухайте знахідку;
• зафіксуйте точний час, коли вона була виявлена;
• відгородіть місце, де наявний підозрілий предмет;
• відведіть подалі людей від підозрілої знахідки;
• припиніть будь-які роботи поблизу небезпечного місця;
• організуйте тимчасову охорону небезпечного місця до приїзду спеціально підготовлених фахівців та не допускайте туди сторонніх осіб;
• про знахідку вибухонебезпечного предмета терміново сповістіть місцеві органи влади.
Категорично забороняється:
• брати вибухонебезпечний предмет у руки, зберігати його, нагрівати та ударяти по ньому;
• переносити, перекладати, перекочувати його з місця на місце;
• намагатися розібрати;
• використовувати для розведення вогню, кидати, класти у вогонь;
• заносити в приміщення;
• закопувати в землю;
• кидати в криницю або річку;
• здавати на металобрухт;
• використовувати для виготовлення саморобних піротехнічних засобів — петард чи вибухових пакетів.
Легковажне та необережне поводження з вибухонебезпечними предметами неодноразово призводило до загибелі або каліцтва як дітей, так і дорослих.
Потенційно небезпечне місце. Вибухонебезпечні предмети.
1. Які місця називають потенційно небезпечними?
2. Які небезпеки трапляються в побуті?
3. Назвіть потенційно небезпечні місця в населених пунктах.
4. Чим небезпечне перебування на природі?
5. Які правила поведінки з вибухонебезпечними предметами?
6. Проаналізуйте, які потенційні небезпеки загрожують вам у власній оселі, під’їзді, дворі, на зупинці транспорту, на пішохідному переході тощо.10А02.02.2022.
Тема: Основні ознаки травми живота «Основи медичних знань». Дівчата. 10 клас.
Ознайомитися з темою. Відповісти на запитання надіслати відповіді на поштову скриньку: pdo130313@gmail.com
Використовуючи малюнок-схему та пригадавши курс біології, складіть стислу розповідь про органи людини, розташовані в черевній порожнині.
Анатомічна будова черевної порожнини. Черевна порожнина — порожнина живота, обмежена з боків, спереду і позаду черевними стінками, зверху — діафрагмою; знизу межа її визначається умовно по лінії входу в малий таз. Форма черевної порожнини пов'язана з формою живота. Черевну порожнину поділяють на порожнину очеревини і на заочеревинний простір.
Очеревина — це серозна оболонка, що вистилає внутрішню поверхню черевної стінки (пристінкова очеревина) і розташовані в порожнині живота органи (внутрішня очеревина). Очеревина — це тонка прозора плівка, вільна поверхня якої в нормальному стані гладка, блискуча, зволожена серозною рідиною. Загальна площа очеревини приблизно дорівнює загальній площі шкірного покриву.
З усіх боків покриті вісцеральної очеревиною шлунок, селезінка, верхня частина дванадцятипалої кишки, худа, клубова, сліпа, поперечна ободова, сигмоподібна кишка і верхня частина прямої кишки. З трьох боків очеревиною покриті печінка, висхідна і спадна ободова кишка. З одного боку очеревиною покриті дванадцятипала кишка, підшлункова залоза і нижня частина прямої кишки. Нирки, надниркові залози, сечоводи і черевна частина аорти лежать в заочеревинному просторі.
Черевна стінка — шкірно-м’язове утворення, що обмежує черевну порожнину спереду, позаду і з боків. Передня черевна стінка ділиться на три відділи: верхній — надчеревна ділянка, надчерев'я; середній — мезогастральна ділянка; нижній — підчеревна ділянка.
Бічна черевна стінка утворена косими і поперечними м'язами живота і є перехідною частиною від передньої черевної стінки до задньої. Зсередини до бічної стінки живота прилягають висхідна ободова кишка і спадна ободова кишка, які найчастіше пошкоджуються під час проникних поранень.
Задня черевна стінка відповідає поперековій ділянці. Зверху вона обмежена дванадцятими ребрами, з внутрішньої сторони — хребцями, знизу — клубовою кісткою.
Ознаки поранень живота. Пошкодження живота можуть бути завдані снарядами, що утворюються внаслідок вибухів, аварій та інших техногенних катастрофах (вторинні снаряди, наприклад металевого походження, частини споруд тощо), ударною хвилею вибуху, у результаті падіння від дії ударної хвилі.
Травми живота поділяють на закриті та відкриті. Поранення живота вважають непроникним, якщо не відбувається порушення цілості очеревини, і проникним — у разі пошкодження очеревини. Непроникні та проникні рани живота можуть бути дотичними, сліпими й наскрізними.
Діагностика пошкоджень живота порівняно проста, якщо є безсумнівні ознаки проникного поранення, особливо в тих випадках, коли вдається встановити напрямок раневого каналу. Вона значно складніша при розташуванні вхідного і вихідного отворів у різних анатомічних ділянках. Абсолютними ознаками проникного поранення живота є випадання кишкових петель у рану (іл. 23.1) або поява в рані кишкового вмісту, а також жовчі або сечі. Важкі ушкодження живота часто супроводжуються шоком і кровотечею.
Також значні труднощі виникають під час розпізнавання закритих ушкоджень органів черевної порожнини (іл. 23.2).
Після закритих травм живота відсутнє порушення шкірних покривів. Ці ушкодження відбуваються від прямих ударів у живіт, через дію вибухової хвилі, стиснення твердими предметами, падіння з висоти. Від характеру травми залежить і характер ушкодження внутрішніх органів черевної порожнини. Сильне стиснення найчастіше викликає ізольований розрив одного з паренхіматозних органів, наприклад селезінки. Швидкий і сильний удар по животу може викликати розрив порожнистого органу (кишки). У той же час має велике значення локалізація травми: спрямований удар у ділянку печінки або селезінки може викликати їх розрив без ушкодження сусіднього органу.
Прояви місцевих і загальних симптомів унаслідок ушкодження внутрішніх органів черевної порожнини можуть бути замасковані важким загальним станом постраждалого або втраченою свідомістю. Крім того, біль у животі в перші години після ушкодження може бути відсутнім у постраждалих, які перебувають у стані збудження та шоку. Однак у більшості випадків відзначається доволі виражений біль постійного характеру, який наростає з плином часу. Біль посилюється внаслідок поштовхів і пальпації живота. Постраждалий намагається вберегти живіт від струсів, оберігає його, лежить або на боці з підтягнутими до живота ногами, або на спині, намагаючись не рухатись. Болючість спочатку обмежена ділянкою ушкодження, потім стає поширеною, охоплюючи весь живіт.
Блювота може бути одноразовою, іноді повторюватися. Спрага, відчуття сухості в роті і сухість язика наростають з часом, постраждалий наполегливо просить пити.
Дихання частішає, але черевна стінка перестає брати участь в акті дихання. Пульс у більшості постраждалих прискорений. Іноді в перші години після поранення відзначається невелике уповільнення частоти пульсу, але в міру розвитку перитоніту (запалення очеревини), і особливо в разі тривалої кровотечі, частота пульсу зростає, наповнення його падає, а артеріальний тиск знижується. Риси обличчя постраждалого загострюються.
Характерною ознакою важкого стану, який свідчить про необхідність негайного хірургічного втручання, є напруження м’язів передньої черевної стінки. Напруга черевної стінки в ранні терміни обмежена ділянкою поранення. У міру розвитку і поширення перитоніту напруга наростає в усіх ділянках черевної стінки і живіт стає твердим, як дошка. У пізньому періоді напруга черевної стінки може зменшуватися, відбувається наростаюче здуття живота.
Проникаючі поранення живота супроводжуються припиненням перистальтики кишечника і відходженням газів, затримкою стільця. Кал, зафарбований кров’ю, змушує запідозрити поранення товстої кишки.
Ушкодження печінки, селезінки, розриви брижі супроводжуються кровотечею в черевну порожнину. Унаслідок тривалої кровотечі наростають симптоми гострої крововтрати: блідість шкірних покривів і слизових оболонок, наростання занепокоєння, почастішання пульсу і дихання, зниження артеріального тиску.
На місці події домедична допомога в разі ушкоджень з порушенням цілості шкірних покривів полягає в накладанні захисної стерильної пов’язки на рану і введенні знеболювальних засобів. Пов’язка, яку накладають на живіт, має бути досить широкою і охоплювати всю черевну стінку. Нутрощі, що випали, вправляти не можна, їх огортають стерильною пов’язкою і прибинтовують до черевної стінки. За таких травматичних ушкоджень органів черевної порожнини прийом усередину рідини протипоказаний.
Під час надання першої лікарської допомоги перед евакуацією постраждалого в хірургічний стаціонар виправляють раніше накладену пов’язку. Улітку випалі нутрощі для запобігання від висихання накривають вологими, змоченими стерильним розчином хлориду натрію марлевими серветками, а потім поверх них пов’язкою. Холодної пори випалі нутрощі додатково необхідно вкривати шаром вати. За необхідності вводять серцеві й знеболювальні засоби. Однак у разі тупих закритих пошкоджень живота, коли є найменша підозра на перитоніт, введення знеболювальних препаратів у більшості випадків протипоказано (знеболювання може призвести до діагностичної помилки і наступної смерті від перитоніту без хірургічної допомоги). Усі постраждалі з важкими травмами живота потребують якнайшвидшої евакуації на ношах в положенні лежачи на спині в лікувальний заклад, у якому мають бути оперовані на органах черевної порожнини.
Перед евакуацією постраждалих слід зігрівати грілками і загорнути у ковдру, їм забороняють приймати їжу і пити.
Ознаки травми живота.
1. Яка анатомічна будова черевної порожнини?
2. Які ознаки проникаючих поранень живота?
3. Чому важко діагностувати ушкодження органів черевної порожнини під час закритих травм живота?
Комментариев нет:
Отправить комментарий